Ухвала

від 26.11.2013 по справі 826/12866/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12866/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Куб-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Куб-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - приватне підприємство «Фірма «Володар», товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаст-стандарт», товариство з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Завод Куб-Україна» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0006172290 по податку на додану вартість на суму 51 437, 00 грн., від 30.04.2013 № 0006182290 по податку на прибуток на суму 64 043 грн. та від 30.04.2013 № 0006192290 по податку на додану вартість на суму 8 802, 00 грн., прийнятих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Завод Куб-Україна» (код ЄДР 37026910, адреса: м. Київ, вул. Невська, 7, кв. 31) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Володар» (код ЄДР 31988783, адреса: 07300, місто Вишгород, «Карат» промисловий майданчик № 5, приміщення № 1), ТОВ «Проммаст-стандарт» (код ЄДР 37563531, адреса: 08300, місто Бориспіль, вул. Новопрорізна, 8-А) та ТОВ «Дормашавто» (код ЄДР 36791493, адреса: 03039, м. Київ, вул. Байкова, буд. 7) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 25.02.2013 № 556/22-90/37026910, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), TOB «Завод куб - Україна» по взаємовідносинах з ПП «ФІРМА «ВОЛОДАР» (код ЄДРПОУ 31988783),ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 31988783), TOB «ДОРМАШ» (код ЄДРПОУ 3679149) завищено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 46218 грн., в тому числі: за березень 2011 р. в сумі 7185 грн.; за квітень 2011 р. в сумі 3098 грн. за травень 2011 р. в сумі 1692 грн. за червень 2011 р. в сумі 13374 грн. за липень 2011 р. в сумі 8652 грн. за серпень 2011 р. в сумі 3935 грн. за вересень 2011 р. в сумі 4784 грн. за жовтень 2011 р. в сумі 3498 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2011 року в сумі 8802 грн.

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) TOB «Завод куб - Україна», яке мало правові взаємовідносини з ПП «ФІРМА «ВОЛОДАР» (код ЄДРПОУ 31988783),ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 31988783), TOB «ДОРМАШ» (код ЄДРПОУ 3679149) при визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 64042 грн., у тому числі за І квартал 2011року на загальну суму 9612 грн., за 2 квартал 2011 року на загальну суму 20 308 грн., за 3 квартал 2011 року на загальну суму 19976 грн., за 4 квартал 2011 року на загальну суму 14146 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС 30.04.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0006172290, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 46 218 грн. за основним платежем та на 5 219 грн. за штрафними санкціями;

- № 0006182290, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 64 042 грн. за основним платежем та на 1,0 грн. за штрафними санкціями;

- № 0006192290, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 8 802 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що за спірними операціями позивача з контрагентами лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовило висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем зроблено неправомірні висновки щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем та контрагентами, оскільки податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених первинних документів, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим мають бути скасовані.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (замовник/покупець) та ПП «Фірма «Володар» (виконавець/постачальник) укладено договір надання послуг з металообробки № 165 від 16.05.2011, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору надати послуги з металообробки, а замовник прийняти і оплатити продукцію чи послуги.

Згідно з п. 4.3. договору передбачено умови поставки послуг/продукції, а саме: EXW, Київська обл., м. Вишгород, «Карат» промисловий майданчик № 5, приміщення № 1, тобто за адресою реєстрації ПП «Фірма «Володар», що, відповідно, передбачає наявність у позивача власних або залучених транспортних ресурсів для перевезення продукції на склад/виробничі площі контрагента та вивіз готової продукції.

Від замовника позивачем отримано акти виконаних робіт (послуг з металообробки) та податкові накладні, перелік та реквізити яких зазначені у табличному вигляду на стор. 3,4 Акту перевірки позивача. Всього на суму 93701,97 грн., у т.ч. ПДВ 15617 грн.

Розрахунки між сторонами договору проведені в безготівковій формі. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Також, між позивачем (замовник/покупець) та ТОВ «Проммаст-стандарт» (виконавець/постачальник) укладено договір надання послуг з металообробки № 134 від 01.11.2011, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору надати послуги з металообробки, а замовник прийняти і оплатити продукцію чи послуги.

Від замовника позивачем отримано акти виконаних робіт (послуг з металообробки) та податкові накладні, перелік та реквізити яких зазначені у табличному вигляду на стор. 4, 5 Акту перевірки позивача. Всього на суму 52815 грн., у т.ч. ПДВ 8802,5 грн.

Розрахунки між сторонами договору проведені в безготівковій формі. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Дормашавто» в Акті перевірки зазначається, що між позивачем (замовник/клієнт) та ТОВ «Дормашавто» (експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 10/11 від 10.01.2011.

За умовами договору перевізник зобов'язується приймати та доставляти до пунктів призначення вантажі, які замовник надає перевізнику до перевезення, а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику плату за перевезення у розмірі, визначеному даним договором.

Вартість послуг, що надає перевізник замовнику, визначається в залежності від маршруту перевезення та фіксується у відповідному розрахунку, який складає невід'ємну частину даного договору.

Згідно з п. 1.3. Договору перевезення здійснюється на підставі заявок.

Від замовника позивачем отримано акти виконаних робіт з номенклатурою поставки «транспортні послуги» та «послуги по пакувальним роботам, вантажно-розвантажувальні роботи» та податкові накладні, перелік та реквізити яких зазначені у табличному вигляду на стор. 5, 6 Акту перевірки позивача. Всього на суму 183602,18 грн., у т.ч. ПДВ 30600,36 грн.

Розрахунки між сторонами договору проведені в безготівковій формі. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Сторонами не заперечується та підтверджується зміст зазначених вище договорів, первинних документів, у т.ч. числові значення, копії зазначених документів залучено до матеріалів справи.

Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів звертає увагу, що з приводу спірних операцій позивача з ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Проммаст-стандарт» щодо надання послуг із металообробки позивачем не надано первинних документів, які б засвідчували передачу матеріалів (металу) (для обробки) контрагентам позивача, так наступне повернення матеріальних цінностей, оформлення яких не може бути ототожнено з оформленням актів виконаних робіт.

Крім того, згідно із відомостями з ЄДР керівником ТОВ «Проммаст-стандарт» значиться Зикова Олександра В'ячеславівна, інших осіб, які мають право підпису чи повноваження на управління підприємством, в ЄДР не значиться. У той же час, матеріалами справи підтверджується, що директор ТОВ «Проммаст-стандарт» - Зикова О.В., будучи громадянкою РФ, не отримувала дозволів на використання праці іноземних громадян на підприємствах, установах та організаціях міста Києва, а також Зикова О.В. за період 2009-2011 років не перетинала кордон України.

Враховуючи наведене, відсутність зареєстрованого директора контрагента в Україні у період оформлення спірних операцій та, зокрема, за місцем реєстрації контрагента, беручи до уваги відсутність доказів наявності представництв цього підприємства у РФ, відсутність доказів направлення позивачем за місцезнаходженням зареєстрованого директора договорів, первинних документів, відсутність доказів повернення/надіслання контрагентом зазначених документів в Україну, зокрема, відсутність підтвердженого документообігу між директором у РФ та офісом контрагента у м. Києві, та директором контрагента з офісом позивача у м. Києві, вбачається, що ТОВ «Проммаст-стандарт» знаходилось поза межами контролю формального (номінального) керівника та в даному випадку не доведено здійснення фактичної господарської діяльності зазначеним підприємством.

З приводу наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Дормашавто» товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає, що в таких товарно-транспортних накладних відсутня сукупність відомостей щодо підтвердження перевезення вантажів, а саме: відомості щодо подорожнього листа; відомості про особу водія-експедитора та його підпис у розділі про передачу вантажу вантажоодержувачу; відомості про відстань перевезення, вантажно-розвантажувальні операції, відсутні відомості про прибуття, вибуття транспорту, пакування, кількість місць, масу. У зв'язку з наведеним, надані позивачем товарно-транспортні накладні не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження перевезення вантажу за спірними операціями та, відповідно, вважатися належним доказом виконання спірних операцій.

Крім того, на підтвердження фактичного перевезення вантажу одним транспортним засобом (ГАЗ), під час розгляду справи судом першої інстанції не надано витребуваних у третьої особи подорожніх листів, де б відображалась робота автомобіля з моменту його виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство, зокрема, щодо ходок автомобіля, що також вказує на недоведеність фактичного виконання спірних операцій.

Згідно з повідомленням Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України від 25.07.2013 за ТОВ «Дормашавто» обліковується лише фургон малотоннажний Wolkswagen LT 28, що не відповідає характеристикам транспортного засобу, зазначеного у наданих товарно-транспортних накладних, а відносно використання цього фургону також не надано товарно-транспортні накладні, які б підтверджували його використання.

Доводи апелянта про те, що ним надані матеріали щодо того, що результати (продукція) замовлених у субпідрядників (третіх осіб) робіт реалізовувалась позивачем на користь третіх осіб не беруться колегією суддів до уваги, оскільки такі матеріали не є самостійним та достатнім доказом того, що роботи виконувались саме вказаними контрагентами позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що надані позивачем документи первинного обліку не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення позивачем відображених у таких первинних документах сум до податкового кредиту є безпідставними.

Також, на підтвердження позиції стосовно безтоварного характеру фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, відповідачем не встановлено наявності у контрагентів власних або орендованих виробничих/обслуговуючих приміщень, обладнання, які є об'єктивно необхідними для виконання обумовлених робіт. Натомість, з долученого до матеріалів справи повідомлення Київського міського БТІ № 8846 від 02.03.2012 вбачається, що за ТОВ «Проммаст-стандарт» не значиться зареєстрованого нерухомого майна.

Також, під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а також і умовами договорів щодо самостійного виконання контрагентами спірних операцій, враховуючи при цьому значний обсяг передбачених заявками до договорів робіт (послуг). При цьому, під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів залучених на умовах підряду фахівців, або ж залучення інших підприємств для виконання спірних операцій на умовах субпідряду. Відносно наведеного не надано відповідних доказів.

Щодо контрагента ТОВ «Дормашавто» суду не надано доказів наявності у контрагента власної або орендованої автобази, власних або залучених трудових ресурсів, зокрема водіїв, механіків для обслуговування автотранспорту та власне доказів наявності у контрагента власного або залученого вантажного автотранспорту, необхідного для здійснення перевезень щебеню та піску.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договору, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Проммаст-стандарт» та ТОВ «Дормашавто», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що договори не визнавались недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Куб-Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 02.12.2013.

.оловуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.