Постанова

від 28.08.2013 по справі 801/534/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2013 р. Справа №801/534/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АРК

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Чистякова В.В., довіреність б/н від 01.01.12р., паспорт серії АР049491;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта № 0002762301/0 від 09.10.2008р. та №0002752301/0 від 09.10.2008р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 2191/23-1/32684632/121 від 26.09.2008р., покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать податковому законодавству України.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.02.2009 року по справі № 2а-5617/08/2/0170 позов задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта № 0002762301/0 від 09.10.2008р. в частині визначення ТОВ «Еліта-Ялос» податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 202750,25 грн. та 101375,62 грн. штрафних санкцій; визнано протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта № 0002752301/0 від 09.10.2008р. в частині визначення ТОВ «Еліта-Ялос» податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 95343 грн. та 50970 грн. штрафних санкцій, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надані документи, які свідчать про те, що в порядку, передбаченому чинним законодавством України, у перевіреному періоді за ним зареєстровано право власності на об'єкти групи основних фондів; не встановлено зв'язку між витратами позивача на суму 32 980грн., сплаченими ПП «Ялтинські радіосистеми» за договором підряду № 31-10/7-П та статутною діяльністю позивача; позивачем до складу валових витрат обґрунтовано віднесено попередню оплату по договору про надання послуг № 40, укладеному із ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» лише на суму 625000,00грн. з перерахованої суми в розмірі 2 041 659грн.; податковий кредит з ПДВ правомірно сформовано лише на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» в розмірі 21 419грн. по договору підряду № 25-02/8-П від 25.02.2008р.

Сторонами судове рішення Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.02.2009 року по справі № 2а-5617/08/2/0170 оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2009 року по справі № 2а-5617/08/2/0170 призначено судову бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 року постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.02.2009 року по справі № 2а-5617/08/2/0170 змінено, виключено пункт 4 та викладено пункти 1, 2, 3 резолютивної частини в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта № 0002762301/0 від 09.10.2008 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта № 0002752301/0 від 09.10.2008 р.".

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно висновку № 96 судово-бухгалтерської експертизи від 19.06.2010р. порушення, зафіксовані в акті перевірки, не підтверджені; витрати, понесені за договорами позивача з контрагентами, підтверджені документально та встановлено їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у м.Ялта оскаржила його до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 10.12.2012 року ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2009 року про призначення судової експертизи залишено без змін; постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.02.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що висновки судів обох інстанцій у даній справі є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. Зазначив, що по даній справі судами обох інстанцій не надано оцінку доказам, наданим зі сторони податкового органу; не досліджені обставини щодо періоду перебування права власності на цілісний майновий комплекс, часу вибуття об'єктів з власності, переходу права власності на об'єкти основних фондів; не встановлено зв'язку між господарськими операціями за укладеними договорами у спірний період та господарською діяльністю позивача; не досліджено доказів знаходження у трудових відносинах з позивачем сезонних робітників, яким надано місця для проживання з їх детальним переліком та витратами на проживання. Також судами обох інстанцій не досліджено питання щодо належного оформлення податкових накладних, виданих контрагентами позивача та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у спірному періоді; не досліджено фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) по періодах з підтвердженням відповідними розрахунковими документами. Крім того, зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно приписів ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, а повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами по справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

04.01.2013 року матеріали адміністративної справи надійшли до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, справі привласнений новий номер 801/354/13-а та адміністративна справа в порядку автоматичного розподілу судових справ передана на розгляд судді Кушнової А.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2013 року прийнято адміністративну справу №801/354/13-а до провадження судді Кушнової А.О.

У судовому засіданні 30.05.2013р. від позивача до суду надійшли пояснення по справі, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України (том 4 а.с. 181-192).

У судовому засіданні 12.06.2013р. від позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі (том 6 а.с. 81-92).

У судовому засіданні 17.07.2013р. від позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі (том 7 а.с. 70-71).

28.08.2013р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника, проте поважних причин такої неявки та відповідних доказів до клопотання додано не було, у зв'язку з чим суд відмовив в задоволенні даного клопотання. До того ж, суд вважає, що зібрані у справі докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов (том 2 а.с. 245-255).

Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені законно та обґрунтовано, оскільки покладені в їх основу висновки акту перевірки відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Ухвалою суду від 28.08.13р. замінено відповідача належним - Державною податковою інспекцією у м. Ялті ГУ Міндоходів в АРК.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим у зв'язку з прийняттям таких податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос» є юридичною особою, яка 17.11.2003 року зареєстрована Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 445735, довідкою відділу статистики у м. Ялті з ЄДРПОУ № 01.60-1-21/606 та Статутом ТОВ «Еліта-Ялос» (том 2 а.с. 6-8, том 3 а.с. 132-148)

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос» взято на облік платника податків в ДПІ у м. Ялта з 21.11.2003р. за № 1235 та являється платником податку на прибуток, податку на додану вартість, орендної плати за земельні ділянки, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, курортного збору.

З 22.08.2008р. по 19.09.2008р. Державною податковою інспекцією у м.Ялта Автономної Республіки Крим проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено Акт №2192/23-1/32684632/121 від 26.09.2008р. (т. 1 а.с.10-71).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 5.3.1 п. 5.1 ст. 5, пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 569554,00грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 50120,00 грн.;

- пп. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 158535,00грн. та завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у сумі 28015,00грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені відповідачем в основу податкових повідомлень-рішень:

- №0002762301/0 від 09.10.2008р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 853288,00 грн., в тому числі 569554,00 грн. - основний платіж, 283734,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.89-зворотний бік);

- №0002752301/0 від 09.10.2008р., яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 237803,00 грн., в тому числі 158535,00грн. - основний платіж, 79268,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.90).

Як слідує з акту перевірки, в основу вищевказаних податкових повідомлень-рішень були покладені наступні висновки ДПІ у м. Ялта.

Так, перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено завищення позивачем валових витрат за 3 квартал 2007р. на суму попередньої оплати на користь ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» по Договору про надання послуг №40 від 17.09.2007р. в розмірі 2041659,00грн.(без ПДВ) як не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства ТОВ "Еліта-Ялос», оскільки з боку ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» фактично не були надані оплачені за Договором послуги.

Відповідно до наданого ДПІ у м. Ялта АР Крим розрахунку сум податкових зобов'язань та фінансових санкцій, вказане порушення призвело до заниження суми податку на прибуток на 510415,00грн. (том 3 а.с. 155)

Крім того, перевіркою встановлено завищення ТОВ «Еліта-Ялос» валових витрат за 3 квартал 2007р. по Договору з АТЗТ «Пансіонат «Велелий» №30-06/7-У від 30.06.2007р. за послуги по забезпеченню тимчасового проживання сезонних робітників позивача в корпусах «Пансіонату «Веселий» в загальній сумі 186000,00грн. (без ПДВ), як не пов'язаних з веденням господарської діяльності, оскільки ці витрати ДПІ у м. Ялта розглядаються як фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Відповідно до наданого ДПІ у м. Ялта АР Крим розрахунку сум податкових зобов'язань та фінансових санкцій, вказане порушення призвело до заниження суми податку на прибуток на 46500,00грн. (том 3 а.с. 155)

Також перевіркою встановлено завищення валових витрат за 4 квартал 2007р. в розмірі 32980,00грн. та за 1 квартал 2008р. в розмірі 32980,00грн., всього на суму 65960,00грн., по договору підряду №31-10/7-П від 31.10.2007р., укладеному із ПП «Ялтинські радіосистеми» щодо підключення до мережі Інтернет внаслідок відсутності зв'язку таких витрат з веденням ТОВ «Еліта-Ялос» власної господарської діяльності.

Відповідно до наданого ДПІ у м. Ялта АР Крим розрахунку сум податкових зобов'язань та фінансових санкцій, вказане порушення призвело до заниження суми податку на прибуток на 8245,00грн. (том 3 а.с. 155)

До того ж, перевіркою правильності визначення амортизаційних відрахувань встановлено їх завищення на загальну суму 34717,00грн., у тому числі за 3 квартал 2007р. в сумі 8844,00грн., за 4 квартал 2007р. в сумі 8733,00грн., за 1 квартал 2008р. в сумі 8624,00грн., за 2 квартал 2008р. в сумі 8516,00грн. на вартість основних фондів 1 групи з тих підстав, що у ТОВ «Еліта-Ялос» відсутні документи, які підтверджують факт понесення витрат на придбання чи самостійне виготовлення основних фондів 1 групи, а саме благоустрій території, спорудження спуску і підйому човнів.

Відповідно до наданого ДПІ у м. Ялта АР Крим розрахунку сум податкових зобов'язань та фінансових санкцій, вказане порушення призвело до заниження суми податку на прибуток на 2211,00грн. та 2183,00грн. (том 3 а.с. 155)

Всього за виявлені порушення порядку визначення у перевіреному періоді податку на прибуток позивачу донараховано податкове зобов'язання у сумі 853288,00 грн., в тому числі 569554,00 грн. основного платежу та 283734,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0002762301/0 від 09.10.2008р.

Відповідно до п. 3.1.5 акту, перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлене його завищення за звітний період всього у сумі 186550,00грн., в тому числі за липень 2007р. в сумі 83339,00грн., за серпень 2007р. в сумі 68600,00грн., за жовтень 2007р. в сумі 6596,00грн., за січень 2008р. в сумі 6596,00грн., за лютий 2008р. в сумі 5000,00грн., за квітень 2008р. в сумі 10000,00грн., червень 2008р. в сумі 6419,00грн.

Так, працівниками контролюючого органу встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 37200,00грн., у т.ч. за липень 2007р.- 18600грн., за серпень 2007р. - 18600,00грн. по господарським операціям позивача з АТЗТ «Пансіонат «Веселий» за Договором №30-06/7-У від 30.06.2007р. з надання послуг з проживання сезонних працівників позивача, оскільки придбання цих послуг не пов'язано з господарською діяльністю позивача, а є фінансуванням особистих потреб фізичних осіб.

Відповідно до наданого ДПІ у м. Ялта АР Крим розрахунку сум податкових зобов'язань та фінансових санкцій, вказане порушення призвело до заниження суми податку на додану вартість на 37200,00грн. (том 3 а.с. 155)

Також ДПІ у м.Ялта дійшла висновку про завищення позивачем податкового кредиту у липні 2007р. в розмірі 64739,00грн. по господарській операції з придбання у ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» виробів медичного призначення на суму 388434,00грн. (в т.ч. ПДВ 64739,00грн.), оскільки така операція в силу пп.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільнена від оподаткування податком на додану вартість, а також у зв'язку з тим, що придбане медичне обладнання в експлуатацію не вводилося, на збільшення вартості основних виробничих фондів не відносилося, тож ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю платника.

Відповідно до наданого ДПІ у м. Ялта АР Крим розрахунку сум податкових зобов'язань та фінансових санкцій, вказане порушення призвело до заниження суми податку на додану вартість на 64739,00грн. (том 3 а.с. 155)

Крім того, ДПІ у м. Ялта встановлено завищення позивачем у серпні 2007р. податкового кредиту на суму 50000,00грн. по господарській операції з ТОВ «АК «Інжінірінг Донбас», оскільки виписана останнім податкова накладна №70 від 30.06.2006р. була включена позивачем у серпні 2007р. без документального підтвердження щодо її отримання саме в серпні 2007р.

Відповідно до наданого ДПІ у м. Ялта АР Крим розрахунку сум податкових зобов'язань та фінансових санкцій, вказане порушення призвело до заниження суми податку на додану вартість на 50 000,00грн. (том 3 а.с. 155)

Відповідачем також встановлено завищення ТОВ «Еліта-Ялос» податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Ялтинські радіосистеми» на суму 13192,00грн., у т.ч. за жовтень 2007р. на 6596,00грн. та за січень 2008р. на 6596грн., у зв'язку з непов'язаністю послуг, наданих ПП «Ялтинські радіосистеми» щодо підключення до мережі «Інтернет» з господарською діяльністю ТОВ «Еліта-Ялос».

Відповідно до наданого ДПІ у м. Ялта АР Крим розрахунку сум податкових зобов'язань та фінансових санкцій, вказане порушення призвело до завищення рядку 26 Декларацій з ПДВ за жовтень 2007р. на 6596,00грн. та за січень 2008р. на 6596грн. (том 3 а.с. 155)

Всього за виявлені порушення порядку визначення у перевіреному періоді податку на додану вартість позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 237803,00 грн., в тому числі 158535,00грн. основного платежу та 79268,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, про що прийняте податкове повідомлення-рішення №0002752301/0 від 09.10.2008р.

Проте, суд з вищевказаними висновками відповідача не погоджується з наступних підстав.

1) Щодо висновків про завищення позивачем валових витрат за 3 квартал 2007р. на суму попередньої оплати на користь ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» по Договору про надання послуг №40 від 17.09.2007р. в розмірі 2041659,00грн.(без ПДВ,) як не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства ТОВ "Еліта-Ялос», оскільки з боку ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» фактично не були надані оплачені за Договором послуги.

Судом встановлено, що 17.09.2007р. між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Санаторій "Золотий пляж" укладено Договір про надання послуг №40, предметом якого є надання Виконавцем (ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж») послуг, спрямованих на підвищення рівня конкурентоздатності туристичних послуг та якості здійснення господарської діяльності ТОВ «Еліта-Ялос». Пунктом 3.1 встановлено, що вартість послуг становить 3000000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 500000,00 грн. (т.1 а.с.105-107).

Згідно умов договору №40 від 17.09.2007р. виконавець надає ТОВ "Еліта-Ялос» наступні послуги:

a) консультації щодо розробки, оформлення та реалізації договорів оренди, транспортних засобів, комунікацій;

b) здійснення заходів, спрямованих на надання допомоги в пошуку потенційних проектних, підрядних організацій для здійснення проектно-будівельних робіт;

с) надання консультацій в галузі відносин з відповідними установами, пов'язаними з отриманням дозволів на здійснення робіт, заходів по державній реєстрації збудованих об'єктів, консультації щодо розробки, оформлення та реалізації договорів підряду з будівельними підприємствами;

d) консультації щодо надання послуг водопостачання іншим споживачам;

е) консультації щодо розробки, оформлення та реалізації договорів купівлі-продажу споруд, транспортних засобів та іншого майна;

f) надання консультацій в галузі трудових відносин, у т.ч. - порядку оформлення звільнення працівників.

01.03.2008р. між сторонами укладена Додаткова угода №1 до вказаного договору, якою розширено предмет договору №40 від 17.09.2007р., в тому числі щодо надання послуг в галузі орендних відносин, водопостачання, будівництва, землекористування та інше. Крім того, відповідно до даної додаткової угоди позивач зобов'язався здійснити попередню оплату до 30.09.2007р. в розмірі 100% від суми Договору, яка складає 2450000,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 490000,00 грн. (т.1 а.с.108).

Платіжним дорученням №1103 від 28.09.2007р. позивачем була здійснена попередня оплата в розмірі 2450000,00грн. (в тому числі ПДВ), що підтверджується банківською випискою (том 1 а.с. 102).

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, ТОВ «Еліта-Ялос» (Замовником) була здійснена попередня оплата в розмірі 2450000,00грн. (в т.ч. ПДВ), яка відповідно до вимог пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесена до валових витрат за правилом першої події, оскільки ці витрати на момент перерахування коштів (вересень 2007р.) представляли собою компенсацію вартості послуг, які придбавалися позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд вважає неспроможними доводи ДПІ про не отримання ТОВ "Еліта-Ялос» сплачених послуг за період, що перевірявся, оскільки відповідно до акту перевірки позивача №2192/23-1/32684632/121 від 26.09.2008р. перевіряємий період становить з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., в той час як строк дії договору № 40 від 17.09.2007р. становив до 17.09.2008р., який проведеною перевіркою повністю не охоплювався.

Таким чином, висновки податкової інспекції про фактичне ненадання послуг та завищення у зв'язку з цим валових витрат зроблені на підставі припущень та фактично за межами періоду перевірки.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, по закінченні перевіреного періоду, між позивачем та ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» був складений акт від 04.08.2008р. приймання-передачі наданих послуг на суму 625000,00грн. (в тому числі ПДВ - 104166,67грн.) (т. 2 а.с.236).

Залишок невідпрацьованої суми попередньої оплати у розмірі 1 825 000 грн. був повернутий ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» наступним чином: 135000,00грн. було перераховано на розрахунковий рахунок Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" 08.08.2008 (т.2 а.с.239); 31.10.2008р. між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Санаторій "Золотий пляж" укладено Договір про закінчення зобов'язань заліком, відповідно до якого проведений залік на суму заборгованості Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" по договору про надання послуг №40 від 17.09.2007р. у розмірі 1690000,00 грн. (т.2 а.с.239-240). При цьому, як свідчать матеріали справи, за фактом повернення коштів за невиконаними зобов'язаннями ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» позивачем здійснено коригування валових витрат 3-го кварталу 2008р. на зазначену суму, внаслідок чого була зменшена сума від'ємного значення фінансового результату підприємства відповідного звітного періоду.

Вказані дії позивача узгоджуються з вимогами п. 17.2.2 ст. 17 чинного під час спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, яким було передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Суд вважає, що майбутнє повернення коштів та часткове виконання договірних обов'язків контрагентом (ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж») позивач не міг передбачити у перевіреному періоді (до 30.06.2008р.), а тому правомірно включив в повному обсязі суму перерахованої попередньої оплати до складу валових витрат звітного періоду (3кв. 2007р.) за правилом першої події.

Що стосується доводів ДПІ про відсутність взаємозв'язку вищевказаних витрат із господарською діяльності позивача, оскільки договором № 40 передбачалося надання послуг, спрямованих на підвищення рівня конкурентоздатності туристичних послуг, в той час як у перевіреному періоді ТОВ «Еліта-Ялос» не отримало доходів від туристичної діяльності та не мало відповідної ліцензії, то суд їх також вважає безпідставними, оскільки окрім цих послуг, договором та додатковою угодою до нього було передбачено надання і інших послуг щодо підвищення якості здійснення господарської діяльності ТОВ «Еліта-Ялос».

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем по суті, що у 2007-2008 р.р. ТОВ «Еліта-Ялос» туроператорської та турагентської діяльності не здійснювало, однак господарська діяльність ТОВ «Еліта-Ялос» у звітному періоді пов'язана з наданням послуг по проживанню та харчуванню в туристичному комплексі «Жуковка», що не потребує наявності спеціальної ліцензії. Вказана обставина також знайшла своє відображення в акті перевірки.

За таких обставин, суд не вбачає підстав вважати, що валові витрати у сумі 2450000,00грн. за першою подією були сформовані позивачемз порушенням закону.

2) Щодо висновків про завищення позивачем валових витрат за 3 квартал 2007р. по Договору з АТЗТ «Пансіонат «Велелий» №30-06/7-У від 30.06.2007р. за послуги по забезпеченню тимчасового проживання сезонних робітників позивача в корпусах «Пансіонату «Веселий» в загальній сумі 186000,00грн. (без ПДВ) та завищення податкового кредиту на суму 37200,00грн., як не пов'язаних з веденням господарської діяльності, оскільки ці витрати ДПІ у м. Ялта розглядаються як фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №360 від 21.11.2003р. позивач придбав у Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» цілісний майновий комплекс пансіонату «Криворізький Горняк», який знаходиться за адресою: м.Ялта, с.Паркове, вул.Паркове шосе, 12 на земельній ділянці площею 7,5534 га. Ціна договору складає 12100000,00 грн., в тому числі 2020000,00 грн. податку на додану вартість (т.3а.с.62-66).

Відповідно до Акту приймання передачі від 28.11.2003р. позивач прийняв майно згідно переліку (т.3 а.с.67-68).

13.01.2004р. вказане майно зареєстровано на праві власності за позивачем (т.3 а.с.69).

30.06.2007р. між позивачем та Акціонерним товариством закритого типу "Пансіонат "Веселий" укладено Договір про надання послуг №30-06/7-У, предметом якого є надання послуг із забезпечення тимчасового проживання сезонних працівників. Згідно додаткової угоди до договору від 01.07.2007р. вартість послуг за один місяць складає 111600,00 грн. в місяць, в тому числі 18600,00 грн. податок на додану вартість (т.1 а.с.109-111).

Наявність трудових відносин з сезонними робітниками підтверджується наказами про прийняття на роботу осіб в якості обслуговуючого персоналу відпочиваючих на певний строк, копіями їх паспортних даних, де відображене місце проживання (реєстрації) осіб, табелями обліку робочого часу, розрахунковими та зарплатними відомостями, витратними касовими ордерами, наказами про звільнення цих працівників та звітністю підприємства ТОВ «Еліта-Ялос» форми 1-ДФ (том 2 а.с. 26-222, том 3 а.с. 73-78, а.с. 79-128, том 5 а.с. 1-97).

З наявного в матеріалах справи списку сезонних працівників, які були залучені позивачем до виконання трудових обов'язків, слідує, що всі вони зареєстровані поза межами АР Крим, тож позивачу необхідно було забезпечити їх місцями проживання (том 6 а.с. 68-72).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В свою чергу, згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону

Разом з тим, в силу пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 даного Закону з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно пп.5.6.2 п.5.6 ст.5 Закону до складу валових витрат платника включається в тому числі, компенсація вартості послуг, які надаються робітникам у випадках, передбачених законодавством.

При цьому суд також враховує положення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування доходу фізичних осіб», відповідно якого до складу загального місячного оподаткованого доходу включається доход, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, у тому числі, у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Крім того, згідно позиції ДПА України, викладеної у листі від 26.09.2006р. №10780/6/17-0716: «...у випадку безоплатного надання робітнику у використання житла, яке орендує у орендаря його працедавець, суми сплаченої підприємством орендної плати за таке житло не розглядаються як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб відповідно до положень підпункту 4.2.9 «а» пункту 4.2 ст. 4 Закону, якщо надання робітнику до використання житла викликано виконанням їм трудової функції..».

Фактичне надання АТЗТ "Пансіонат "Веселий" обумовлених договором послуг підтверджується актами про надання послуг від 31.07.2007р., від 31.08.2007р.(том 1 а.с. 113-114), податковими накладними №30 від 31.07.2007р., №46 від 31.08.2007р.(том 1 а.с.115- 116) , документами про сплату наданих послуг ( том 1 а.с. 117)

Суд вважає, що витрати на оренду житла виключно для можливості здійснення робітником своїх трудових функцій в розумінні Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» не відноситься до додаткового блага фізичної особи, а отже з урахуванням положень п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» можуть бути включені до складу валових витрат виробництва та обігу підприємства.

Що стосується викладених в акті перевірки від 26.09.2008р. доводів ДПІ у м. Ялта про те, що у ТОВ «Еліта-Ялос» у перевіряємому періоді був в оренді гуртожиток, який повинен був використовуватися для забезпечення найманих працівників житлом, то суд зазначає, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, а в силу ч. 5 даної норми незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Еліта-Ялос» орендувало гуртожиток у ТОВ «Фінземпроекти» відповідно до Договору б/н від 01.07.2007р. для здійснення особистої господарської діяльності та отримання доходу від надання за плату кімнат для відпочинку туристам та відпочиваючим (том 5 а.с. 180-186).

Таким чином, суд вважає, що валові витрати у 3кв. 2007р. в частині 186000,00грн. на забезпечення сезонних працівників місцями для проживання, сформовані позивачем відповідно до вимог закону.

Суд зазначає, що вважаючи надані АТЗТ «Пансіонат «Веселий» послуги за Договором №30-06/7-У від 30.06.2007р. не пов'язаними із господарською діяльністю ТОВ «Еліта-Ялос», а витрати по ним як фінансування особистих потреб фізичних осіб, відповідач також дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 37200,00грн. (в тому числі за липень 2007р. в сумі 18600,00грн., за серпень 2008р. в сумі 18600,00грн.) (том 1 а.с. 38)

Проте, суд з даними висновками не погоджується з вищенаведених підстав, а також вважає, що податковий кредит за цими операціями підтверджений належним чином складеними та оформленими податковими накладними №30 від 31.07.2007р., №46 від 31.08.2007р.( том 1 а.с. 115-116).

Згідно пп.7.2.6, абз.1 п.п.7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, та не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом виконаних робіт (послуг) або банківським документом, який засвідчує перерахування грошових коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

3) Щодо висновків про завищення позивачем валових витрат за 4 квартал 2007р. в розмірі 32980,00грн. та за 1 квартал 2008р. в розмірі 32980,00грн., всього на суму 65960,00грн., а також завищення податкового кредиту у сумі 13192,00грн. по договору підряду №31-10/7-П від 31.10.2007р., укладеному із ПП «Ялтинські радіосистеми» щодо підключення до мереж Інтернет внаслідок відсутності зв'язку таких витрат з веденням ТОВ «Еліта-Ялос» власної господарської діяльності.

Судом встановлено, що за договором підряду №31-10/7-П від 31.10.2007р., укладеним позивачем з ПП «Ялтинські радіосистеми», останнє виконало позивачу роботи з підключення до мереж Інтернет на загальну суму 79151,80грн., в тому числі ПДВ - 13191,80грн.

Доводи відповідача про відсутність зв'язку таких витрат з веденням ТОВ «Еліта-Ялос» власної господарської діяльності суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Як встановлено податковою перевіркою, основною діяльністю ТОВ «Еліта-Ялос» є надання послуг тимчасового проживання, в тому числі через туристичних агентів та туристичних операторів. Суд погоджується з доводами позивача про те, що з розвитком комп'ютерної техніки мережа «Інтернет» є засобом комунікації, застосування якої спрямоване на полегшення роботи з клієнтами, в тому числі щодо порядку розміщення інформації про послуги ТОВ «Еліта-Ялос», яка є доступною потенційним клієнтам всі 24 години на добу, що безпосередньо пов'язане з розвитком господарської діяльності підприємства через залучення більшого кола відпочиваючих та зменшення навантаження на інші засоби комунікації (в т.ч. телефоні мережі), а також зменшення витрат підприємства на утримання інших засобів комунікацій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

В свою чергу, відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. під № 27/4248, з наступними змінами і доповненнями, до адміністративних витрат відносяться певні загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до переліку яких, серед іншого, відносяться витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо).

Суд вважає, що правомірність віднесення витрат до валових підтверджується первинними документами: договором №31-10/7-П від 31.10.2007р. ( том 1 а.с. 121-123), додатковою угодою від 05.11.2007р., податковими накладними №7 від 15.01.2008р., №122 від 08.11.2007р.( том 1 а.с. 124-125), актами здачі-прийому робіт (надання послуг) №РС-0000007 від 15.01.2008р., №РС-0000112 від 30.11.2007р. (том 1 а.с.126-127), сплатою наданих робіт (виписки банку том 1 а.с. 128-129).

Згідно із Законом України «Про зв'язок» послуги зв'язку є продуктом діяльності оператору зв'язку, спрямованим на задоволення потреб споживачів.

Посилання ДПІ на те, що витрати на Інтернет у податковому обліку повинні відображатися як об'єкт основних фондів групи 1 (передавальні пристрої) суд вважає безпідставними, адже в акті перевірки відображено, що комунікаційне обладнання ТОВ «Еліта-Ялос» не придбавалося і за договором з ПП «Ялтинські радіосистеми» перехід права власності на будь-який передавальний пристрій не здійснюється.

Таким чином, у звітному періоді у зв'язку з підключенням до мережі Інтернет ТОВ «Еліта-Ялос» отримало право користування Інтернетом, що свідчить про безпідставність вимог податкового органу щодо необхідності витрати на підключення Інтернет відображати як об'єкти основних фондів.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, об'єкти нерухомості, до яких було здійснено підключення Інтернету, перебували у ТОВ «Еліта-Ялос» в оперативній оренді за договором з ТОВ «Фінземпроекти», тобто підключення Інтернет здійснено до орендованих приміщень, що відповідно призвело до поліпшення орендованих об'єктів нерухомості.

Згідно з пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Підпункт 5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону передбачає можливість до складу валових витрат включати суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених пп.8.7.1 цього Закону.

При цьому, витрати на поліпшенням основних фондів, що включаються до складу валових витрат ТОВ «Еліта-Ялос», в тому числі витрати на підключення до мереж Інтренет, знайшли своє відображення у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008р., за півріччя 2008р., в рядку 4.10 таблиці 3 додатка К1/1 (стор.26 акту перевірки).

Вказане свідчить про те, що спірні витрати на загальну суму 65960,00грн. по договору підряду №31-10/7-П від 31.10.2007р., укладеному із ПП «Ялтинські радіосистеми» щодо підключення до мереж Інтернет, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, тож вони правомірно були віднесені ТОВ «Еліта-Ялос» до складу валових у 4 кварталі 2007р.

З огляду на те, що суд вважає встановленим зв'язок вищевказаних витрат з господарською діяльністю позивача, суд також вважає неправомірними висновки ДПІ про завищення по цим господарським операціям податкового кредиту у сумі 13192,00грн.

Згідно пп.7.2.6, абз.1 п.п.7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, та не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом виконаних робіт (послуг) або банківським документом, якій засвідчує перерахування грошових коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Суд вважає, що податковий кредит в розмірі 13192,00грн. (в тому числі за жовтень 2007р. в сумі 6596,00грн., за січень 2008р. в сумі 6596,00грн.) підтверджується належним чином складеними податковими накладними ПП «Ялтинські радіосистеми» №122 від 08.11.2007р., №7 від 15.01.2008р (том 1 а.с. 124-125).

4) Щодо висновків про завищення позивачем амортизаційних відрахувань на загальну суму 34717,00грн., у тому числі за 3 квартал 2007р. в сумі 8844,00грн., за 4 квартал 2007р. в сумі 8733,00грн., за 1 квартал 2008р. в сумі 8624,00грн., за 2 квартал 2008р. в сумі 8516,00грн. на вартість основних фондів 1 групи з тих підстав, що у ТОВ «Еліта-Ялос» відсутні документи, які підтверджують факт понесення витрат на придбання чи самостійне виготовлення основних фондів 1 групи, а саме благоустрій території, спорудження спуску і підйому човнів.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 даного Закону під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платнику податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №360 від 21.11.2003р. позивач придбав у Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» цілісний майновий комплекс пансіонату «Криворізький Горняк», який знаходиться за адресою: м.Ялта, с.Паркове, вул.Паркове шосе, 12 на земельній ділянці площею 7,5534 га. Ціна договору складає 12100000,00 грн., в тому числі 2020000,00 грн. податку на додану вартість (т.3а.с.62-66).

Відповідно до Акту приймання-передачі від 28.11.2003р. позивач прийняв майно згідно переліку (т.3 а.с.67-68).

При цьому, в Акті відображена передача у складі цілісного майнового комплексу основних засобів:

- благоустрій території (навісі, сарай, майстерні) на загальну суму - 34708, 00 грн.

- благоустрій території на суму - 453 443, 00 грн.

- спорудження для спуску та підйому човнів - 120974,00 грн.

До складу благоустрію території входили наступні об'єкти:

- підпірні і захищаючі стіни довкола території;

- внутрішні доріжки і тротуари;

- лотки, отмостки;

- сходові спуски (сходинки);

- буни, бордюри;

- автостоянки;

- басейни.

Відповідно до Витягу №2549418 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.01.2004р., виданого КП Ялтинське бюро технічної інвентаризації, за ТОВ «Еліта-Ялос» зареєстровано право власності на об'єкті нерухомого майна згідно Договору купівлі-продажу №360 від 21.11.2003р. та акту приймання-передачі від 28.11.2003р. на цілісний майновий комплекс за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Паркове, шосе Паркове. буд. 12 (том 3 а.с.69)

Наступними договорами: з ТОВ «Фінземпроекти» №11-06/7Е від 11.06.2008р. купівлі-продажу (том 1 а.с. 138-139) та з ТОВ «КУА «Глобус Ессет Менеджмент» від 06.04.2007р. про задоволення вимог Іпотекодержавця (том 1 а.с. 130-131), передача об'єктів благоустрою не здійснювалася.

Як свідчать матеріали справи, у бухгалтерському обліку вищезазначені основні фонді рахувалися на рахунку 103: необоротні активи, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та відображені у балансі ТОВ «Еліта-Ялос», що підтверджується копією балансу за 1 квартал 2008 року) (том 3 а.с. 70).

Крім того, відповідно до листа Комунального підприємства Ялтинської міської «Бюро технічної інвентаризації» за № 758 від 25.06.2013р., бюро технічної інвентаризації суду були надані оціночні акті на будівлі, службові пристрої, внутрішньодворові спорудження домоволодіння №12 на Парковому шосе, а також картографічний план садиби та споруджень домоволодіння Пансіонату «Криворізький гірник», з яких слідує, що благоустрій території (навіси, сараї, майстерня) та благоустрій території на суму 453443,00 грн. включають у себе 414 об'єктів - службових пристроїв та споруджень (майданчики, доріжки, підпорні стінки, мощення, поручні, тощо) (том 7 а.с.1-65).

Як свідчать матеріали справи, всі вищезазначені об'єкті благоустрою у кількості 414 об'єктів у подальшому були продані ТОВ «Еліта-Ялос» контрагенту ТОВ «Фінземпроекти» відповідно до умов Договору №ДГ-27/11 від 27.11.08р., що підтверджується видатковою накладною № ЛНА-000070 від 01.12.2008р. (том 5 а.с. 110-116)

Таким чином, об'єкті благоустрою (414 об'єктів) у перевіряємому періоді з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. перебували у власності ТОВ «Еліта-Ялос» та рахувалися на балансі підприємства на рахунку 103 «необоротні активи» (том 5 а.с. 117-118)

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими висновки ДПІ про завищення позивачем амортизаційних відрахувань на загальну суму 34717,00грн., у тому числі за 3 квартал 2007р. в сумі 8844,00грн., за 4 квартал 2007р. в сумі 8733,00грн., за 1 квартал 2008р. в сумі 8624,00грн., за 2 квартал 2008р. в сумі 8516,00грн. на вартість основних фондів 1 групи з тих підстав, що у ТОВ «Еліта-Ялос» відсутні документи, які підтверджують факт понесення витрат на придбання чи самостійне виготовлення основних фондів 1 групи, а саме благоустрій території, спорудження спуску і підйому човнів.

5) Щодо висновків про завищення позивачем податкового кредиту у липні 2007р. в розмірі 64739,00грн. по господарській операції з придбання у ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» виробів медичного призначення на суму 388434,00грн. (в т.ч. ПДВ 64739,00грн.), оскільки така операція в силу п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільнена від оподаткування податком на додану вартість, а також у зв'язку з тим, що придбане медичне обладнання в експлуатацію не вводилося, на збільшення вартості основних виробничих фондів не відносилося, тож ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю платника.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу №38 від 24.07.2007р., укладеного між ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» та ТОВ «Еліта-Ялос», ЗАТ «Золотий пляж» передало у власність ТОВ «Еліта-Ялос» майно загальною вартістю 762604,98 грн. (у т.ч. ПДВ), у складі якого було медичне обладнання загальною вартістю 388434,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 64739,00 грн.).

Передача медичного обладнання ТОВ «Еліта-Ялос» підтверджується Актом приймання - передачі основних фондів та витратними накладними №п-00000030 від 31.07.2007р. та №00000032 від 31.07.2007р.

Оприбуткування медичного обладнання здійснено за прибутковими накладними №ПН-т 000728 ВІД 31.07.2007Р. та №ПН -т000723 від 31.07.2007р. та зараховано до балансу підприємства у липні 2007 року у складі капітальних інвестицій, про що свідчать оборотно-сальдові відомості 152 та 153 за зазначений період.

Виписана ЗАТ «Золотий пляж» податкова накладна №108 від 31.07.2007р. відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2007 року під №144 (том 1 а.с. 103).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих/(сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

Згідно пп.7.2.6, Закону України "Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Пп.7.4.5 Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом виконаних робіт (послуг) або банківським документом, якій засвідчує перерахування грошових коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, норми Закону України "Про податок на додану вартість», якій є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, не містять заборони на включення в податковий кредит сум сплаченого податку при наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Посилання ДПІ на пп. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному; якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року, суд вважає безпідставними, оскільки що дана норма за своєю суттю надає право не сплачувати податок з певних видів операцій, однак не встановлює обмежень щодо формування податкового кредиту при сплаті ПДВ в ціні придбаних товарів (робіт, послуг).

Судом також встановлено, що актом планової документальної перевірки ТОВ «Пансіонат «Золотий пляж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2008р. (№ 2067/23-1/02650593/112 від 05.09.2008р.) ДПІ у м.Ялта не встановлено порушень у видачі платником податку - ТОВ «Пансіонат «Золотий пляж» податкової накладної ТОВ «Еліта-Ялос» при здійснені продажу виробів медичного призначення, а отже і не встановлено порушень у формуванні ним податкових зобов'язань з ПДВ по цій господарській операції.

Крім того, відповідач вважає, що придбане медичне обладнання в експлуатацію не вводилося, на збільшення вартості основних виробничих фондів не відносилося, у зв'язку з чим витрати не пов'язані з господарською діяльністю платника.

Разом з тим, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За таких обставин, суд вважає, що податковий кредит у липні 2007р. в розмірі 64739,00грн. позивачем не завищено.

6) Щодо висновків про завищення позивачем у серпні 2007р. податкового кредиту на суму 50000,00грн. по господарській операції з ТОВ «АК «Інжинірінг Донбас», оскільки виписана останнім податкова накладна №70 від 30.06.2006р. була включена позивачем у серпні 2007р. без документального підтвердження щодо її отримання саме в серпні 2007р.

Як слідує з акту перевірки, вказані висновки ДПІ грунтуються на припущенні, що вищевказана податкова накладна була врахована раніше при формуванні податкового кредиту, про що свідчить акт попередньої перевірки від 10.09.2007р. № 2095/32684632/23-1/125 (том 3 а.с. 243-268).

Дослідивши даний акт перевірки, суд встановив, що він не містить в собі посилання щодо включення сум податку до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної ТОВ «АК «Інжинірінг Донбас» №70 від 30.06.2006р.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Договору підряду №1 від 06.04.2006р. ТОВ «АК «Інжинірінг-Донбас» здійснювало підрядні роботи з облаштування корпусів №13,14,20,23 туристичного комплексу «Жуковка», що підтверджується актами виконаних робіт та формою КБ-2в та довідками про вартість робіт за формою Кб-3в (том 5 а.с. 187-199, 203-208, 211-216, 220-224, 228-252, то 6 а.с. 1-67).

На виконання умов Договору, ТОВ «АК «Інжинірінг-Донбас» надано ТОВ «Еліта-Ялос» податкову накладну №70 від 30.06.2006р.

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, вищевказана податкова накладна була отримана позивачем 01.08.2007р., у зв'язку з чим і включена до складу податкового кредиту за серпень 2007р.

Суд вважає, що відображення в реєстрі дати отримання податкової накладної - 01.08.2007р. є достатнім доказом її отримання позивачем саме у даному звітному періоду, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не вимагає взагалі будь-якого документального підтвердження дати отримання платником податків податкових накладних та форми такого підтвердження.

При цьому суд також враховує, що Журналом реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Еліта-Ялос» запис під № 760 від 01.08.07р. підтверджується надання нарочним податкової накладної №70 від 30.06.2006р. АК «Інженірінг-Донбас».

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Аналогічне положення закріплено і в листі ДПА України від 10.08.2006р. №15155/7/16-1517-10.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить.

Не навів такої норми і відповідач по справі.

В той же час, п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

Відповідно до п. 2.3.4 даного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Суд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст.19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а також ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", яка встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до податкової декларації по ПДВ відповідного звітного періоду не надавав заяви до ДПІ зі скаргою на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкової накладної, що могло б стати підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Ч. 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обов'язок платника податків - отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, виходячи з даної норми, вона подається до податкової декларації за той звітний податковий період, в якому покупець включив до податкового кредиту суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

В даному ж випадку відповідачем не доведено, що позивач включав суми ПДВ до податкового кредиту попереднього звітного періоду, коли податкова накладна була виписана, але фактично не отримана позивачем.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, позивачем спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту того звітного періоду, коли ним фактично була отримана від постачальника належним чином оформлена податкова накладна, у зв'язку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що факт отримання спірної податкової накладної саме у серпні 2007р., в якому на її підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром отриманих та виданих податкових накладних, а отже, суд вважає, що позивачем податковий кредит сформовано правильно - датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В той же час, як свідчать матеріали справи, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 50 000,00грн. підтверджується належним чином оформленою та складеною платником ПДВ податковою накладною №70 від 30.06.2006р.

Як встановлено судом, у звітному періоді, коли спірна накладна були складена продавцем, але позивачем не отримана, до податкового кредиту відповідна сума ПДВ позивачем не включалася, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Доказів зворотного ДПІ у м. Ялта суду не надано.

Крім того, суд вважає, що вказані висновки фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

Суд зауважує на наявність недоліків податкової накладної №70 від 30.06.2006р. щодо відсутністі опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількості, однак вважає, що допущення подібних помилок при складанні податкової накладної не призводить до її недійсності та не спростовує факт здійснення господарської операції, оскільки для робіт (послуг) визначення таких показників як кількість та номенклатура є неможливим.

Щодо епізоду порушення по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» суд зазначає наступне.

ДПІ у м. Ялта у Акті перевірки від 29.06.2008р. (том 1 а.с. 52-53) зазначає, що ТОВ «Еліта-Ялос» неправомірно включені до податкового кредиту сумі ПДВ за лютий 2008р. в сумі 5000,00грн., квітень 2008р. - 10000,00грн., червень 2008р. - 6419,00грн., за податковими накладними ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» №280 від 29.02.2008р., №471/2 від 31.03.2008р., №1092 від 31.05.2008р. за Договором підряду №25-02/8-П від 25.02.2008р., у зв'язку з незаконним будівництвом об'єктів основних фондів групи 1 - пункт охорони автостоянки і контрольно-пропускного пункту.

Суд не надає оцінки цьому епізоду, оскільки до розрахунку сум податкових зобов'язань та фінансових санкцій (том 3 а.с.155) дане порушення не увійшло до складу податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки податковим органом за вказаним порушенням було зменшено від'ємне значення з ПДВ на суму 21419,00грн., що не є предметом оскарження у справі.

За таких обставин, суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки, які були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та необґрунтованими, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх податкових повідомлень-рішень суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.08.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 02.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта №0002762301/0 від 09.10.2008 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта №0002752301/0 від 09.10.2008 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос» (код ЄДРПОУ32684632) витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова