Постанова

від 06.04.2009 по справі 05/263-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/263-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2009 р.                                                           Справа № 05/263-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Галіуліна Н.В., Мартиненко Н.В., Грянік А.Л.

відповідача -  Чиненова Л.І., Щур Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 304Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 21.01.09 по справі № 05/263-08

за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків

до  ТОВ "Науково-сервісний центр Енергія -плюс", м. Харків

про витребування майна -

встановила:

В листопаді 2008 р. позивач – АК „Харківобленерго”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень, просив суд зобов'язати відповідача  - ТОВ „Науково-сервісний центр Енергія-плюс”, м. Харків повернути позивачу матеріали в загальній кількості 3187 кг., а саме швелер 12 в кількості 0,0936 т. по ціні 2778,85 грн. на суму 312,12 грн., лист 8 мм в кількості 0,0849 т. по ціні 3580,212 грн. на суму 364,75 грн., прут в кількості 0,3118 т. по ціні 1069,02 грн. на суму 399,98 грн., швелер 16-24 в кількості 0,8596 т. по ціні 4325,00 грн. на суму 4461,32 грн., швелер 10-14 в кількості 0,9535 т. по ціні 4670,00 грн. на суму 5343,42 грн., труба 76х4 в кількості 0,031 т. по ціні 2950,00 грн. на суму 109,74 грн., труба Д76х4 в кількості 0,013 т. по ціні 2783,00 на суму 43,42 грн., лист сталевий в кількості 0,8395 т. по ціні 3224,93 грн. на суму 3248,80 грн., посилаючись на неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором № 3/542/4 від 01.02.05 р., вимог ч. 1 ст. 840, та ст. 841 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.01.09 р. (суддя Ольшанченко В.І.) по справі № 05/263-08 в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що укладеним між сторонами договором не встановлено ані норми витрат матеріалу, ані строків повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальності підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; що позивачем був пропущений встановлений законом строк позовної давності, в межах якого позивач мав право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав; що використання певної кількості матеріалів не є прихованим недоліком, і використання саме вказаної позивачем кількості матеріалу могло бути виявлене останнім під час підписання акту за травень 2005 р.; що відповідно до акту перевірки від 10.02.06 р. всі матеріали були списані Чугуївською РЕМ та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що відповідач листом № 012/02 від 14.02.06 р. визнав, що після виконання ним підрядних робіт, залишилась невикористаною певна кількість матеріалів, з вимогою про витребування яких позивач і звернувся до суду по даній справі, і зазначена обставина, з урахуванням вимог ст. 267 ЦК України, на думку позивача, є дією, яка свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку повернути позивачу зазначені матеріали. Крім того, позивач також зазначає, що спірні матеріали на склад Чугуївського РЕМ не завозилися, оскільки відповідні документи (картки складського обліку) позивачем не складалися та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 3/542 від 01.02.05 р., про що сторони, без будь-яких заперечень склали відповідний акт, при цьому після виконання робіт невикористану частину матеріалу він начебто залишив на об'єкті, оскільки жодних підстав їх забирати у відповідача не було; що позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності, в межах якого позивач мав право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.02.05 р. між сторонами укладено договір № 3/542/4, відповідно до умов якого підрядник (відповідач) прийняв на себе зобов'язання по капітальному ремонту гаража Чугуївського РЕМ з матеріалів замовника (позивача) або набутих по договору купівлі-продажу, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.

Ціна даного договору становить 26254,80 грн.

Згідно з п. 2.5 договору № 3/542/4 від 01.02.05 р. замовник оплачує вартість придбаних матеріалів по окремому договору купівлі-продажу.

На виконання вищевказаного договору сторони 01.02.05 р. уклали договір № 3/542 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець (відповідач) зобов'язався поставити і передати покупцю (позивачу) матеріали, необхідні для виконання ремонтних робіт, на загальну суму 20270,40 грн., а покупець зобов'язується прийняти ці матеріали і оплатити їх.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору № 3/542 від 01.02.05 р. покупець повинен був здійснити повну попередню оплату матеріалів, а продавець протягом 14 днів після отримання попередньої оплати забезпечити доставку матеріалів і товарів покупцю за адресою: м. Чугуїв, вул. Комсомольська, 2, Чугуївське РЕС.

Позивач не своєчасно виконав свої зобов'язання за договором № 3/542 від 01.02.05 р. Заборгованість остаточно сплатив 23.06.08 р.

Відповідач своєчасно та повністю виконав свої зобов'язання за договором № 3/542 від 01.02.05 р. та за б/н накладними від 25.05.05 р. передав позивачу передбачені умовами даного договору матеріали на загальну суму 39914,81 грн.

Позивач за актами прийому-передачі від 25.05.05 р. передав відповідачу на виконання умов договору № 3/542 від 01.02.05 р. в роботу матеріали, які залишилися у власності позивача, на загальну суму 39914,81 грн.

Відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 3/542/4 від 01.02.05 р. в повному обсязі, що підтверджується копією акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2005 р. від 30.05.05 р. При цьому, в п. Х вказаного акту зазначено що вартість матеріальних ресурсів поставки замовника в сумі 39914,81 грн. до загальної вартості виконаних відповідачем робіт за згаданим актом не включена.

З 16.01.06 р. по 10.02.06 р. працівниками КРУ у позивача була здійснена перевірка фінансово-господарської діяльності Чугуївської РЕМ за період з 01.01.05 р. по 01.01.06 р., якою встановлено, що роботи по реконструкції гаража виконувались відповідачем з матеріалів РЕМ, які були придбані у відповідача на суму 39914,81 грн. Ці матеріали були включені до акту виконаних робіт за квітень 2005 р. Картки складського обліку на них не оформлялися, що свідчить про те, що матеріали на склад не завозилися. При виконанні контрольних замірів в присутності представника підрядної організації обсяги виконаних робіт підтвердилися, однак на вказаний обсяг робіт повинно бути списано 5630 кг металоконструкцій, а фактично списано 8817 кг, чим безпідставно завищена вартість незавершеного виробництва на 11902,96 грн., про що складено акт від 10.02.06 р.

В надісланому відповідачем на адресу позивача листі № 012/02 від 14.02.06 р. відповідач зокрема зазначив наступне: „Після виконання частини робіт по реконструкції гаража на Вашому підприємстві залишок матеріалів (метал), який залишився у нас склав 3187 кг. Отриманого від замовника 8817 кг. металу, використаного по акту прийому виконаних робіт за травень 2005 р. –5630 кг. (в т.ч. профнастілу –699 кг.)”.

30.04.08 р. Чугуївська РЕМ направила відповідачу лист за № 29-0/26-298 з пропозицією повернути невикористані матеріали до 15.05.08 р.

Неповернення відповідачем зазначених матеріалів стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Разом з тим, як стверджує відповідач, невикористані матеріали були залишені відповідачем на об'єкті, оскільки вони не приймалися ним на відповідальне зберігання. В обґрунтування вказаного відповідач посилається зокрема на акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2005 р. від 30.05.05 р., відповідно до якого 39914,81 грн. вартості матеріальних ресурсів поставлених замовником до загальної вартості виконаних відповідачем робіт за згаданим актом не увійшли, що, на думку позивача, свідчить про те, що позивачу було відомо про кількість матеріалів, який був використаний відповідачем при виконанні підрядних робіт.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що укладеним між сторонами договором № 3/542/4 не встановлено ані норми витрат матеріалу, ані строків повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальності підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; що позивачем був пропущений встановлений законом строк позовної давності, в межах якого позивач мав право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав; що використання певної кількості матеріалів не є прихованим недоліком, і використання саме вказаної позивачем кількості матеріалу могло бути виявлене останнім під час підписання акту за травень 2005 р.; що відповідно до акту перевірки від 10.02.06 р. всі матеріали були списані Чугуївською РЕМ та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Зокрема господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно дійшов висновку про пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст.ст. 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.  Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як свідчать матеріали справи, відповідач листом № 012/02 від 14.02.06 р. підтвердив, що після виконання робіт в нього залишилася певна кількість належних позивачу матеріалів, з вимогою про витребування яких позивач в подальшому звернувся до суду по даній справі. Тобто надсилання вказаного листа фактично є дією, яка перервала перебіг встановленого законом строку позовної давності та почала новий відлік.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач звернувся з позовом до суду в листопаді 2008 р., тобто в межах строку позовної давності, який почав заново свій відлік з 14.02.06 р., порушене право позивача в даному випадку підлягає захисту.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Відповідно до ст.  837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1-2 ст. 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, при виконанні підрядних робіт за договором № 3/542/4, крім іншого, використовував належні позивачу на праві власності матеріали. Факт передання матеріалів та їх певний асортимент, а також факт їх належності позивачу підтверджується зокрема актами прийняття-передачі б/н від 25.05.05 р.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно зазначив про те, що в договорі № 3/542/4 сторонами не було передбачено норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а так само і відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Однак, господарський суд при цьому не врахував, що зазначені обставини жодним чином не звільняють відповідача від встановленого ч. 1 ст. 840 ЦК України обов'язку щодо надання замовнику звіту про використання матеріалу та від обов'язку щодо повернення його залишку. До того ж, вказаний договір розірваний або визнаний недійсним не був, та фактично був виконаний сторонами.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, відповідного звіту відповідач позивачу не надавав. Про використання відповідачем в роботі не всього переданого позивачем матеріалу (8817 кг. в асортименті, зазначеному в актах б/н від 25.05.05 р.), а лише 5630 кг. металу та його відповідного асортименту, зокрема підтверджується актом прийняття виконаних підрядних робіт за травень 2005 р., актом КРУ позивача від 10.02.06 р. та також не заперечується відповідачем.

Тобто відповідач включивши отримані від позивача за актами прийому-передачі від 25.05.05 р. матеріали в акт прийняття виконаних підрядних робіт за травень 2005 р. підтвердив його використання при виконанні підрядних робіт, але фактично зависив обсяг використаного матеріалу, що було засвідчено актом КРУ позивача від 10.02.06 р.

При цьому, в акті прийняття виконаних підрядних робіт за травень 2005 р., на який посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, дійсно йдеться про виключення вартості матеріальних ресурсів замовника на суму 39914,81 грн., однак зазначена обставина, з урахуванням вимог ст. 34 ГПК України, відповідних вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, не можуть свідчити про залишення залишку невикористаних матеріалів на території Чугуївського РЕМ, як зазначає відповідач.

Крім того, про наявність саме у відповідача залишку матеріалів свідчить також лист від 14.02.06 р. № 012/02,  в якому останній підтвердив що в нього після виконання робіт залишився матеріал (метал) в кількості 3187 кг.

Отже, після формальної передачі матеріалу позивачу за накладними, відповідач того ж дня прийняв його за відповідним актом, та використовував вказані матеріали в подальшому в роботі. А після проведеної КРУ перевірки і встановлення ним факту завищення обсягу використаного відповідачем матеріалу останній підтвердив його наявність в нього у відповідній кількості. І це підтвердження його наявності стало дією, яка свідчить про визнання боргу, а так само –переривання перебігу строку позовної давності.

Як свідчить прийняте по справі рішення, господарський суд зазначені обставини при його прийнятті не врахував, що в свою чергу призвело до прийняття неправильного рішення.

Разом з тим, як свідчать акт прийняття виконаних підрядних робіт за травень 2005 р. акт КРУ позивача від 10.02.06 р., лист № 012/02 від 14.02.06 р., та не заперечується відповідачем, після виконання відповідачем робіт за договором № 3/542/4 залишок невикористаних матеріалів склав 3187 кг. металу, а саме, швелер 12 в кількості 0,0936 т. по ціні 2778,85 грн. на суму 312,12 грн., лист 8 мм в кількості 0,0849 т. по ціні 3580,212 грн. на суму 364,75 грн., прут в кількості 0,3118 т. по ціні 1069,02 грн. на суму 399,98 грн., швелер 16-24 в кількості 0,8596 т. по ціні 4325,00 грн. на суму 4461,32 грн., швелер 10-14 в кількості 0,9535 т. по ціні 4670,00 грн. на суму 5343,42 грн., труба 76х4 в кількості 0,031 т. по ціні 2950,00 грн. на суму 109,74 грн., труба Д76х4 в кількості 0,013 т. по ціні 2783,00 на суму 43,42 грн., лист сталевий в кількості 0,8395 т. по ціні 3224,93 грн. на суму 3248,80 грн.

З урахуванням вказаного, а також того, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень всупереч вимогам ст. 32-34, 36 ГПК України не надав належних та допустимих доказів того, що залишок матеріалів після завершення робіт були передані (повернуті) позивачу, а так само залишені на території Чугуївського РЕМ, рішення господарського суду про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а заявлений позивачем позов про витребування вищезазначеного майна, з урахуванням вимог п. 1 ст. 840 ЦК України, підлягає задоволенню.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що після підписання акту прийняття виконаних робіт позивач на протязі 3-х років не звертався з претензіями щодо повернення залишку матеріалів, оскільки зазначені обставини жодним чином не спростовують обов'язку відповідача щодо надання відповідного звіту та повернення залишку невикористаних матеріалів.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 142,84 грн. держмита, 71,42 грн. держмита по скарзі та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.01.09 р. по справі № 05/263-08 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-сервісний центр Енергія-плюс” (61003, м. Харків, пров. Кузнечний, 2; МФО 328384; Код ЄДРПОУ 33287972; р/р 26001013747001 в АКБ „Імексбанк” м. Харкова) повернути Акціонерній компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 146; МФО 351599; Код ЄДРПОУ 00131954; п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базис”) матеріали в загальній кількості 3,187 т. на загальну суму 14283,55 грн., а саме:

швелер 12 в кількості 0,0936 т. вартістю 312,12 грн.,

лист 8 мм в кількості 0,0849 т. вартістю 364,75 грн.,

прут в кількості 0,3118 т. вартістю 399,98 грн.,

швелер 16-24 в кількості 0,8596 т. вартістю 4461,32 грн.

швелер 10-14 в кількості 0,9535 т. вартістю 5343,42 грн.,

труба 76х4 в кількості 0,031 т. вартістю 109,74 грн.,

труба Д76х4 в кількості 0,013 т. вартістю 43,42 грн.,

лист сталевий в кількості 0,8395 т. вартістю 3248,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-сервісний центр Енергія-плюс” (61003, м. Харків, пров. Кузнечний, 2; МФО 328384; Код ЄДРПОУ 33287972; р/р 26001013747001 в АКБ „Імексбанк” м. Харкова) на користь Акціонерній компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 146; МФО 351599; Код ЄДРПОУ 00131954; п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базис”) 142,84 грн. держмита, 71,42 грн. держмита по скарзі та 118 грн. судових витрат.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.