Рішення

від 24.09.2013 по справі 718/1613/13-ц

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

718/1613/13-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 року м. Кіцмань

Кіцманський районний суд Чернівецької області

у складі : головуючого - судді Олексюк Т.І.

при секретарі - Пітак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 грудня 2012 року між ним та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено Договір про відступлення прав вимоги. Позивач набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, в тому числі щодо сплати суми основного боргу,відсотків, комісій, штрафних санкцій. Згідно укладеного 21.11.2006 року між ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_2 Кредитного договору № 2909 відповідач ОСОБА_2 отримав 25 000 доларів США. Зобов`язання за Кредитним договором забезпечено договором іпотеки нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1, укладений 21.11.2006 року із ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_2 порушив зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, станом на 28.02.2013 року загальний розмір заборгованості становив 23674,31 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 22798,78 доларів США (182230,65 гривень), заборгованість по відсоткам - 725,40 доларів США (5798,13 гривень), заборгованість по комісії - 150,13 доларів США (1199,98 гривень). Позивач, з підстав, передбачених ст.ст.3, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», просив в рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 189228,76 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеною суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій. Просив також відповідно до ст.ст.39-40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України виселити відповідачів з указаної квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Представник позивача підтримав заявлені з наведених підстав.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явились, будучи, відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про що свідчать розписки, не повідомивши причини неявки і не подавши заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Встановлено, що між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» 17 грудня 2012 року укладено Договір про відступлення прав вимоги. Позивач набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, в тому числі щодо сплати суми основного боргу,відсотків, комісій, штрафних санкцій.

Згідно укладеного 21.11.2006 року між ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_2 Кредитного договору № 2909 відповідач ОСОБА_2 отримав 25 000 доларів США зі сплатою 13% річних строком до 15.11.2021 року.

Зобов`язання за Кредитним договором забезпечено договором іпотеки нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1, укладений 21.11.2006 року із ОСОБА_1.

Відповідач ОСОБА_2 порушив зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, станом на 28.02.2013 року загальний розмір заборгованості становив 23674,31 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 22798,78 доларів США (182230,65 гривень), заборгованість по відсоткам - 725,40 доларів США (5798,13 гривень), заборгованість по комісії - 150,13 доларів США (1199,98 гривень).

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору.

При порушені зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статті 610,611,612 ЦК України передбачають правові наслідки порушення зобов`язання.

Як роз`яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п.9,10 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)

банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 1050, ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідач ОСОБА_2 не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором, він порушив зобов'язання щодо повернення чергової суми кредиту, тому кредитор вправі достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та відповідно до ст. 599 ЦК України вправі стягувати суми, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України.

Як роз`яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.29 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» При вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.

Відповідно до п. 23 цієї постанови при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем.

Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не

застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки/застави можливе лише за умови встановлення факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за цієї умови суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави.

Відповідно до положень статей 33, 35 Закону «Про іпотеку» № 898-IV, згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону № 898-IV.

З матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону № 898-IV, була направлена позивачем 21.05.2013 року іпотекодавцю - ОСОБА_1 та боржнику - ОСОБА_2.

Статтею 39 Закону № 898-IV передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Частиною першою статті 40 цього ж Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК.

Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV.

За наведених та встановлених судом обставин, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати: з відповідача ОСОБА_1 як іпотекодавця, до якого заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, у розмірі 1892,29 гривень та як з відповідача, до якого заявлено вимогу про виселення, у розмірі 57,35 гривень, а всього 1949,64 гривень, та з відповідача ОСОБА_2, до якого заявлено вимогу про виселення, в сумі 57,35 гривень.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 527, 530, 533, 546, 1050, 1054 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 3, 12, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 25, 26, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 31, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 224, 225, 228, 232 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 2909 від 21.11.220 року у розмірі 189228,76 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності іпотекодавцю - ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеною суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартиру АДРЕСА_1 зі знаттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_1 1949,64 гривень та з ОСОБА_2 57,35 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» у відшкодування понесених по справі витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :