Ухвала

від 30.08.2013 по справі 905/1054/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

30.08.2013р. Справа № 905/1054/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарова Ю.В.,при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянув заяву Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м.Маріуполь Донецької області про розстрочення виконання рішення суду від 26.03.2013р.

по справі №905/1054/13-г

за позовом: Фізичної особи-підприємця Шпортко Наталії Миколаївни, м.Маріуполь Донецької області

до відповідача: Підприємства Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м.Маріуполь Донецької області

про: стягнення 21183,03 грн.

за участю уповноважених представників:

від заявника (відповідача): Майшмаз О.Ф. - за довіреністю №77 від 29.08.2013р.,

від позивача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2013р. у справі №905/1054/13-г, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013р., позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шпортко Наталії Миколаївни, м.Маріуполь Донецької області до Підприємства Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м.Маріуполь Донецької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 42500грн.00коп., інфляційних у розмірі 2337грн.50коп., 3% річних у сумі 2895грн.82коп., штрафу в сумі 2975грн.00коп. та пені в сумі 35232грн.50коп. задоволені частково, стягнуто з Підприємства Маріупольського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) м.Маріуполь на користь Фізичної особи-підприємця Шпортко Наталії Миколаївни м. Маріуполь суму основного боргу в розмірі 42500грн.00коп., інфляційні у розмірі 2337грн.50коп., 3% річних у сумі 2895грн. 82коп., судовий збір в розмірі 954грн. 66коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Після набрання рішенням законної сили був виданий відповідний наказ суду.

02.08.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м.Маріуполь Донецької області надійшла заява №65 від 31.07.2013р. про розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013р. по справі №905/1054/13-г строком на 60 місяців.

Враховуючи те, що на момент надходження вказаної заяви, у зв'язку з надходженням касаційної скарги матеріали справи були вже направлені на адресу Вищого господарського суду України, ухвалою суду від 02.08.2013р. було відкладено вирішення питання про прийняття вказаної заяви до повернення матеріалів справи №905/1054/13-г до господарського суду Донецької області.

Після повернення матеріалів справи №905/1054/13-г на адресу господарського суду Донецької області, суд ухвалою від 23.08.2013р. призначив до розгляду вказану заяву у судовому засіданні 30.08.2013р.

Позивач у судове засідання 30.08.2013р. не з'явився, письмової позиції по суті заяви не надав.

В судове засідання 30.08.2013р. представник відповідача з'явився, підтримав викладені у заяві вимоги.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України щодо десятиденного строку розгляду заяви про розстрочку виконання рішення суду, суд вважає можливим розглянути заяву за відсутності представників сторін у судовому засіданні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності, суд вважає, що заява відповідача №65 від 31.07.2013р. не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена процесуальна норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, але визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на можливість виконання судового рішення.

Як зазначено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у застосуванні приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України господарським судам необхідно мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, саме на боржника за наказом суду в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав.

У якості підстави для розстрочення виконання рішення суду від 26.03.2013р. по справі 905/1054/13-г відповідач вказує на скрутне фінансове становище підприємства, що робить неможливим виконання рішення суду, та вказує, зокрема, на наявність кредиторської заборгованості у розмірі 2909000грн.00коп., заборгованість з заробітної плати у сумі 6000грн.00коп., спад виробництва.

До заяви заявником надані: акти Маріупольської ОДПІ станом на 31.12.2012р., договору №2 від 28.08.2012р. про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2013р., звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2013р.

При вирішенні питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду заявнику, судом встановлено, що рішення, виконання якого заявник просить розстрочити, прийнято 26.03.2013р., наказ про примусове виконання останнього було видано 10.06.2013р. Тобто, відповідач рішення суду не виконує тривалий строк. Наразі заявником не надано доказів намагання виконати хоча б частково рішення суду ані в добровільному порядку, ані в примусовому порядку з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Як встановлено, сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно судового рішення по справі №905/1054/13-г складає 48687грн. 98коп., відповідно до рішення суду прострочення виконання відповідачем свого обов'язку з оплати отриманого від позивача товару почалося ще з 22.10.2010р., внаслідок чого, приймаючи до уваги наявність інфляційних процесів в економіці держави, надання розстрочення виконання судового рішення строком на 60 місяців призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів позивача.

Крім того, суд зауважує, що заявником не подано доказів щодо впевненої можливості виконання рішення суду за умови його розстрочення або доказів щодо термінів та шляхів отримання коштів для розрахунку із позивачем, заявник навпаки наголошує на неможливості виконання рішення суду. Так, заявник не надав будь-якого обґрунтування, за рахунок яких саме надходжень він планує погашати борг перед позивачем за рішенням суду у справі № 905/1054/13-г за запропонованим ним графіком.

Господарський суд зазначає, що боржник, який звертається до суду з заявою про розстрочку йому виконання рішення суду, має підтвердити, що у запропоновані ним строки рішення суду буде ним виконане.

Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту про фінансові результати за перший квартал 2013р. відповідач мав валовий прибуток, діяльність відповідача не є збитковою.

Наразі представлені звіти щодо фінансового стану відповідача відображують фінансове становище відповідача ще за минулий період, що не доводить тяжкий фінансовий стан підприємства станом на час розгляду заяви.

Відносно посилань заявника на спад виробництва слід зазначити, що погіршення показників прибутковості відповідача не є підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань, крім того невиконання відповідачем своїх зобов'язань призводить до погіршення фінансового стану позивача.

Обставини, на які посилається заявник, не є виключним випадком, який впливає на неможливість виконання рішення, так як наявність кредиторської заборгованості, боргів із виплати страхових внесків, заробітної плати тощо не звільняє боржника від зобов'язання перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відсутність дій відповідача направлених на виконання рішення суду у продовж декількох місяців, наявність інфляційних процесів в економіці держави, проаналізувавши надані заявником документи, на підтвердження обставин викладених у заяві, суд не визнає вказані ним обставини виключними.

З огляду на викладене, суд заява Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013р. по справі №905/1054/13-г протягом 60 місяців задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Маріупольському виправному центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013р. по справі №905/1054/13-г протягом 60 місяців.

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя Ю.В. Макарова