Постанова

від 18.06.2009 по справі 5020-2/553

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-2/553

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 червня 2009 р.                                                                                    № 5020-2/553  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

            Головуючого судді                                    Кочерової Н.О.

            суддів                                                          Мамонтової О.М.

                                                                                 Черкащенка М.М.

За участю представників сторін:

від позивача Борисов О.В. (дов. від 02.01.09р.)

від відповідача Ізмоденов Д.В. (дов. від 05.01.09р.)

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Севастопольський морський завод" на рішення господарського суду міста Севастополя від 22.01.09р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.09р.   

у справі № 5020-2/553

за позовом ПП "Лазуріт ССР", м. Севастополь

до ВАТ "Севастопольський морський завод", м. Севастополь

про стягнення 746 116,88грн.

                                                 В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.01.09р. у справі № 5020-2/553 (суддя Шевчук Н.Г.) задоволено позовні вимоги ПП "Лазуріт ССР" до ВАТ "Севастопольський морський завод" про стягнення 746 116,88грн. заборгованості.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.09р. (головуючий Лисенко В.А., судді Волков К.В., Гоголь Ю.М.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 22.01.09р. та постанову від 16.03.09р. скасувати частково, прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог щодо стягнення авансових платежів у сумі 76 687,17грн. відмовити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

15.12.07р. між Відкритим акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" (Замовник) та Приватним підприємством "Лазуріт ССР" (Виконавець) укладено договір № 1215, за умовами якого виконавець зобов'язався здійснити роботи по виготовленню металоконструкцій секцій блоків корпусу судна постачання №№ 01; 02; 03; 04; 10; 11; 12; 20; 21; 22; 23; 24 (з готових деталей: запилених, гнутих і т.і., які надаються замовником виконавцю) з здачею секцій на конструкцію (без підготовки їх під покраску) орієнтовною вагою 503 333 кг; виготовленню вищезазначених об'ємних блоків із секцій і збиранню їх на стапелі у корпус; додаткові роботи за листами-замовленнями замовника при погодженні сторонами суттєвих умов виконання робіт, а замовник - прийняти та оплатити роботи.

Згідно п. 5.1 договору розрахунки за договором здійснюються замовником в безготівковій формі наступними платежами: перший платіж - попередня оплата у розмірі 30 % суми вартості кожного блоку, вказаної в додатках № 1, № 2, № 3 до договору, за 5 банківських днів до початку виконання робіт по виготовленню секцій, блоків та зборки корпусу за виставленими рахунками; подальші платежі проводяться за кожний пункт робіт, вказаних у додатках № 1, № 2, № 3 на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт і виставлення рахунку виконавцем за мінусом авансу; остаточний розрахунок здійснюється після підписання акту приймання-здачі по виготовленню металоконструкцій і виставлення рахунку виконавцем; платежі за додаткові роботи здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на ці роботи і виставлення рахунку.

03.06.08р., 11.08.08р., 27.08.08р., 17.09.08р., 03.10.08р. сторонами були укладені додаткові угоди відповідно № № 1, 2, 3, 4, 5 про внесення змін до договору від 15.12.07р., якими сторони, зокрема, погодили виконання додаткових робіт та збільшення договірної ціни, а також зміну кола осіб, уповноважених підписувати акти виконаних робіт.

За актами здачі-прийому робіт №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 від 04.08.08р., 17.09.08р., 03.10.08р., 04.10.08р., 06.10.08р., 07.10.08р., 15.10.08р., 16.10.08р., 23.10.08р., 04.11.08р., 05.11.08р., 06.11.08р., 06.11.08р., 06.11.08р., 06.11.08р., 06.11.08р., 07.11.08р., 07.11.08р., 07.11.08р., 11.11.08р., 20.11.08р., 20.11.08р., 20.11.08р., 21.11.08р., 21.11.08р., 21.11.08р., 21.11.08р., 27.11.08р., 27.11.08р., 28.11.08р., 28.11.08р., 29.11.08р., 29.11.08р. відповідно, приватне підприємство "Лазуріт ССР" виконало, а Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" прийняло роботи по договору № 1215 на загальну суму 1 176 033,08грн. (а.с. 48-57, 77-100, т. 1).

10.11.08р. Приватне підприємство "Лазуріт ССР" звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" про стягнення 731 782,78грн. основного боргу (119 587,77грн. - неотриманих авансових платежів, 612 195,01грн. –вартості виконаних робіт), 12 103,49грн. пені та 2 230,61грн. 3 % річних (заява про уточнення позовних вимог від 13.01.09р., а.с. 133-135, т. 1).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.01.09р. у справі № 5020-2/553, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.09р., позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 731 782,78грн. основного боргу, 12 103,49грн. пені та 2 230,61грн. 3 % річних, нарахованих станом на 08.12.08р.

Судами встановлено, що роботи, визначені договором позивачем не закінчені. Виконані роботи оплачені відповідачем на загальну суму 563 838,07грн. За таких обставин, суди дійшли висновку про наявність основного боргу відповідача перед позивачем на суму 731 782,78грн.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він не ґрунтується на законодавстві та не відповідає матеріалам справи.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.  

На думку колегії, місцевий господарський суд передчасно включив до суми основного боргу неотримані авансові платежі згідно рахунків №№ 39, 43 (а.с. 104, т. 1, а.с. 33, т. 2), не з'ясувавши при цьому чи є роботи по виготовленню блоків № 05 і № 09 додатковими, чи обумовленими пунктом 1.1.1 договору, залишивши поза увагою додаткову угоду № 2 від 11.08.08р. та абзац четвертий п. 5.1 договору № 1215, яким визначено порядок оплати додаткових робіт. Крім того, в порушення п. 3 ч. 1 ст. 84, п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України, суди не зазначили доводів, за якими відхилили докази відповідача, що авансові платежі у відповідності з п. 5.1 договору здійснюються тільки по блоках, які вказані у додатках №№ 1, 2, 3 до договору.   

Наведене свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у рішенні або постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржені рішення від 22.01.09р. та постанова від 16.03.09р. підлягають скасуванню, в зв'язку з порушенням норм процесуального та матеріального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 –11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -                                

                                    П О С Т А Н О В И В:    

         Касаційну скаргу ВАТ "Севастопольський морський завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 22.01.09р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.09р. у справі № 5020-2/553 скасувати повністю.

Справу № 5020-2/553 передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий суддя                                                           Н.О. Кочерова

Судді:                                                                                  О.М. Мамонтова                                                                   

                                                                                            М.М. Черкащенко