Постанова

від 16.09.2013 по справі 809/2127/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. справа № 809/2127/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача: Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області - Карканова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій №022216 від 02.07.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) до Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області (надалі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій №022216 від 02.07.2013 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог статей 29, 39, абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, прийняв постанову про застосування фінансових санкцій за №022216 від 02.07.2013 року, якою до ОСОБА_1 протиправно застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 1 700,00 грн. Зокрема, позивач 16.05.2013 року, керуючи транспортним засобом із державним номерним знаком НОМЕР_2 марки ''Volkswagen Transporter Т-4'' прямував із сім'єю з с. Голови через смт. Верховину у с. Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області щоб відвідати родину. На в'їзді у смт. Верховина був зупинений працівником відділу Державної автомобільної інспекції Верховинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в області разом із інспекторами Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області. Із невідомих причин перевіряючий дійшов висновку, що позивач надає послуги за договорами перевезення пасажирів власним транспортним засобом на платній основі. Безпідставно визначив кількість пасажирів (11 осіб) та не обґрунтовано дійшов до висновку про те, що позивач являється автомобільним перевізником з наданням послуг перевезення пасажирів. Всі присутні у транспортному засобі, крім позивача, в кількості п'яти осіб являються близькими родичами ОСОБА_1, а не пасажирами, перевезення яких відповідач вважав здійснювалося на договірних умовах і платній основі. За таких обставин не мало місце вчинення порушення законодавства про автомобільний транспорт, у зв'язку із чим оскаржувана постанова про застосування фінансових санкцій №022216 від 02.07.2013 року є протиправною та підлягає до скасування.

У судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснили суду, що п'ять пасажирів, які перебували у транспортному засобі при зупинці працівником відділу Державної автомобільної інспекції Верховинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в області являються близькими родичами позивача, а саме: ОСОБА_5 (батько), ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_7 (дружина брата ОСОБА_1) та ОСОБА_8 (сестра) з своєю неповнолітньою донькою. Будь-яких запитань інспектор Управління Укртрансінспекції в області пасажирам не задавав, пояснень у них не відбирав і не пропонував їх надати. Акт складено безпосередньо без визначення обставин щодо родинного зв'язку пасажирів із водієм, тобто позивачем у справі. Факт перевезення осіб, присутніх в транспортному засобі, на платній основі інспектором нічим не підтверджений. Вказали, що згідно із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності, якими займається позивач є роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (КВЕД 47.82) та діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання (КВЕД 55.20). Тобто, позивач не займається підприємницькою діяльністю із пасажирських перевезень за договорами перевезення на платній основі. Крім того, зазначили, що в порушення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті інспектор після складання акту перевірки, не ознайомив позивача з ним та не надав його копію. Зазначили, що інспектором під час перевірки здійснювалася фіксація місця перевірки, транспортного засобу і пасажирів за допомогою фотоапарату, дані з якого можуть підтвердити доводи позивача. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, подавши письмове заперечення на адміністративний позов. В судовому засіданні пояснив, що під час рейдової перевірки при зупинці транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_2 марки ''Volkswagen Transporter Т-4'' інспекторами було встановлено, що в автомобілі перебувало 11 пасажирів, декілька з яких при зупинці вийшли із транспортного засобу та тримали в руках готівкові гроші. При спілкуванні з інспекторами ОСОБА_1 не надав документи визначені Законом України ''Про автомобільний транспорт'', які дають право надавати послуги з перевезення пасажирів на платній основі як суб'єкт господарської діяльності. У зв'язку з чим перевіряючі інспектори дійшли висновки, що ОСОБА_1 незаконно здійснює перевезення пасажирів на платній основі, оскільки в останнього в порушення статті 39 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' були відсутні ліцензійна карта та копії договору із замовником послуг. Зазначив, що в силу вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року за № 1567 (надалі по тексту - Порядок), в інспектора відсутній обов'язок вручати копію акту про проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, водію який вчинив правопорушення. А відтак, доводи позивача про порушення інспекторами вимог Порядку з цього приводу є безпідставними. Копію вищевказаного акта відповідачем на звернення позивача, супровідним листом від 05.08.2013 року за № 2604 направлено на адресу ОСОБА_1 Доводи позивача, щодо не ознайомлення його із актом перевірки на місці зупинки не відповідають дійсності, оскільки перевіряючими запропоновано ОСОБА_1 ознайомитись з даним актом та надати відповідні пояснення, втім останній відмовився, про що свідчить зроблений відповідний запис у акті. Факт вчинення правопорушення по наданні послуг з перевезення пасажирів без відповідних визначених Законом документів підтверджені підписами двох інспекторів ОСОБА_3 і ОСОБА_9 Правопорушник 02.07.2013 року був присутній на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, належних пояснень та доказів на свій захист не надав. У зв'язку із вказаним постановою відповідача від 02.07.2013 року за №022216 до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції в сумі 1 700,00 грн. Враховуючи вищевикладене представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, покази свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України ''Про автомобільний транспорт''.

Статтею 6 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно до пунктів 3, 4, 21 і 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.

Статтею 39 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' визначено перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Стаття 1 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів даною статтею Закону визначено як перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату

За змістом вимог частина 5 статті 42 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' договір про обслуговування легковим автомобілем на замовлення укладається між автомобільним перевізником і замовником у письмовій формі та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами або з моменту домовленості сторін.

Судом встановлено, що на підставі завдання на перевірку від 15.05.2013 року за №171, виданого начальником Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області, старшому державному інспектору ОСОБА_3 та старшому державному інспектору ОСОБА_9 доручено провести 16.05.2013 року рейдову перевірку в смт. Верховина щодо дотримання вимог Закону України ''Про автомобільний транспорт'', Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, Правил перевезення вантажів, ЄУТР (а.с. 36).

На підставі вказаного завдання, 16.05.2013 року, під час проведення рейдової перевірки працівниками територіального Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області зупинено автомобіль марки ''Volkswagen Transporter Т-4'' з державним номерним знаком НОМЕР_2 та складено акт №035302 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вказаним актом виявлено та задокументовано факт експлуатації позивачем автомобіля облаштованого восьми сидіннями для пасажирів, хоча на момент перевірки в салоні перебувало одинадцять пасажирів. Встановлено надання послуг з перевезення одинадцяти пасажирів легковим автомобілем на замовлення без оформлених документів, а саме: ліцензійної карти, копії договору із замовником послуг, чим позивач порушено вимоги статті 39 Закону України ''Про автомобільний транспорт''. Водій з даним актом ознайомився, однак від письмового пояснення та підпису відмовився (а.с. 39).

Обставина з приводу перевірки також відображена в листі обліку перевірених транспортних засобів за №171, під порядковим номером 4 в якому зазначено прізвище порушника ОСОБА_1, що здійснював керування таксі та дані акту перевірки за №035302 (а.с. 37).

Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

За результатами розгляду справи про порушення ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт'', постановою про застосування фінансових санкцій від 02.07.2013 року за №022216 до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 1 700,00 грн.

Супровідним листом від 03.07.2013 року дана постанова направлено на адресу позивача (а.с. 78, 40).

Дослідженні судом обставини щодо наявності факту здійснення позивачем перевезення пасажирів власним легковим автомобілем на замовлення, вказують на наступне.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків батько позивача - ОСОБА_5, мати позивача - ОСОБА_6, дружина брата позивача - ОСОБА_7 показали, що вони разом із позивачем та сестрою позивача ОСОБА_8 із її неповнолітньою донькою вранці 16 травня 2013 року рухалися у транспортному засобі ''Volkswagen Transporter Т-4'', належного ОСОБА_1, до родини в село Кривопілля Верховинського району. На в'їзді у смт. Верховина автомобіль був зупинений працівником державтоінспекції. При перевірці у транспортному засобі перебувало шість пасажирів та водій, із салону автомобіля ніхто не виходив, вони не розраховувалися за перевезення, а працівники Укртрансінспекції салон автомобіля не оглядали.

Допитати ОСОБА_8 із її неповнолітньою донькою не представилося можливим так як остання із дитиною повернулася на постійне місце проживання в Одеську область, а під час перевірки була в гостях своєї сім'ї. Дана обставина встановлена згідно пояснень позивача та показів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Допитані у судовому засіданні в якості свідка старший державний інспектор Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 і ОСОБА_9, показав, що після зупинки 16.05.2013 року транспортного засобу позивача в салоні автомобіля було присутність 11-ти пасажирів, троє з яких одразу вийшли. На запитання чи являються вони родичами ОСОБА_1 вони промовчали. Особи пасажирів не встановлювались, факт розрахунку із позивачем, в тому числі передачі останньому коштів, встановлено не було, однак один з пасажирів тримав у руках готівкові гроші. Із вказаного інспектори дійшли висновку про надання послуг із перевезення на договірних умовах по замовленню і платній основі. При перевірці мало місце здійснення фотофіксації, втім у зв'язку із технічних несправностями фотопристрою, не змогли надати суду будь-які докази у вигляді фотокарток.

Із аналізу показів свідків та пояснень представника відповідача судом встановлено, що працівниками Укртрансінспекції пояснення у пасажирів не відбиралися, факт перебування чи не перебування пасажирів у родинних зв'язках із водієм не встановлювався і документально не підтверджений.

У акті перевірки не зазначено, що пасажири відмовилися від дачі будь-яких пояснень на запитання інспекторів, в тому числі представити документи на встановлення особи, спростування даних про родинний зв'язок таких пасажирів із водієм, а також щодо наявності чи відсутності у них як замовників договору із перевізником.

У судовому засіданні представник відповідача і інспектори не надали суду будь-яких доказів на підтвердження факту облаштування автомобіля позивача як таксі чи іншим обладнанням для здійснення перевезення на замовлення.

Суд зазначає, що за умови здійснення перевіряючим фотофіксації місця перевірки, транспортного засобу, в тому числі пасажирів, у судовому засіданні фотографій не надано, доказів технічної несправності фотофіксуючого пристрою не представлено.

Із представленого у судовому засіданні оригіналу Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №562503 від 13.09.2013 року видами діяльності, якими займається позивач є роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (КВЕД 47.82) та діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання (КВЕД 55.20). Дані про економічну діяльність із пасажирських перевезень у Єдиному державному реєстрі відсутні (а.с. 75).

На переконання суду наявність у транспортному засобі фізичних осіб пасажирів, без документальної або іншої фіксації факту проїзду останніми на договірних умовах - замовлення на платній основі, є лише припущеннями інспекторів Укртрансінспекції про перевезення на замовлення, перевірка яких є обов'язком перевіряючого. Такий обов'язок реалізується не лише складанням інспектором у складі двох осіб акта перевірки і відображенням у ньому одного речення про встановлення порушення про перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення без ліцензійної картки і копій договорів із замовником послуги, а зібранням і фіксуванням всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і зазначеного висновку. В тому числі шляхом фіксування місця і предмета правопорушення фото і відеозасобами, детального опису порушників, учасників такого порушення та опису усіх дій інспекторів, запитань і пропозицій вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття перевіряючим усіх можливих дозволених законом заходів на фіксування і правового підтвердження порушення.

Оскільки відповідачем, не доведено, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення без оформлених документів чим порушив вимоги статті 39 та абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт'', то у суду відсутні правові підстави вважати позивача на час його зупинення 16.05.2013 року автомобільним перевізником відповідно до положень статті 29 згаданого Закону. За таких висновків постанова про застосування фінансових санкцій №022216 від 02.07.2013 року прийнята без з'ясування усіх обставин у справі, а відтак є протиправною і підлягає до скасування. У зв'язку із чим, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Стосовно стягнення судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, між позивачем та ОСОБА_2 26.08.2013 року укладено договір про надання правової допомоги (представництво) №29, яка згідно вимог підпункту 3.1 пункту 3 даного договору надається на платній основі (а.с. 50).

Позивач поніс витрати на правову допомогу в сумі 200,00 грн., що підтверджується квитанцією від 11.07.2013 року за № 678.178.4 (а.с. 3). Із урахуванням тривалості проведених трьох судових засідань дана сума не перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, визначених статтею 1 Закону України ''Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах''. Отже, суд вважає, що дана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України в особі Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 160, 163 та 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області про застосування фінансових санкцій №022216 від 02.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 38330875) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп., сплачених згідно банківської квитанції №216.426.3 від 22.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 38330875) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати на правову допомогу в сумі 200 (двісті) гривень 00 коп., сплачених згідно банківської квитанції №678.178.4 від 11.07.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 20.09.2013 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.