Постанова

від 24.09.2013 по справі 5016/2237/2012(4/70)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 5016/2237/2012(4/70) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження в.о. голови суду № 737 від 23.09.2013р.)

При секретарі: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від ТОВ „Чапаєвське" - Полтавець І.В., за довіреністю № б/н від 06.09.2013р.; Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Миколаївської області від 06.11.2012р.

по справі № 5016/2237/2012 (4/70)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чапаєвське"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення суми попередньої оплати продукції у розмірі 50 000,00 грн.

Встановила:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Чапаєвське" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми попередньої оплати продукції у розмірі 50 000,00 грн. за договором поставки від 11.05.2012 року, обґрунтовуючи свої вимоги приписами ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 552, 693, 712 ЦК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.11.2012р. (суддя Дубова Т.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ „Чапаєвське" суму боргу 50 000,00 грн. та судовий збір у сумі 1 609,50 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт порушення відповідачем приписів законодавства та невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поставки товару.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт у скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки правових підстав участі ОСОБА_3 в якості представника відповідача, чим було порушено права та законні інтереси відповідача та норми процесуального права.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується виходячи з умов договору поставки від 23.02.2012р., що фактично не відповідає дійсності, оскільки взаємовідносини між сторонами, по даній справі, виникли поза межами умов зазначеного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача, оскільки неявка сторони не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2012 року між ТОВ „Чапаєвське" та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір поставки, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача насіння соняшника (продукцію), а позивач прийняти продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому договором (а.с. 22-24).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка продукції повинна була здійснитись у строк до 10.10.2012 року.

Як визначено п. 2.3. Договору, поставка продукції здійснюється за рахунок та транспортом відповідача.

Підстави для перерахування коштів за продукцію, зазначено в п.п. 3.1, 3.3 Договору, відповідно до яких, загальна ціна за продукцію, що поставляється, склала 50 000,00 грн. за 29,410 тон, за яку позивач повинен був здійснити передоплату у розмірі 100 %.

На виконання п. 3.3 Договору, позивач зробив оплату товару попереднім платежем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 186 від 14.05.2012 року в сумі 50 000,00 грн.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що Відповідач, у підтвердження поставки надає Позивачу складське свідоцтво у строк до 10.10.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов п.п. 2.1., 3.4. Договору, відповідачем не здійснено своїх зобов'язань за Договором, продукцію поставлено не було.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України, передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати відповідач до суду не надав, таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ТОВ „Чапаєвське" у розмірі 50 000,00 грн., що підлягає стягненню.

У апеляційній скарзі сторона наполягає на тому, що про існування такого спору, вона дізналася лише отримавши копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Таке твердження відповідача спростовується тим, що у матеріалах даної справи мається відзив на позовну заяву про стягнення суми попередньої оплати продукції, датований 05.10.2012 року та підписаний особисто відповідачем. У зазначеному відзиві відповідачка зазначає, що вона попереджала позивача про неможливість виконання умов договору. (а.с. 30)

Щодо доводів скаржника, що він не надавав повноважень представнику ОСОБА_3 представляти його інтереси в суді, не укладав з нім жодних правочинів та не доручав йому діяти від свого імені спростовується такими документами: відзивом на позовну заяву, підписаним особисто відповідачем, додатком до відзиву Договором про надання юридичних послуг адвокатом, ордером адвоката та копією свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю.

Також скаржник посилається на відсутність повноважень ОСОБА_3 на представництво його інтересів посилаючись на приписи ч. 5 ст. 28 ГПК України, зазначаючи, що громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Втім, у пункті 1.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що відповідно до частин п'ятої, шостої статті 28 ГПК громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката, або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги.

Отже, судова колегія дійшла до висновку, що документи, які маються у матеріалах справи та додані відповідачем до відзиву на позовну заяву, а саме - договір про надання юридичних послуг адвокатом, ордер адвоката та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю - є достатнім підтвердженням належності повноважень представника відповідача при розгляді даної справи.

Доводи відповідача щодо існування між сторонами до укладання договору усних домовленостей, на підставі яких позивач перерахував відповідачу грошові кошти не приймаються до уваги, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Також, сторона не довела з якої правової підстави вона отримала зазначені грошові кошти.

Відповідно до частині статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не доплачено судовий збір у сумі 55,25 грн.

Згідно з п. 7 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011, № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у випадку несплати судового збору у встановленому законі розміру суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Таким чином, судова колегія стягує з ФОП ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 55,25 грн.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.11.2012р. по справі № 5016/2237/2012 (4/70) - залишити без змін.

Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 55,25 грн. (Отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011 № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990).

Господарського суду Миколаївської області видати наказ.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 25.09.2013 року

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська