Ухвала

від 07.11.2013 по справі 801/3524/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/3524/13-а

07.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Колективного підприємства "Бренд"- Бражникова Олена Валеріївна, довіреність № б/н від 07.11.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 17.09.13 у справі № 801/3524/13-а

за позовом Колективного підприємства "Бренд" (вул. Гавена, буд.109 кв.26,м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95044)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Колективного підприємства «Бренд» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0005741502 від 21.03.2012 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 41120,00 грн., з яких 32896,00 грн. основного платежу та 8224,00 грн. штрафних санкцій, №0003931501 від 21.03.2013 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 43670,25 грн., з яких 39246,00 грн. основного платежу та 4424,25 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.03.2012 року № 0005741502 та №0003931501.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, податковий орган звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 залишити без змін.

У судове засідання представник заявника апеляційної скарги не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду повідомлений в встановленому законом порядку.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 19.02.2013 року по 25.02.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП «Бренд» (ЄДРПОУ 31470274) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ТОВ БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.06.2010 року по 30.09.2011 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення КП «Бренд»:

- п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 39246,00 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2010 року - 3026,00 грн., 4 квартал 2010 року - 11234,00 грн., 1 квартал 2011 року - 3437,00 грн., 2 квартал 2011 року - 15113,00 грн., з квартал 2011 року - 6436,00 грн.,

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 32896,00 грн., у тому числі: червень 2010 року - 2421,00 грн., листопад 2010 року - 4563,00 грн., грудень 2010 року - 4424,00 грн., лютий 2011 року - 1450,00 грн., березень 2011 року - 1300,00 грн., квітень 2011 року - 3089,00 грн., травень 2011 року - 1168,00 грн., червень 2011 року - 8885,00 грн., серпень 2011 року - 5596,00 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 1436/15.2/32470274 від 04.03.2013 року (а.с.19-37).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 21.03.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0005741502, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 41120,00 грн., у тому числі 32896,00 грн. за основним платежем та 8224,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

№0003931501, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 43670,25 грн., у тому числі 39246,00 грн. за основним платежем та 4424,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що в ході проведення перевірки встановлено, що суб'єкти господарювання, з якими КП «Бренд» мало взаємовідносини у перевіряємий період, а саме ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд» мають ознаки «фіктивності», їх діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов помилкових висновків про порушення позивачем податкового законодавства, внаслідок помилкового вирішення стосовно того, що укладені між КП «Бренд» та його контрагентами угоди не відповідають вимогам законодавства та є нікчемними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України слідує, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками проведеної угоди з ПП «Базис Торг» позивачем були отримані від контрагента товарно-матеріальні цінності (рукавиці брезентові, наволочки, простирадла, шкарпетки фартухи поліетиленові, чоботи резинові, окуляри ЕТ-49-А, костюми протичумні, халати, рушники вафельні, тапочки, шкарпетки) на загальну суму 6525,60 грн., з них ПДВ - 1087,60 грн., що підтверджуються наявною в матеріалах справи видатковою накладною №820 від 01.06.2010 року.

Оплата позивачем отриманих від ПП «Базис Торг» товарів підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку (а.с.96).

Отримання позивачем від ТОВ «БВП «Строитель Плюс» послуг з перевезення на загальну суму 19760,00 грн., з них ПДВ - 3293,33 грн. підтверджується актами приймання виконаних робіт, наданих послуг (а.с.98,100,102). Оплата отриманих позивачем від контрагентів послуг у повному обсязі підтверджується фіскальними звітними чеками (а.с.104).

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позивачем були отримані товарно-матеріальні цінності від контрагента ПП «Комманд» (костюми робочі, шеврон, кашма, гофротара, мішки джутові, маска ШМП, коробки, сумки до протигазу, тапочки жіночі та чоловічі, туфлі, рукавиці, білизна та ін.) на загальну суму 171091,48 грн., з них ПДВ - 28515,25 грн.

Ці дані підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними №1575 від 01.08.2011 року, № 1587 від 01.08.2011 року, №975 від 09.06.2011 року, № 1288 від 10.06.2011 року, № 1020 від 18.05.2011 року, № 471 від 27.04.2011 року, № 734 від 01.04.2011 року, № 287 від 01.03.2011 року, № 527 від 01.02.2011 року, №1946 від 01.12.2010 року та №1455 від 01.11.2010 року.

Оплата за отриманий товар проведена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та фіскальними чеками (а.с.105-108).

За наслідками проведеної господарських операцій ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд» на адресу позивача були виписані податкові накладні.

Дослідивши надані позивачем документи податкової звітності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх повну відповідність вимогам чинного законодавства, враховуючи наявність у податкових накладних всіх необхідних реквізитів, визначених ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 198 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи також підтверджується пов'язаність названих вище правочинів із господарською діяльністю позивача, а також використання позивачем в подальшому у своїй діяльності товарів, отриманих від контрагентів.

Згідно із довідкою з ЄДРПОУ серії АА №528543 від 11.07.2012 року основними видами діяльності КП «Бренд» є, зокрема, діяльність посередників у торгівлі (КВЕД 46.19), неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90).

Судом першої інстанції встановлено, що товари від контрагентів ПП «Комманд» та ПП «Базис Торг» були придбані позивачем з метою подальшої реалізації, що підтверджується наявними в матеріалах справи угодами купівлі-продажу (а.с.185-197), а також видатковими накладними (а.с.92, 113-115, 121-129, 132, 137-142, 145-146, 155-158).

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

Підсумовуючи зазначене вище колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що позивачем фактично було отримано товари (роботи, послуги) від контрагентів ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд», проведено оплату їх вартості та використано у власній господарській діяльності, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цими правочинами.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що в ході проведених зустрічних звірок контрагентів позивача встановлений факт недодержання останніми в момент укладення правочинів вимог статей 203, 215, 216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, внаслідок чого отримані від контрагентів первинні документи не можуть бути використані для цілей оподаткування, то суд зазначає наступне.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, податковим органом таких доказів суду надано не було.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно було сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі первинних документів, отриманих від ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Базис Торг» та ПП «Комманд».

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з названими контрагентами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла наступного висновку: матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем сум ПДВ по договорам, відповідно до цього доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування. Доказів, які б свідчили та вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами за період з 01.06.2010 р. по 30.09.2011 р., зокрема умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від контрагентів товарів (послуг) податковим органом надано не було. Також відповідачем не надано і рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських взаємовідносин з контрагентами позивача.

Враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 у справі № 801/3524/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна