Постанова

від 25.09.2013 по справі 924/790/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 924/790/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Білошкап О.В.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2

та ОСОБА_3

на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 21.06.2013р. та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р.

у справі №924/790/13

за заявою 1) ОСОБА_1;

2) ОСОБА_2;

3) ОСОБА_3

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Заготзерно";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький

Зернопродукт"

про вжиття запобіжних заходів

за участю представників:

від заявника 1: ОСОБА_1,

від заявника 2: не з'явився,

від заявника 3: не з'явився,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: Драч В.М. - довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до господарського суду Хмельницької області з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Заготзерно" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький Зернопродукт" і просили суд накласти арешт на все майно останніх, яке знаходиться по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 та вилучити в них: матеріали інвентаризації майна ВАТ "Хмельницький КХП" в ході приватизації в 1998р.; матеріали ліквідаційної комісії за 2004р. в ході перетворення ВАТ в ТОВ "Хмельницький КХП"; матеріали ліквідаційної комісії ТОВ "Хмельницький КХП" за 2012р.; договори відчуження і придбання основних засобів ТОВ "Поділля Заготзерно" і ТОВ "Хмельницький Зернопродукт", в тому числі укладених з ПСП "Нива-Хліб" і ТОВ "Агро зерно" за 2011-2012 роки.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.06.2013р. (суддя І.В. Заярнюк), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. (головуючий, суддя Петухов М.Г., судді Маціщук А.В., Гулова А.Г.), відмовлено у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, суди двох інстанцій послалися на недоведеність вимог заявників та відсутність підстав встановлених ст.43 1 ГПК України для застосування запобіжних заходів.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, заявники звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким заяву про вжиття запобіжних заходів задовольнити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.43 1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених ст.43 2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.

Згідно ст.43 2 названого Кодексу запобіжні заходи включають, зокрема, витребування доказів та накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

З положень вказаної статті вбачається, що умовою застосування даних запобіжних заходів є доведеність належності та знаходження майна чи доказів у особи, щодо якої необхідно вжити запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу положень ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 3 ГПК України передбачено вимоги до заяви про вжиття запобіжних заходів. Остання має містити, зокрема, обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Судами двох інстанцій з'ясовано, що обґрунтовуючи свої вимоги заявники посилаються на те, що відповідно до статуту Відкритого акціонерного товариства "Хмельницький комбінат хлібопродуктів", створеного в результаті приватизації Державного підприємства "Хмельницький комбінат хлібопродуктів", заявниками набуто право власності на прості іменні акції:

1. ОСОБА_1 1657056 простих іменних акцій на суму 414264грн., що складало 13,575% статутного капіталу;

2. ОСОБА_2 1342086 простих іменних акцій номінальною вартістю 335521,50грн., що складало 10,9949% статутного капіталу;

3. ОСОБА_3 1320338 простих іменних акцій номінальною вартістю 330084,05грн., що складало 10,817% статутного капіталу.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, із виписок з реєстру власників акцій, які були додані заявниками до заяви, вбачається про наявність у останніх акцій ВАТ "Хмельницький КХП" станом на 22.08.2002р. (ОСОБА_2), 11.11.2003р. (ОСОБА_1), 31.03.2004р. (ОСОБА_1) (а.с.8-11).

Судами двох інстанцій з'ясовано, що 22.05.2004р. ВАТ „Хмельницький комбінат хлібопродуктів" реорганізоване шляхом перетворення в ТОВ „Хмельницький комбінат хлібопродуктів". Заяви про вихід з членів акціонерного товариства, як зазначають заявники, вони не подавали, будь-яких намірів відчужити належні їм іменні акції не здійснювали.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.06.2011р. визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ „Хмельницький комбінат хлібопродуктів" від 22 травня 2004 року в частині, що викладена в п.5 питання X протоколу №1 від 22.05.2004р.: „Оцінка та викуп акцій проводиться акціонерним товариством, а після проведення державної реєстрації правонаступника ТОВ „Хмельницький КХП" компенсує вартість акцій їх власникам на підставі письмової заяви бувшого акціонера, згідно списку, складеного на підставі даних реєстру, з метою захисту прав акціонерів ВАТ „Хмельницький КХП", які не голосували за прийняття рішення про реорганізацію, у зв'язку з чим не увійдуть в склад учасників ТОВ „Хмельницький КХП", викуп акцій у цих акціонерів здійснюється товариством або його правонаступником за ціною, що визначається домовленістю сторін, з урахуванням витрат по придбанню, але не нижчою за номінальну вартість акцій - 0,25 гривень за одну акцію".

Проте судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ВАТ "Хмельницький КХП" припинив свою діяльність шляхом реорганізації у ТОВ "Хмельницький КХП" 27.09.2004р. , а останнє ліквідовано 15.06.2012р. (запис в ЄДР за №16731110011000272).

Згідно п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

В силу положень ст.167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Поділля Заготзерно" було зареєстровано 29.11.2011р., а ТОВ "Хмельницький Зернопродукт" - 28.11.2011р., при цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту правонаступництва цих товариств щодо прав і обов`язків ТОВ "Хмельницький КХП". Окрім того, судами двох інстанцій з'ясовано, що заявники стверджують, що вони не є учасниками ТОВ "Поділля заготзерно" та ТОВ "Хмельницький Зернопродукт".

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні корпоративні права у ТОВ "Поділля заготзерно" та ТОВ "Хмельницький Зернопродукт".

На думку заявників, із відповіді прокуратури Хмельницької області від 17.12.2012р. №06/1 - 0865-07 вбачається, що майно ТОВ „Хмельницький комбінат хлібопродуктів" в незаконний спосіб переведено до ТОВ „Поділля Заготзерно" і ТОВ „Хмельницький Зернопродукт".

Проте, судом першої інстанції встановлено, що вказаний лист не може бути доказом, що підтверджує наявність обставин, необхідних для вжиття запобіжних заходів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 3 ГПК заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити відомості про обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття таких заходів. Ці обставини мають узгоджуватися з приписами статті 43 1 ГПК, а за змістом пункту 5 частини першої статті 43 3 і частини третьої статті 43 4 ГПК - також й підтверджуватись відповідними доказами з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 названого Кодексу. Заява про витребування доказів має містити відомості про те, який доказ вимагається, підстави, з яких заявник вважає, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть бути підтверджені цими доказами.

У вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;

забезпечення збалансованості інтересів заявника і особи, щодо якої просять вчинити запобіжні заходи;

наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і можливим предметом позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43 3 ГПК;

імовірності настання обставин, зазначених у статті 43 1 ГПК;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб (п.п. 12, 15 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" №12 від 17.10.2012р.).

За таких обставин висновок судів двох інстанції щодо відсутності підстав встановлених ст.43 1 ГПК України для застосування запобіжних заходів та недоведення заявниками своїм вимог колегія суддів вважає мотивованим та обґрунтованим.

Інші доводи скаржників, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами двох інстанцій на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини справи і на яких грунтуються висновки судів двох інстанцій.

Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови немає.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 21.06.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. у справі №924/790/13 - без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Білошкап О.В.

Суддя Палій В.М.