Постанова

від 17.09.2013 по справі 5017/3669/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р.Справа № 5017/3669/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Єрмілова Г.А.

суддів Лашина В.В., Таран С.В.

(склад судової колегії сформовано на підставі розпорядження в.о. голови суду від 16.09.2013р.)

при секретарі судового засідання Гавричкові С.В.

за участю в судовому засіданні представників сторін:

від ПАТ ЕК „Одесаобленерго" - Дорошенко А.О., за довіреністю №255 від 29.04.2013р.;

ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_2

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились. Про час і місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2

на ухвалу господарського суду Одеської області від 14.08.2013р.

у справі № 5017/3669/2012

за заявою ДПІ у Ренійському районі Одеської області та УПФУ у Ренійському районі Одеської області

до ТОВ "Дунай Транс Термінал Компані"

про банкрутство

розпорядник майна - арбітражний керуючий ОСОБА_2

Відповідно до ст.4 -4 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2012 року за заявою УПФУ в Ренійському районі Одеської області, ДПІ у Ренійському районі Одеської області порушено провадження у справі № 5017/3669/2012 про банкрутство ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані" в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону, чинній до 19.01.2013р.).

Постановою суду від 11.02.2013 року ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та письмово повідомити про визнання відсутнього боржника - ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані" банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника в тому числі державну податкову інспекцію, банківські установи боржника, ДВС, державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю сплати обов'язкових платежів та зборів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08. 2013р. (суддя Найфлейш В.Д.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані", ліквідовано та припинено ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані"; припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2,вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вирішено вважати погашеними, зобов'язано ліквідатора передати фінансово-господарські документи банкрута до архівних організацій для подальшого зберігання згідно законодавства, провадження у справі № 5017/3669/2012 -припинено.

Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотань ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про затвердження розміру оплати його послуг від 10.06.2013 року та про затвердження розміру та загальної суми оплати послуг арбітражного керуючого у сумі 13 993,40грн. від 17.07.2013 року (з уточненнями від 13.08.2013 року), а також відмовлено у задоволенні заяви про стягнення цих коштів з кредиторів пропорційно до розміру їх вимог від 17.07.2013 року та уточнень до цієї заяви від 13.08.2013 року (п.п.8,9,10 ухвали).

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, а також додані до них документи свідчать про відсутність у банкрута майна, транспортних засобів та інших активів, а тому задоволення вимог кредиторів є неможливим.

Відмовляючи у задоволенні клопотань ліквідатора ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані" про затвердження розміру та джерел оплати його послуг, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 5 ст. 115 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013.) сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Тобто, Законом не передбачена можливість стягнення цих коштів з кредиторів.

Частково не погоджуючись із ухвалою суду від 14.08.2013р., арбітражний керуючий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить пункти 8,9,10 скасувати, і прийняти в цій частині нове рішення, яким затвердити грошову винагороду арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_2 у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень у загальній сумі 13 993,40грн. за весь період виконання ним обов'язків ліквідатора з 11.02.2013р. по 14.08.2013р. за рахунок коштів кредиторів (УПФУ в Ренійському районі Одеської області, ДПІ у Ренійському районі Одеської області та ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго"); стягнути з кредиторів 14 566,90грн. (грошова винагорода у сумі 13 993,40грн. та 573,50грн. по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги) пропорційно до їх вимог, зокрема: 1 156,61грн. - з УПФУ в Ренійському районі Одеської області; 1 599,45грн. - з ДПІ у Ренійському районі Одеської області ; 11 810,84грн. - з ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго", посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи ліквідатора ґрунтуються на тому, що у відповідності до ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у попередній редакції), коли оплата грошової винагороди арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна або від виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, і Законом не передбачено ніяких підстав для залишення ліквідатора без грошової винагороди.

Отже, суд першої інстанції зобов'язаний був вирішити питання про затвердження грошової винагороди ліквідатора та джерел її оплати за проведену ліквідаційну процедуру.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вих..№3669 від 13.09.2013р.) арбітражний керуючий ОСОБА_2, з посиланням на п.40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/606/2013 від 28.03.2013р. «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI», вказує на те, що при розгляді заяви стосовно оплати послуг ліквідатора повинні були застосовуватись положення редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , яка діяла до 19.01.2013р., оскільки нова редакція Закону процедуру банкрутства відсутнього боржника не передбачає.

Однак, місцевий господарський суд зазначені обставини залишив поза увагою та помилково застосував до спірних правовідносин норми нової редакції цього Закону.

У запереченнях на апеляційну скаргу (вих.1877/02 від 04.09.2013р.)УПФУ у Ренійському районі Одеської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін з тих мотивів, що у боржника відсутні кошти, отримані в результаті господарської діяльності або продажу його майна.

Кредитор зазначає, що кошторисом управління на 2013 рік та Постановою КМУ «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України» №1261 від 24.10.2007р. видатки на оплату послуг арбітражних керуючих не передбачені.

Крім того, управління просить розглянути апеляційну скаргу за відсутності його представника.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших кредиторів до Одеського господарського суду не надходили.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» проти доводів та вимог скарг заперечувала та просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду від 14.08.2013р. - без змін.

ДПІ у Ренійському районі Одеської області своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалась, хоча про час і місце їх проведення була повідомлена належним чином, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представників інших учасників провадження у цій справі.

Заслухавши пояснення ліквідатора та представника ПАТ «ЕК «Одесаобленерго», обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2013 року ліквідатор ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані" арбітражний керуючий ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з клопотанням про затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого в сумі двох мінімальних заробітних плат за період від дати призначення до дати припинення повноважень.

17.07.2013року ліквідатор подав до суду клопотання про затвердження розміру та загальної суми оплати послуг арбітражного керуючого, а також заяву про стягнення коштів на користь арбітражного керуючого з кредиторів пропорційно до розміру їх вимог за період з 11.02.2013 року по 24.07.2013 року на загальну суму 12 463,98 грн.

Клопотанням та заявою від 13.08.2013р. ліквідатор уточнив свої вимоги щодо періоду стягнення оплати його послуг (з 11.02.2013 року по 14.08.2013 року) та суми оплати, яку збільшено до 13 993,40 грн.

Господарський суд, відмовляючи в задоволенні зазначених заяв та клопотань, керувався п.5 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції), якою можливість стягнення коштів по оплаті послуг арбітражного керуючого з кредиторів не передбачена.

Між тим, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки норми нової редакції Закону у справах про банкрутство відсутнього боржника не застосовуються, так як процедура банкрутства такого боржника цією редакцією Закону не передбачена. Тому, заява (заяви) про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, подана (подані) до 19.01.2013, розглядаються за правилами попередньої редакції Закону.

Відповідна правова позиція висловлена у п.40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/606/2013 від 28.03.2013р. «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI».

Отже, що всі заяви, подані учасниками провадження в процесі розгляду таких справ мають розглядатись з урахуванням положень Закону, які були чинні до 19.01.2013р.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що господарський суд при розгляді питання щодо затвердження розміру та джерел оплати праці ліквідатора ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані" арбітражного керуючого ОСОБА_2 застосував закон, який не підлягав застосуванню у даному випадку, що є підставою для скасування ухвали від 14.08.2013р. у цій частині, відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.

По суті заявлених ліквідатором вимог судова колегія відзначає наступне.

Зі звітів ліквідатора вбачається, що ним були проведені дії по виявленню майна та інших активів банкрута, однак вони не мали позитивних результатів.

Згідно зі ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла до 19.01.2013р.) надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство відсутнього боржника нормами ст. 52 Закону не визначений.

При цьому, положеннями ч. 14 ст. 3-1 Закону встановлений мінімальний розмір такої винагороди (оплати послуг), а саме - не менше двох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 3-1 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

За приписами п.п. 11, 12, 13 ст.31 вказаного закону питання оплати послуг арбітражного керуючого (розмір, порядок оплати, створення фонду для оплати послуг, розподіл відповідних витрат між кредиторами тощо) визначаються за рішенням комітету кредиторів боржника, що затверджується господарським судом.

За відсутністю ж діяльності боржника, невиявленням у нього майна та за відсуністю рішення комітету кредиторів щодо порядку розподілу між кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора у справі про банкрутство та понесених ним витрат у ліквідаційній процедурі, відшкодування вказаних витрат має бути покладено на ініціюючого кредитора, а також, у разі виявлення - і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі - пропорційно визнаних вимог кожного у справі .

Відповідна правова позиція висловлена в постановах Вищого господарського суду від 31.07.2013р у справі №920/98/13 та від 31.07.2013р. у справі №12/120-Б-10.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума кредиторських вимог ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані" становить 248 818,88грн., з яких вимоги УПФУ у Ренійському районі Одеської області до боржника складають 19 760,08грн., вимоги ДПІ у Ренійському районі Одеської області - 27 315,17грн., а вимоги ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» - 201 743, 63грн.

Також, матеріали справи свідчать, що питання стосовно затвердження розміру та порядку оплати послуг ліквідатора вимог ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані" кредиторами не розглядалось.

Отже, витрати на оплату послуг арбітражного керуючого ОСОБА_2 мають бути розподілені поміж усіма кредиторами, пропорційно розміру їх вимог.

Перевіривши здійснений ліквідатором розрахунок оплати його послуг у розмірі 13 993,40грн. за весь період виконання ним обов'язків ліквідатора - з 11.02.2013р. по 14.08.2013р. (т.3, а.с.106), судова колегія приходить до висновку, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає принципу пропорційності вимог кредиторів.

Так, з УПФУ в Ренійському районі Одеської області (кредиторські вимоги якого складають 7,94% від загальної суми) підлягає стягненню 1 111,07грн.; з ДПІ у Ренійському районі Одеської області (10,98%) - 1 536,48грн., а з ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (81,08%) - 11 345,85грн.

Доводи кредиторів про відсутність коштів на оплату послуг арбітражного керуючого судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки Закон не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство відсутнього боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду від 31.07.2013р. у справі №12/120-Б-10.

З урахуванням зазначеного, ухвала господарського суду Одеської області від 14.08.2013р. в частині відмови в задоволенні клопотань та заяв ліквідатора ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані" ОСОБА_2 про встановлення розміру оплати його послуг та стягнення відповідної суми з кредиторів, як прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, залишатись чинною не може та підлягає скасуванню, а уточнене клопотання ОСОБА_2 про затвердження розміру та загальної суми оплати послуг арбітражного керуючого та уточнена заява про стягнення коштів на користь арбітражного керуючого з кредиторів (вих.№3669 від 13.08.2013р.) - задоволенню. В решті ухвала суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.

Судовий збір у сумі 573,50грн., сплачений ліквідатором за подачу апеляційної скарги, відшкодовується на його користь також з усіх кредиторів, пропорційно розміру їх кредиторських вимог.

Керуючись ст.ст.85,103-106 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2 задовольнити.

Пункти 8,9,10 ухвали господарського суду Одеської області від 14.08.2013р. у справі № 5017/3669/2012 - скасувати.

Затвердити грошову винагороду арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_2 у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень у загальній сумі 13 993,40грн. за весь період виконання ним обов'язків ліквідатора з 11.02.2013р. по 14.08.2013р. за рахунок коштів кредиторів.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з кредиторів грошові кошти в загальній сумі 14 566,90грн. (грошова винагорода у сумі 13 993,40грн. та 573,50грн. по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги) пропорційно до їх вимог, а саме:

1 156,61грн. - з УПФУ в Ренійському районі Одеської області (68800, Одеська обл., м.Рені, вул.Комсомольська,157, код ЄДРПОУ 24529320);

1 599,45грн. - з ДПІ у Ренійському районі Одеської області (68800, , Одеська обл., м.Рені, вул.Дунайська, 88-а, код ЄДРПОУ 33650625);

11 810,84грн. - з ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (65031, м.Одеса, вул.М.Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713);

Доручити господарського суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

В решті ухвалу суду від 14.08.2013р. залишити без змін .

Справу №5017/3669/2012 повернути до господарського суду Одеської області.

Повний текст постанови складено 24.09.2013р.

Головуючий суддя Г.А.Єрмілов

Суддя В.В.Лашин

Суддя С.В.Таран