Постанова

від 17.09.2013 по справі 801/3524/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2013 р. (10:58) Справа №801/3524/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представників:

позивача - Бражникової О.В., довіреність № б/н від 15.04.2013 року,

відповідача -Чакал А.Р., довіреність № 39/10-10 від 02.09.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Колективного підприємства «Бренд»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Колективного підприємства «Бренд» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0005741502 від 21.03.2012 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 41120,00 грн., з яких 32896,00 грн. основного платежу та 8224,00 грн. штрафних санкцій,

№0003931501 від 21.03.2013 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 43670,25 грн., з яких 39246,00 грн. основного платежу та 4424,25 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом не було обґрунтовано належним чином і доведене у встановленому законом порядку, що укладені між КП «Бренд» та його контрагентами БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Комманд» угоди не відповідають вимогам законодавства та є нікчемними. Взаємовідносини КП «Бренд» з названими контрагентами підтверджується належними первинними документами, які, однак, не були досліджені під час перевірки. Також позивач зазначив проте, що під час взаємовідносин позивача з контрагентами останні були зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що не спростовується актом перевірки. На підставі зазначеного, позивач вказав на те, що ним правомірно було оподатковано операції з контрагентами БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд», у зв'язку з чим відсутні підстави для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 17.09.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що матеріалами проведених зустрічних звірок контрагентів КП «Бренд» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд». Таким чином, по названим операціям відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. На підставі зазначеного вище, відповідач вказав на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На час виникнення спірних правовідносин у відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) функції контролю щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів було покладено на органи державної податкової служби як на контролюючі органи.

Статтею 20 ПК України органам державної податкової служби було надано право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 Положення «Про Державну податкову службу України», яке було затверджено Указом Президента України № 584/2011 від 12.05.2011 року та діяло на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України входило до системи органів виконавчої влади і забезпечувало реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснювало міжгалузеву координацію у цій сфері.

До територіальних органів ДПС України у відповідності до п.7 названого Положення належали державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції та в їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У зв'язку із проведеною реорганізацією Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року Міністерство доходів і зборів України визначено правонаступником Державної податкової служби України.

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41. ст. 41 ПК України (в редакції на час розгляду справи) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи є контролюючими органами.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як свідчать матеріали справи, Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 31.05.2001 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Колективного підприємства «Бренд» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 31470274), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №632684 від 02.12.2010 року (а.с.15).

Згідно з довідкою від 07.06.2001 року № 6635/281 (а.с.17) позивач з 06.06.2001 року перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі за №6125-ц.

Позивачем 14.06.2001 року отримано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість №00951939 (а.с.18).

Таким чином, Колективне підприємство «Бренд» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 19.02.2013 року по 25.02.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП «Бренд» (ЄДРПОУ 31470274) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ТОВ БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.06.2010 року по 30.09.2011 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення КП «Бренд»:

- п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявс, на загальну суму 39246,00 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2010 року - 3026,00 грн., 4 квартал 2010 року - 11234,00 грн., 1 квартал 2011 року - 3437,00 грн., 2 квартал 2011 року - 15113,00 грн., з квартал 2011 року - 6436,00 грн.,

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 32896,00 грн., у тому числі: червень 2010 року - 2421,00 грн., листопад 2010 року - 4563,00 грн., грудень 2010 року - 4424,00 грн., лютий 2011 року - 1450,00 грн., березень 2011 року - 1300,00 грн., квітень 2011 року - 3089,00 грн., травень 2011 року - 1168,00 грн., червень 2011 року - 8885,00 грн., серпень 2011 року - 5596,00 грн.

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що в ході проведення перевірки встановлено, що суб'єкти господарювання, з якими КП «Бренд» мало взаємовідносини у перевіряємий період, а саме ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд» мають ознаки «фіктивності», їх діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналізом та проведеною перевіркою КП «Бренд» не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з названими контрагентми. При цьому, первинні документи можуть враховуватися для цілей оподаткування лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Внаслідок цього, податковим органом зроблено висновок про відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств за правочинами, укладеними КП «Бренд» з БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд».

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 1436/15.2/32470274 від 04.03.2013 року (а.с.19-37).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 21.03.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.38-39):

№0005741502, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 41120,00 грн., у тому числі 32896,00 грн. за основним платежем та 8224,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

№0003931501, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 43670,25 грн., у тому числі 39246,00 грн. за основним платежем та 4424,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за період з червня 2010 року по серпень 2011 року (2, 4 квартали 2010 року, 1-3 квартали 2011 року).

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України слідує, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками проведеної угоди з ПП «Базис Торг» позивачем були отримані від контрагента товарно-матеріальні цінності (рукавиці брезентові, наволочки, простирадла, шкарпетки фартухи поліетиленові, чоботи резинові, окуляри ЕТ-49-А, костюми протичумні, халати, рушники вафельні, тапочки, шкарпетки) на загальну суму 6525,60 грн., з них ПДВ - 1087,60 грн.

Ці дані підтверджуються наявною в матеріалах справи видатковою накладною №820 від 01.06.2010 року (а.с.90).

Оплата позивачем отриманих від ПП «Базис Торг» товарів підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку (а.с.96).

