Ухвала

від 21.10.2014 по справі 809/2127/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 876/12737/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Коваля Р.Й., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника відповідача Пилип’як О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

15 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області за №022216 від 02.07.2013 року про застосування фінансових санкцій.

Постановою від 16 вересня 2013 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував тих обставин, що вина позивача у порушенні Закону України „Про автомобільний транспорт" доведена належним чином, оскільки під час складання акту були присутні два інспектори Укртрансінспекції та інспектор Державтоінспекції, який був свідком порушення та підписав акт перевірки.

З огляду на викладене відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 17.04.2011 року зареєструвався як фізична особа-підприємець. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 від 13.09.2013 року видами діяльності, якими займається позивач є роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (КВЕД 47.82) та діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання (КВЕД 55.20). Дані про економічну діяльність із пасажирських перевезень у Єдиному державному реєстрі відсутні (а.с. 75).

16 травня 2013 року біля 09 години в смт. Верховина по вул. Франка інспектори управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області під час перевірки автомобіля ,,Фольксваген транспортер", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, склали акт за № 035302. В акті інспектори зазначили, що автомобіль обладнаний 8-ма сидіннями для пасажирів, а на час перевірки в салоні знаходились 11 пасажирів.

Крім того, в акті перевірки зафіксовано, що ОСОБА_2 здійснював перевезення пасажирів на замовлення без документів, передбачених ст. 39 Закону України ,,Про автомобільний транспорт", а саме: без ліцензійної картки, договору із замовником послуг та квитанції про оплату послуг.

На підставі акту перевірки начальник управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області 02 липня 2013 року виніс постанову за № 022216 про застосування до ОСОБА_2 фінансової санкції в сумі 1700 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач , не довів факт надання позивачем послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення без оформлення необхідних документів.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 241 цього ж Кодексу адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 33 ст.9 Закону України ,,Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України ,,Про автомобільний транспорт".

Нормативно-правове визначення поняття ,,послуги з перевезення пасажирів чи вантажів" міститься в ст.1 Закону України ,,Про автомобільний транспорт", згідно якої послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 39 Закону України ,,Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 60 Закону України ,,Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що акт перевірки позивач не підписав та відмовився від надання пояснень.

Допитавши свідків та заслухавши представників сторін, суд першої інстанції встановив також, що інспектори Укртрансінспекції під час перевірки пояснення у пасажирів не відбирали, факт перебування чи не перебування пасажирів у родинних зв'язках із водієм не встановлювався і документально не підтверджений. Інспектори під час перевірки здійснювали фотофіксацію, однак фотознімків суду не надали, що позбавило суд можливості ідентифікувати осіб, які перебували в транспортному засобі позивача та свідків, які давали покази в судовому засіданні.

Зазначені свідки суду підтвердили, що перебувають в родинних відносинах з водієм та їхали з ним у сімейних справах.

Представник відповідача жодних доказів на спростування показів свідків не надав. Також представник відповідача та інспектори не надали суду будь-яких доказів на підтвердження факту облаштування автомобіля позивача як таксі чи іншим обладнанням для здійснення перевезення на замовлення.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо недоведеності факту порушення позивачем вимог Закону України ,,Про автомобільний транспорт", а тому застосування до нього фінансових санкцій є протиправним.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо невідповідності постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі № 809/2127/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 27 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Р.Й. Коваль

Л.Я. Гудим