Постанова

від 16.09.2013 по справі 911/2147/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа№ 911/2147/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Арнаутов Я.Б. - представник

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія»

на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2013р.

у справі №911/2147/13 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Приватного підприємства «Авентин»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія»

про стягнення 52 881,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Авентин» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» про стягнення з останнього суми основної заборгованості в розмірі 50 684,29 грн., пені в розмірі 1 838,47 грн., 358,71 грн. 3% річних з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2013р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 50 684,29 грн. заборгованості, 1 838,47 грн. пені, 358,71 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та відмовити в задоволенні позову.

На думку апелянта, рішення прийнято без дотримання вимог чинного законодавства та з порушенням встановленого ГПК порядку.

Так скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено принцип рівності сторін та право особи на захист своїх інтересів у суді, оскільки відповідач був позбавлений судом можливості своєчасно з»явитись до суду для представництва та захисту своїх інтересів. Крім того апелянт вказує на те, що рішенням, яке оспорюється, визнано встановленим факти про передачу товарів на підставі документів, які дану обставину не підтверджують в силу умов укладеного Договору поставки продукції від 09.01.2013р.

Приватне підприємство «Авентин» надало апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу та просить залишити рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2013р. у справі №911/2147/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення повністю з»ясовано та встановлено всі обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» та призначено розгляд справи на 16.09.2013р.

16.09.2013р. в судове засідання представник відповідача не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від представника відповідача до апеляційного суду не надходило.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача та, крім того, зазначає, що згідно ухвали суду від 13.08.2013р. явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов»язковою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення представника позивача Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

09 січня 2013р. між Приватним підприємством «Авентин», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія», як замовником, був укладений Договір №AV-15-13 поставки продукції, за умовами якого постачальник зобов»язався виготовити та передати (поставити) в узгоджені строки замовнику продукцію, визначену в порядку, зазначеному в п. 2.2. даного Договору, а замовник зобов»язався прийняти вказану продукцію і сплатити за неї встановлену грошову суду.

Згідно з п. 2.2. Договору асортимент продукції, що поставляється, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії продукції, терміни та умови поставки визначаються сторонами в Специфікаціях, що оформляються на кожну партію продукції, яка поставляється, окремо і є невід»ємною частиною даного Договору.

Отже, між позивачем та відповідачем був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розділом 6 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, визначено, що поставка продукції здійснюється в строки, зазначені в Специфікації до даного Договору з урахуванням інших умов даного Договору. Датою виконання постачальником свого зобов»язання по поставці продукції вважається день її надходження на склад замовника. Місце (пункт) передачі (одержання) партії продукції зазначається у відповідних Специфікаціях. Перед отриманням продукції замовник зобов»язаний надати постачальнику належним чином оформлений оригінал довіреності на отримання ТМЦ. Передача продукції оформляється накладною та іншими необхідними документами, що визначені діючим законодавством та даним Договором. З моменту передання продукції до замовника переходять ризики випадкового знищення, пошкодження або втрати переданої продукції. Право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника з моменту її фактичної оплати замовником у повному обсязі в порядку, визначеному розділом 8 даного Договору.

Згідно з п. 8.1. та 8.2. Договору замовник оплачує постачальнику вартість партії продукції у відповідності з Специфікацією з урахуванням відхилень в кількості, передбаченій п. 4.1. даного Договору. Оплата кожної партії продукцїі згідно Специфікацій за даним Договором здійснюється замовником наступним чином: замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% від вартості партії товару, що вказана у відповідній Специфікапції, протягом 14 календарнх днів з дати поставки відповідної партії продукції. Датою поставки партії продукції вважаєтсья дата виписки відповідної видаткової накладної. Якщо з будь-яких причин фактична поставка продукції замовнику відбулась пізніше (більше двох діб) дати виписки відповідної видаткової накладної, перебіг строку, визначений даним пунктом Договору, розпочинається з дати підписання замовником відповідної видаткової накладної про отримання продукції. В разі, якщо замовник у відповідній накладній під своїм підписом не зазначає дату фактичного отримання продукції, сторонами буде вважатись, що продукція фактично поставлена і прийнята замовником тією датою, якою виписана відповідна видаткова накладна. Якщо між датою виписки відповідної накладної та датою підписання замовником такої накладеної буде різниця більше ніж 5 календарних днів, сторонамии буде вважатись, що продукція фактично поставлена і прийнята замовником тією датою, якою виписана відповідна видаткова накладна. Якщо інші умови та порядок розрахунків не передбачені відповідною Специфікацією на партію продукції.

29.01.2013р. позивач та відповідач підписали Специфікацію №1 до Договору поставки про поставку плівки п/е на загальну суму 68 000,00 грн.

Умовами Специфікації №1 від 29.01.2013р. визначено, що замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% від вартості партії товару, що вказана у даній Специфікації, протягом 14 календарних днів з дати виписки видаткової накладної. Постачальник зобов»язаний поставити товар на склад у м. Вишгороді протягом 21 робочого дня з моменту підписання Специфікації та затвердженння замовником переданого оригінал-макета.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач поставив відповідачеві по видатковій накладній №АВ-0294 від 14.02.2013р. на суму 33 099,01 грн. та видатковій накладній №АВ-0293 від 14.02.2013р. на суму 35 085,28 грн. товар на загальну суму 68 184,29, а відповідач прийняв цей товар. При цьому відповідач здійснив часткову оплату за поставлену продукцію, з огляду на що у нього рахується заборгованість в розмірі 50 684,29 грн.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт порушення відповідачем умов Договору поставки щодо оплати коштів за поставлений товар доведений та підтверджений матеріалами справи. Разом з тим, відповідачем на противагу не доведено зворотнього.

Пунктом 11.5. Договору поставки передбачена відповідальність замовника (відповідача по справі) у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару.

Частина 1 та частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у р азі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

На підставі вказаних норм закону та пункту 11.5. Договору поставки є правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1 838,47 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних в розмірі 358,71 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Стосовно тверждення відповідача про позбавлення його господарським судом можливості своєчасно з»явитись до суду для представництва та захисту своїх інтересів слід зазначити, що ухвали про призначення даної справи до розгляду відправлялись відповідачеві судом поштою завчасно, про що свідчать відмітки на зворотній стороні ухвал. Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що ухвала суду від 18.06.2013р. про призначення розгляду справи на 09.07.2013р. отримана відповідачем 23.06.2013р., що спростовує доводи відповідача про порушення судом його процесуальних прав.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2013р. у справі №911/2147/13 залишити без змін.

3. Справу №911/2147/13 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Алданова С.О.

Зеленін В.О.