Ухвала

від 04.11.2014 по справі 826/13447/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13447/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Кобаля М.І., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Екопод» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів міста Києва про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Приватного підприємства «Екопод» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів міста Києва, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 16.05.2013 р. № 0003492202 та № 0003502202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач направив на адресу ПП «Екопод» письмовий запит від 19.02.2013 № 4021/10/22.2-06-5 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Асті-Ко» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

На вказаний запит позивач надав відповідь від 12.03.2013 № 06, разом з якою направив відповідачу копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Асті-Ко», а саме: договорів, рахунків, видаткових накладених, податкових накладних, банківських виписок, карток рахунків.

Керівником Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби 01.04.2013 було видано наказ № 698 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Екопод».

Посадовою особою відповідача на підставі зазначеного наказу, направлення № 677/22 від 10.04.2013 у відповідності до пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Екопод».

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 466/22.2-10/32824472 від 23.04.2013 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Екопод» (код ЄДРПОУ 32824472) при взаємовідносинах з ТОВ «Асті-Ко» (код ЄДРПОУ 37317518) за період з 01.08.2011 по 30.04.2012 (далі - акт № 466/22.2-10/32824472).

Згідно висновків вказаного акту перевірки, відповідач встановив порушення позивачем вимог п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 70 989,00 грн., а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 67 533,00 грн.

Позивач вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу подав заперечення на акт перевірки № 466/22.2-10/32824472, за результатом розгляду яких відповідач листом від 14.05.2013 № 11318/10/22.2-21 про розгляд заперечення повідомив позивача, що за результатом розгляду його заперечень, висновки вказаного акту залишені без змін.

На підставі акту перевірки № 466/22.2-10/32824472 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0003492202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 82 679,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0003502202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з податку на додану вартість у розмірі 84 416,00 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0003492202 та № 0003502202 у порядку адміністративного оскарження, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09.07.2013 № 1897/10/26-15-10-04-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 12.08.2013 № 8624/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0003492202 та № 0003502202 - без змін.

Не погодившись із зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим кодексом України у пп. «а» п. 185.1 ст. 185 встановлено, що до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

При цьому, податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у періоді, який перевірявся між ПП «Екопод» (Покупець) та ТОВ «Асті-Ко» (Продавець) було укладено наступні договори: Договір № 73 від 25.08.2011, Договір № 81 від 19.09.2011, Договір № 103 від 17.10.2011, Договір № 97 від 02.11.2011, Договір № 112 від 21.11.2011, Договір № 141 від 08.12.2011, Договір № 175 від 19.03.2012, Договір № 177 від 20.03.2012, Договір № 202 від 16.04.2012, Договір № 201 від 13.04.2012, Договір № 200 від 13.04.2012, Договір № 197 від 11.04.2012, Договір № 192 від 05.04.2012, Договір № 189 від 02.04.2012, Договір № 184 від 27.03.2012 (далі - Договори).

Відповідно до умов зазначених договорів, Продавець власними силами поставляє Покупцю товар, асортимент, кількість і ціна якого зазначається у специфікаціях. Згідно наданих позивачем копій специфікацій, товаром, що постачався є: біофільтраційні матеріали, напівзанурені поліпропіленові перегородки, шафи керування, фільтри для повітродувки, електромагніт насоса дозуючого, шафи розподільчі з блоками керування, пульти, шафи приготування флокулянту, засіб дезінфікуючий, ламелі для повітродувки, підставки для гідро циклону, електроклапани, полістирол для фільтра тощо.

Постачання товару здійснювалось власними силами ТОВ «Асті-Ко» на адресу позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та відвантаження товару здійснювалось на підставі видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач зазначив, що товар зберігався у складських приміщеннях, які ПП» Екопод» орендував на підставі Договору оренди № 30/07 від 01.01.2009 та Договру суборенди нежитлового приміщення № 211/11 від 19.09.2011 (Т. ІІ а.с.25-43).

Розрахунки за поставлений товар здійснювались згідно з виставленими ТОВ «Асті-Ко» рахунками у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав оригінали банківських виписок (Т. ІІ а.с. 10-24).

В ході виконання вищевказаних Договорів ТОВ «Асті-Ко» виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 405 194,86 грн., в т.ч. ПДВ 67533,00 грн.

За результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Асті-Ко» позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні придбаного товару податку на додану вартість у розмірі 67 533,00 грн. та включив до складу валових витрат суму витрат у розмірі 337 661,86 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За визначеннями, що містяться у ст. 1 вказаного Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач вказує на нікчемність укладених позивачем правочинів, які на його думку є фіктивними та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю. Вказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність у позивача права на відображення у податковому обліку результатів взаємовідносин з ТОВ «Асті-Ко», оскільки в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) на адресу позивача від даного контрагента-постачальника.

Як на підставу нікчемності укладених позивачем правочинів відповідач, зокрема, посилається на акт ДПІ у Печерському районі міста Києва від 30.01.2013 № 412/22-9/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 01.08.2011 по 30.11.2011, акт від 30.05.2012 № 1565/22-4/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011, акт від 12.09.2012 № 3699/22-9/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, акт від 27.12.2012 № 5758/22-9/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 01.04.2012 по 30.11.2012.

Так за висновками вищезазначених актів перевірок вбачається, що господарські операції ТОВ «Асті-Ко» не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

З цих підстав, податкові органи дійшли висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Асті-Ко» здійснюється поза межами правового поля та вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На думку колегії суддів, акти перевірок та викладені в них висновки не є рішенням чи дією відповідного податкового органу, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача як платника податків у сфері оподаткування, а є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку, та не є обов'язковими для виконання.

Крім того, податковий орган в своїх запереченнях зауважує на тому, що у провадженні СУ Державної податкової служби у місті Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110000000009 від 21.11.2012 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України щодо створення та придбання невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч. ТОВ «Асті-Ко» з метою проведення незаконних операцій.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, матеріали досудового слідства по кримінальній справі, в якій не винесено обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування платником податкового кредиту та валових витрат і підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Що стосується доводів апелянта про наявність розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань ТОВ «Асті-Ко», колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції, що обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень - рішень відповідача від 16.05.2013 р. № 0003492202 та № 0003502202.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків М.І. Кобаль І.Й. Петрик

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Кобаль М.І.