Рішення

від 20.09.2013 по справі 914/2920/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2013 р. Справа № 914/2920/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Карпатисервіс", м.Львів до відповідача:Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об"єднання "Львівміськбуд", м.Львів про: стягнення 564 415,63 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Сєров О.В. - адвокат ( договір про надання правової допомоги від 01.07.2013р.);

від відповідача : не з»явився.

Суд роз»яснив представнику позивача права та обов"язки , згідно ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Карпатисервіс", м.Львів до Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об"єднання "Львівміськбуд", м.Львів про стягнення 564 415,63 грн .заборгованості .

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 29.07.2013 року, судове засідання призначено на 13.08.2013 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в ухвалі про порушення провадженя у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана Позивачем 31.07.2013 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №7901408297769 про вручення рекомендованого поштового відправлення (повідомлення зареєстровано в суді за вх.№ 31658/13 05.08.2013р); Відповідачем - 31.07.2013 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №7901408287777 про вручення рекомендованого поштового відправлення (повідомлення зареєстровано в суді за вх.№ 37658/13 від 06.08.2013 р.).

05.08.2013 року (за вх.№31461/13) в суді зареєстровано поступлення від відповідача клопотання за №19/119 від 01.08.2013 року про відкладення розгляду справи, у зв»язку із щорічною відпусткою юрисконсульта. Клопотання підписане генеральним директором ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» Циганок В.А. та завірене гербовою печаткою товариства, однак, обставини наведені у клопотанні, документально не підтверджені. Відтак, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи з мотивів, наведених у ньому.

Однак, з підстав, наведених в ухвалі суду від 13.08.2013 року розгляд справи відкладався на 20.09.2013 року.

В судове засідання 20.09.2013 року відповідач явку повноважного представника не забезпечив. Відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості перед позивачем, відповідач суду не подав. Клопотання, заяви від відповідача в автоматизованій системі документообігу господарського суду Львівської області ( окрім клопотання за №19/119 від 01.08.2013 року) не зареєстровані.

Представник позивача , з підстав наведених у позовній заяві та наданих суду поясненнях заявлені вимоги підтримав та просить позов задоволити повністю. Вимоги суду, згідно ухвал по справі, позивачем виконано повністю.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед"явлення до нього позову.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із наступними змінами та доповненнями) , у випадку нез»явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв»язку з відсутністю його представника (з причин, пов»язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п»ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов»язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведенного вище, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

08.06.2011 року між ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «ПБО «Львівміськбід» (первісний боржник), ТзОВ «Фірма Карпатисервіс» (кредитор) та ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» (новий боржник), на підставі статей 520-523 ЦК України, було укладено договір №14 про переведення боргу (далі -договір).

Відповідно до п.1 договору, ним регулюються відносини, пов»язані із заміною зобов»язаної сторони (первісного боржника) у зобов»язанні, що виникає із договорів купівлі-продажу: №5 від 01.02.2010р. ( додаток №1 до цього договору), №4 від 04.01.2011р (додаток №2 до цього договору) укладених між Первісним боржником та Кредитором та акту звірки взаємних розрахунків ( додаток №3 до цього договору) за період з 01.01.2010 року по 31.05.2011 р. між ДП «Львівміськбудіндустрія» та ТзОВ «Фірма Карпатисервіс» , що становить 622 817,17 грн., в т.ч. ПДВ 103 802,86 грн.

Згідно із п.2 трьохстороннього (за участю Позивача, Відповідача та ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд») договору №14 про переведення боргу, первісний боржник (ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд») переводить на нового боржника (ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд») грошове зобов»язання у розмірі 622 817,17 грн.

Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в договорі і, підписуючи з свого боку цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором ( п.3).

Відповідно до п.5 договору, новий боржник підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов»язана із договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за договором між первісним боржником та кредитором.

Сторони погодили (п.6 договору), що усі спори, що виникають з цього договору, або пов»язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чиннрооьго в Україні законодавства.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.(п.7 договору).

Відповідно до п.8, строк цього договору починає свій перебіг у момент , встановлений у п.7 цього договору та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами, але не пізніше 30 вересня 2012 року, про що одночасно підписується графік погашення заборгованості, як додаток №4 до договору.

Після набрання чинності цим договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні цього договору (п.10).

Відповідно до п.11, у випадку порушення своїх зобов»язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов»язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання. Усі спори, що пов»язані із цим договором, його укладенням, або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чиннним законодавством України.

Договір укладений в трьох автентичних примірниках, які мають одинакову юридичну силу,- по одному для кожної із сторін (п.12).

У п.13 договору перелічені додатки до нього: №1 - договір купівлі-продажу №5 від 01.02.2010 р.; №2 - договір купівлі-продажу №4 від 4.01.2011р.; №3 - акт звірки між ДП «Львівміськбудіндустрія» та ТзОВ «Фірма Карпатисервіс» станом на 31.05.2011 року; №4 - графік погашення заборгованості.

У додатку №4 до договору №14 про переведення боргу, Позивачем та Відповідачем було погоджено графік погашення заборгованості, згідно якого Відповідач повинен був виконати взяті на себе зобов»язання та перерахувати позивачу кошти в сумі 622 817,17 грн. до вересня 2012 року включно.

Проте Відповідач не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань у строк, встановлений у додатку до договору (Графіку погашення заборгованості), оскільки протягом 2011 та 2012 рокув ним було сплачено грошові кошти лише в сумі 38 000,00 грн. (тридцять вісім тисяч гривень).

Натомість, у листі №09/233а від 21.12.2012 року Відповідач, підтвердивши, що станом на 20 грудня 2012 року згідно договору №14 про переведення боргу від 08 червня 2011 року є у нього заборгованість перед ТзОВ «Фірма Карпатисервіс» в сумі 584 817,00 грн. (622 817,17 грн.- 38 000,00 грн.=584 817,00 грн), повідомляв, що вказана заборгованість буде ним погашена Позивачу в 2013 році за рахунок коштів отриманих за виконані роботи по 108 кв. ж/б по вул.Скрипника в м.Львові , посилаючись на відновлення з 15 грудня 2012 року робіт на вказаному об»єкті. Відповідач у листі повідомляв Позивача, що детальний графік погашення заборгованості буде надано до 30 січня 2013 року.

У листі від 30 січня 2013 року №01/13, скерованому позивачу відповідачем, останній навів графік погашення боргу в сумі 584 817,00 грн. (період: лютий - листопад 2013 року). Як встановлено, позивач даний графік не погоджував.

За період з лютого по червень 2013 року відповідач перерахував позивачу 35 000,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03 липня 2013 року , як і на момент звернення позивача з позовом до суду , становила 549 817,17 грн.(584 817,00 грн. - 35 000,00 грн. =549 817,00 грн.). Доказів зворотнього відповідач суду не подав.

У відповідності до ст.625 ЦК України, за періоди: з 01 жовтня 2012 року - 06 березня 2013 року ; 08.03.2013р. - 03.07.2013р, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 12 879,01 грн., а також за періоди: жовтень 2012 року - лютий 2013 року; квітень-травень 2013 р. інфляційні втрати в сумі 1 719,45 грн., вимоги про стягнення яких позивач теж заявив у позові.

Доказів погашення заборгованості станом на момент ухвалення рішення, відповідач до суду не подав.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного .

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов»язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Факт укладення Договору №14 від 08 червня 2011 року про переведення боргу та його часткове виконання відповідачем сторони не заперечують. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печатками.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст.181 Господарського кодексу України , відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печаток на документі, що має письмову форму.

Договір №14 про переведення боргу, укладений 08 червня 2011 року між первісним боржником, ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд», в особі директора підприємства Колодія Р.Є.; новим боржником, ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд», в особі генерального директора Циганка В.А.; кредитора, ТзОВ «Фірма Карпатисервіс», в особі директора Петровського О.К. та завірений печатками перелічених юридичних осіб, що є свідченням скріплення не підписів уповноважених на укладення договору осіб від боржника, нового боржника та кредитора, а самого документа (тобто, договору про переведення боргу).

Договір чинний, не визнаний недійсним, не є розірваним. Доказів зворотнього сторони не подали, а відтак, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

У відповідності з положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами у справі ( виписками з банківського рахунку позивача, зокрема) підтверджується часткове виконання відповідачем зобов»язань за Договором. При цьому, перераховуючи на рахунок позивача кошти, відповідач посилався на договір №14 від 08.06.2011 року. У листах, копії яких у справі, відповідач підтверджував факт укладення договору №14 про переведення боргу, суму заборгованості, яку зобов»язувався погасити за умови отримання від інших контрагентів (зокрема, за виконані відповідачем роботи) кошти. Так, у листі від 21.12.2012 року №09/233а відповідач підтвердив наявність у нього перед позивачем боргу в сумі 584 817,00 тис. грн. станом на 20.12.2012 року за договором №14 від 08.06.2011 року про переведення боргу.

Слід зазначити, що відсутність коштів не звільняє сторону від виконання зобов»язань за договором.

За договором №14 від 08.06.2011р. відповідач зобов»язувався перерахувати позивачу кошти (виконати грошове зобов»язання в сумі 622817,17 грн.) не пізніше 30 вересня 2012 року. Сторонами укладено додаток №4 до договору №14 від 08.06.11р. (графік погашення заборгованості ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» перед ТзОВ «Карпатисервіс» згідно Договору №14 від 08.06.2011 року), у якому визначено щомісячні суми коштів, які підлягали сплаті позивачу (включно по вересень 2012 року).

Доказів того, що сторонами у встановленому чинним законодавством порядку вносились зміни до Договору №14 від 08.06.2011 року ( зокрема, стосовно строків погашення боргу та в частині коригування сум щомісячних платежів) суду не надано. Відповідно, відповідач мав виконати зобов»язання за договором №14 в порядку та строки, обумовлені в договорі та в додатку №4 до нього.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимогати від боржника виконання його обов»язку.

Отже, грошовим зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана сплатити гроші на користь другої столрони.

Відповідно до ст.173 Господарського Кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між: учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання зобов»язань відповідачем за Договором №14 від 08.06.2011 року підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, відповідно, вимога позивача про стягнення 549 817,17 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми , наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов»язання.

Вимоги позивача про стягнення 12 879,01 грн. - 3% річних та 1 719,45 грн. інфляційних втрат, відповідно до проведених позивачем розрахунків, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2013 рік'' розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складав 1147 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 564 415,63 грн. заборгованості. Відповідно, судовий збір підлягав сплаті в доход державного бюджету України в сумі 11 288,32 грн. Платіжним дорученням №228 від 11.07.2013р. позивач сплатив в доход держбюджету України 11 288,31 грн. судового збору за подання на розгляд до господарського суду Львівської області зазнавеної вище позовної заяви.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 11 288,31 грн. покладається на відповідача і підлягає стягненню на користь позивача.

Недоплачена сума судового збору в розмірі однієї копійки підлягає достягненню в доход державного бюджету України з відповідача за результатами розгляду справи, оскільки позов задоволено повністю.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат по оплаті послуг адвоката, то суд зазначає наступне.

Зазначені витрати включаються до судових витрат, оскільки відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 5 статті 49 ГПК України , суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Частиною 3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати , які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» (новоприйнятого закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в зазначеному Законі, де зазначено, що адвокатом є фізична особа , яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а поняття договору про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат), адвокатське бюро, адвокатське об»єєднання зобов»язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов»язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ст.30 Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» розмір гонорару адвоката визначається відповідним договором про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2013 року між адвокатом Сєровим Олександром Володимировичем, який діє на підстві Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2142 виданого 04 жовтня 2012 року Львівською обласною КДКА та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Карпатисервіс» укладено договір про надання правової допомоги.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, адвокат зобов»язується надати клієнту визначену цим договором правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього при стягненні дебіторської заборгованості з Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об»єднання «Львівміськбуд», а клієнт зобов»язується сплатити за виконану роботу визначений у даному договорі гонорар та відшкодувати додаткові витрати пов»язані з виконанням доручення клієнта.

Відповідно до п.2.1. даного договору правова допомога надається адвокатом Клієнту шляхом: усного та письмового консультування; вивчення стану документів, які підтверджують заборгованість; формування обґрунтованої правової позиції Клієнта; складання проектів необхідних документів. Скарг, претензій, позовних заяв, мирових угод, заперечень, клопотань тощо; надання послуг щодо захисту інтересів Клієнта в Господарському суді Львівської області, апеляційному Господарському суді Львівської області, Вищому господарському суді, Верховному суді України при розгляді справи пов»язаної із стягненням боргу з ЗАТ «Проектно-будівельне об»єднання «Львівміськбуд» з усіма правами та обов»язками наданими позивачу; представлення інтересів Клієнта в органах Державної виконавчої служби з усіма правами наданими стягувану передбаченими Закон України «Про виконавче провадження», що пов»язані з виконанням цього договору.

При здійсненні повноважень наданих у цьому пункті адвокату надається право підпису всіх відповідних документів.

Відповідно до п. 4.1. за надану правову допомогу Клієнт виплачує адвокату готівкою гонорар в розмірі 10000, 00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокат Сєров О.В. представляв інтереси клієнта та надавав адвокатські послуги у справі, згідно з укладеним з позивачем договолром.

До матеріалів справи подано документи в підтвердження надання адвокатом правової допомоги, це зокрема : договір про надання правової допомоги; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Сєрова О.В. ( №2142); квитанція про сплату позивачем адвокату 10 000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 01.07.2013 року. Адвокат брав участь у всіх судових засіданнях по даній справі; ним виконано повністю вимоги суду, згідно ухвал.

Вищим господарським судом України роз»яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат , крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним , тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У даній справі задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 564 415,63 грн. заборгованості Розмір адвокатських витрат в сумі 10 000,00 грн від задоволеної суми складає 1,78% ( 564415,63 - 100%; 10 000,00 грн - х %; х =1,78%). Зазначене свідчить, що розмір адвокатських послуг не є надмірно завищеним.

З огляду на викладене, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.49 ГПК, суд покладає понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката на відповідача.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.1,2,4-3, 21, 22,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85,116 господарськогоьпроцесуального кодексу України, суд,-

Вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Закритного акціонерного товариства «Проектно-будівельне об»єднання «Львівміськбуд» (код ЄДРПОУ 01273906; місцезнаходження за адресою : 79035, м.Львів, вул.Зелена, буд. 238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Карпатисервіс» (код ЄДРПОУ 23952134; місцезнаходження за адресою: 79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93) 549 817, 17 грн. боргу; 3 % річних у розмірі 12 879,01 грн; 1719, 45 грн. інфляційних втрат; 11 288, 31 грн. судового збору та оплату послуг адвоката у розмірі 10 000, 00 грн.

3 . Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4 .Стягнути з Закритного акціонерного товариства «Проектно-будівельне об»єднання «Львівміськбуд» (код ЄДРПОУ 01273906; місцезнаходження за адресою : 79035, м.Львів, вул.Зелена, буд. 238) в доход державного бюджету України 0,01 грн. судового збору.

5 .Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 25.09.2013 р.

Суддя Кітаєва С.Б.