Постанова

від 26.09.2013 по справі 820/4582/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

26 вересня 2013 р. справа № 820/4582/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ново-Водолажський масложировий комбінат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд:

- скасувати винесене Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення № 0000012210 від 08.01.2013 р. в частині нарахування ТОВ "Ново-Водолажський МЖК" суму податку на додану вартість у розмірі 79407,50 грн., в тому числі основний платіж - 63526,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 15881,50 грн.;

- скасувати винесене Нововодолазькою МДПІ Харківської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення № 0000022210 від 08.01.2013 р. в частині нарахування ТОВ "Ново-Водолажський МЖК" суму податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 138920,13 грн., в тому числі основний платіж - 111136,10 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27784,03 грн.;

- скасувати винесене Нововодолазькою МДПІ Харківської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення № 0000012230 від 08.01.2013 р., яким до ТОВ "Ново-Водолажський МЖК" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 249376,00 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Ново-Водолажський МЖК" судові витрати.

У зв'язку із закінченням реорганізації Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, первинного відповідача судом було замінено на належного відповідача - правонаступника Нововодолазьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 21.12.2012 р. № 1364/22-0-34/32339338 "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Ново-Водолажський масло - жировий комбінат" (код за ЄДРПОУ 32339338) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р.", відповідачем 08.01.2013 р. винесені податкові повідомлення - рішення № 0000012210, № 0000022210 та № 0000012230.

Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення № 0000012210, № 0000022210 та № 0000012230 від 08.01.2013 р. такими, що підлягають частковому скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ТОВ "Ново-Водолажський масложировий комбінат" зареєстроване Нововодолазькою районною державною адміністрацією 17.02.2003 р., перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 26.02.2003 р. за № 5-03, зареєстрований платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.02.2003 р. № 27960698.

Фахівцями Нововодолазької МДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 21.12.2012 р. № 1364/22-0-34/32339338 (т. 1 а.с. 14-50).

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат":

- порушено вимоги п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 173100,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 100173,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 44267,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 22730,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 2965,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 2965,00 грн.;

- порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 81347,00 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 63526,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1216,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 850,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 917,00 грн., за січень 2012 року в сумі 567,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 14271,00 грн.;

- порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, а саме: проведення розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО 02.03.2012 р. на суму 49875,00 грн.;

- порушено вимоги п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320, а саме: не оприбуткування в касі підприємства готівкових коштів на загальну суму 49875,00 грн. (т. 1 а.с. 48).

На підставі висновків акту перевірки Нововодолазькою МДПІ 08.01.2013 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 101683,75 грн., з яких 81347,00 грн. - за основним платежем, 20336,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0000022210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 216375,00 грн., з яких 173100,00 грн. - за основним платежем, 43275,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000012230, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 249376,00 грн. (т. 1 а.с. 64, 65, 66).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.01.2013 р. № 0000012210 та № 0000022210 слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ТОВ «Влада ІНК» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку Нововодолазької МДПІ було покладено відомості з довідки Каховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області від 03.08.2011 р. № 654/15-206/36922673 «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Влада ІНК» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та взаємовідносин з контрагентами за червень-липень 2011 року». Вказаною довідкою встановлено, що у ТОВ «Влада ІНК» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; підприємство не знаходиться за юридичною адресою; в червні 2011 року підприємство працювало з контрагентами ТОВ «Ерфольгія» (код ЄДРПОУ 36951873) та ПП «Кристал-Г» (код ЄДРПОУ 37151115), що мають ознаку ризикового кредиту.

Також, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.01.2013 р. № 0000012210 та № 0000022210 слугував висновок податкового органу щодо відсутності видаткових накладних та документів, підтверджуючих транспортування товару, по договору позивача з ТОВ «АСС-Гофропак», а також відсутність актів виконаних робіт, що підтверджують надання позивачу охоронних послуг підприємствами ТОВ «Альтернатива-2001» та ПП «ХОП».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Влада ІНК», ТОВ «АСС-Гофропак», ТОВ «Альтернатива-2001» та ПП «ХОП» мають ознаки нереальності здійснення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємий період (1 квартал 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ «АСС-Гофропак», з яким позивачем було укладено договір поставки № ПК-81 від 26.06.2010 р. (т. 1 а.с. 94-95) на поставку гофротари.

ТОВ «АСС-Гофропак» було виписано на адресу позивача видаткові накладні: № 5 від 03.01.2012 року, № 45 11.01.2012 року, № 246 від 06.02.2012 року, № 310 від 14.02.2012 року, № 408 від 23.02.2012 року, № 522 від 06.03.2012 року, № 548 від 12.03.2012 року, № 636 від 20.03.2012 року, № 724 від 27.03.2012 року (т. 1 а.с. 96-104) та податкові накладні: № 3 від 03.01.2012 року, № 55 від 11.01.2012 року, № 36 від 06.02.2012 року, № 106 від 14.02.2012 року, № 210 від 23.02.2012, № 61 від 06.03.2012 року, № 97 від 12.03.2012 року, № 201 від 20.03.2012 року, № 296 від 27.03.2012 року (т. 1 а.с. 105-113).

Транспортування товару від ТОВ «АСС-Гофропак» до позивача підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля (т. 1 а.с. 130-137). Позивачем було здійснено оплату товару (т. 1 а.с. 144-149).

В перевіряємому періоді (3-4 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Альтернатива-2001», з яким було укладено договір про надання охоронних послуг № 30 від 01.10.2005 р. по охороні відокремлених приміщень, будівель позивача (т. 1 а.с. 151-155).

Виконання вказаного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-Ю114 від 31.07.2011 року, № ОУ-0000133 від 31.08.2011 року, № ОУ-0000151 від 30.09.2011 року, № ОУ-Ю169 від 31.10.2011 року, № ОУ-0000188 від 30.11.2011 року, № ОУ-0000208 від 31.12.2011 року, № ОУ-Ю005 від 31.01.2012 року, № ОУ-0000024 від 29.02.2012 року, № ОУ-0000042 від 31.03.2012 року (т. 1 а.с.156-164).

ТОВ «Альтернатива-2001» було виписано на адресу позивача податкові накладні: № 25 від 31.07.2011 року, № 35 від 31.08.2011 року, № 25 від 30.09.2011 року, № 24 від 31.10.2011 року, № 23 від 30.11.2011 року, № 25 від 31.12.2011 року, № 25 від 31.01.2012 року, № 23 від 29.02.2012 року, № 22 від 31.03.2012 року (т. 1 а.с. 165-173). Позивачем було здійснено оплату наданих послуг (т. 1 а.с. 174-180).

В перевіряємому періоді (2-3 квартали 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ПП «ХОП», з яким було укладено договір про надання охоронних послуг № 2/0412 від 30.03.2012 р. по охороні відокремлених приміщень, будівель позивача (т. 1 а.с. 181-185).

Виконання вказаного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт: б/н від 30.04.2012 року, № ОУ-0000009 від 31.05.2012 року, № ОУ-0000027 від 30.06.2012 року, № ОУ-0000043 від 31.07.2012 року, № ОУ-0000059 від 31.08.2012 року, № ОУ-0000076 від 30.09.2012 року (т. 1 а.с. 186-191). Позивачем було здійснено оплату наданих послуг (т. 1 а.с. 192-195).

Отже, виконання угод між позивачем та ТОВ «АСС-Гофропак», ТОВ «Альтернатива-2001», ПП «ХОП» підтверджується видатковими та податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, подорожніми листами вантажного автомобіля, платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, отже, можливо зробити висновок, що витрати з отримання послуг, придбання товарів правомірно віднесено до валових витрат позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, виписані підприємствами, які станом на момент спірних правовідносин є платниками податку на прибуток, що не заперечувалося відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не спростовано.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, наданих послуг у процесі здійснення господарської операції.

Доказів того, що господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін, відповідач до суду не подав.

Оскільки висновки відповідача ґрунтуються лише на акті перевірки, слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Виконання договорів між позивачем та ТОВ «АСС-Гофропак», ТОВ «Альтернатива-2001», ПП «ХОП» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що вказані правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та зазначеними контрагентами і правомірність формування позивачем валових витрат.

В перевіряємому періоді (липень 2011 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Влада ІНК».

Між ТОВ "Ново-Водолажський МЖК" (Покупець) та ТОВ «Влада ІНК» (Продавець) 28.03.2011 р. був укладений договір купівлі-продажу № 280311 (т. 1 а.с.74-77), згідно якого позивачем було придбано олію соняшникову рафіновану дезодоровану.

ТОВ «Влада ІНК» було виписано на адресу позивача податкову накладну № 2 від 04.07.2011 р. на суму 381156,00 грн., в т.ч. ПДВ - 63526,00 грн. (т. 1 а.с. 79).

Матеріали справи також містять: видаткову накладну (т. 1 а.с. 78), товарно-транспортну накладну (т. 1 а.с. 80), накладні на внутрішнє переміщення (т. 1 а.с. 81-84), специфікації (т. 1 а.с. 85-87), банківську виписку (т. 1 а.с. 88).

Як було встановлено судом, згідно звіту за формою 1-ДФ по ТОВ «Влада ІНК», протягом 2011 року на підприємстві працювало 1-2 особи, в тому числі у 3 кварталі 2011 року кількість штатних працівників підприємства склала 1 особу (т. 3 а.с. 63).

При проведенні аналізу податкової звітності з ПДВ по ТОВ «Влада ІНК» встановлено, що операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів, а саме обсяги постачання (без ПДВ) у липні 2011 року становлять 2647616,00 грн., сума ПДВ - 529523,00 грн., відповідно у серпні 2011 року - 2031590,00 грн., сума ПДВ - 406318,00 грн. (т. 3 а.с. 66, 68).

Згідно додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за друге півріччя 2011 року по ТОВ «Влада ІНК», балансова вартість - основні засоби групи 9 (інші основні засоби) на початок звітного періоду складала 2629,00 грн., сума нарахованої амортизації - 751,00 грн. Основні засоби за іншими групами відсутні (т. 3 а.с. 65).

Крім того, ТОВ «Влада ІНК» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням державному реєстратору 18.08.2011 р.

Отже, суд приходить до висновку, що незначна кількість працівників ТОВ «Влада ІНК» за відсутності необхідних основних фондів не мала фізичної можливості здійснювати господарську діяльність вказаного підприємства з багатомільйонним оборотом. Товаром за наданими до суду документами була соняшникова олія у кількості 27,620 тн. Для зберігання та відвантаження такої кількості олії необхідно мати в наявності складські приміщення та значний штат працівників.

На підставі викладеного, суд вважає неможливим здійснення даної господарської операції між позивачем та ТОВ «Влада ІНК», та вважає її здійснення позивачем з метою штучного формування валових витрат та штучного формування податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Порядок формування валових витрат, обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, за відсутності належних первинних документів, позивачем не підтверджено правомірність формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Влада ІНК».

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Таким чином, враховуючи ознаки нереальності здійснення ТОВ «Влада ІНК» господарської діяльності, позивачем під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Влада ІНК» , не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 00000012210 від 08.01.2013 р. в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 79407,50 грн. (63526,00 грн. - основний платіж, 15881,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення № 0000022210 від 08.01.2013 р. в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 91318,63 грн. (73054,90 грн. - основний платіж, 18263,73 грн. - штрафні (фінансові) санкції) прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оскільки ТОВ "Ново-Водолажський МЖК" у своєму позові просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000012210 від 08.01.2013 р. в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 79407,50 грн., та оскільки в ході судового розгляду справи судом було визнано правомірним нарахування грошового зобов'язання в цій частині, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вказаної вимоги позивача.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000022210 від 08.01.2013 р., позивач просив суд скасувати вказане рішення в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 138920,13 грн., та оскільки в ході судового розгляду справи судом було визнано правомірним нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 91318,63 грн., суд дійшов висновку щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 47601,50 грн. (138920,13 - 91318,63).

Стосовно висновку відповідача про не оприбуткування позивачем у касах готівки та винесення на підставі такого висновку податкового повідомлення-рішення № 0000012230, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 249376,00 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено податковим органом в акті перевірки, 02.03.2012 р. позивачем було проведено розрахункові операції при продажу товарів без застосування РРО на суму 49875,00 грн. та не оприбутковано в касі підприємства готівкових коштів на загальну суму 49875,00 грн. Суд вважає необґрунтованими такі висновки відповідача з огляду на наступне.

Згідно запису в КОРО № 2020000385 від 27.09.2011 р. у розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» (фіскальний звітний чек РРО Z-звіт № 0445 від 02.03.2012 р.), позивачем 02.03.2013 р. було оприбутковано в касі підприємства готівкові кошти на загальну суму 49875,00 грн. (т. 3 а.с. 127, 128). Слід зазначити, що наявність роздрукованого Z-звіту підтверджує повне та своєчасне оприбуткування готівки, оскільки зазначена у ньому сума коштів занесена до фіскальної пам'яті та не може трактуватись як приховування.

Як зазначив у своїх письмових поясненнях представник позивача, оприбуткування вказаної суми готівкових коштів також підтверджується прибутковим касовим ордером № 14 від 02.03.2012 р., видатковим касовим ордером від 02.03.2012 р. та квитанцією № 43 АТ «УкрСиббанк» за 02.03.2012 р. з призначенням платежу «Надходження готівкових коштів від ТОВ "Ново-Водолажський МЖК", торговий виторг. Оригінали вказаних документів були надані до перевірки. Крім того, належне оприбуткування зазначеної суми знайшло своє відображення в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року.

Згідно ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Відповідно до п. 1, 9 ст. 3 вказаного Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Оскільки спірна сума була внесена позивачем до податкового та бухгалтерського обліку, проведена через РРО, зазначена у фіскальній пам'яті РРО, відображена на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, вклеєних до КОРО, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафу у розмірі 249375,00 грн. (49875 х 5) та 1,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у поданих до суду запереченнях не надано достатньо доказів в обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000012230 від 08.01.2013 р., а отже вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати винесене Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 0000022210 від 08.01.2013 р. в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" суму податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 47601,50 грн. (сорок сім тисяч шістсот одна гривня п'ятдесят копійок), з яких 38081,20 грн. - за основним платежем, 9520,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати винесене Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 0000012230 від 08.01.2013 р., яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 249376,00 грн. (двісті сорок дев'ять тисяч триста сімдесят шість гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" (63200, Харківська обл., Нововодолазький р-н, смт. Нова Водолага, вул. Пушкіна, буд. 49, код ЄДРПОУ 32339338) судові витрати у розмірі 1456,70 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят шість гривень сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.