Постанова

від 18.03.2009 по справі 5020-2/553

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-2/553

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ   

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

16 березня 2009 року  

Справа № 5020-2/553

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Борисов Олег Вікторович, довіреність № 0102/д від 02.02.2009,

Михайленко Тамара Сергіївна, довіреність № 0102/09 від 02.02.2009,

відповідача: Ізмоденов Дмитро Вікторович, довіреність б/н від 05.01.2009,

Коломаченко Галина Петрівна, довіреність № 02/34-10 від 23.12.2008,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Шевчук Н.Г.) від 22.01.2009 у справі №5020-2/553

за позовом           Приватного підприємства "Лазуріт ССР" (вул. К. Лібкнехта, 59, місто Севастополь, 99001)

до           Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)

про стягнення 746116,88 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лазуріт ССР" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" про стягнення 207501,74 грн.

У процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 746116,88 грн., з яких: сума основного боргу –731782,78 грн., неустойка –12103,49 грн., 3% річних –2230,61 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з недостовірністю даних в таблиці розрахунків, непред'явленням рахунків для оплати, невірним визначенням строків платежів та, відповідно, невірним розрахунком суми пені та 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.01.2009 (суддя Шевчук Н.Г.) у справі № 5020-2/553 позов задоволено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на користь Приватного підприємства "Лазуріт ССР" заборгованість у сумі 746116,88 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 7461,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не виконані зобов'язання  за договором, укладеним між сторонам, чим порушені норми статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з вказаним судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати частково та прийняти нове.

На думку сторони, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Так, суд у своєму рішенні посилається на пункт 5.1 договору підряду № 1215 від 15.12.2007 в обґрунтування законності пред'явлених позивачем вимог погасити заборгованість за авансовими платежами в сумі 119587,77 грн. на підставі виставлених рахунків: № 38 від 22.09.2008, № 39 від 22.09.2008, № 43 від 04.10.2008.

Однак, суд не дослідив матеріали справи та не прийняв до уваги доводи відповідача про незаконність вказаних вимог у зв'язку з тим, що вказані платежі не є авансовими, оскільки згідно з актом звірки зустрічних фінансових зобов'язань від 31.12.2008, оформленим та підписаним сторонами, відповідач не визнає заборгованість за рахунком № 43 від 04.10.2008 в сумі 21515,07 грн. з таких підстав.

Згідно з пунктом 5.1 договору передбачена попередня оплата у розмірі 30 % суми кожного блоку, вказаного в додатках до договору № 1, 2, 3, за 5 банківських днів до початку виконання робіт за виставленими рахунками. Однак, рахунок № 43 від 04.10.2008 позивачем на адресу відповідача виставлений не був, позивач вказаний рахунок, а також докази його вручення відповідачу, до матеріалів справи не долучив.

Крім того, судом не прийнято до уваги, що згідно з пунктом 5.1 договору авансові платежі здійснюються тільки по блокам, які вказані у додатках до договору № 1, 2, 3. Однак, у вказаних додатках  відсутні номери блоків, які вказує позивач в рахунку № 43 від 04.10.2008 та рахунку № 39 від 22.09.2008.

Таким чином, платіжні вимоги позивача за рахунками № 43 та № 39 не є авансовими платежами, а тому не підлягають сплаті. Позивач не має права вимагати сплатити йому аванс, крім випадків, встановлених договором. Договором не була передбачена сплата авансу за роботу на блоках № 05 и 09.

Також, згідно з умовами договору подальші платежі за виконані роботи здійснюються на підставі виконаних актів виконаних робіт. Позивач не підтвердив виконання указаних в рахунках робіт, виконану роботу відповідачу не здавав, акти виконаних робіт не оформив.

Також, суд неправомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення пені та 3 % річних, оскільки прострочення платежу не підтверджується матеріалами справи, рахунки № 27 від 04.07.2008, № 30 від 15.08.2008, № 33 від 03.09.2008, № 34 від 03.09.2008, № 40 від 22.09.2008, № 43 від 04.10.2008 не були долучені до матеріалів справи. Крім того, позивач не надав доказів вручення даних рахунків відповідачу, отже безпідставно здійснив розрахунок пені з дати оформлення рахунків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.

Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, судова колегія встановила таке.

15.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством „Севастопольський морський завод" (Замовником) та Приватним підприємством „Лазурит ССР" (Виконавцем) укладений договір № 1215, згідно з яким Виконавець зобов'язується здійснювати роботи по виготовленню металоконструкцій секцій блоків корпусу судна, виготовленню об'ємних блоків із секцій і збиранню цих об'ємних блоків на стапелі у корпус судна, а також додаткові роботи за листами-замовленнями Замовника при погодженні сторонами суттєвих умов виконання робіт, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити обумовлені договором роботи на умовах, вказаних у договорі (т.1, а.с. 18-44).

Сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту підписання і досягнення згоди по всіх істотних умовах та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань і здійснення розрахунків.

Відповідно до пунктів 4.1 та 6.1 договору, в залежності від виду робіт, сторонами погоджена вартість виготовлення окремих секцій блоку судна, вартість виготовлення окремих блоків із секцій на судні та вартість монтажу окремих блоків на похилому стапелі судна (додатки № 1, № 2, № 3 до договору), а також визначені графіки виготовлення і поставки деталей та збирання і формування блоків (додатки № 4, № 5 до договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються Замовником наступними платежами:

-          перший платіж - попередня оплата у розмірі 30 % суми вартості кожного блоку, вказаної в додатках до договору № 1, № 2, № 3 - за 5 банківських днів до початку виконання робіт та виготовленню секцій, блоків та зборки корпусу по виставленим рахункам;

-          подальші платежі здійснюються за кожний пункт робіт, вказаних у додатках № 1, № 2, № 3, протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт і виставлення рахунку Виконавцем за мінусом авансу;

-          остаточний розрахунок здійснюється після підписання приймально-здавального акту по виготовленню металоконструкцій згідно з даним договором в обсязі даного договору і виставлення рахунку Виконавцем;

-          платежі за додаткові роботи здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на ці роботи і виставлення рахунку Виконавцем.

03.06.2008, 11.08.2008, 27.08.2008, 17.09.2008, 03.10.2008 сторонами були укладені додаткові угоди № № 1, 2, 3, 4, 5 до договору від 15.12.2007 стосовно виконання додаткових робіт та збільшення договірної ціни, а також стосовно зміни кола осіб, які уповноважені підписувати акти виконаних робіт.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За умовами договору передбачено здачу-прийом робіт по кожному окремому блоку згідно з додатками № 1, № 2, № 3 із складанням відповідного акту, а також оплата за виконані роботи по кожному окремому блоку (поетапна здача-прийом робіт і поетапна оплата).

Остаточно роботи, передбачені договором, не виконані.

Згідно з актами здачі-прийому робіт № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 відповідно від 04.08.2008, 17.09.2008, 03.10.2008, 04.10.2008, 06.10.2008, 07.10.2008, 15.10.2008, 16.10.2008, 23.10.2008, 04.11.2008, 05.11.2008, 06.11.2008, 06.11.2008, 06.11.2008, 06.11.2008, 06.11.2008, 07.11.2008, 07.11.2008, 07.11.2008, 11.11.2008, 20.11.2008, 20.11.2008, 20.11.2008, 21.11.2008, 21.11.2008, 21.11.2008, 21.11.2008, 27.11.2008, 27.11.2008, 28.11.2008, 28.11.2008, 29.11.2008, 29.11.2008, оформленими сторонами відповідно до умов договору, Приватне підприємство „Лазурит ССР” виконало і здало, а Відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод” прийняло роботи по ряду блоків (т.1, а.с. 48-58, 77-100).

З матеріалів справи слідує, що позивачем були виставлені рахунки для оплати авансу на загальну суму 119587,77 грн. та для оплати виконаних робіт за актами виконаних робіт на суму 1176033,08 грн.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами, заборгованість відповідача по авансам за договором № 1215 від 15.12.2007 на 03.12.2008 склала 119587,77 грн.

Відповідач роботи за договором оплатив на загальну суму - 563838,07 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 731782,78 грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлені загальні умови виконання зобов'язань, згідно з якими зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Враховуючи викладене, заявлена сума основної заборгованості у розмірі 731782,78 грн. за договором № 1215 від 15.12.2007 підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1  статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено (частина 3 статті 232 Господарського кодексу України).

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1 договору № 1215 від 15.12.2007 сторони визначили, що при простроченні другого та послідуючих платежів Замовник сплачує Виконавцю  пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в розмірі  12103,49 грн. та 3 % річних в сумі 2230,61 грн.

Судовою колегією перевірено розрахунок пені та 3 % річних та  встановлено, що він відповідає встановленим вимогам законодавства.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи рахунків № № 38, 39, 43 та доказів надсилання їх відповідачеві, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, а саме:  а.с. 104 т.1, а.с. 30, 32, 33 т.2. Рахунок № 43 від 04.10.2008 був отриманий відповідачем 04.10.2008, що підтверджується відміткою про отримання на супровідному листі.

Також, твердження відповідача про те, що оплата рахунків № 43 від 04.10.2008 та № 39 від 22.09.2008 не є авансовим платежем не відповідає дійсності, оскільки пункт 5.1 договору  № 1215 від 15.12.2007 встановлює загальний порядок оплати виконаних робіт і передбачає  здійснення передплати. Без передплати, за актами виконаних робіт і виставленим рахункам здійснюється оплата додаткових робіт.

Крім того, додатковими угодами вносилися зміни до договору, але порядок здійснення оплати не змінювався.  Тобто, роботи на блоках № 05 та № 09 є основними роботами і підлягають оплаті в порядку, передбаченому пунктом 5.1 договору.

Оскільки  оплата за рахунками № 43 від 04.10.2008 та № 39 від 22.09.2008 є авансовим платежем, вимоги позивача сплатити грошові кошти за вказаними рахунками не повинні підтверджуватися актами виконаних робіт.

Отже, твердження відповідача про безпідставність вимог позивача за рахунками № 39 та № 43 є необґрунтованими.

Щодо законності стягнення судом першої інстанції  пені та 3 % річних, судова колегія зазначає наступне.

Доказом вручення рахунку Замовнику є відмітка Замовника на рахунку з вказівкою дати отримання даного рахунку.

На кожному рахунку, наданому позивачем в обґрунтування своїх вимог, є відмітка відповідача про отримання.

Також, з розрахунку штрафних санкцій слідує, що пеня розрахована позивачем з моменту спливу 5 днів з дати отримання рахунку відповідачем, як це встановлено пунктом 5.1 договору, а не з дати оформлення рахунків, як про це стверджує відповідач.

Крім того, не відповідає дійсності твердження відповідач про те, що рахунки № 27 від 04.07.2008, № 30 від 15.08.2008, № 33 від 03.09.2008, № 34 від 03.09.2008, № 40 від 22.09.2008, № 43 від 04.10.2008 не були долучені до матеріалів справи, оскільки це спростовується матеріалами справи: а.с. 27, 29-31, 33 т.2.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, воно зміні чи скасуванню не підлягає.

Апеляційна скарга залишається без задоволення з вищевказаних підстав.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 22.01.2009 у справі № 5020-2/553 залишити без змін.

Головуючий суддя                              підпис                    В.А. Лисенко

Судді                                                            підпис                    К.В. Волков

                                                            підпис                    Ю.М. Гоголь