Постанова

від 04.09.2013 по справі 813/4561/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року № 813/4561/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скор» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю «Денза» (далі - ТОВ «Денза», позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення без номеру та дати, винесеного на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Денза» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2011 року від 05.10.2011 року № 1319/23-7/31811682.

Зазначеним податковим-повідомленням рішенням позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 771 946,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 192 987,00 грн за липень 2011 року.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, оскільки має в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Представник позивача Качмар І.О. подав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. В судовому засіданні від 26.07.2013 року представник позивача Вертиполох Ю.В. позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні мотивам позовної заяви та додатковим поясненням, наданим суду в письмовій формі, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності та письмові заперечення, які мотивує обставинами, викладеними у акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване повідомлення-рішення.

За таких обставин суд на підставі ч.4 ст.128 КАС України ухвалив розглянути справу у відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів, згідно ч.6 ст.71 КАС України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Була проведена заміна первинного відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.03.2013 року, позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Денза» змінило свою назву на товариство з обмеженою відповідальністю «Скор» (далі - ТОВ «Скор», позивач).

На підставі Наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1982 від 04.10.2011 року, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу, відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва Бабич О.І. проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Денза» в частині дотримання вимог податкового законодавства за липень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Денза» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2011 року № 1319/23-7/31811682 від 05.10.2011 року, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «Денза»:

ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України та п. 198.6, ст. 198, п. 201.6 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року на загальну суму 771 946,42 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення без номеру та дати, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання, за основним платежем 771 946,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 192 987,00 грн., а всього на суму: 964 933,00 грн.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ «Ріп» та ТОВ «Монтарія».

Зокрема, податковий орган вказує на той факт, що договори із вказаними підприємствами не спричинили реального настання правових наслідків, у зв'язку із чим, на думку відповідача, у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з ТОВ «Ріп» та ТОВ «Монтарія».

Позивач скористався наданим йому правом на адміністративне оскарження рішення контролюючого органу, надіславши до Державної податкової адміністрації України скаргу, проте відповіді позивачем так отримано і не було, що, в свою чергу не спростовується відповідачем.

Судом встановлено, що 07.07.2011 року між ТОВ «Денза» (Замовник) та ТОВ «Монтарія» (Виконавець) укладено Договір №0707НН на постачання матеріалів.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного вище Договору, Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати поставку меблів для готельних номерів (надалі матеріали), відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п. 1.2. Договору, Замовник (позивач) зобов'язаний прийняти матеріали належної якості та оплатити їх вартість згідно умов цього Договору.

Строк та умови поставки матеріалів передбачений п. 2 Договору, кінцевий строк визначено 31.07.2011 року (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 3.1. зазначеного вище Договору, загальна вартість включає в себе вартість матеріалів, вартість доставки Замовника (в т.ч. вартість перевезення, страхування, імпортних митних зборів, завантаження та розвантаження, а також інші витрати, пов'язані з виконанням даного Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору, загальна вартість встановлюється в гривнях та дорівнює 2272394,77 грн., у тому числі ПДВ 378 732,46 грн.

Пунктом 3.3. передбачено, що Замовник сплачує Виконавцю загальну вартість Договору протягом 45-ти банківських днів з моменту передачі та підписання Сторонами видаткових накладних на матеріали.

У відповідності до п. 3.4. Договору, замовник може сплачувати Виконавцю вартість поставлених матеріалів частинами та у строк, вказаний у п. 3.3. Договору.

З матеріалів справи також вбачається, що у відповідності до умов Договору, а саме п. 1.1., Сторонами підписана Специфікація від 07.07.2011 року (Додаток №1 до Договору №0707НН від 07.07.2011 року, в якій перелічені матеріали та їх кількість, а також визначена ціна, що складає 2272394,77 грн., в т.ч. ПДВ 378732,46 грн.

Фактом прийняття Замовником матеріалів від Виконавця є підписання Сторонами видаткових накладних (п. 2.3. та п. 2.4. Договору).

В матеріалах справи наявні видаткові накладні №332 від 19.07.2011 року на суму 453112,54 грн., №333 від 19.07.2011 року на суму 112458,12 грн., №334 від 19.07.2011 року на суму 258458,11 грн., №335 від 21.07.2011 року на суму 145878,19 грн., №336 від 21.07.2011 року на суму 348895,22 грн., №337 від 21.07.2011 року на суму 419258,45 грн., №338 від 25.07.2011 року на суму 325819,44 грн., №339 від 25.07.2011 року на суму 208514,70 грн., а всього на загальну суму 2272394,77 грн.

Факт оплати позивачем послуг ТОВ «Монтарія» підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Монтарія» також виписано ТОВ «Денза» податкові накладні №332 від 19.07.2011 року на суму 453112,54 грн., №333 від 19.07.2011 року на суму 112458,12 грн., №334 від 19.07.2011 року на суму 258458,11 грн., №335 від 21.07.2011 року на суму 145878,19 грн., №336 від 21.07.2011 року на суму 348895,22 грн., №337 від 21.07.2011 року на суму 419258,45 грн., №338 від 25.07.2011 року на суму 325819,44 грн., №339 від 25.07.2011 року на суму 208514,70 грн., а всього на загальну суму 2272394,77 грн.

Також слід зазначити, що згідно договору №0707НН від 07.07.2011 року про постачання матеріалів, обов'язок щодо доставки матеріалів здійснюється засобами виконавця, тобто ТОВ «Монтарія» та за його рахунок.

На підтвердження реальності здійснення операцій за договором поставки позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 235-242) від 19.07.2011 року, 21.07.2011 року, 25.07.2011 року, а також накладні на внутрішнє переміщення матеріалів (т. 1 а.с. 227-234), а саме № ПМ-0000256 від 19.07.2011 року, № ПМ-0000255 від 19.07.2011 року, № ПМ-0000254 від 19.07.2011 року, № ПМ-0000258 від 21.07.2011 року, № ПМ-0000257 від 21.07.2011 року, № ПМ-0000259 від 21.07.2011 року, № ПМ-0000260 від 25.07.2011 року, № ПМ-0000261 від 25.07.2011 року.

Судом також досліджено Договір №0107НН від 01.07.2011 року, укладений між ТОВ «Денза» (Замовник) та ТОВ «Ріп» (Виконавець), у відповідності до умов якого (п.1.1.), Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонтно-оздоблювальні роботи (надалі роботи), у відповідності до Додатку №1 (Кошторис, копія якого наявна в матеріалах справи) власними силами і/або з залученням інших організацій (далі Субпідрядники).

У відповідності до п. 1.3. Договору, Виконавець гарантує, що згідно законодавства України, має всі дозвільні документи на проведення ремонтно-оздоблювальних робіт (копія ліцензії серія АВ №409772, видана 21.10.2008 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, строк дії ліцензії з 21.10.2008 року по 21.10.2013 року), наявна в матеріалах справи. Згідно Договору, роботи проводяться за адресою: м. Харків, просп.. Правди, 2 (п.1.4.).

Згідно п. 2.2.2. та п. 2.2.3. Договору, Замовник зобов'язався прийняти роботи, виконані Виконавцем і підписати акт, а також оплатити виконані роботи в розмірі і в термін, визначений даним Договором.

У відповідності до п. 4.3. зазначеного Договору, Виконавець зобов'язується завершити виконання робіт не пізніше 22.07.2011 року.

Пунктом 5 Договору визначена загальна вартість робіт, яка складає 2359283,74 грн., в т.ч. ПДВ 393213,96 грн. та порядок розрахунків, у відповідності до якого оплата по Договору виконується Замовником на банківський рахунок Виконавця на підставі підписаних Сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт, не пізніше ніж протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дня підписання Сторонами відповідного Акту.

Доказом підтвердження виконаних ТОВ «Ріп» робіт на замовлення позивача по Договору №0107НН від 01.07.2011 року та прийняття їх Замовником є наявні в матеріалах справи акти прийняття виконаних підрядних робіт №1 від 21.07.2011 року за період з 01.07.2011 року по 21.07.2011 року на суму 458112,44 грн., №2 від 21.07.2011 року за період з 01.07.2011 року по 21.07.2011 року на суму 434782,61 грн., №3 від 21.07.2011 року за період з 01.07.2011 року по 21.07.2011 року на суму 325894,11 грн., №4 від 22.07.2011 року за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року на суму 312145,89 грн., №5 від 22.07.2011 року за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року на суму 415489,55 грн., №6 від 22.07.2011 року за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року на суму 412859,14 грн., а всього на загальну суму 2359283,74 грн.

Факт оплати позивачем послуг ТОВ «Ріп» підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

ТОВ «РІП» також виписано ТОВ «Денза» податкові накладні №337 від 21.07.2011р. на суму 458112,44 грн., №338 від 21.07.2011 року на суму 434782,61 грн., №339 від 21.07.2011 року на суму 325894,11 грн., №340 від 22.07.2011 року на суму 312145,89 грн., №341 від 22.07.2011 року на суму 415489,55 грн., №342 від 22.07.2011 року на суму 412859,14 грн., а всього на загальну суму 2359283,74 грн.

Крім того, слід зазначити, що суми податку на додану вартість за накладними повністю були відображені в реєстрах отриманих накладних та у складі податкових декларацій з податку на додану вартість у відповідності до вимог п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 19а, 19б, 19г,19в, 20-30, 135).

Предметом договору поставки була поставка матеріалів , а саме настільних панелей, тумб та інших меблевих конструкцій для облаштування готельних номерів, а згідно договору про надання послуг були виконані ремонтні роботи на об'єкті за адресою: м. Харків, просп. Правди, 2.

Поставка вказаних матеріалів та виконання ремонтних робіт була здійснена на забезпечення виконання договору генерального підряду №ОТ1404 від 14.04.2011 року, укладеного між ТОВ «Скор» (генпідрядник) та ТОВ «ФКМ-4» (замовник), (т. 1 а.с. 136-152) предметом якого є виконання робіт на об'єкті - приміщення номерного фонду, коридорів вздовж номерного фонду з 3 по 11 поверх, розташовані в багатофункціональному торговельному центрі з готелем та адміністративними приміщеннями за адресою: м. Харків, просп. Правди, 2.

Згідно специфікацій (т. 1 а.с. 153-166) до зазначеного вище договору генерального підряду, найменування та асортимент продукції співпадають з номенклатурою товару, що постачався за спірними договорами поставки.

Отриманий за вказаними вище операціями поставки товар та послуги отримані згідно договору послуг, ТОВ «Скор» використало такі безпосередньо у своїй господарській діяльності, а саме для будівництва та облаштування об'єкта за адресою: м. Харків, просп. Правди, 2, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, детально зазначених вище.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним правочинів укладених позивачем з ТОВ «Монтарія», ТОВ «Ріп», в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо керівників зазначених контрагентів та чи притягнуто таких до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо господарської діяльності ТОВ «Монтарія» та ТОВ «Ріп».

Крім того, відповідно до постанови судді Печерського районного суду м.Києва від 27.02.2012 року (т. 2 а.с. 62), постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Печерському районі про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Денза» ОСОБА_5 за фактом ухилення від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України скасовано.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними» від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч. 5 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент вчинення правочинів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Також слід звернути увагу на припис цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Суд звертає увагу на те, що в межах адміністративної справи № 2а-16055/11/2670 за позовом ТОВ «Денза» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2011 року №0008772307 досліджувалось питання фіктивності і незаконності діяльності ТОВ «Ріп» та ТОВ «Монтарія». При цьому, в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року по зазначеній справі встановлено безпідставність припущення про фіктивність і незаконну діяльність зокрема ТОВ «Ріп» та ТОВ «Монтарія».

Покликання в акті перевірки на той факт, що ТОВ «Монтарія» відсутня за місцезнаходженням не може свідчити про неможливість відображення реальних господарських операцій. Більше того, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Додатково суд зазначає, що представник позивача в судовому засіданні наголошувала на тому, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Денза» ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена протиправно та за відсутності на те законних підстав, однак такі обґрунтування не знаходять свого застосування, оскільки позивачем не ставилось вимоги про визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки, на підставі якої було складено акт та оскаржуване податкове-повідомлення рішення.

Право на податковий кредит та порядок його формування визначено 5-м розділом Податкового кодексу України.

Так, за змістом п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів п. 198.6 цієї ж статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування податкового кредиту (п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Згідно п. 2.3, п. 2.4 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну їздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача.

Товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН виписують у чотирьох примірниках:

Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажовідправника, передають водію;

Другий примірник водій здає вантажоодержувачу, він є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей;

Третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажоодержувача, водій передає перевізнику. Третій примірник, що є підставою для розрахунків за виконання транспортних послуг, перевізник надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення, четвертий примірник додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водію.

Згідно наказу Міністерства статистики України від 21.06.1996 року № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N M-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а стороннім організаціям.

Накладна вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою.

У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та ін.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії.

У випадку внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає матеріально-відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник служить складу (цеху), що здає, основою для списання цінностей, а другий - складу (цеху), що приймає для оприбуткування цінності. Графа 9 «Інвентарний номер» заповнюється в тому випадку, якщо облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за інвентарними номерами.

У випадку відпуску матеріальних цінностей господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, або стороннім організаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів і інших відповідних документів. Перший примірник передають складу як основу для відпуску матеріалів, другий - одержувачеві матеріалів. При відпуску матеріалів самовивозом накладну вимогу, підписану одержувачем, комірник передає в бухгалтерію для виписки розрахунково-платіжних документів, якщо матеріали відпускалися із наступною оплатою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагентам ТОВ «Монтарія» та ТОВ «Ріп» в загальному розмірі 771946,00 грн. за липень 2011 року.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 192987,00 грн. є також протиправним.

Податковим органом не надано доказів невиконання позивачем перед ТОВ «Монтарія» та ТОВ «РІП» зобов'язань по зазначених договорах.

Отже, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва (правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві) без номеру та дати, винесеного на підставі акту про результати документальної невиїзної ТОВ «Денза» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2011 року № 1319/23-7/31811682 від 05.10.2011 року, слід визнати протиправним та скасувати повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 29,55 грн, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати у сумі 29,55 грн підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва (правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві) без номеру та дати, винесеного на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Денза» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2011 року № 1319/23-7/31811682 від 05.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Скор» (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359, ЄДРПОУ 31811682) судові витрати у розмірі 29 (двадцять дев'ять) гривень 55 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 09.09.2013 року.

Суддя Сидор Н.Т.