Постанова

від 19.09.2013 по справі 802/3289/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 вересня 2013 р. Справа № 802/3289/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,

за участю секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича

представників сторін:

позивача: Томенка Р.В., Дремлюха О.В.

відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "ВінКабель"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство "ВінКабель" (далі - ПП "ВінКабель") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки від 26 червня 2013 року № 2186/22/36685268, та, відповідно, із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від №0003412202 від 11 липня 2013 року, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "ВінКабель" зареєстроване Вінницькою міською радою 29 липня 2011 року, на податковому обліку перебуває з 15 вересня 2009 року.

На підставі службового посвідчення серії УВН № 078390 від 26 березня 2012 року виданого Вінницькою ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби, державним податковим інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Станіславим В.І., керуючись ст. 20 на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ від № 2110/22 від 18 червня 2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "ВінКабель" код ЄДРПОУ 36685268 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентом ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", код ЄДРПОУ 37889322 за липень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 2186/22/36685268 від 26 червня 2013 року, висновками якого встановлено порушення п.198.1, п. 198.2, 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2012 року на ПДВ 9381 грн.

Позивачем були подані заперечення вих. 0705-01 від 05 липня 2013 року (а.с. 24-26) на зазначений акт перевірки від 26 червня 2013 року, проте згідно відповіді № 13737/10 від 11 липня 2013 року (а.с. 27-33) заперечення не були враховані, а висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі зазначеного акту перевірки 11 липня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0003412202 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 14072 грн., з яких за основним платежем на 9381 гривень, за штрафними санкціями на суму 4691гривень.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового Кодексу України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із статтею 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки, податковий орган послався на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 438/22.7-37889322 від 04.03.2013 року про неможливість проведення звірки ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, в якому наводяться пояснення гр. ОСОБА_5, засновника ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" з протоколу допиту свідка, проведеного оперуповноваженим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (а.с.114). Із зазначених пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", зареєстрував підприємство за грошову винагороду, ніяких документів не підписував. За фактом створення ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що до перевірки позивачем надано податкові накладні, а також інші документи підписані ОСОБА_5, податковий орган дійшов висновку про безтоварність операцій позивача з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" та заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2012 року.

Суд не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки з огляду на наступне.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", суд виходить із того, що в межах дослідження питання про правомірність формування податкового кредиту варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування та відтворювання звуку й зображення, а також оптова торгівля електропобутовими приладами, іншими машинами та устаткуванням, інші види оптової торгівлі (а.с.14, т.1).

02 липня 2012 року між ПП "ВінКабель" (замовник) та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 47, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з комплектування кабелю з барабану в бухти по 10м, 15м, 25м, 50м, 100м (а.с. 38-39). Ціна договору становить 25000грн..

Виконання господарського зобов'язання по вищевказаному договору про надання послуг № 47 від 02 липня 2012 року підтверджується податковою накладною № 644 від 18 липня 2012 року (а.с. 55), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000644 (а.с. 45) та звітом до акту здачі-прийняття робіт (надання-послуг) (послуги по порізці кабеля) № ОУ-0000644 (а.с. 46). Розрахунки з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" поводились у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення № 2038 від 18 липня 2012 року (а.с. 64). Подальша реалізація порізаного кабелю підтверджується видатковими накладними.

02 липня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" укладено договір про надання послуг № 48 (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: усні консультації з питань застосування цивільного, господарського, адміністративного, трудового, корпоративного права; правову експертиза документів, наданих замовником; підготовку письмових документів (складання договорів) усні та письмові консультації з питань оподаткування, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (а.с. 40-41).

Виконання господарського зобов'язання по договору про надання послуг № 48 від 02 липня 2012 року підтверджується податковими накладними № 1052 від 30 липня 2012 року (а.с. 56) та № 1152 від 31 липня 2012 року (а.с. 57); актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звітами про надані юридичні послуги № ОУ-00001052 та №ОУ-00001115 (а.с. 47-50). Розрахунки з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" проводились у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення № 2091 від 31 липня 2012 року (а.с. 68).

Крім того, 02 липня 2013 року між ПП "ВінКабель" В.В. (замовник) та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" (постачальник) укладено договір поставки № 52 (а.с. 42-43), відповідно до якого постачальник поставляє замовнику товари в асортименті, кількості та за цінами вказаними в специфікаціях (а.с. 44), підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору. Згідно п. 3.2 даного договору умова поставки - самовивіз зі складу постачальника.

Виконання господарського зобов'язання по договору № 52 від 02 липня 2012 року з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" підтверджується податковими накладними: № 554 від 16 липня 2012 року (а.с. 58), № 898 від 25 липня 2012 року (а.с. 59), № 923 від 26 липня 2012 року (а.с. 60), № 1051 від 30 липня 2012 року (а.с. 61); видатковими накладними (шнур, провід, термоперетворювач опору): № РН-0000554 від 16 липня 2012 року (а.с. 51), РН-0000898 від 25 липня 2012 року (а.с. 52), РН-0000923 від 26 липня 2012 року (а.с. 53), РН-00001051 від 30 липня 2012 року (а.с. 54) та Специфікацією № 1 від 02 липня 2013 року (а.с. 44). Розрахунки з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" проводились у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень № 2015 від 16 липня 2012 року (а.с. 63), № 2060 від 25 липня 2012 року (а.с. 65), № 2066 від 26 липня 2012 року (а.с. 66), № 2089 від 31 липня 20012 року (а.с. 67). Подальша реалізація придбаного товару підтверджується видатковими накладними.

Що стосується доводів відповідача щодо відсутності документів, які підтверджують транспортування товару за договором №52, слід зазначити наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем не надано для перевірки товарно-транспортних накладних. Але такі накладні від 25 липня 2012 року, від 16 липня 2012 року, 30 липня 2012 року, 26 липня 2012 року надано позивачем до Вінницької ОДПІ разом із запереченнями на акт перевірки 5 липня 2013 року. Проте, всупереч вимогам пункту 44.6 та пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, зазначені товарно-транспортні накладні не були враховані податковим органом.

Крім того, позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу фургону "Фольксваген" д.н.НОМЕР_2, який належить ПП "Вінкабель", на якому перевозився товар придбаний в ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь"(а.с.106).

В товарно-транспортних накладних зазначена уся необхідна інформація, яка дає змогу ідентифікувати осіб, які приймали участь в процесі перевезення; товар, який перевозився; місце вибуття і місце прибуття транспортного засобу; марку, вид та державний номер транспортного засобу, прізвище та ініціали водія; дата складання; підписи та печатки учасників перевезення тощо.

Що стосується доводів відповідача про наявність кримінальної справи щодо діяльності TOB "Комерційна фірма "Горизонталь" за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України за фактом здійснення фіктивного підприємництва невстановленими особами, а також пояснень гр. ОСОБА_5, засновника ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", в протоколі допиту свідка, витяг з якого міститься в акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 438/22.7-37889322 від 04.03.2013 року про неможливість проведення звірки ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", а тому неможливості віднесення до податкового кредиту сум податку, які підтверджені податковими накладними оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України, то суд враховує, що відповідачем не надано доказів наявності відповідного вироку суду по зазначеній кримінальній справі.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 4 статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що лише вирок у кримінальній справі може свідчити про створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (фіктивне підприємництво). Такі висновки відповідача не можуть ґрунтуватися лише на витягу з протоколу допиту свідка, отриманого під час досудового розслідування.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено того, що податкові накладні, а також інші документи, що стосуються відносин позивача з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", надані позивачем до перевірки, оформлені неналежним чином.

Позивачем також надано до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", керівником якого зазначено ОСОБА_5. Видами діяльності підприємства визначено: організація перевезення вантажів, оптова торгівля будівельними матеріалами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг. Крім того, в Єдиному державному реєстрі не міститься відомостей щодо відсутності ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" за юридичною адресою.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням, встановлення керівника підприємства є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач при формуванні висновків акту перевірки посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 438/22.7-37889322 від 04.03.2013 року про неможливість проведення звірки ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, складання яких взагалі не передбачено Податковим кодексом України.

Крім того, відносини позивача з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" в інші періоди були предметами перевірок податкових органів, за наслідками яких виносились податкові повідомлення-рішення, які були предметом оскарження в суді. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року по справі №802/2488/13-а зазначені податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані.

Враховуючи зазначене, оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", суд виходить із того, що в межах дослідження питання про формування податкового кредиту за липень 2012 року варто враховувати наявність належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів.

Суд відзначає, що наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" (договір, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення) за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Суд також звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Також слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу, договори, укладені позивачем з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" в судовому порядку не визнані недійсними.

Крім того, нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товару позивачеві, надання послуг зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області №0003412202 від 11 липня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "ВінКабель" судові витрати в розмірі 140,72 грн., шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна