32/132-08
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2009 р. № 32/132-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. ВолковицькоїЛ. Рогач
за участю представників:
позивача
Бучинська Н.М. –довіреність від 03.01.2009 р.
відповідачів
Сорокіна Л.М. –довіреність від 05.01.2009 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський Гірничо-збагачувальний комбінат"
на постанову від 29.12.2008 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№ 32/132-08 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПриватного підприємства "Агрофірма "Катиринівська"
доВідкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський Гірничо-збагачувальний комбінат"
простягнення 3 521 478, 00 грн.
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2008 р. ПП "Агрофірма Катеринівська" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі- ВАТ "ОГЗК") про стягнення збитків, заподіяних вилученням земель відповідно до акта від 16.03.2005р. в розмірі 3 521 478 грн., посилаючись на приписи статей 88, 89 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.) та статті 156, 157 Земельного кодексу України (2001 р.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.1999 р. сесія Верховної Ради ХІV скликання постановою № 517 вилучила 230,8 га землі колгоспу –комбінату "Катеринівський", яка належала йому на праві колективної власності та надала в тимчасове користування ВАТ "ОГЗК" строком на 5 років.
Сума збитків у розмірі 3 521 478,00 грн. підтверджується актом від 16.03.2005 р. про визначення збитків у зв'язку із вилученням земель колгоспу –комбінату "Катеринівський" під розширення Північного та Шевченківського кар'єрів для видобутку марганцевих руд ВАТ ОГЗК".
Крім того, позивач посилаючись на приписи статті 257 Цивільного кодексу України вказував на те, що оскільки тільки при отриманні відзиву на претензію, а саме у 2005 році позивач дізнався про порушення свого права, строк позовної давності підприємством пропущено з поважних причин.
У запереченнях на позовну заяву ВАТ "ОГЗК" просило відмовити у її задоволенні позовних вимог зазначаючи, з посиланням на пункт 5 постанови КМУ №284 від 19.04.1993 р., що збитки, які б належали відшкодуванню ПП "Агрофірма Катеринівська" повинні були бути пред'явлені до відповідача у період з 18.03.1999 р. (моменту прийняття Верховною Радою України № 517 про вилучення земельних ділянок) до моменту укладення з Нікопольською районною Радою договору на право тимчасового користування земельною ділянкою, а саме до 28.12.2001 р.
Проте, тільки у 2005 році Нікопольською районною державною адміністрацією була створена комісія для визначення розміру збитків, а Акт визначення збитків у зв'язку з вилученням земельних ділянок позивача датовано 16.03.2005 р., тобто поза межами встановлених строків.
Крім того, відповідач зазначав, що право позивача на відшкодування збитків виникло з дати прийняття Верховною Радою України постанови № 517 про вилучення земельних ділянок, тобто з 18.03.1999 р., а тому твердження позивача про поважність пропуску строку позовної давності, у зв'язку з тим, що позивач дізнався про порушення свого права з дати отримання відзиву на претензію від 14.09.2005 р., є неправомірними.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008 р. (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з ВАТ "ОГЗК" на користь ПП "Агрофірма Катеринівська" збитків у сумі 3 521 478,00 грн., з посиланням на обґрунтованість позовних вимог.
За апеляційною скаргою ВАТ "ОГЗК" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Павловський П.П., Швець В.В., Чус О.В.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.12.2008 р. залишив його без змін.
ВАТ "ОГЗК" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник, зокрема, зазначає, що судами не було наведено обґрунтованих доводів поважності пропущення позивачем строків складання акта визначення збитків у зв'язку з вилученням земель позивача від 16.03.2005 р., як й не досліджувались підстави складання такого акта, та його відповідність нормам законодавства, у зв'язку з чим суди дійшли хибного висновку щодо строків позовної давності.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Постановою Верховної Ради України від 18.03.1999 р. №517-ХІV "Про вилучення та надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" ВАТ "ОГЗК" надано у тимчасове користування землі колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі землі колгоспу - комбінату "Катеринівський" в кількості 230,8 га. строком на 5 років.
Правонаступником колгоспу-комбінату "Катеринівський" є ПП "Агрофірма Катеринівська", що підтверджується статутом підприємства.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що ПП "Агрофірма Катеринівська" звернулося із заявою про визначення розміру заподіяних збитків до Нікопольської райдержадміністрації.
Комісія, створена Нікопольською райдержадміністрацією відповідно до вимог "Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженого Постановою КМУ від 19 квітня 1993 р. N 284, 16.03.2005 р. одноголосно затвердила акт визначення збитків у зв'язку із вилученням земель колгоспу - комбінату "Катеринівський" Нікопольського району Дніпропетровської області під розширення Північного та Шевченківського кар'єрів для видобутку марганцевих руд ВАТ ОГЗК", згідно до якого розмір збитків у сумі 3 521478,00 грн.
16.08.2005 р. ПП "Агрофірма Катеринівська" звернулося до ВАТ ОГЗК" з претензією про перерахування на банківський рахунок підприємства в якості відшкодування збитків грошових коштів в розмірі 3 521 478,00 грн. на підставі акта від 16.03.2005 р. визначення збитків.
14.09.05 р. ВАТ "ОГЗК" направило на адресу позивача відзив на претензію, в якому відмовило у відшкодуванні збитків в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПП "Агрофірма Катеринівська" про стягнення з ВАТ "ОГЗК" збитків, заподіяних вилученням земель відповідно до акта від 16.03.2005 р. в розмірі 3 521 478 грн., з посиланням на приписи статей 88, 89 Земельного кодексу України (в редакції 1990р.) та статті 156, 157 Земельного кодексу України (2001 р.).
За приписами пункту а) статті 156 Земельного кодексу України (в редакції 2001р.) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Відповідно до статті 157 вказаного Кодексу, якою встановлено порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, пунктом 2 якого передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
При цьому, у Порядку визначено, що неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) (пункт 4 вказаного порядку).
Відповідно до пункту 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
При цьому, частиною 3 пункту 25 Пленуму Верховного Суду України, від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" встановлено, що у справах про відшкодування збитків або шкоди необхідно витребовувати:
- акт відповідної комісії, створеної Київською, Севастопольською міськими радами, районною державною адміністрацією чи виконавчим комітетом міської (міст обласного значення) ради для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджений органом, що створив цю комісію;
- проект заходів для приведення у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, земельних ділянок, наданих у тимчасове користування, та кошторис витрат на це;
- документи про вартість робіт з приведення у попередній стан зіпсованих або пошкоджених земель;
- довідку належної служби районної державної адміністрації про середню врожайність відповідних культур;
- довідку про ринкову ціну цих культур.
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції на вказане уваги не звернули, необхідні докази у сторін витребувані не були, відповідні обставини справи судами на встановлювались.
Судами залишені поза увагою та не з'ясовані питання щодо фактичного вилучення, встановлення меж в натурі, надання, тимчасового використання ВАТ "ОГЗК", а також періоду такого використання відповідачем спірної земельної ділянки.
Разом з цим, судова колегія вважає також за необхідне звернути увагу судів на необхідність встановлення під час розгляду справи правової природи збитків, виходячи з підстав їх виникнення, з урахуванням приписів Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 та з'ясувати порядок, за яким нараховуються збитки.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність –це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач дізнався про порушення свого права саме після отримання від відповідача відзиву на претензію від 14.09.2005 р. і саме починаючи з цього часу почався перебіг позовної давності, а тому, позивач звернувся з позовом в межах встановленого законом 3-річного строку.
Проте, судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалось питання стосовно моменту виникнення права у позивача на звернення до відповідача з вимогою про сплату збитків, заподіяних вилученням земель, з урахуванням приписів пункту 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.12.2008 р. у справі № 32/132-08 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу ВАТ "Орджонікідзевський Гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 24.03.2009 |
Оприлюднено | 17.04.2009 |
Номер документу | 3373204 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Дроботова Т.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні