Постанова

від 23.09.2013 по справі 5010/1408/2012-1/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року Справа № 5010/1408/2012-1/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В. Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 р. у справі № 5010/1408/2012-1/15 господарського суду Івано-Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 140 517,95 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" (надалі - "ТОВ "Полісервіс") звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - "ФОП ОСОБА_4") про стягнення 136 173,72 грн. основного боргу, 4 344,23 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу нерухомого майна, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2013 р. (суддя Кобецька С.М.) позов задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Полісервіс" 136 173,72 грн. основного боргу, 4 344,23 грн. 3% річних та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між сторонами правовідносин купівлі-продажу, доведеністю факту порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості придбаної за договором купівлі-продажу від 14.10.2009 р. 19/100 частини виробничої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору та нормам ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 р. (судді Зварич О.В., Гриців В.М., Хабіб М.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.10.2009 р. між ТОВ "Полісервіс" (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (надалі - "Договір"), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у власність та оплатити обумовлену грошову суму за 19/100 частин виробничої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1641.

При укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 5 Договору), що загальна вартість відчужуваних 19/100 частин виробничої будівлі складає 219 973,72 грн., згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 23938600, виданого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 24.09.2009 р.

Згідно з п. 6 Договору продаж вчинено за 219 973,72 грн., які покупець зобов'язався сплатити повністю продавцю до 14.10.2011 р.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт виконання ТОВ "Полісервіс" своїх зобов'язань за Договором щодо передачі ФОП ОСОБА_4 нерухомого майна вартістю 219 973,72 грн.

Також судами встановлено неналежне виконання ФОП ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Договором, наявність заборгованості перед ТОВ "Полісервіс" в сумі 136 173,72 грн., зафіксованої також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 30.11.2012 р., яку правомірно задоволено до стягнення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що мотивованим є висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України, рівно як і про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 4 344,23 грн.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження, викладені в касаційній скарзі даного висновку не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 р. у справі № 5010/1408/2012-1/15 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіО. Попікова В. Саранюк