Також, наявними в матеріалах копіями актів приймання виконаних робіт, наданих послуг (а.с.98,100,102) підтверджується отримання позивачем від ТОВ «БВП «Строитель Плюс» послуг з перевезення на загальну суму 19760,00 грн., з них ПДВ - 3293,33 грн.

Оплата отриманих позивачем від контрагентів послуг у повному обсязі підтверджується копіями фіскальних звітних чеків (а.с.104).

Наявні в матеріалах справи документи також вказують на те, що позивачем були отримані товарно-матеріальні цінності від контрагента ПП «Комманд» (костюми робочі, шеврон, кашма, гофротара, мішки джутові, маска ШМП, коробки, сумки до протигазу, тапочки жіночі та чоловічі, туфлі, рукавиці, білизна та ін.) на загальну суму 171091,48 грн., з них ПДВ - 28515,25 грн.

Ці дані підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними №1575 від 01.08.2011 року, № 1587 від 01.08.2011 року, №975 від 09.06.2011 року, № 1288 від 10.06.2011 року, № 1020 від 18.05.2011 року, № 471 від 27.04.2011 року, № 734 від 01.04.2011 року, № 287 від 01.03.2011 року, № 527 від 01.02.2011 року, №1946 від 01.12.2010 року та №1455 від 01.11.2010 року (а.с.109, 111,117, 119, 130, 133, 135, 143, 147, 151,153).

Оплата за отриманий товар проведена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та фіскальними чеками (а.с.105-108).

За наслідками проведеної господарських операцій ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд» на адресу позивача були виписані податкові накладні:

ПП «Базис Торг»: №820 від 01.06.2010 року на суму 6525,60 грн., з них ПДВ - 1087,60 грн.,

БВП «Строітель Плюс»: № 411 від 30.08.2011 року на суму 7320,00 грн., з них ПДВ - 1220,00 грн.; №36 від 03.03.2011 року на суму 4440,00 грн., з них ПДВ - 740,00 грн.; №2487 від 01.06.2010 року на суму 8000,00 грн., з них ПДВ - 1333,33 грн.;

ПП «Комманд»: №9 від 01.08.2011 року на суму 13176,00 грн., з них ПДВ - 2196,00 грн., № 11 від 01.08.2011 року на суму 13080,00 грн., з них ПДВ - 2180,00 грн.; № 66 від 09.06.2011 року на суму 28488,28 грн., з них ПДВ - 4748,05 грн.; № 79 від 10.06.2011 року на суму 24821,20 грн., з них ПДВ - 4136,87 грн.; № 95 від 18.05.2011 року на суму 7008,00 грн., з них ПДВ - 1168,00 грн.; № 186 від 27.04.2011 року на суму 7008,00 грн., з них ПДВ - 1168,00 грн.; № 10 від 01.04.2011 року на суму 11528,00 грн., з них ПДВ - 1921,33 грн.; № 13 від 01.03.2011 року на суму 3360,00 грн., з них ПДВ - 560,00 грн.; № 527 від 01.02.2011 року на суму 8700,00 грн., з них ПДВ - 1450,00 грн.; № 1946 від 01.12.2010 року на суму 4424,00 грн.; № 1455 від 01.11.2010 року на суму 27378,00 грн., з них ПДВ - 4563,00 грн.

Дослідивши надані позивачем документи податкової звітності, суд дійшов висновку про їх повну відповідність вимогам чинного законодавства, враховуючи наявність у податкових накладних всіх необхідних реквізитів, визначених ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 198 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи також підтверджується пов'язаність названих вище правочинів із господарською діяльністю позивача, а також використання позивачем в подальшому у своїй діяльності товарів, отриманих від контрагентів.

Згідно із довідкою з ЄДРПОУ серії АА №528543 від 11.07.2012 року основними видами діяльності КП «Бренд» є, зокрема, діяльність посередників у торгівлі (КВЕД 46.19), неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90).

Під час розгляду справи судом встановлено, що товари від контрагентів ПП «Комманд» та ПП «Базис Торг» були придбані позивачем з метою подальшої реалізації.

Фактична реалізація КП «Бренд» отриманих від контрагентів товарів підтверджується наявними в матеріалах справи угодами купівлі-продажу (а.с.185-197), а також видатковими накладними (а.с.92, 113-115, 121-129, 132, 137-142, 145-146, 155-158).

Суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

Підсумовуючи зазначене вище суд дійшов висновку, що позивачем фактично було отримано товари (роботи, послуги) від контрагентів ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд», проведено оплату їх вартості та використано у власній господарській діяльності, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цими правочинами.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що в ході проведених зустрічних звірок контрагентів позивача встановлений факт недодержання останніми в момент укладення правочинів вимог статей 203,215, 216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, внаслідок чого отримані від контрагентів первинні документи не можуть бути використані для цілей оподаткування, то суд зазначає наступне.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі первинних документів, отриманих від ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд».

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з названими контрагентами.

Враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0005741502 та №0003931501 є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 848,00 грн. з Державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.09.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 23.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.03.2012 року № 0005741502 та №0003931501.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства «Бренд» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 848,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.