Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2а-6630/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/32301/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представника позивача Дрянова В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 у справі №2а-6630/10/2370 за позовом Публічного акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод» до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області, за участю прокуратури Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод» (далі- Канівський маслосирзавод», позивач) до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (далі-Канівська ОДПІ, відповідач), за участю прокуратури Черкаської області, задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.08.2010. №0003211501/0, від 22.09.2010 №0003211501/1, від 07.12.2010 №0003211501/2 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1170109,50грн. у тому числі 1114390,00грн. основного платежу та 55719,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 26.08.2010 №0003221501/0, від 22.09.2010 №0003221501/1, від 07.12.2010 №0003221501/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 110333,00грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за податковими накладними, отриманими з запізненням, з огляду на те, що недотримання продавцем порядку, встановленого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР) не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, а також, що факт вчинення спірних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Канівська ОДПІ 07.05.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, ст.ст. 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Канівський маслосирзавод» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, про що складено акт від 05.02.2010 №6/23/00447830.

Висновками вказаної перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.10.1 ст.10, п.11.21 ст. 11 Закону України №168/97-ВР позивачем завищено податковий кредит бюджетної декларації з ПДВ за лютий 2009 року в сумі 6963256,00грн. внаслідок включення в цей період (лютий 2009 року) суми ПДВ в розмірі 6963256,00грн. на підставі податкових накладних №203 від 14.11.2008 та №204 від 17.11.2008, що виписані ТОВ «Канівмолсервіс» у листопаді 2008 року.

Крім того, за результатами виїзної позапланової перевірки ВАТ «Канівський маслосирзавод» з питання правильності визначення та правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за лютий 2010 року було складено акт від 06.05.2010 №58/23/00447830, відповідно до висновків якої позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР завищено суму від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2010 року в розмірі 2358187,00грн. та занижено позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2010 року в розмірі 2754,00грн., внаслідок неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту у лютому 2010 року ПДВ нарахованого у зв'язку із придбанням майна у ТОВ «Торговий Дім «Клуб Сиру» на загальну суму 14165647,06грн.

В подальшому, 16.08.2010 податковим органом на підставі проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки декларації з ПДВ за червень 2010 року було складено акт №280/10-031/00447830, за висновками зменшено суму, яка підлягає зарахуванню до податкового кредиту ВАТ «Канівський маслосирзавод» на початок податкового періоду, тобто на 01.06.2010 на суму 2716391,00грн., а також зменшено суму, яка підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 110333,00грн. та донараховано суму, що підлягала сплаті до державного бюджету в розмірі 1114390,00грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем під час складання декларації з ПДВ за червень 2010 року не враховано результати акту планової перевірки від 05.02.2010 №6/23/00447830 та результати акту позапланової перевірки від 06.05.2010 №58/23/00447830.

За результатами акту перевірки від 16.08.2010 №280/10-031/00447830 податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 26.08.2010 №0003211501/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1225829,00грн. у т.ч. 1114390,00грн. основного платежу та 111439,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 26.08.2010 №0003221501/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 110333,00грн.

В порядку процедури апеляційного узгодження за результатами розгляду первинної скарги платника податку відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 22.09.2010 №0003211501/1 та від 22.09.2010р. №0003221501/0 у яких суми зобов'язання залишились незмінними.

Разом з тим, на підставі рішення ДПА в Черкаській області від 01.12.2010 було скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.08.2010 №0003211501/0 та від 22.09.2010 №0003211501/1 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 55719,50грн.

За наслідками розгляду повторної скарги платника податку, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.12.2010 №0003211501/2, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1170109,50грн. у т.ч. 1114390,00грн. основного платежу та 55719,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0003221501/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 110333,00грн.

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу другого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Канівмолсервіс» у листопаді 2008 року, були отримані позивачем з запізненням, а тому були відображені у періоді коли вони були фактично отримані.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів, що не заперечується відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань за господарськими операціями ТОВ «Канівмолсервіс».

Закон України №168/97-ВР визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вищезазначеної норми права, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів (послуг), які б однозначно свідчили про призначення отриманих товарів (послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Наполягаючи на неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту у лютому 2010 році за рахунок віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 2360941,18грн., нарахованої у зв'язку з придбанням обладнання (лінії по виробництву сиру твердого) у ТОВ «Торговий Дім «Клуб Сиру», податковий орган виходив з того, що вказане обладнання не використовувалось позивачем у господарській діяльності, оскільки було придбано з метою подальшої реалізації, тоді як основним видом діяльності є виробництво молочних продуктів.

Разом з тим, за результатом розгляду справи було встановлено, що ВАТ «Канівський маслосирзавод» придбав 03.02.2010 майно у ТОВ «Торговий Дім «Клуб Сиру» на умовах відстрочення платежу до 31.12.2010 із переходом права власності на майно під час підписання акта приймання-передачі від 04.02.2010, в той час, як реалізація вказаного майна на експорт відбулась на умовах оплати у десятиденний строк з моменту відвантаження кожної партії майна, що надало можливість позивачеві отримати додаткові кошти для нарощення обсягів виробництва продукції у високий літньо-осінній сезон (остання партія товару відправлена у Польщу 25.06.2010). Таким чином, за результатами діяльності у ІІ-му та ІІІ-му кварталах 2010 році позивач збільшив обсяги виробництва, що прямо вплинуло на обсяги отриманого прибутку.

Враховуючи вищезазначене, а також за наявності належним чином оформлених первинних документів щодо придбання та реалізації обладнання, та відсутності доказів, які ставлять під сумнів реальність операцій, слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про дотримання позивачем необхідних умов для формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Торговий Дім «Клуб Сиру» та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв