Постанова

від 27.11.2013 по справі 908/2251/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.11.2013 р. справа №908/2251/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: не прибув від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Центр конфліктології і права», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2013р. по справі№908/2251/13 (суддя Корсун В.Л.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Центр конфліктології і права», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання Ефєс-Електронікс», м. Запоріжжя простягнення 99 615,86грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр конфліктології і права», м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання Ефєс-Електронікс», м. Запоріжжя про стягнення 99 615,86 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.09.2013р. у справі №908/2251/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2013р. у справі №908/2251/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що у позивача не виникло права на звернення до суду з даним позовом, оскільки повідомлення про відступлення права вимоги за договором надіслане продавцем відповідачу поштою 15.07.2013р. Вважає, що господарським судом безпідставно застосовано до спірних відносин частину 2 статті 517 Цивільного кодексу України. Зазначає, що дійсність даного правочину та обсяг прав, які по ньому переходять до позивача, не пов'язуються Законом з наявністю згоди Боржника або його обізнаністю щодо укладання такого правочину.

Сторони у судове засідання не прибули, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомили.

Апеляційний суд вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі від 18.10.2013р. (з урахуванням ухвали від 29.10.2013р.) сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на накладні від 30.06.2010р. №30064 і від 15.07.2010р. №15073 та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 30.06.2010р. № 3, від 15.07.2010р. № 5.

Зазначені документи підтверджують, що товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" за накладними від 30.06.2010р. №30064 та від 15.07.2010р. №15073 поставило товариству з обмеженою відповідальністю "НВО Ефес-Електронікс" товар - насоси на загальну суму 83 496грн. Зазначені накладні підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій і зауважень. Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, наявні в матеріалах справи, підтверджують факт отримання товару уповноваженим представником відповідача - Блюмським С.В.

Отже, зазначені документи в сукупності свідчать про наявність між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" та товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Ефес-Електронікс" угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою поставки.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Із змісту статті 207 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" та товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Ефес-Електронікс" склались господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" виразились у поставці товару, а обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Ефес-Електронікс" - в оплаті отриманого товару.

Отже, у відповідача виник обов'язок оплатити товариству з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" отриманий ним товар.

Претензією за вих. від 10.04.2009р., наяною у матеріалах справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" просило відповідача сплатити наявну заборгованість в розмірі 83496грн. в семиденний строк з моменту отримання даної претензії.

Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар не здійснив, внаслідок чого, за відповідачем виникла заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" в сумі 83 496 грн.

Наявність основної заборгованості у розмірі 83 496грн. перед товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем повністю.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" (Первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктрології і права" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 6-1-БЦ, за умовами якого (п. 1.1. договору) Первісний кредитор відступив Новому кредитору, а Новий кредитор набув право вимоги належне Первісному кредитору у зобов'язаннях з підприємствами визначеними у додатках до цього договору в розмірах та обсязі згідно з "Переліком прав вимоги за договорами поставок та видатковими накладними", який є невід'ємним додатком до цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що розмір прав вимоги Первісного кредитора до Боржників станом на дату підписання цього договору визначається Додатком 1 до договору.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що документи, зазначені в пункті 1.3. договору, передаються Новому кредитору в оригіналах, в момент підписання цього договору та є невід'ємною його частиною.

Відповідно до пункту 1.5. договору, з моменту підписання цього договору Новий кредитор стає кредитором Боржників в розмірі вимог, зазначеному «Переліку прав вимоги за договорами поставок та видатковими накладними», тобто набуває всі права, передбачені чинним законодавством щодо Боржника, а Первісний кредитор ці права втрачає.

За змістом пункту 3 договору, Первісний кредитор зобов'язався: відступити Новому кредитору право грошової вимоги згідно з умовами цього договору (п. 3.1.1.); не пізніше п'яти робочих днів після набрання чинності даного договору сповістити Боржника про укладення цього договору й повідомити, що платіж Новому кредитору є належним (п. 3.1.2.); передати Новому кредитору всі необхідні документи, які свідчать про його право грошової вимоги до Боржника в оригінальних примірниках (п. 3.1.3.).

Згідно з Додатком № 1 до договору відступлення права вимоги від 22.05.13 до позивача у цій справі перейшло право вимоги, зокрема, до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Ефес-Електронікс" за видатковими накладними від 30.06.2010р. № 30064 та від 15.07.2010р. № 15073.

Статтею 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Божник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За приписами частини 2 статті 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З наявного в матеріалах справи повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" щодо відступлення права вимоги за договорами поставки вбачається, що товариство з обмеженою віповідальінстю "Енергомашкомлект" повідомляє відповідача про укладення між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомлект" та позивачем у цій справі договору про відступлення права вимоги № 6-1-БЦ за накладними від 30.06.10 № 30064 та від 15.07.2010р. № 15073.

Тобто, товариство з обмеженою відповідальінстю "Енергомашкомлект" вказує, що платіж за вказаними накладними повинен проводитись на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктології і права".

Згідно з фіскальним чеком, наявним у матеріалах справи, зазначене вище повідомлення щодо відступлення права вимоги за договорами поставки було направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Ефес-Електронікс" 15.07.2013р., тобто після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі №908/2251/13.

Будь-які інші докази на підтвердження повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за спірними накладними до звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у цій справі в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факту порушення його прав з боку відповідача на момент звернення з позовом до суду.

За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, у колегії суддів відсутні підстави вважати невірним висновок господарського суду, який призвів до відмови у задоволені позовних вимог.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2013р. у справі №908/2251/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр конфліктології і права», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2013р. у справі №908/2251/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2013р. у справі №908/2251/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.Н. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСЗО