Постанова

від 23.09.2013 по справі 815/6030/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6030/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000142500 від 26.07.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 56855,93 грн.

Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності формування податкового кредиту за січень 2012 року по взаємовідносинах з ПП «ПІК - Трейд», (код ЄДРПОУ 347733315), за результатами якої складено акт від 10.07.2013 року №124/25-0/01125821/7, згідно висновків якого в порушення п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" завищено від'ємне значення по рядку 19 на загальну суму 56 855,93 грн. у січні 2012 року. На підставі даного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142500 від 26.07.2013 року про зменшення ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 56855,93 грн. Позивач вважав, що наведені висновки акту перевірки є помилковими, оскільки при проведенні перевірки взагалі не взято до уваги наявні первинні документи ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство", які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП "Пік Трейд", та підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту у січні 2012 року податку на додану вартість у розмірі 56855,93 грн. по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, а отже спростовують висновки Акту перевірки й доводять протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача надав заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнав, вважаючи податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000142500 від 26.07.2013 року про зменшення ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 56855,93 грн. законним, а вимоги позивача безпідставними, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" створено відповідно рішення Міністерства транспорту України №625 від 09.12.1994 року шляхом перетворення державного підприємства "Українське Дунайське пароплавство" в ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" згідно Указу Президента України від 15.06.1993 року "Про корпоратизацію підприємств". ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" є правонаступником державного підприємства "Українське Дунайське пароплавство".

Реєстрацію у місцевих органах влади здійснено розпорядженням Міськвиконкому Ізмаїльсько міської ради народних депутатів від 28.12.1994 року №405, відповідно до якого державне підприємство "Українське Дунайське пароплавство" перереєстровано в ВАТ "Удаско".

Розпорядженням Міськвиконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів від 22.09.1997 року за №275, ВАТ "Удаско" перереєстровано в ПрАТ "УДП". Форма власності - державна - корпоративна. Засновником ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" є держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України.

З 28.12.1994 року ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" взято на податковий облік в органах державної податкової служби зі №22, з 11.01.2011 року по теперішній час перебуває на обліку у Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.02.2011 року №100324740, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 01125821502( зареєстровано платником ПДВ по теперішній час).

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 10.07.2013 року уповноваженою особою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності формування податкового кредиту за січень 2012 року по взаємовідносинах з ПП «ПІК - Трейд», (код ЄДРПОУ 347733315), за результатами якої складено акт від 10.07.2013 року №124/25-0/01125821/7. Превіркою встановлено порушення ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

26.07.2013 року на підставі акту №124/25-0/01125821/7 від 10.07.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142500 про зменшення ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 56855,93 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, 20.01.2012 року між ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" (Кредитоотримувач) та ПП "Пік Трейд" (кредитодавець) було укладено договір комерційно го кредиту №051 МТС та додаткова угода №1 від 12.03.2012 року, відповідно до умов якої кредитодавець на умовах комерційного кредиту зобов'язується передати Товар, а Кредитоотримувач прийняти та повернути Товар на умовах даного договору або сплатити вартість отриманого Товару.

23.01.2012 року ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" (Кредитоотримувач) придбано у ПП "Пік Трейд" (кредитодавець) вугілля кам'яне марки AM, фракція 13-25 у кількості 207 тонн на загальну суму з ПДВ 358110 грн.

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором з ПП "Пік Трейд", ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" було надано наступні документи:

- видаткова накладна №РН-0000016 від 23.01.2012 року на суму 358110,00 грн.;

- податкова накладна № 4 від 23.01.2012 року на суму 358110,00 грн.;

- рахунок фактура №СФ-0000013 від 12.03.2012 року на загальну суму з ПДВ 358110 грн.;

- платіжне доручення №713 від 15.03.2012 року на суму 70 000 грн.;

- платіжне доручення №716 від 16.03.2012 року на суму 50 000 грн.;

- платіжне доручення №727 від 09.04.2012 року на суму 60 000 грн.;

- платіжне доручення №738 від 04.05.2012 року на суму 50 000 грн.;

- платіжне доручення №756 від 07.06.2012 року на суму 68 110 грн.

Судом встановлено, що ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року № 9006500717 від 18.02.2012 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та додатків до них, включено суму податку на додану вартість у розмірі 59685,00 грн. по взаємовідносинам ПП "Пік Трейд", у тому числі: податковий кредит по операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту - 56855,93 грн.; податковий кредит по операції з придбання з ПДВ, які не надають право формування податкового кредиту - 2829,07 грн.

Таким чином, ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" віднесено до складу податкового кредиту у січні 2012 року податок на додану вартість у розмірі 56855,93 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ПП "Пік Трейд".

Як вбачається з матеріалів справи, підставою проведення позапланової невиїзної перевірки позивача та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є факт отримання відповідачем Акту Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 11.04.2013 року № 111/22/5-34773315 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ПІК-Трейд» (код ЄДРПОУ 34773315) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з TOB НУФ «Дітекон» за період з 01.10.2011р. по 31.03.2012р.", згідно якого при подальшій реалізації отриманого товару не підтверджено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ПІК-Трейд» у розмірі 125945,42 грн., та суми податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» у розмірі 59685,00 грн.

З таким висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до умов п.4 договору комерційно го кредиту №051 МТС від 20.01.2012 року, укладеного між ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" (Кредитоотримувач) та ПП "Пік Трейд" (кредитодавець), передача вугілля призводиться в обсязі, визначеному ПрАТ "УДП", транспортування вугілля до об"єктів ПрАТ "УДП" здійснюється за рахунок постачальника протягом 2 днів. Тобто, позивач взагалі не відповідальний за транспортування вугілля.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2011 року між ПП "Пік Трейд"(покупець) та ТОВ "ДЖД" (продавець) укладено договір №21 купівлі - продажу вугільної продукції. Згідно умов п.4.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах FCA станція відправника (Інкотермс 2000 року), оплата залізничного тарифа за рахунок покупця.

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності вугілля кам'яного марки AM, фракція 13-25, придбаного у ПП "Пік Трейд", ПрАТ "УДП" надано суду - накладні №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7 від 23.01.2012 року на видачу вугілля по структурним підрозділам, картки рахунків - № 20.3.1, №20.3.2, №203, звіти за січень та лютий 2012 року, відомості списання вугілля по котельні стадіону за січень 2012 року та лютий 2012 року, лімітно - заборні картки №12, №13, № 14, №15, №21, акти списання № СпТ-000012 від 29.02.2012 року та № СпТ-000011 від 29.02.2012 року, № Спт-000014 від 26.03.2012 року, виписку №ТС -339 за лютий 2012 року, паливо - мастильний баланс за березень місяць 2012 року.

12.01.2012 року між ПП "Пік Трейд" (замовник) та ФОП ОСОБА_2.(виконавець) укладено договір №10 про надання послуг. Згідно п.2.1 договору, виконавець надає замовнику послуги по користуванню залізничним кодом отримувача вантажу №2322 з отриманням товару на станції Ізмаїл, Одеської залізниці та розкредитації прийнятих залізничних вагонів з вугіллям марки АМ (13-25) в п/вагонах, відправлених 12.01.2012 року зі станції Антрацит, Донецької залізниці вантажовідправник ТОВ "ДЖД" - вантажоотримувач ФОП ОСОБА_2 у власність ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» .

ПрАТ "УДП" також надав суду отримані від ПП "Пік Трейд" документи, які підтверджують транспортування вугілля - залізничні накладні від 13.01.2012 року №52867025, № 52867082, №52867173, згідно яких трьома вагонами товар було доставлено від станції Антрацит до станції Ізмаїл по 69 т. в кожному вагоні, а всього - 207 т. вугілля.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і, відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті, не доведено, яким саме чином угода між ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" з контрагентом ПП "Пік Трейд" була спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочину.

Судом встановлено, що між ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" та контрагентом ПП "Пік Трейд" було укладено правочин у письмовій формі, який був спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується усіма переліченими вище первинними документами.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але

не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені

податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає. Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочину між ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" та контрагентом ПП "Пік Трейд" не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб підприємств на укладання таких договорів в момент їх укладання та відсутності повноважень ПП "Пік Трейд" виписувати податкові накладні. Проте, як позивач, так ПП "Пік Трейд" станом на момент вчинення правочинів зареєстровані як платники ПДВ, тобто ПП "Пік Трейд" був повноважним виписувати податкові накладні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП "Пік Трейд", сформований в повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України.

Норми чинного податкового законодавства не передбачають обов'язок покупця сплатити ПДВ в бюджет, якщо такий податок не сплачений продавцем з вартості послуги, отриманої від покупця з урахуванням ПДВ. В іншому випадку покупець сплачував би такий податок двічі, що є неприпустимим.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000142500 від 26.07.2013 року, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентом та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках Акту перевірки №124/25-0/01125821/7 від 10.07.2013 року, а тому позов Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2,6-9, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 року № 0000142500 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про зменшення Приватному акціонерному товариству "Українське Дунайське пароплавство" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 56855,93 грн. - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Краснофлотська, 28 б, код ЄДРПОУ 01125821) сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 568,55 грн. (п'ятсот шістдесят вісім гривень 55 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено суддею 23 вересня 2013 року.

Суддя: В.В.Андрухів