Постанова

від 25.09.2013 по справі 826/13447/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2013 року № 826/13447/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Екопод» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Екопод» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 № 0003492202 та № 0003502202.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських відносин ПП «Екопод» з ТОВ «Асті-Ко» є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, адже на письмовий запит відповідача, а також в ході виїзної перевірки були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність таких господарських відносин. Зазначив, що податковий кредит та валові витрати позивачем було сформовано у відповідності до норм чинного законодавства та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали актів податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки, якими встановлено відсутність реальності операцій, що здійснювались ТОВ «Асті-Ко». За таких обставин, відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені у відповідності до норм законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач направив на адресу ПП «Екопод» письмовий запит від 19.02.2013 № 4021/10/22.2-06-5 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Асті-Ко» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

На вказаний запит позивач надав відповідь від 12.03.2013 № 06, разом з якою направив відповідачу копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Асті-Ко», а саме: договорів, рахунків, видаткових накладених, податкових накладних, банківських виписок, карток рахунків.

Керівником Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби 01.04.2013 видано наказ № 698 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Екопод».

Посадовою особою відповідача на підставі зазначеного наказу, направлення № 677/22 від 10.04.2013 у відповідності до пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Екопод».

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 466/22.2-10/32824472 від 23.04.2013 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Екопод» (код ЄДРПОУ 32824472) при взаємовідносинах з ТОВ «Асті-Ко» (код ЄДРПОУ 37317518) за період з 01.08.2011 по 30.04.2012 (далі - акт № 466/22.2-10/32824472).

Згідно висновків вказаного акту перевірки, відповідач встановив порушення позивачем п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 70 989,00 грн., а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 67 533,00 грн.

Позивач вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, подав заперечення на акт перевірки № 466/22.2-10/32824472, за результатом розгляду яких відповідач листом від 14.05.2013 № 11318/10/22.2-21 про розгляд заперечення повідомив позивача, що за результатом розгляду його заперечень, висновки вказаного акту залишені без змін.

На підставі акту перевірки № 466/22.2-10/32824472 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0003492202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 82 679,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0003502202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з податку на додану вартість у розмірі 84 416,00 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0003492202 та № 0003502202 у порядку адміністративного оскарження, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09.07.2013 № 1897/10/26-15-10-04-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 12.08.2013 № 8624/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0003492202 та № 0003502202 - без змін.

Не погодившись із зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що у періоді, який перевірявся між ПП «Екопод» (Покупець) та ТОВ «Асті-Ко» (Продавець) було укладено наступні договори: Договір № 73 від 25.08.2011, Договір № 81 від 19.09.2011, Договір № 103 від 17.10.2011, Договір № 97 від 02.11.2011, Договір № 112 від 21.11.2011, Договір № 141 від 08.12.2011, Договір № 175 від 19.03.2012, Договір № 177 від 20.03.2012, Договір № 202 від 16.04.2012, Договір № 201 від 13.04.2012, Договір № 200 від 13.04.2012, Договір № 197 від 11.04.2012, Договір № 192 від 05.04.2012, Договір № 189 від 02.04.2012, Договір № 184 від 27.03.2012 (далі - Договори).

Відповідно до умов зазначених договорів, Продавець власними силами поставляє Покупцю товар, асортимент, кількість і ціна якого зазначається у специфікаціях. Згідно наданих позивачем копій специфікацій, товаром, що постачався є: біофільтраційні матеріали, напівзанурені поліпропіленові перегородки, шафи керування, фільтри для повітродувки, електромагніт насоса дозуючого, шафи розподільчі з блоками керування, пульти, шафи приготування флокулянту, засіб дезінфікуючий, ламелі для повітродувки, підставки для гідро циклону, електроклапани, полістирол для фільтра тощо.

Постачання товару здійснювалось власними силами ТОВ «Асті-Ко» на адресу позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та відвантаження товару здійснювалось на підставі видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач зазначив, що товар зберігався у складських приміщеннях, які ПП» Екопод» орендував на підставі Договору оренди № 30/07 від 01.01.2009 та Договру суборенди нежитлового приміщення № 211/11 від 19.09.2011 (Т. ІІ а.с.25-43).

Розрахунки за поставлений товар здійснювались згідно з виставленими ТОВ «Асті-Ко» рахунками у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав оригінали банківських виписок (Т. ІІ а.с. 10-24).

ТОВ «Асті-Ко» в ході виконання Договорів виписав на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 405 194,86 грн., в т.ч. ПДВ 67533,00 грн.

За результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Асті-Ко» позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні придбаного товару податку на додану вартість у розмірі 67 533,00 грн. та включив до складу валових витрат суму витрат у розмірі 337 661,86 грн.

Відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на відображення у податковому обліку результатів взаємовідносин з ТОВ «Асті-Ко», оскільки в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) на адресу позивача від даного контрагента-постачальника.

В обґрунтування правомірності висновків акту перевірки ПП «Екопод» № 466/22.2-10/32824472 відповідач посилався на виявлення розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань контрагента, матеріали актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Асті-Ко», невідповідність наданих позивачем первинних документів вимогам законодавства, а також відсутність ділової мети вчинених правочинів між позивачем та ТОВ «Асті-Ко».

Позивач вказав на те, що ним було отримано від ДПІ у Печерському районі міста Києва акт від 30.01.2013 № 412/22-9/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 01.08.2011 по 30.11.2011, акт від 30.05.2012 № 1565/22-4/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011, акт від 12.09.2012 № 3699/22-9/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, акт від 27.12.2012 № 5758/22-9/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 01.04.2012 по 30.11.2012.

Згідно зазначених актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко», господарські операції ТОВ «Асті-Ко» не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

У зв'язку із зазначеним, податкові органи дійшли висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Асті-Ко» здійснюється поза межами правового поля та вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також відповідач зазначив, що у провадженні СУ Державної податкової служби у місті Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110000000009 від 21.11.2012 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України щодо створення та придбання невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч. ТОВ «Асті-Ко» з метою проведення незаконних операцій.

Суд зазначає, що матеріали досудового слідства по кримінальній справі, в якій не винесено обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат і підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Щодо вищевиявлених відповідачем розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань ТОВ «Асті-Ко» суд зазначає, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Посилання відповідача на матеріали зазначених актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка , яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

У наведених актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко», викладені висновки щодо наявності ознак нікчемності у правочинах, вчинених ТОВ «Асті-Ко». Однак, як вбачається з цих же актів, копії яких наявні в матеріалах справи (Т. І а.с. 227-246) зустрічні звірки фактично не відбулись, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, матеріали актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» не можуть бути взяті судом до уваги як доказ відсутності реального характеру здійснення господарських операцій між ПП «Екопод» та ТОВ «Асті-Ко».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Отже, доводи відповідача щодо відсутності реального характеру та ділової мети по взаємовідносинам з ТОВ «Асті-Ко», судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Асті-Ко» недійсними.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між ПП «Екопод» та ТОВ «Асті-Ко» документально підтверджені та мали реальний характер.

Крім того, представник позивача зазначив, що товар, придбаний у ТОВ «Асті-Ко» в подальшому був реалізований контрагентам-покупцям (ТОВ НІЦ «Потенціал-4», ТОВ «Вишневе містечко», ТОВ «Рууккі Україна», ТОВ РОЦ «Зелений порт», ТОВ РЦ «Плюс», ТОВ «Будторг-Імпексс», ПАТ «Будінженермережа-5», ТОВ «Адеф-Україна», ПП «Досвід», ТОВ «Ленд Лорд», ТОВ «Вотерінж», Національна академія внутрішніх справ), на підтвердження чого надав суду копії договорів, видаткових накладних, специфікацій, калькуляцій вартості продукції, рахунків-фактур, банківських виписок, актів списання, актів приймання виконаних робіт (Т. ІІ а.с. 48-267).

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент підписання договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, а також станом на здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Асті-Ко» знаходилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Асті-Ко» анульоване 10.04.2013, а отже дане підприємство мало право видавати податкові накладні в період здійснення господарських операцій з ПП «Екопод».

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Асті-Ко» за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Екопод» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 16.05.2013 № 0003492202 та № 0003502202.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1670,95 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят гривень 95 коп.) на користь Приватного підприємства «Екопод» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський