Постанова

від 20.09.2013 по справі 922/1915/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа № 922/1915/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Варєца Я.В.

третя особа - не з'явився.

відповідача -Мартиненко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2603 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 29.07.13 р. у справі № 922/1915/13

за позовом Комунального підприємства "Буди водоканал" Будянської селищної ради, с. Буди

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виробниче управління житлово-комунального господарства Будянської селищної ради, Харківська області, Харківський район, с. Буди

до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної адміністрації

про стягнення 77567,68 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач - Комунальне підприємство "Буди водоканал" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної адміністрації 77567,68 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.2013 р. у справі № 922/1915/13 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на користь Комунального підприємства "Буди водоканал" Будянської селищної ради суму заборгованості у розмірі 77567,68 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тому позовні вимоги визнані правомірними та обґрунтованими, підлягаючими задоволенню та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області частково не погоджується, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з КПТМ суми боргу в розмірі 25092,82 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні з КПТМ суми боргу в розмірі 25092,82 грн., з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Третя особа у призначене судове засідання не з'явилась.

До суду повернулась копія ухвали від 23.08.2013 р., яка була направлена на адресу третьої особи, з довідкою поштового відділення «за відмовою адресата від одержання».

Враховуючи факт належного повідомлення третьої особи про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 03.01.2012 року між КП "Буди водоканал" Будянської селищної ради (водоканал) та комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (абонент) укладений договір № 8 на відпуск води з водопроводу та приймання стічних вод в каналізацію, з метою забезпечення діяльності котелень за адресою: вул. Гоголя, 10 та вул. Дачна, 12-б в сел. Буди Харківського району Харківської області.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 4.1. договору, КП "Буди водоканал" зобов'язалось надавати відповідачеві послуги з централізованого водопостачання та прийому стічних вод (водовідведення), а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі проводити оплату послуг відповідно до затверджених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.1. договору, на відпуск води з водопроводу та приймання стічних вод позивач відпускає відповідачеві воду та приймає від відповідача стічні води в обсязі встановлених відповідачем договірних обсягів (лімітів) на водокористування та водовідведення.

Пунктами 1.3, 3.1 договору визначено, що кількість води, що використана абонентом, визначається за даними повірених лічильників води і інших засобів обліку.

За умовами п. п. 4.1., 4.2. договору, оплата наданих послуг та інших платежів здійснюється відповідачем щомісяця на підставі виставлених рахунків позивача за обсяги спожитої води та скинуті стічні води, що визначені умовами цього договору в 3-денний термін після отримання рахунку позивача.

Відповідно до п. 4.1. договору, тарифи на послуги на момент укладання договору складаються: з централізованого водопостачання 19,50 грн. за 1 м. куб., з централізованого водовідведення 12,97 грн. за 1 м.куб. У випадку зміни тарифів, діючих на момент складання договору, оплата абонентом (відповідачем) наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідно до обсягу наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що підтверджуються повіреними засобами обліку, з урахуванням діючих тарифів за періоди з 01.11.2012 р. по 15.04.2013 р. відповідачеві нараховано суму за спожиті послуги у розмірі 77567,68 грн., виставлено рахунки на оплату за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, що підтверджується поштовими відправленнями з повідомленням. Повіреність засобу обліку підтверджується Свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 21.08.2012 р., виданим державним підприємством "Харківській регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" та актами опломбування від 10.09.2012 p., а також актом опломбування від 10.10.2012 р. Послуги з водопостачання та водовідведення надавалися КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації в повному обсязі, для забезпечення діяльності котелень за адресою: вул. Гоголя, 10 та вул. Дачна, 12-б в сел. Буди, які забезпечували теплопостачання мешканцям селища Буди.

Скарг чи зауважень щодо невиконання умов договору на відпуск води з водопроводу та приймання стічних вод чи неякісних послуг від КП Теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на адресу КП "Буди водоканал" не надходило.

Однак відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість КП Теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації перед комунальним підприємством "Буди водоканал" у розмірі - 77567,68 грн.

Відповідно до п. 10.1 договору, договір діє до 31.12.2012 р. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору від жодної із сторін не надходило письмових заяв про припинення дії договору, даний договір є пролонгованим на тих же умовах на наступні 12 (дванадцять) місяців.

13.02.2013 р. на адресу КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації направлено телефонограму від 13.02.2013 р. щодо необхідності сплати заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідач надав письмову відповідь, що у наданих до сплати рахунках за послуги водопостачання та водовідведення враховано обсяги втрат води у мережах, що знаходяться на балансі ВУЖКГ Будянської селищної ради, тому вимоги щодо сплати заборгованості є безпідставними та необґрунтованими. З метою проведення розрахунків відповідач просив надати нові рахунки за спожиті послуги, що розраховані відповідно до норм споживання.

Дана відповідь підтверджує як надання рахунків на адресу КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, так і порушення умов договору з боку відповідача, а саме п. 3.1 щодо визначення кількості отриманих послуг, оскільки підстав у КП "Буди водоканал" для розрахунку обсягів води по нормам споживання за наявності повіреного засобу обліку - відсутні.

Відповідачем також не прийнято до уваги, що ВУЖКГ Будянської селищної ради є самостійним підприємством, не підпорядкованим КП "Буди водоканал", жодних договірних відносин щодо обслуговування мереж водопостачання та водовідведення між КП "Буди водоканал" та ВУЖКГ Будянської селищної ради не існує.

18.02.2013 р. на адресу КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації направлено претензію щодо сплати боргу за послуги водопостачання та водовідведення за договором на відпуск води з водопроводу та приймання стічних вод, але борг станом на 22.04.2013 р. не сплачено, хоча опалювальний сезон закрито 15.04.2013 р.

Крім того, працівника КП "Буди водоканал" не допущено до опломбування засобів обліку у котельнях, про що складено відповідний акт.

21.02.2013 на адресу КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації направлено листа з проханням надати копії платіжних документів, що підтверджують розрахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, а також з пропозицією підписати акт звірки взаємних розрахунків, та повернути акти виконаних робіт. Відповіді на вказаний лист позивачем не отримано.

22.03.2013 р. КП "Буди водоканал" повторно направлено на адресу КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації акти виконаних робіт, рахунки за листопад - грудень 2012 p., січень - лютий 2013 р. та акт звіряння станом на 01.03.2013 року, а також прохання сплатити заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення.

Натомість, КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації за надані послуги з водопостачання та водовідведення не розрахувалось, внаслідок чого заборгованість відповідача перед КП "Буди водоканал", станом на 22.04.2013 р. становить 77567,68 грн.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення 77567,68 грн. заборгованості.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тому позовні вимоги визнані правомірними та обґрунтованими, підлягаючими задоволенню та ін.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1. ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, а саме договір № 8 на відпуск води з водопроводу та приймання стічних вод в каналізацію від 03.01.2012 р. п. 4.2, 4.3 якого передбачено, що оплата наданих послуг та інших платежів здійснюється «абонентом» щомісяця на підставі виставлених рахунків КП «Буди водоканал» за обсяги спожитої води та скинуті стічні води, що визначені умовами цього договору в 3-денний термін після отримання рахунку.

Позивач зазначає, що після виконання своїх зобов'язань за договором підписані ним з одного боку акти виконаних робіт, оформлені рахунки на оплату цих послуг були направлені на адресу відповідача для підписання і сплати сум визначених у рахунках. Однак відповідач за надані послуги не розрахувався.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення (претензія вимога про сплату боргу № 21 від 18.02.2013 р., листом № 22 від 21.02.2013 р., листом № 30 від 22.03.2013 р.).

Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем при розрахунку заборгованості за водопостачання та водовідведення за періоди з листопада 2012 р. по квітень 2013 р. використовувані тарифи, які були визнані економічно необґрунтованими рішеннями Антимонопольного комітету України від 29.02.2013 р. № 16-К та 15-К та фактично визнано, що рішення Будянської селищниї ради від 23.03.12 р. про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення є незаконним.

Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання договору № 8 від 03.01.2012 р діяли тарифи, які складали:

- з централізованого водопостачання 19,50 грн. за 1 м.куб.;

- з централізованого водовідведення 12,97 грн. за 1 м.куб.

Пунктом 4.1. договору передбачено, у разі зміну тарифів діючих на момент укладання договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору.

23.03.2012 р. зменшені тарифи на послуги централізованого

водопостачання, що підтверджується рішенням Будянської селищної ради від

23.03.2012 р.:

- з централізованого водопостачання 19,48 грн/м.куб.;

- з централізованого водовідведення 19,05 грн/м.куб.

При цьому, ніяких претензій від абонента щодо зменшення тарифів на послуги з водопостачання до КП «Буди водоканал» не надходило, відповідач до листопада 2012 року оплачував за спожиті послуги.

Більше того, зазначені тарифи відповідають умовам договору.

Позивач пояснив, що до винесення рішення Будянською селищною радою від 23.03.2012 року щодо зміни тарифів, підприємство відповідача також споживали воду для забезпечення діяльності котелень в сел. Буди за економічно обґрунтованими тарифами, які були передбачені договором (дані тарифи затверджувались рішенням Будянської селищної ради від 31.03.2009 р. «Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення»). Відповідач жодного разу до позивача з претензіями щодо розміру тарифу та їх необґрунтованості не звертався.

Рішенням Будянської селищної ради 20.03.2013 р. затверджені тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, але їх економічна

обґрунтованість визначена саме станом на 20.03.2013 року з урахуванням стану

водопровідної мережі, кількості свердловин, а не на минулий період, бо обставини за

якими проводились розрахунки - різні. Зазначене рішення набуло чинності з 01.05.2013 року, що підтверджується як самим рішенням так і публікацією в газеті «Трибуна трудящих», таким чином розрахунок заборгованості не може бути проведено за тарифами, затвердженими рішенням селищної ради від 23.03.2013 року.

Крім того, відповідач безпідставно просить при розрахунку заборгованості використати тарифи, які не вступили в дію на час споживання послуг та не відповідають умовам договору.

Отже, зміни до тарифів відбувалися на підставі чинних нормативно-правових актів (рішень органу місцевого самоврядування).

Позивач зазначає, що на підставі відомостей показників лічильників позивачем щомісячно виставлялись до оплати рахунки за послуги, надані в попередньому розрахунковому періоді і контролерами підприємства вручались відповідачу, однак відповідач вартість спожитих послуг, наданих у період з 01.11.2012 р. по 15.04.2013 р. не оплатив, у зв'язку з чим утворився борг у сумі 77567,68 грн. Позивач посилається на те, що за надані послуги абоненту нараховані суми до сплати та направлені на його адресу рахунки. Але відповідач зазначених сум не сплатив.

Відповідач стверджує про те, що в рахунках до сплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2012 року по 15.04.2013 року враховано обсяги втрат води у мережах, що знаходяться на балансі ВУЖКГ Будянської селищної ради. Проте, жодних доказів на підтвердження зазначеного не надав.

Відповідач просить надати рахунки за спожиті підприємством обсяги води, що розраховані по нормам споживання.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджено Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства в Україні № 190 від 27.06.2008 року, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами.

Однак, обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг переданий споживачам виконавцем послуг з постачання води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 77567,68 грн. заборгованості на підставі узгоджених та чинних на час нарахування тарифів.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 29.07.13 р. у справі № 922/1915/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 29.07.13 р. по справі № 922/1915/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 23.09.2013 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Барбашова С.В.