Постанова

від 25.09.2013 по справі 826/12866/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2013 року 17:25 № 826/12866/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод Куб-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів третя особа-1Приватне підприємство «Фірма «Володар» третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаст-стандарт» третя особа-3Товариство з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 № 0006172290, № 0006182290 та № 0006192290,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Куб-Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 року:

- № 0006172290, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 46 218 грн. за основним платежем та на 5 219 грн. за штрафними санкціями;

- № 0006182290, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 64 042 грн. за основним платежем та на 1,0 грн. за штрафними санкціями;

- № 0006192290, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 8 802 грн.,

які прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача із ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Проммаст-стандарт» та ТОВ «Дормашавто».

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами (третіми особами). У свою чергу висновки про нікчемність зроблені з урахуванням матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва низки СГД, серед яких є контрагенти позивача.

Проте, як зазначає позивач, зазначені в акті перевірки факти не є встановленими і потребують доказування, тому посилання на них, як підставу визнання правочину нікчемним також потребують доведення. При цьому, як зазначає позивач визнання правочинів нікчемними не належить до повноважень податкового органу, а отже, як вважає позивач, ДПІ діяла з перевищенням повноважень. Позивач вважає висновки, покладені в основу оскаржуваних рішень такими, що ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

У той же час, як зазначає позивач, операції з контрагентами фактично виконані, що документально підтверджується наявними у позивача первинними, платіжними документами та податковими накладними.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що спірні суми податкових вигод сформовані законно, а отже підстав для прийняття оскаржуваних рішень не було.

Відповідач, з підстав викладених в Акті перевірки, проти позову заперечує, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 14.08.2013 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб контрагентів позивача без самостійних вимог на стороні позивача, оскільки рішення по справі може вплинути на структуру податкових зобов'язань/вигод контрагентів та, відповідно на права та/або обов'язки третіх осіб, яка направлена сторонами та третім особам. Поштові відправлення повернуті поштою без вручення третім особам з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копії ухвали в силу закону вважаються врученими зазначеним особам та вони вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи. Проте, треті особи в судове засідання не з'явилася, поважних причин неявки у судове засідання не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третіх осіб не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третіх осіб.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи при цьому неприбуття у судове засідання третіх осіб, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, у судовому засіданні 10.09.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Завод Куб-Україна» (код ЄДР 37026910, адреса: м. Київ, вул. Невська, 7, кв. 31) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Володар» (код ЄДР 31988783, адреса: 07300, місто Вишгород, «Карат» промисловий майданчик № 5, приміщення № 1), ТОВ «Проммаст-стандарт» (код ЄДР 37563531, адреса: 08300, місто Бориспіль, вул. Новопрорізна, 8-А) та ТОВ «Дормашавто» (код ЄДР 36791493, адреса: 03039, м. Київ, вул. Байкова, буд. 7) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 25.02.2013 року № 556/22-90/37026910 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивача взято на податковий облік 15.04.2010 р.

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту за березень-жовтень 2011 року на загальну суму 46 218 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за листопад 2011 року в сумі 8 802 грн., а також заниження суми податку на прибуток підприємства за 2011 рік у загальному розмірі 64 042 грн.

Зазначені висновки ґрунтуються на аналізі проведення низки операцій, проведених позивачем із його контрагентами (третіми особами).

Так, між позивачем (замовник/покупець) та ПП «Фірма «Володар» (виконавець/постачальник) укладено договір надання послуг з металообробки № 165 від 16.05.2011 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору надати послуги з металообробки, а замовник прийняти і оплатити продукцію чи послуги.

Згідно з п. 4.3. договору передбачено умови поставки послуг/продукції, а саме: EXW, Київська обл., м. Вишгород , «Карат» промисловий майданчик № 5, приміщення № 1, тобто за адресою реєстрації ПП «Фірма «Володар» , що, відповідно, передбачає наявність у позивача власних або залучених транспортних ресурсів для перевезення продукції на склад/виробничі площі контрагента та вивіз готової продукції.

Від замовника позивачем отримано акти виконаних робіт (послуг з металообробки) та податкові накладні, перелік та реквізити яких зазначені у табличному вигляду на стор. 3,4 Акту перевірки позивача. Всього на суму 93701,97 грн., у т.ч. ПДВ 15617 грн.

Розрахунки між сторонами договору проведені в безготівковій формі. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Проммаст-стандарт» в Акті перевірки зазначається, що між позивачем (замовник/покупець) та ТОВ «Проммаст-стандарт» (виконавець/постачальник) укладено договір надання послуг з металообробки № 134 від 01.11.2011 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору надати послуги з металообробки, а замовник прийняти і оплатити продукцію чи послуги.

Від замовника позивачем отримано акти виконаних робіт (послуг з металообробки) та податкові накладні, перелік та реквізити яких зазначені у табличному вигляду на стор. 4, 5 Акту перевірки позивача. Всього на суму 52815 грн., у т.ч. ПДВ 8802,5 грн.

Розрахунки між сторонами договору проведені в безготівковій формі. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Дормашавто» в Акті перевірки зазначається, що між позивачем (замовник/клієнт) та ТОВ «Дормашавто» (експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 10/11 від 10.01.2011 року.

За умовами договору перевізник зобов'язується приймати та доставляти до пунктів призначення вантажі, які замовник надає перевізнику до перевезення , а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику плату за перевезення у розмірі, визначеному даним договором.

Вартість послуг, що надає перевізник замовнику, визначається в залежності від маршруту перевезення та фіксується у відповідному розрахунку, який складає невід'ємну частину даного договору.

Згідно з п. 1.3. Договору перевезення здійснюється на підставі заявок .

Від замовника позивачем отримано акти виконаних робіт з номенклатурою поставки «транспортні послуги» та «послуги по пакувальним роботам, вантажно-розвантажувальні роботи» та податкові накладні, перелік та реквізити яких зазначені у табличному вигляду на стор. 5, 6 Акту перевірки позивача. Всього на суму 183602,18 грн., у т.ч. ПДВ 30600,36 грн.

Розрахунки між сторонами договору проведені в безготівковій формі. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Сторонами не заперечується та підтверджується зміст зазначених вище договорів, первинних документів, у т.ч. числові значення, копії зазначених документів залучено до матеріалів справи.

Надалі, в Акті перевірки на стор. 6-8 ДПІ зазначається про порушення кримінальної справи за фактом створення/придбання окремих СГД без наміру здійснення господарської діяльності, але з метою прикриття незаконної діяльності, серед яких зазначено ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Проммаст-стандарт» та ТОВ «Дормашавто».

Зазначено також, що створення і придбання зазначених СГД дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації зазначених підприємств. Використовуючи вказані фіктивні підприємства, як надалі зазначається в Акті перевірки відносно змісту матеріалів кримінальної справи, невстановлені особи отримали можливість, минаючи засновників і директорів вказаних підприємств, розпоряджатися рахунками, укладати від імені підприємств фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), не сплачувати в повному обсязі до бюджетів податки. Також зазначається, що контрагенти позивача зареєстровані на осіб, які не мала наміру здійснювати господарську діяльність. Зазначені вище підприємства, як надалі зазначається в Акті перевірки, ніколи не знаходились та не знаходяться за своїми адресами, основні фонди, активи та працівники у них відсутні.

Таким чином, враховуючи відсутність у контрагентів ресурсів та неможливість виконання спірних операцій, ДПІ по суті приходить до висновку про нездійснення спірних операцій, та, відповідно, до висновку, про порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4. п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, що на думку ДПІ призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на зазначені вище суми та у вказані періоди, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, а також про порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на зазначені вище суми та у вказані періоди.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним вище спір по суті, суд зазначає, що правовідносини з приводу формування позивачем спірних сум податкових вигод, регулювалися у зазначені вище періоди приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток), а також приписами Податкового кодексу України.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення:

- Закону про прибуток , а саме: п. 5.1. (щодо визначення валові витрати), п. 1.31. (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 5.2.1. (щодо складу валових витрат), п/п. 11.2.1. (щодо дати збільшення валових витрат), абз. 4 п/п. 5.3.9 (щодо наслідків не підтвердження витрат відповідними документами)

- ПК України , а саме: п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (положення ПК України щодо ПДВ ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (порядку видачі п/н.), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо порядку видачі п/н.); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- (положення ПК України щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- а також положення п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентами позивача та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, з приводу спірних операцій позивача з ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Проммаст-стандарт» щодо надання послуг із металообробки, суд зазначає, що під час розгляду позивачем не надано первинних документів, які б засвідчували передачу матеріалів (металу) (для обробки) контрагентам позивача, так наступне повернення матеріальних цінностей, оформлення яких не може бути ототожнено з оформленням актів виконаних робіт.

Окрім того, як під час перевірок, так і під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів власних або орендованих виробничих/обслуговуючих приміщень, обладнання, які є об'єктивно необхідними для виконання обумовлених робіт. Натомість з долученого до матеріалів справи повідомлення Київського міського БТІ № 8846 від 02.03.2012 вбачається, що за ТОВ «Проммаст-стандарт» не значиться зареєстрованого нерухомого майна.

Також, під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а також і умовами договорів щодо самостійного виконання контрагентами спірних операцій, враховуючи при цьому значний обсяг передбачених заявками до договорів робіт (послуг). При цьому, під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів залучених на умовах підряду фахівців, або ж залучення інших підприємств для виконання спірних операцій на умовах субпідряду. Відносно наведеного не надано відповідних доказів.

Наведені відомості, у т.ч. щодо персоніфікованого переліку фахівців контрагентів та щодо наявності у контрагентів матеріальних ресурсів, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

З наведеного вбачається відсутність у зазначених контрагентів матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та, зокрема, спірних операцій.

При цьому, суд зазначає, що згідно із відомостями з ЄДР керівником ТОВ «Проммаст-стандарт» значиться ОСОБА_2, інших осіб, які мають право підпису чи повноваження на управління підприємством, в ЄДР не значиться. У той же час, матеріалами справи підтверджується, що директор ТОВ «Проммаст-стандарт» - ОСОБА_2, будучи громадянкою РФ, не отримувала дозволів на використання праці іноземних громадян на підприємствах, установах та організаціях міста Києва, а також ОСОБА_2 за період 2009-2011 років не перетинала кордон України.

Враховуючи наведене, відсутність зареєстрованого директора контрагента в Україні у період оформлення спірних операцій та, зокрема, за місцем реєстрації контрагента, беручи до уваги відсутність доказів наявності представництв цього підприємства у РФ, відсутність доказів направлення позивачем за місцезнаходженням зареєстрованого директора договорів, первинних документів, відсутність доказів повернення/надіслання контрагентом зазначених документів в Україну, зокрема, відсутність підтвердженого документообігу між директором у РФ та офісом контрагента у м. Києві, та директором контрагента з офісом позивача у м. Києві, вбачається, що ТОВ «Проммаст-стандарт» знаходилось поза межами контролю формального (номінального) керівника та в даному випадку не доведено здійснення фактичної господарської діяльності зазначеним підприємством.

В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи з вищенаведеного, за спірними операціями позивача з ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Проммаст-стандарт» лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Зокрема, надані при цьому позивачем матеріали щодо того, що результати (продукція) замовлених у субпідрядників (третіх осіб) робіт реалізовувалась позивачем на користь третіх осіб, не є самостійним та достатнім доказом того, що роботи виконувались саме вказаними контрагентами позивача.

З приводу ж спірних операцій позивача з ТОВ «Дормашавто» щодо надання послуг з транспортного експедирування, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій перевезення контрагентом позивача (про їх невиконання саме контрагентом) та відсутність у зв'язку з цим підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Висновки відносно наведеного ґрунтуються на наступному.

Так, оцінюючи доводи позивача та надані ним матеріали на підтвердження перевезення продукції, слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- Подорожній лист , це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

- Дорожній лист , це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається .

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Позивачем в контексті наведеного надано товарно-транспортні накладні, в яких, однак відсутня сукупність відомостей щодо підтвердження перевезення вантажів, а саме: відомості щодо подорожнього листа; відомості про особу водія-експедитора та його підпис у розділі про передачу вантажу вантажоодержувачу; відомості про відстань перевезення, вантажно-розвантажувальні операції, відсутні відомості про прибуття, вибуття транспорту, пакування, кількість місць, масу. У зв'язку з наведеним, надані позивачем ТТН не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження перевезення вантажу за спірними операціями та, відповідно, вважатися належним доказом виконання спірних операцій.

Окрім того, на підтвердження фактичного перевезення вантажу одним транспортним засобом (ГАЗ), під час розгляду справи не надано витребуваних у третьої особи подорожніх листів, де б відображалась робота автомобіля з моменту його виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство, зокрема, щодо ходок автомобіля, що також вказує на недоведеність фактичного виконання спірних операцій.

При цьому, з усіх наданих позивачем ТТН водієм-експедитором визначено ОСОБА_1, однак не надано доказів встановлення трудових відносин цієї особи з підприємством-контрагентом або ж залучення контрагентом транспортного засобу у цієї особи на умовах оренди.

Під час розгляду справи також не надано доказів наявності у контрагента власної або орендованої автобази, власних або залучених трудових ресурсів, зокрема водіїв, механіків для обслуговування автотранспорту та власне доказів наявності у контрагента власного або залученого вантажного автотранспорту, необхідного для здійснення перевезень щебеню та піску.

При цьому, наведені вище відомості щодо наявності у контрагента відповідних ресурсів та можливостей, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

У той же час, згідно з повідомленням Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України від 25.07.2013 р., за ТОВ «Дормашавто» обліковується лише фургон малотоннажний Wolkswagen LT 28, що, однак, не відповідає характеристикам транспортного засобу, зазначеного у вищевказаних ТТН, а відносно використання цього фургону також не надано ТТН, які б підтверджували його використання.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано документальних підтверджень наявності у контрагента відповідних ресурсів та здійснення ним реальної господарської діяльності, а також не надано тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак, позивачем та контрагентом не доведено того, що обумовлені договором роботи/послуги з перевезення, були виконані/надані контрагентом позивача, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Куб-Україна» (код ЄДР 37026910, адреса: м. Київ, вул. Невська, 7, кв. 31) - відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін