Рішення

від 02.04.2009 по справі 38/29-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/29-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2009 р.                                                            Справа № 38/29-09

вх. № 928/6-38

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Луговський В.В. - за довір. б/н від 13.01.2009 р.,  відповідача - Стасєва Т.М. - за довір. б/н від 17.10.2008 р.,

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інетрпайп - Україна", м. Дніпропетровськ  

до  ЗАТ "Транссервіс",  м. Харків  

про стягнення 2033652,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» до ЗАТ «ТРАНССЕРВІС» полягають у стягненні  2 033 652,61 грн., з яких основного боргу - 1 708 683,74 грн, пені - 117 118,03 грн, 207 850,84 грн. 3% річних.

Позивач вказує, що після порушення провадження у справі, відповідач листом до позивача № 164/1 від 29.01.2009 року змінив призначення платежу в сумі 99 872,86 грн. від 10.01.2009 року і цю суму позвиачем було зараховано на погашення заборгованості за договором №У652/2006 від 01.12.2006 р. Крім того, після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу в рахунок погашення спірної заборгованості за платіжним дорученням № 882 від 20.02.2009 р. – 200000,00 грн., за платіжним дорученням № 1303 від 11.03.2009 р.- 100 000,00 грн.; за платіжним дорученням №1476 від 17.03.2009 р. -150 000,00 грн.; за платіжним дорученням № 1507 від 18.03.2009 р. - 100 000,00 грн.; за платіжним дорученням № 1606 від 23.03.2009 р. - 41251,92 грн. та за платіжним дорученням № 1677 від 25.03.2009 р. - 150 000,00 грн.

В частині вищевказаних проплат представник позивача просить провадження у справі припинити через відсутність предмету спору, задовольнивши решту позовних вимог.

Відповідач у відзиві позов визнає частково. Вважає безпідставними вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

01.12.2006 р. між сторонами було укладено Договір №У652/2006 (далі за текстом – договір), у відповідності до якого позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність відповідача, як покупця товар, а останній – прийняти та оплатити його. Товаром є трубна продукція, найменування, асортимент, кількість та ціна якої визначається сторонами у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно специфікацій, товар поставлявся на умовах “С.Р.Т станція Індустріальна Південної залізничної дороги” (Інкотермс 2000).

Виконуючи свої зобов'язання за договором, позивач  в період з 09.02.2007 р. по 01.12.2008 р. поставив відповідачу товар на суму 4904208,40 грн., що підтверджується товарними накладними.

Відповідно до п. 4.1. Договору відповідач зобов'язався здійснити розрахунок за цим Договором на наступних умовах: 30% вартості товару перераховується в якості передплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку;  залишок грошових коштів перераховується протягом 12-ти банківських днів з моменту відвантаження товару. Моментом відвантаження товару є дата, що вказується на штемпелі залізничної накладної станції відправлення,

Проте, розрахунок за поставлену продукцію на дату подачі позову здійснено відповідачем частково, - в період з 09.02.2007 р. по 01.12.2008 р. сплачено позивачу за отриманий за Договором товар 3195 524,66 грн., що вбачається з банківських виписок з рахунку позивача. Основний борг за поставлений за Договором товар на час звернення з позовом становив  1708 683,74 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідач листом до позивача № 164/1 від 29.01.2009 року змінив призначення платежу в сумі 99 872,86 грн. від 10.01.2009 року (що було зараховано позиачем на погашення заборгованості за договором №У652/2006 від 01.12.2006 р.) та сплатив позивачу 741 251,92 грн, з яких за платіжним дорученням № 882 від 20.02.2009 р. – 200000,00 грн., за платіжним дорученням № 1303 від 11.03.2009 р.- 100 000,00 грн.; за платіжним дорученням №1476 від 17.03.2009 р. -150 000,00 грн.; за платіжним дорученням № 1507 від 18.03.2009 р. - 100 000,00 грн.; за платіжним дорученням № 1606 від 23.03.2009 р. - 41251,92 грн. та за платіжним дорученням № 1677 від 25.03.2009 р. - 150 000,00 грн., що вбачається з банківських випосок з рахунку позивача та підтверджується представникками сторін.

Таким чином, залишаються несплаченими відповідачем 867 558,96 грн. заборгованості за отриманий за Договором товар.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п. 7.2 Договору у разі невчасного здійснення розрахунків покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення від розміру несплаченого в строк платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Нарахована позивачем у відповідності до вищевказаного пункту Договору пеня за період з 03.06.2008 р. по 31.10.2008 р. с сумі  117 118,03 грн. відповідає розміру основного боргу, періоду прострочення сплати заборгованості відповідачем та   обмеженням щодо строку її нарахування.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річні за час прострочення сплати заборгованості відповідачем за  вищевказаний період становлять 207 850,84 грн.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів добровільного погашення спірної заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Судові витрати у справі підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, п. 1.1 ст. 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -    

ВИРІШИВ:

Позову задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства  «ТРАНССЕРВІС» (адреса: 61055, м. Харків, пр. Фрунзе, 3, код 30428944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» (адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 1-А, код 33668606) - 867 558 (вісімсот шістдесят сім тисчя п"ятсот п"ятдесят вісім) грн. 96 коп. оснвоного боргу, 184320 (сто вісімдесят чотири тисячі триста двадцять) грн. 78 коп. пені,  23015 (двадцять три тисячі п"ятнадцять) грн. 57 коп. процентів, 20336 (двадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

В решті позову провадження у справі припинити.

Видати наказ.

Повний текст рішення підписано судом 06 квітня 2009 р.

Суддя