Рішення

від 17.09.2013 по справі 908/2251/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/53/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2013 Справа № 908/2251/13

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктології і права", 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-б, оф. 204

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Ефес-Електронікс", 69032, м. Запоріжжя, пров. Дружній, буд. 11, кв. 10

про стягнення 99 615,86 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Стецюк В.І., довіреність від 15.07.13 № 22/13

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

02.07.13 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктології і права" (надалі ТОВ "Центр конфліктології і права") з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Ефес-Електронікс" (далі ТОВ "НВО Ефес-Електронікс") суми заборгованості в розмірі 99 615,86 грн., з якої: 83 496 грн. основний борг, 8 691,73 грн. індекс інфляції та 7 428,13 грн. 3% річних.

У відповідності до ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), 02.07.13 автоматизованою системою документообігу здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ТОВ "Центр конфліктології і права" до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 02.07.13 судом порушено провадження у справі № 908/2251/13, справі присвоєно номер провадження 17/53/13, судове засідання призначено на 17.07.13. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 17.07.13 у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноваженого представника позивача розгляд справи судом відкладено на 02.09.13.

Ухвалою від 02.09.13 за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 17.09.13, розгляд справи призначено на 17.09.13.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 17.09.13, на підставі ст. ст. 82 1 , 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позивачу роз'яснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснював наступне. 30.06.10 та 15.07.10 ТОВ "Енергомашкомлект" поставило відповідачу товари на загальну суму 83 496 грн., що підтверджується накладними від 30.06.10 № 30064 та від 15.07.10 № 15073, які містяться в матеріалах справи. 22.05.13 між ТОВ "Енергомашкомлект" та позивачем укладений договір про відступлення права вимоги № 6-1-БЦ, за умовами якого ТОВ "Енергомашкомлект" відступило позивачу право вимоги за видатковими накладними від 30.06.10 № 30064 та від 15.07.10 № 15073. Однак, як вказує позивач, свої зобов'язання відповідач з оплати прийнятого товару так і не виконав. У зв'язку з чим, станом на час розгляду справи в суді, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 83 496 грн. У зв'язку з простроченням виконання основного зобов'язання відповідачу нараховано 8 691,73 грн. індексу інфляції та 7 428,13 грн. 3% річних. На підставі викладеного, позивач керуючись ст.ст. 264, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 216, 218, 231, 232, 265 Господарського кодексу України просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзивах від 17.07.13 № 057 та від 20.08.13 № 076 на позовну заяву підтвердив наявність заборгованості перед ТОВ "Енергомашкомлект" в сумі 83 496 грн. При цьому, зазначив про відсутність заборгованості перед позивачем. Також, повідомив суду, що договір про відступлення права вимоги надати не може.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на накладні від 30.06.10 № 30064 і від 15.07.10 № 15073 та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 30.06.10 № 3, від 15.07.10 № 5.

За змістом вказаних вище доказів слідує, що ТОВ "Енергомашкомлект" за накладними від 30.06.10 № 30064 та від 15.07.10 № 15073 поставило ТОВ "НВО Ефес-Електронікс" товар - насоси на загальну суму 83 496 грн. Про прийняття ТОВ "НВО Ефес-Електронікс" запропонованих ТОВ "Енергомашкомлект" умов поставки свідчать самі видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій і зауважень та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які підтверджують факт отримання товару уповноваженим представником відповідача - Блюмським С.В.

Надані до суду документи в сукупності свідчать про наявність між ТОВ "Енергомашкомлект" та ТОВ "НВО Ефес-Електронікс" угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою поставки.

У відповідності з нормами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (…), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Із змісту цієї статті вбачається, що істотними умовами договору поставки є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обов'язковість письмової форми договору поставки.

Як вбачається з наданих суду документів, між ТОВ "Енергомашкомлект" та ТОВ "НВО Ефес-Електронікс" склались господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки ТОВ "Енергомашкомлект" виразились у поставці товару, а обов'язки ТОВ "НВО Ефес-Електронікс" - в оплаті отриманого товару.

Виходячи з цього, у відповідача виник обов'язок оплатити ТОВ "Енергомашкомлект" отриманий ним товар.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Претензією за вих. від 10.04.09 ТОВ "Енергомашкомлект" просило відповідача сплатити наявну заборгованість в розмірі 83 496 грн. в семиденний строк з моменту отримання даної претензії.

Однак, як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар не здійснив, внаслідок чого, за відповідачем виникла заборгованість перед ТОВ "Енергомашкомлект" в сумі 83 496 грн.

Факт наявності основної заборгованості у розмірі 83 496 грн. перед ТОВ "Енергомашкомлект" підтверджується матеріалами справи й визнаний відповідачем повністю.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1).

У відповідності до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.13 між ТОВ "Енергомашкомлект" (Первісний кредитор) та ТОВ "Центр конфліктрології і права" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 6-1-БЦ, за умовами якого (п. 1.1. договору) Первісний кредитор відступив Новому кредитору, а Новий кредитор набув право вимоги належне Первісному кредитору у зобов'язаннях з підприємствами визначеними у додатках до цього договору в розмірах та обсязі згідно з "Переліком прав вимоги за договорами поставок та видатковими накладними", який є невід'ємним додатком до цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору, розмір прав вимоги Первісного кредитора до Боржників станом на дату підписання цього договору визначається Додатком 1 до договору.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що документи, зазначені в п. 1.3. договору, передаються Новому кредитору в оригіналах, в момент підписання цього договору та є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.5. договору, з моменту підписання цього договору Новий кредитор стає кредитором Боржників в розмірі вимог, зазначеному «Переліку прав вимоги за договорами поставок та видатковими накладними», тобто набуває всі права, передбачені чинним законодавством щодо Боржника, а Первісний кредитор ці права втрачає.

За змістом п. 3 договору, Первісний кредитор зобов'язався: відступити Новому кредитору право грошової вимоги згідно з умовами цього договору (п. 3.1.1.); не пізніше п'яти робочих днів після набрання чинності даного договору сповістити Боржника про укладення цього договору й повідомити, що платіж Новому кредитору є належним (п. 3.1.2.); передати Новому кредитору всі необхідні документи, які свідчать про його право грошової вимоги до Боржника в оригінальних примірниках (п. 3.1.3.).

Згідно з Додатком № 1 до договору відступлення права вимоги від 22.05.13 до позивача у цій справі перейшло право вимоги, зокрема, до боржника - ТОВ "НВО Ефес-Електронікс" за видатковими накладними від 30.06.10 № 30064 та від 15.07.10 № 15073.

Статтею 516 ЦК України унормовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2).

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1). Божник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2).

Частиною 2 ст. 527 ЦК України передбачено, що кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Отже, із змісту зазначених вище норм чинного законодавства України слідує, що обов'язок доказування факту належного виконання зобов'язання щодо надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні покладається на нового кредитора, тобто позивача у цій справі.

Частиною 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

Позивачем в судовому засіданні 17.09.13 додано до матеріалів справи повідомлення ТОВ "Енергомашкомлект" щодо відступлення права вимоги за договорами поставки із доказами його направлення на адресу ТОВ "НВО Ефес-Електронікс". За змістом вказаного повідомлення, ТОВ "Енергомашкомлект" повідомляє відповідача про укладення між ТОВ "Енергомашкомлект" та позивачем у цій справі договору про відступлення права вимоги № 6-1-БЦ за накладними від 30.06.10 № 30064 та від 15.07.10 № 15073. З огляду на зазначене, ТОВ "Енергомашкомлект" вказує, що платіж за вказаними накладними повинен проводитись на користь ТОВ "Центр конфліктології і права".

Згідно з фіскальним чеком, оригінал якого досліджувався судом в судовому засіданні 17.09.13, зазначене вище повідомлення щодо відступлення права вимоги за договорами поставки було направлено на адресу ТОВ "НВО Ефес-Електронікс" - 15.07.13.

Докази отримання відповідачем вказаного повідомлення в матеріалах справи відсутні.

Отже, надані в судовому засіданні 17.09.13 документи підтверджують, що повідомлення щодо відступлення права вимоги за договорами поставки було направлено на адресу відповідача - 15.07.13, тобто після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі № 908/2251/13.

Будь-яких інших доказів на підтвердження повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за спірними накладними до звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у цій справі в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за накладними від 30.06.10 № 30064 та від 15.07.10 № 15073 в розмірі 83 496 грн. заявлені передчасно оскільки строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем, станом на час звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі № 908/2251/13 не настав.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено факту порушення його прав з боку відповідача щодо своєчасності здійснення розрахунків.

У зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення з відповідача 83 496 грн. основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 8 691,73 грн. - індекс інфляції та 7 428,13 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскільки матеріалами справи не доведено факту прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 83 496 грн. за поставлений товар, суд дійшов висновку, що підстави для нарахування на вказану суму індексу інфляції та 3% річних відсутні. За таких обставин, у задоволені позову в цій частині відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 1 992,32 грн. покладається на позивача.

У відповідності до приписів п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З 01.11.11 набрав чинності Закон України "Про судовий збір", положеннями якого встановлено порядок сплати та розміри ставок судового збору за звернення до господарського суду.

Виходячи із змісту позовних вимог, з урахуванням вимог норм ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за заявленими вимогами повинен становити 1 992,32 грн., тобто 2% ціни позову.

Разом з тим, як свідчить зміст квитанція від 26.06.13, позивачем було сплачено судовий збір лише в розмірі 1 992,12 грн.

Отже, позивачем недоплачено судовий збір в розмірі 0,20 грн. За таких обставин, судом стягується з ТОВ "Центр конфліктології і права" в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 0,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2 1 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 49, 57, 69, 82, 82 1 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктології і права" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-б, оф. 204, код ЄДРПОУ 32156915, р/р 26004390264 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 38025409, одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), № рахунку 31215206783007, символ звітності 206, з використанням параметру RR - 83) - 0 (нуль) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.13.

Суддя В.Л. Корсун