Постанова

від 26.09.2013 по справі 908/1887/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.09.2013 р. справа №908/1887/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М. секретаря Федорової Ю.І. від позивача:Гетманенко Б.С., представник за дов. від 01.03.13р. № 217/2 від відповідача:Філімонова-Шауерман О.Ю., представник за дов. від 01.06.12р. № 12 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства Бердянської міської ради «Житло сервіс-2А», м. Бердянськ на рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2013 року у справі№908/1887/13 (суддя Зінченко Н.Г.) за позовомКомунального підприємства Бердянської міської ради «Житло сервіс-2А», м. Бердянськ до Приватного підприємства «Приватмедсервіс», м. Бердянськ про стягнення 6339,76 грн. основного боргу та 1014,26 грн. 3% річних ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А", м. Бердянськ Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Приватмедсервіс", м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 6339,76 грн. основного боргу за договором на технічне обслуговування нежитлового приміщення, відшкодування витрат по експлуатації та участі у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території б/н від 01.01.2008 р. та 1014,26 грн. - 3 % річних (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.149-151).

Рішення суду мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами у справі не довів надання відповідачу за спірний період послуг по утриманню будинку та прибудинкової території. Також відмовляючи у позові місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що договір, на який посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, є неукладеним внаслідок відсутності погодженого сторонами розрахунку суми відшкодування експлуатаційних витрат, не узгодження розмірів та порядку відшкодування відповідачем позивачу витрат на утримання будинку та при домової території.

Позивач, Комунальне підприємство Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А», м. Бердянськ звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та під час винесення оскаржуваного рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, все це призвело до винесення неправильного рішення і, як слідство, є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно з ст. 104 ГПК України та винесення нового рішення (а.с.156-157).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що судом першої інстанції помилково було визначено предмет договору, а саме те, що послуги надаються не по особистому обслуговуванню приміщення відповідача, а відповідач приймає участь у витратах по утриманню будинку та при будинкової території, в якому знаходиться його приміщення пропорційно площі, що він займає.

Також апелянт зазначив, що судом при вирішення спору не прийняті до уваги норми ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій», ст. 67, 68 Житлового Кодексу України та ст. ст. 1, 18, ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Крім того, скаржник наполягав, що акти приймання виконаних робіт за спірний період позивачем складалися, підписувалися зі свого боку та направлялися на адресу відповідача простою кореспонденцією та пояснив, що направляти зазначені документи кожному споживачу цінними листами позивач не має фінансової можливості.

Апелянт просив рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2013 року скасувати, постановити нове рішення, яким стягнути позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апелянт у судове засідання з»явився, доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду від 15.07.2013р. у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення, підтримав відзив на апеляційну скаргу від 02.09.2013р. № 25 (а.с.167-169).

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Комунальне підприємство Бердянської міської ради «Житлосервіс-« 2А» є юридичною особою (ідентифікаційний код 33318125), що підтверджено випискою з ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (а.с.14-22).

Відповідач, Приватне підприємство «Приватмедсервіс» м.Бердянськ - юридична особа ( ідентифікаційний код 23289244).

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на укладений між сторонами договір від 01.01.2008р. на технічне обслуговування нежитлового приміщення, відшкодування витрат по експлуатації та участі у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території б/н (далі - договір) (а.с.9).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач (балансоутримувач за договором) зобов'язався забезпечувати обслуговування житлового будинку № 57 по вул. Коцюбинського в м. Бердянськ Запорізької області і при будинкової території та виконувати роботи по утриманню будинку і прибудинкової території в межах загального переліку послуг діючого тарифу, а відповідач (орендар за договором) бере на себе зобов'язання відшкодовувати витрати по утриманню будинку та при будинкової території пропорційно займаної площі пропорційно займаної площі в цьому житловому будинку (а.с.8-9).

Згідно пункту 1.2 договору відповідач займає приміщення площею 380,4 кв.м.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що розрахунок експлуатаційних витрат здійснюється згідно "Порядку розрахунку експлуатаційних витрат за надання послуг орендарям і суб'єктам підприємницької діяльності", затверджених рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 679 від 16.12.2004 р.

Відповідно до п. 2.2 договору підставою для відшкодування експлуатаційних витрат є розрахунок суми відшкодування експлуатаційних витрат, що надається балансоутримувачем щомісячно.

Відповідно до п. 2.3 договору орендар зобов'язаний розраховуватися із позивачем шляхом безготівкового розрахунку не пізніше 20-го числа, що настає за розрахунковим.

При цьому, п. 2.4 договору встановлено, що планові витрати на утримання будинку та при будинкової території не можуть перевищувати 0,29 грн. за 1 кв.м.

Пунктом 3.1.3 передбачено, що балансоутримувач зобов'язаний інформувати орендатора про зміну витрат по утриманню дома та тарифу на послуги.

Згідно п. 3.1.4 договору балансоутримувач зобов'язаний не пізніше 10 числа, наступного за звітним місяцем, надавати орендарю розрахунок суми відшкодування експлуатаційних витрат.

В матеріалах справи містяться акти виконаних робіт за кожен місяць за період з 01.01.2008 р. по 01.05.2013 р., які підписані та скріплені печаткою з боку позивача (а.с.87-146).

Відповідач не оплачував позивачу послуги по виконанню робіт по утриманню будинку і прибудинкової території, що обумовленні договором, у зв'язку із чим позивач звертався до відповідача з претензією №307 від 22.05.2012 року р.(а.с.27)

Згідно претензії №307 від 22.05.2012 році, відповідачу було запропоновано відшкодувати підприємству заподіяну шкоду у вигляді недоотриманого доходу в сумі 7322,75 грн.(за 2010 р.- 3514,92 грн., за 2011 р.- 3514,92 та за січень 2012р. - 292, 91 грн.) у зв'язку із відсутністю договору на відшкодування витрат між позивачем та відповідачем, що було встановлено в ході ревізії фінансово-господарської діяльності Бердянською об'єднаною державною фінансовою інспекцією (а.с. 27).

Згідно претензії №403 від 19.04.2013 року відповідачу було запропоновано сплатити борг до 01.05.2013 р. у сумі 6338,06 грн.( станом на 01.04.2013 року), який рахується за відповідачем відповідно до договору від 01.01.2008 року, також запропоновано підписати акт звірки взаєморозрахунків (а.с.11).

Проте, відповідачем вимоги вищевказаних претензій залишені без відповіді та без задоволення.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи міститься висновок перевірки Бердянської міжрайонної прокуратури від 31.01.2012 р. №18-12, на звернення відповідача щодо незаконних дій посадових осіб позивача, з якого вбачається, що на момент проведення перевірки позивач та відповідач в договірних відносинах не перебували (а.с. 28).

Крім того, зі змісту листів №1197 від 21.08.2008 року та №780 від 09.11.2011, позивача повідомляє, що договір на технічне обслуговування нежитлового приміщення, відшкодування витрат по експлуатації та участі у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території між позивачем та відповідачем не укладений (а.с. 29,31).

Між тим, позивач стверджує, що відповідно до умов договору на технічне обслуговування нежитлового приміщення, відшкодування витрат по експлуатації та участі у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території №б/н 01.01.2008 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 6339,76 грн. за період з 01.01.2008 р. по 01.12.2012 р., тому у зв'язку із порушення відповідачем умов договору позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 6339,76 грн., та нарахованих на цю суму відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 1014,53 грн. за період з 01.01.2008 р. по 01.05.2013 р.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності нарахування та стягнення суми боргу згідно договору на технічне обслуговування нежитлового приміщення, відшкодування витрат по експлуатації та участі у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-1У (далі - Закон № 1875)

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, які визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки врегульовані Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-ІV від 24.06.2004 р.

В статті 1 вказаного Закону надано визначення наступних термінів: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 13 Закону України № 1875 до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та при будинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ст. 19 Закону України № 1875).

Істотні умови, які є обов'язковими для договору між виконавцем/виробником та споживачем передбачені ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

Досліджуючи зміст договору на технічне обслуговування нежитлового приміщення, відшкодування витрат по експлуатації та участі у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, на який послався позивач в обґрунтування своїх вимог, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що цей договір не містить визначених законодавством обов'язкових істотних умов, а отже є неукладеним.

Так, розміри і порядок відшкодування відповідачем позивачу витрат на утримання будинку та прибудинкової території по Договору б/н від 01.01.2008 р. сторонами не погоджені та договором не визначені.

Зокрема, наданий у якості додатку № 1 до пункту 1.1 Договору Розрахунок суми відшкодування експлуатаційних витрат не погоджений з відповідачем, а складений лише одноособово позивачем, проте додатки до договору укладаються в такому ж порядку, що й сам договір, а тому розрахунок суми відшкодування витрат по експлуатації, як додаток до договору, повинен бути погоджений сторонами та підписаний у встановленому порядку (а.с. 10).

Позивач жодним чином не обґрунтував розмір планових витрат на утримання будинку та прибудинкової території, встановлений п. 2.4 Договору.

Так позивач посилається на те, що розрахунок планових витрат на утримання будинку та прибудинкової території виконаний на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 74 від 15.02.2007 р.

Однак, пунктом 2.1 Договору передбачено, що розрахунок експлуатаційних витрат здійснюється згідно "Порядку розрахунку експлуатаційних витрат за надання послуг орендарям і суб'єктам підприємницької діяльності", затверджених рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 679 від 16.12.2004 р.

Більш того, рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 74 від 15.02.2007 р., на яке посилається позивач, також для КП "Житлосервіс-2А" по будь-якому виду послуг не затверджено такого тарифу, як 0,29 грн. за 1 кв.м.

Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, в договорі на технічне обслуговування нежитлового приміщення, відшкодування витрат по експлуатації та участі у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території б/н від 01.01.2008 р залишилась неузгодженою така його істотна умова як розрахунок суми відшкодування експлуатаційних витрат, сторонами не узгоджені розміри і порядок відшкодування відповідачем позивачу витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Враховуючи приписи ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180, п. 8 ст. 181 ГК України, суд дійшов вірного висновку, що даний договір є неукладеним, та є таким що не відбувся, отже за неукладеним договором у сторін відсутні зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти того, що договір між сторонами не укладався.

Крім того, в матеріалах справи є документи, які спростовують обставини щодо наявності договірних відносини між сторонами, зокрема, акт ревізії Бердянської державної об'єднаної фінансової інспекції № 002-21/6 від 09.04.2012 р. фінансово-господарської діяльності КП Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А" за період з 01.01.2008 р. по 01.02.2012 р., висновки якої позивачем не спростовані, листи КП "Житло сервіс-2А" № 1197 від 21.08.2008 р. і № 780 від 09.11.2011 р., претензія № 307 від 22.05.2012 р., та відповідь Бердянської міжрайонної прокуратури № 18-12 від 31.01.2012 р.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано апелянтом, що позивачем не надано належних та допустимих доказів надання відповідачу послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за спірний період.

Надані позивачем до матеріалів справи акти виконаних робіт за період з січня 2008 року по грудень 2012 року включно не можуть бути такими доказами, оскільки всі вони складені одноособово позивачем, доказів їх направлення або вручення відповідачу позивач суду не надав.

Отже, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином не доведені, а тому обґрунтовано залишені судом без задоволення.

Позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних у сумі 1014,26 грн. за спірний період, є похідними від основної вимоги, а відтак висновок суду про відмову у їх задоволенні є правомірним.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов»язань, визначених статтею 175 ГК України. Враховуючи відсутність між сторонами зобов»язань внаслідок не укладення договору, питання щодо застосування позовної давності, що ставилося відповідачем у відзиві на позов, є передчасним, а тому до уваги не приймається.

Доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції не врахував приписи ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій» та ст. 67, 68 Житлового Кодексу України та ст. ст. 1, 18, ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не беруться до уваги, у зв'язку з тим що апелянт не надав суду належних та допустимих доказів надання відповідачу послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за спірний період.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення, у зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2013 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житло сервіс-2А», м. Бердянськ на рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2013 року у справі №908/1887/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2013 року у справі №908/1887/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

В.М. Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.