Постанова

від 16.03.2009 по справі 5020-2/556

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-2/556

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

11 березня 2009 року  

Справа № 5020-2/556

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача:          Доденкової Людмили Юріївни, довіреність №  1546   від 30.07.08;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 12.01.2009 у справі № 5020-2/556

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Т. Шевченка, 18, м. Київ 30,01030); (99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Телеком" (вул. Хрустальова, 107, м. Севастополь,99055) вул. Шостака, 1, кв. 1, м. Севастополь, 99045)

про стягнення 39489,83 грн.                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.01.2009 у справі № 5020-2/556 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Телеком" на   користь   відкритого  акціонерного  товариства "Укртелеком" 22796,31 грн. - суми основного боргу, 411,00 грн. - пені,  3% річних - 183,26 грн., втрати від інфляції - 56,39 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 234,47 грн. Та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 70,06 грн.

В інший частині позовних вимог відмолено.

В основу рішення покладені загальні норми зобов'язального права, а саме норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положення статті 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні відносини сторін.

Також суд стягнув пеню, річні та інфляційні втрати на підставі статей 230 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у частині позовних вимог, суд зазначив те, що договір, на підставі якого відповідач повинен сплачувати певні грошові кошти за надані послуги, припинив свою дію, а тому за послуги надані після спливу цього строку договірної заборгованості не виникає.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні всіх обставин справи. Позивач посилається на те, що спірний договір не припинив свою дію, оскільки між сторонами була укладена додаткова угода, яка передбачає автоматичну пролонгацію.

Відповідач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2007 між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" та товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Телеком" укладений договір № 803620-510 про надання телекомунікаційних послуг.

Згідно пунктів 1.1-1.2 Договору предметом Договору є взаємне надання Сторонами телекомунікаційних послуг у точках взаємоз'єднання мереж, організованих  для  пропуску  міжміського  та  міжнародного  телефонного трафіку в м. Севастополі, а також порядок та умови розрахунків за ці послуги.

Послуги, які сторони надають один одному, визначені у пунктах 1.3 та 1.4 Договору.

Відповідно до пунктів 2.2.4-2.2.5 Укртелеком зобов'язався:

- готувати акти здавання-приймання наданих послуг та надсилати їх оператору не пізніше 7 числа місяця, що настає за звітним;

- проводити розрахунки з оператором за послуги доступу до телекомунікаційної мережі оператора за розрахунковими таксами, зазначеними в додатках №2, 3, 5, 6, та за послуги розрахунків з абонентами (додаток № 4).

Оператор зобов'язаний: проводити розрахунки з Укретелекомом за надання абонентам оператора телекомунікаційних послуг, відповідно до умов цього Договору; підписувати та надсилати до Укртелекому один примірник акта здавання-приймання наданих послуг протягом 3 календарних днів з дати його отримання від Укртелекому (пункти 2.3.2 та 2.3.4 Договору).

Оплата та порядок проведення розрахунків між сторонами встановлений розділом 3 Договору.

Згідно пунктів 3.11-3.13 Договору кожного місяця, починаючи з початку дії Договору, але не пізніше 7 числа місяця, що настає за звітним,  Укртелеком  на підставі даних тарифікації надає оператору інформацію про наданні послуги за формою статистичної звітності ВР-4.

На підставі цих даних визначається вартість наданих Укртелекомом/оператором послуг. Укртелеком до 7 числа кожного місяця надсилає Оператору акти здавання-приймання наданих послуг за кожним їх видом за формою, наведеною в додатках № 9 та №  10.

Підписані сторонами акти здавання-приймання наданих послуг є достатньою підставою для надсилання сторонами рахунків на оплату наданих послуг. До 10 числа місяця, що настає за звітним, сторони надсилають одна одній рахунки за надані у звітному періоді телекомунікаційні послуги відповідно до умов Договору.

Оплата сторонами  рахунків   проводиться   протягом   20  днів  з  дати  направлення рахунків, але не пізніше останнього числа місяця, що настає після звітного періоду. Рахунки за отримані послуги сплачуються шляхом простого банківського переказу на розрахунковий рахунок. Також розрахунки між сторонами за цим Договором можуть проводитися шляхом і зарахування   зустрічних   однорідних   фінансових   вимог.   Для   здійснення   такої   форми    розрахунку сторони підписують протокол проведення розрахунків (додаток №11 Договору), в якому відображають вартість послуг, наданих за звітний період, та суму перевищення, що належить до сплати стороною, визначеною боржником, у встановлені строки.

Якщо акти здавання-приймання наданих послуг не будуть підписані сторонами, то для формування рахунків на оплату наданих послуг приймаються дані Укртелекому з тарифікації та обліку трафіку від телекомунікаційної мережі оператора.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень  статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Зобов'язання з  надання телекомунікаційних послуг позивач  виконував  належним чином, рахунки по оплаті за послуги виставлялись позивачем своєчасно, але оплата за надані послуги у період з квітня по липень 2008 року відповідачем не здійснена, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем з урахуванням зарахування зустрічних однорідних фінансових вимог утворилась заборгованість у сумі 30796,31 грн.

Оскільки договір припинив свою дію 31.07.2008, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані за договором № 803620-510 від 09.07.2007 телекомунікаційні послуги у серпні 2008 року у розмірі 8042,87 грн.

Судом також встановлено, що 31.10.2008 відповідач частково погасив наявну суму заборгованості у розмірі 8000,00 грн.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню 22796,31 грн. основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, вказана норма щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3 % річних від простроченої суми - кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Аналогічне по суті положення містить норма статті 1214 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі безпідставного  одержання  чи  збереження  грошей нараховуються проценти за  користування  ними.

Перевіривши розрахунок суми вимог про стягнення 3 % річних, а також інфляційних втрат, колегія суддів вважає його вірним та повністю обґрунтованим.

Стосовно вимог позивача про стягнення суми пені судова колегія виходить з наступного.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору передбачена відповідальність відповідача за порушення строків оплати наданих послуг –нараховується пеня у розмірі 1 облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день затримки платежу, включаючи день оплати.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок місцевого суду суми пені та періоду за який вона підлягає сплаті, колегія суддів вважає його вірним.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12.01.2009 у справі № 5020-2/556 залишити без змін.                                                  

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                Ю.В. Борисова