Постанова

від 31.03.2009 по справі 2-25/3705-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-25/3705-2007

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 31 березня 2009 р.                                                                                    № 2-25/3705-2007  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргуЖелябовської сільської ради

на постанову від 27.11.2008 р. Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 2-25/3705-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомСільськогосподарського кооперативу "Єдність"

доЖелябовської сільської ради

простягнення 62 390,41 грн.

За участю представників сторін:

позивачів – Перец О.І. дов. № 7-юр. від 01.10.2008 р.

відповідача –Ємельянов О.К., Голосова Р.І.

В С Т А Н О В И В:

            Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2008 р. (суддя –Копилова О.Ю.) в задоволені позову відмовлено.

            Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 р. (судді – Голик В.С., Гонтарь В.І., Заплава Л.М.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2008 р. скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з Желябовської сільської Ради заборгованість в розмірі 62 390,41 грн., на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Єдність", державне мито у сумі 935,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

            Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Желябовська сільська рада звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

    Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

  Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що з 2001 р. по 31.12.2006 р. позивач надавав відповідачу послуги з перевезення учнів Желябовської загальноосвітньої школи із села Ломоносівка до села Желябовка і назад.

Вартість вказаних послуг за весь час існування договірних відносин склала 140 637,41 грн., з яких відповідачем було сплачено лише 86 529 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав про відмову відповідача у сплаті решти послуг на суму 62 390,41 грн.

Судами встановлено, що письмова угода у період з 2001 по 2003 роки між сторонами не укладалася. Послуги перевезення учнів надавалися на підставі замовлень та узгодження між Желябовським сільським головою, директором школи та головою кооперативу.

У 2004 - 2006 роках вказані послуги з перевезення учнів позивач здійснював на підставі письмових угод.

      Відповідно до ст. ст. 42, 43 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення договірних відносин між сторонами, угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

У випадках, коли угоди між організаціями або між організацією і громадянином укладаються в усній формі, організація, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їх одержання.

Що стосується договорів, укладених між сторонами після 01.01.2004 р.,то відповідно до 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК України).

  Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

  Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вказаних вимог, матеріали справи містять акти звірки взаємних розрахунків (а.с. 16-21) та відомості про проведення розрахунків (а.с. 100-104), що свідчить про те, що позивачем, впродовж існування договірних відносин виставлялися рахунки на оплату послуг по перевезенню учнів, які частково оплачувалися відповідачем.

В обґрунтування своїх заперечень на пред'явлені позовні вимоги, відповідач посилався на сплив позовної давності та прийняття у цьому зв'язку ним рішень про списання боргу у сумі 26550,56 грн. (з них 18 397,74 грн. за період –з 01.10.2001 р. по 12.12.2002 р., 8152,82 грн. – з 01.12.2002 р. по 30.04.2003  р.) на підставі Порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув, що затверджений  Наказом Державного казначейства України від 08.05.2001 р. № 73, зареєстрованим у Мінюсті України 29 травня 2001 року за № 458/5649 з наступними змінами.

      Враховуючи, що відповідно до п. 6 Перехідних положень Цивільного кодексу України, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, суд апеляційної інстанції правомірно застосував до правовідносин сторін саме ці правила про позовну давність.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Апеляційним господарським судом обґрунтовано було зазначено, що відповідач, на протязі існування договірних відносин з СВК "Єдність" частково сплачував позивачу вартість послуг з перевезення учнів, що є підставою для переривання строку позовної давності на підставі ст. 264 ЦК України.

 Оскільки в порушення вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідачем не були виконанні належним чином свої зобов'язання по оплаті наданих послуг, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позову.

Також апеляційним господарським судом було обґрунтовано відзначено про те, що прийняття відповідачем рішень про списання боргу свідчить про відмову відповідача від зобов'язання в односторонньому порядку, що відповідно до ст. 525 ЦК України є неприпустимим.

        Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та прийняв правомірне рішення про задоволення позову.

   Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

  Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Желябовської сільської ради залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року у справі № 2-25/3705-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Полянський А.Г.     

                                                                                                     Фролова Г.М.