Постанова

від 23.09.2013 по справі 812/7597/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2013 року Справа № 812/7597/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Твердохліб Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Шкурупій Л.А. (керівник),

Столярова М.М. (довіреність від 11.09.2013 б/н),

Лук’янченко К.Є. (довіреність від 11.09.2013 б/н),

від відповідача - Кривонос О.Ю. (довіреність від 16.07.2013 № 3/10),

Кулигіна О.М. (довіреність від 01.07.2013 № 2/10),

Сєрджан А.Д. (довіреність від 22.07.2013 № 46/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор» до державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним акта від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0000152200, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор» до державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним акта від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0000152200.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач зазначив, що державною податковою інспекцією у Слов'яносербському районі проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор», код за ЄДРПОУ 31122749, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та відпрацювання відхилень між сумами податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Металелектромаш», код за ЄДРПОУ 38104548, за період з 01 липня 2012 року по 31 серпня 2012 року, за результатами якої складено акт від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749.

Відповідно до висновків акту перевірки від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749 позивачем порушено п.198.6 ст.198 та п.п. «г» п.201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в період, що перевірявся, у загальному розмірі 22267,00 грн., у тому числі в серпні 2012 року в сумі 22267,00 грн., порушенням п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України є неналежне оформлення договору ( не надання специфікації, яка є невід'ємною частиною договору), також не надання товарно-транспортних накладних, подорожніх листів автомобіля, або інших первинних документів (договір на транспортні послуги, рахунок на сплату транспортних послуг, акт виконання транспортних послуг та інші), які б підтверджували факт транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749 «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор», код за ЄДРПОУ 31122749, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та відпрацювання відхилень між сумами податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Металелектромаш», код за ЄДРПОУ 38104548, за період 01 липня 2012 року по 31 серпня 2012 року, з огляду на таке.

Між ТОВ «Металелектромаш» та ТОВ НВФ «Дозатор» було укладено договір поставки від 08 серпня 2012 року № К-86 на поставу металевого прокату.

За період з 01 липня 2012 року по 31 серпня 2013 року ТОВ НВФ «Дозатор» задекларувала податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 226116,00 грн., у тому числі по операціям з ТОВ «Металелектромаш» у розмірі 22267,00 грн. по декларації за серпень 2012 року.

Згідно з п.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Перша подія, яка відбулася раніше, це дата списання коштів з банківського рахунку ТОВ НВФ «Дозатор», що підтверджується платіжними дорученнями. Друга подія, це дата отримання ТОВ НВФ «Дозатор» від ТОВ «Металелектромаш по видатковій накладній від 13 серпня 2012 року № РН-0000296 товарно-матеріальних цінностей на суму 133603,72 грн., у тому числі податок на додану вартість 22267,29 грн.

На суму не до поставки 46717,34 грн. було здійснено повернення коштів, відповідно до листа від 16 серпня 2012 року № 113 в адресу ТОВ «Металелектромаш» на поточний рахунок ТОВ НВФ «Дозатор».

Загальна назва, кількість, ціни та сума металевого прокату оприбуткованого ТОВ НВФ «Дозатор» по прибутковій накладній від 13 серпня 2012 року № ДЗ-0000250 відповідає видатковій накладній від 13 серпня 2012 року №РН-0000296 ТОВ «Металелектромаш», а також загальна назва, кількість, ціни та сума металевого прокату усіх податкових накладних, з урахуванням корегувань, виписаних ТОВ «Металелектромаш».

Оприбуткований металевий лист було відпущено в виробництво для виготовлення лемешів, вузлів та деталей до машин садівництва, збирання та обробки ґрунту для сільського господарства. Виготовлена продукція була реалізована покупцям.

По домовленості між ТОВ «Металелектромаш» та ТОВ НВФ «Дозатор», затрати на транспортування металевого прокату були включені постачальником до складу ціни за металевий прокат і тому позивачем до складу валових витрат не включено (акта виконання робіт по транспортуванню вантажів не має.

02 липня 2013 року державною податковою інспекцією у Слов'яносербському районі Луганської області винесено податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0000152200, відповідно до якого збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 22267,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5566,25 грн., позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати недійсним акт перевірки від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0000152200.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеному у позові, просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечували, про що надали заперечення на адміністративний позов, у яких зазначили, що перед проведенням позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВФ «Дозатор», код ЄДРПОУ 31122749 було зроблено запит про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання від 29 травня 2013 року № 1872/22-205 до ДПІ у Печерському районі м. Києва. 10 червня 2013 року отримано лист № 78/7/22.10-11 про надання інформації від ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Металелектромаш», код ЄДРПОУ 38104548, та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Металелектромаш», код за ЄДРПОУ 38104548, щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками, а саме: ТОВ «Компанія «Мармур», код за ЄДРПОУ 37889288, ТОВ №КФ «Горизонталь», код за ЄДРПОУ 37889322, ТОВ «Тесей ЛТД», код за ЄДРПОУ 37818657, за період з 01 квітня 2012 року по 30 листопада 2012 року.

Крім того. Співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Металелектромаш», код за ЄДРПОУ 38104548, у зв'язку з проведенням перевірки. Підприємство за юридичною адресою: 01042, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Кудрі, буд. 5, не знаходиться.

Також, перевіркою ТОВ «Металелектромаш» встановлена відсутність основних виробничих фордів, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідач зазначає, що у наданих ТОВ «Металелектромаш» позивачу податкових накладних вказано місцезнаходження (податкова адреса продавця) - 01004, м. Київ, пл. Бессарабська, буд. 5, кв. 9, замість вірного 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд.5.

Крім того, позивачем не надано до перевірки дорожні листи, не зважаючи на те, що первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік та безпосередньо підтверджує факт транспортування товарів, фактичне здійснення купівлі-продажу.

Окрім цього, у договорі поставки від 08 серпня 2012 року № К-86 в п.п.3.1 п.3 зазначено умова поставки «Інкотермс-2000», ні розшифровки будь-яких з чотирьох категорій, ні розшифровки будь-якого з тринадцяти термінів не наводиться, що не дає можливості визначити особливості укладання договору із контрагентом та ідентифікувати отримані послуги і підтвердити їх.

Таким чином, під час проведення перевірки було доведено те, що відбулося заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, внаслідок неналежного оформлення договору (не надання специфікації, яка є невід'ємною частиною договору), а також ненадання товарно-транспортних накладних, подорожніх листів автомобіля, або інших первинних документів.

У зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор» зареєстровано Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 11 січня 2001 року, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Слов'яносербському раойні Луганської області з 12 січня 2001 року за № 60, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200068452 (том 2 арк. справи 252, том 3 арк. справи 30-31, 34).

На підставі службового посвідчення, серія ЛГ № 092901, виданого 21 грудня 2012 року державною податковою інспекцією у Слов'яносербському районі, головним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю державної податкової інспекції у Сов'яносербському районі, інспектором І-рангу - Блищик Т..О. на підставі п.п.201.4 п.20.1 ст.20 розділу І, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 глави 8 розділу ІІ, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до наказу державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі від 23 травня 2013 року проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, та відпрацювання відхилень між сумами податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Металелектромаш» (код за ЄДРПОУ 38104548) за період з 01 липня 2012 року по 31 серпня 2012 року, за результатами якої складено акт від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749 «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор», код за ЄДРПОУ 31122749, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, та відпрацювання відхилень між сумами податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Металелектромаш», код за ЄДРПОУ 38104548, за період з 01 липня 2012 року по 31 серпня 2012 року (том 1 арк. справи 15-17, 18-31).

Згідно висновків акту від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749 перевіркою, встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор» п.198.6 ст.198 та п.п. «г» п.201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (податкова накладна оформлена з порушенням), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в періоді що перевірявся, у загальній сумі 22267,00 грн., у тому числі у серпні 2012 року в сумі 22267,00 грн. Порушенням п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України є неналежне оформлення договору (не надання специфікації, яка є невід'ємною частиною договору), а також ненадання товарно-транспортних накладних, подорожніх листі автомобіля, або інших первинних документів (договір на транспортні послуги, рахунок на оплату транспортних послуг, акт на виконання транспортних послуг та інші), які б підтверджували факт транспортування товарно-матеріальних цінностей.

На підставі акту перевірки від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749 державною податковою інспекцією у Слов'яносербському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0000152200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27833,75 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 22267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5566,75 грн. (том 2 арк. справи 220).

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі від 02 липня 2013 року № 0000152200, про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27833,75 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 22267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5566,75 грн. є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній

території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, 08 серпня 2012 року між ТОВ «НВФ «Дозатор» та ТОВ «Металелектромаш» укладено договір поставки № К-86 (том 2 арк. справи 211-213).

На виконання умов договору поставки від 08 серпня 2012 року № К-86 ТОВ «Металелектромаш» видало ТОВ «НВФ «Дозатор» податкову накладну № 17 на суму 59700,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 9950,00 грн., № 24 на суму 59700,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 9950,00 грн., № 31 на суму 36721,06 грн., у тому числі податок на додану вартість 5053,06 грн., № 46 на суму 25200,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4200,00 грн., які включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2012 року (том 1 арк. справи 52, 59-62).

Крім того, на виконання умов договору поставки від 08 серпня 2012 року № К-86 ТОВ «Металелектромаш» видало ТОВ «НВФ «Дозатор» видаткову накладну від 13 серпня 2012 року № РН-0000296 на суму 113603,72 грн., у тому числі податок на додану вартість 22267,29 грн., оприбуткування ТОВ «НВФ «Дозатор» товарно-матеріальних цінностей зазначених у видатковій накладній підтверджується прибутковою накладною від 13 серпня 2012 року № ДЗ-0000250 (том 1 арк. справи 63, 64).

Відповідно до листа ТОВ «НВФ «Дозатор» від 16 серпня 2012 року № 113 були повернуті ТОВ «Металелектромаш» надлишкові сплачені кошти у розмірі 46717,34 грн., що підтверджується випискою з розрахунку, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 95, № 96 (том 1 арк. справи 66, 67, 68).

Факт оплати ТОВ «ВКФ «Дозатор» товарно-матеріальних цінностей за договором поставки від 08 серпня 2012 року № К-86 підтверджується платіжними дорученнями від 06 серпня 2012 року № 540, від 07 серпня 2012 року № 541, від 08 серпня 2012 року № 543, від 10 серпня 2012 року № 555 (том 1 арк. справи 55-58).

Використання у подальшій господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договорами від 08 серпня 2012 року № К-86 підтверджується попередніми калькуляціями, видатковими накладними, податковими накладними, виписами з розрахунків, відповідно до яких стальні листи придбані у ТОВ «Металелектромаш» були використані при виготовленні іншої продукції, яка в подальшому була продана ТОВ «ВКФ «Дозатор», що відображено позивачем у податкових деклараціях за вересень, жовтень, грудень 2012 року, березень, квітень, червень, липень 2013 року (том 1 арк. справи 69-225, том 2 арк. справи 1-114, 115-122, 129-135, 141-148, 152-158, 164-175, 181-188, 194-203).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість до складу податкового кредиту серпня 2012 року відповідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям з ТОВ «Металелектромаш» податок на додану вартість в сумі 30053,51 грн., відповідно до розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації за серпень 2012 року відраховано суму податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Металелектромаш» у розмірі 7786,00 грн. (том 1 арк. справи 37-48).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у серпні 2012 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Металелектромаш» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Що стосується доводів відповідача щодо незнаходження ТОВ «Металелектромаш» за юридичною адресою, неможливості здійснення господарських операцій ТОВ «Металелектромаш», не встановлення факту отримання товарів (послуг) від контрагентів - продавців, у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Металелектромаш» (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання - передавання товару, довіреностей, документів, що засвідчуються транспортування, зберігання товарів та інше, суд зазначає, що порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагента позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Стосовно зазначення у податкових накладних місцезнаходження (податкова адреса продавця) - 01004. М. Київ, пл. Бессарабська, буд. 5, кв. 9, замість вірного 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд.5, суд зазначає, що у податкових накладних виданих ТОВ «Металелектромаш» позивачу вказана адреса, яка зазначена у договорі поставки від 08 серпня 2012 року № К-86, зазначені накладні були виписані контрагентом позивача, а у позивача відсутній законодавчо встановлений обов'язок перевіряти місцезнаходження свого контрагента за юридичною адресою, окрім цього, як вже зазначав суд, порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагента позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, неналежним чином оформлена податкова накладна (з невірним зазначенням адреси продавця) не може бути підставою нарахування податкового кредиту лише при наявності фактів, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій.

У свою чергу, судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами, реальність господарських операцій здійснених ТОВ «НВФ «Дозатор» з ТОВ «Металелектромаш».

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно відсутності доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей, а саме товарно-транспортних накладних, оскільки, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто товарно-транспортні накладні не є обов'язковими документами, відповідно до яких платник податків має право на нарахування податкового кредиту.

Крім того, відповідно до умов договору поставки від 08 серпня 2012 року № К-86, умови поставки трактуються згідно з Інкотермс-2000.

Стосовно цього у судовому засіданні представником позивача зазначено, що поставка здійснювалась ТОВ «Металелектромаш» на адресу ТОВ «НВФ «Дозатор».

Суд, зазначає, що не зазначення у договорі поставки виду Інкотермс-2000 не може бути підставою для збільшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з урахуванням того, що у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи виконання умов договору поставки та реальність здійснення господарських операцій за цим договором.

Стосовно не надання до перевірки ТОВ «НВФ «Дозатор» специфікацій до договору, суд зазначає, що у судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з неузгодженістю асортименту продукції з контрагентом специфікації не виписувались, що потягло в подальшому повернення надмірно сплачених коштів, що підтверджується випискою з розрахунку, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 95, № 96. Зазначене у подальшому знайшло своє відображення у податковому обліку позивача.

Отже, суду зазначає, що жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Крім того, відповідачем не надано до суду доказів порушення контрагентом позивача податкового законодавства (ТОВ «Металелектромаш» під час укладення договору поставки з ТОВ «НВФ «Дозатор» знаходилась на податковому обліку, було зареєстровано платником податку на додану вартість та інше.)

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0000152200 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27833,75 грн., з якої за основним платежем - 22267,00 грн. та 5566,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стосовно позовним вимог щодо про визнання недійсним акта від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВФ «Дозатор», код за ЄДРПОУ 31122749, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та відпрацювання відхилень між сумами податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Металелектромаш», код за ЄДРПОУ 38104548, за період з 01 липня 2012 року по 31 серпня 2012 року, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно діючого законодавства вказаний акт, на відміну від податкового повідомлення-рішення, не тягне за собою якихось юридичних наслідків для позивача, а тому не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Він є документом, що лише фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податкового органу.

З огляду на вказане акт перевірки є лише одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність яких оцінюється судом при розгляді справ, зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Крім того, суд враховує висновки Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України», відповідно до якого частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді. Тобто, умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку. Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод. При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дозатор» вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір по суті вимог, суд виходить з того, що суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Дії податкового органу по призначенню та проведенню перевірки, складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, оскільки не тягнуть за собою юридичних наслідків.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.

При цьому суд зазначає про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за приписами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд зазначає, що у випадку закриття провадження у справі, ці вимоги законодавства виконати не вбачається можливим з огляду на те, що такі вимоги як визнання протиправними дій податкового органу при проведенні перевірки платника податків не можуть бути оскаржені останнім в жодному з видів судочинства, окрім як в адміністративному.

З огляду ж на положення частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, а також на принцип диспозитивності, закріплений в статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позивач у справі адміністративного провадження вільний у виборі способів захисту свого порушеного права і суд не вправі за позивача вирішувати, з якими позовними вимогами йому слід звертатись до суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим у разі обрання особою при зверненні до суду способу захисту, який на переконання суду не відповідає об'єкту порушеного права, суд за результатами розгляду такої справи повинен відмовити позивачу у задоволенні таких позовних вимог, а не закривати провадження у справі, позбавляючи по суті таким чином особу самого права на звернення до суду.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове від 02 липня 2013 року № 0000152200 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27833,75 грн., з якої за основним платежем - 22267,00 грн. та 5566,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, в інший частині позовних вимог відмовити.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 23 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 вересня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор» до державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним акта від 07 червня 2013 року № 13/22-31122749, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0000152200 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове від 02 липня 2013 року № 0000152200 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27833,75 грн., з якої за основним платежем - 22267,00 грн. та 5566,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дозатор» (місцезнаходження: 93701, Луганська область, Слов'яносербський район, смт. Слов'яносербськ, пров. Центральний, буд. 1/5, ідентифікаційний номер 31122749) судовий збір у розмірі 243,93 грн. (двісті сорок три гривні дев'яносто три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27 вересня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб