Постанова

від 02.04.2009 по справі 2/480-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/480-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.09                                                                                               Справа №2/480-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі: Акімовій Т.М.

за участю представників:

від позивача:  Степанов В.А. (довіреність № 012-Д від 05.01.2009 р., юрисконсульт 1-ої категорії);   

від відповідача: Лоза В.Я. (довіреність № 01/217 від 31.03.2009 р., юрисконсульт);

Кудіцький І.М. (довіреність № 01/217 від 31.03.2009 р., заступник начальника УПКК);

Білоконь В.Ф. (довіреність № 01/217 від 31.03.2009 р., заступник начальника УПКК);

від прокуратури Запорізької області: Толсторебров І.М. (посвідчення № 301 від 01.03.2006 р., прокурор);  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Північно-Кримського каналу, м. Таврійськ Херсонської області,

та апеляційне подання заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству та Управління Північно-Кримського каналу, м. Херсон,

на рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 2/480-08

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь,

до відповідача: Управління Північно-Кримського каналу, м. Таврійськ Херсонської області,

за участю: заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству та Управління Північно-Кримського каналу,                     м. Херсон,

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від  01.04.2009 р. № 604 справу № 2/480-08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –          Федоров І.О. (доповідач), судді: Колодій Н.А., Яценко О.М.

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за їх згодою в судовому засіданні 02.04.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.2008 року по справі № 2/480-08 (суддя Скобєлкін С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Північно-Кримського каналу на користь ВАТ «Крименерго» 558497,97 грн. основного боргу, 3527,35 грн. – 3% річних, 22831,59 грн. інфляційних втрат, 7087,35 грн. пені, 6136,67 грн. сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Суд встановив, що відповідач дійсно має заборгованість перед позивачем, але на даний час відповідач сплатив 76,4% боргу (1807879,10 грн. з 2366377,07 грн.) і намагається зменшити заборгованість. Суд врахував, що погашення заборгованості здійснюється виключно з бюджетних коштів, виділення яких регулюється Кабінетом Міністрів України та Державним комітетом по водному господарству. В той же час відключення відповідача від енергопостачання призводить до припинення роботи всього каналу, неможливості проведення ремонтних робіт, підготовки до поливного періоду 2009 р. оскільки заборгованість відповідача на момент розгляду справи становила 24,6 % від загальної суми боргу, суд зменшив розмір пені до 24,6%, що складає 7087,35 грн. Суд відмовив відповідачу у звільненні від сплати 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вони не є штрафними санкціями у розумінні ст. ст. 230-231 ГК України.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить частково змінити оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким зменшити суму основного боргу на суму 35000 грн., тобто стягнути з відповідача суму 523497,97 грн., а також повністю звільнити відповідача від сплати 3%, інфляційних втрат та пені.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд не врахував, що платіжним дорученням № 2835 від 26.11.2008 р. відповідач перерахував позивачу 3500 грн., тому станом на 26.11.2008 р. сума боргу складає 523497,97 грн. Зауважує, що вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня, тому суд необґрунтовано відмовив у звільненні відповідача від сплати 3%, інфляційних втрат та пені.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Крім того, заступник прокурора Херсонської області звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству та Управління Північно-Кримського каналу, в якому просив скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким зменшити розмір стягнення основного боргу на суму 3500 грн., а також звільнити відповідача від сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені. В обґрунтування своїх вимог заступник прокурора вказав, що суд не врахував часткового погашення відповідачем боргу в сумі 35000 грн., а також те, що припинення бюджетного фінансування відповідача є форс-мажорною обставиною, яка унеможливлює виконання зобов'язань за договором у встановлені строки.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційного подання.

Позивач відзиву на апеляційне подання не надав.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги та подання заперечив, просив залишити їх без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та апеляційного подання, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2004 р. між ВАТ «Крименерго» (постачальник) та Державним підприємством Управління Північного-Кримського каналу (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії.

У п. 1 договору сторони визначили, що постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-тикратний розмір тарифу за перевищення договірної кількості електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушень ПКЕЕ) відповідно до умов цього договору та додатків до нього, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.2.3 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно до умов додатків № 4.1 або № 4.2 «Порядок розрахунків».

У п. 2 Додатку № 4.2 до договору встановлено, розрахунковою датою (днем, коли споживач надає «Акт про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) енергії», а постачальник виставляє кінцевий рахунок) є 25 число кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

На підставі Актів про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії позивач виставив відповідачу рахунки-накладні:

-          № 43/066/0708А від 25.07.2008 р. на суму 642872,74 грн. за електроенергію, спожиту в період з 30.06.2008 р. по 25.07.2008 р.;

-          №  43/066/0808А від 25.08.2008 р. на суму 887377,36 грн. за електроенергію, спожиту в період з 25.07.2008 р. по 25.08.2008 р.;

-          № 43/066/0908А від 25.09.2008 р. на суму 497591,80 грн. за електроенергію, спожиту в період з 25.08.2008 р. по 25.09.2008 р.;

-          № 43/066/1008А від 27.10.2008 р. на суму 338535,17 грн. за електроенергію, спожиту в період з 25.09.2008 р. по 27.10.2008 р.

Зазначені рахунки оплачувались відповідачем не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 558497,97 грн.

Стягнення з Управління Північного-Кримського каналу заборгованості за спожиту електроенергію  в сумі 558497,97 грн., 3% річних – 3527,35 грн., інфляційних втрат – 22831,59 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 28810,37 грн. було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач належним чином свої договірні зобов'язання не виконав, заборгованість у повному обсязі не сплатив, доказів оплати заборгованості суду не надав.

Колегія суддів зазначає, що відповідач погоджується з розміром заборгованості в сумі 523497,97 грн., посилаючись на те, що сума боргу 35000 грн. була сплачена відповідачем платіжним дорученням № 2835 від 26.11.2008 р.  

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Колегія суддів не приймає зазначені доводи відповідача щодо сплати 35000 грн. боргу, оскільки відповідач надав суду лише копію відповідного платіжного доручення. Крім того, відомості, що містяться на копії платіжного доручення, не свідчать про зарахування даної суми на рахунок отримувача. Доказом відповідного зарахування може бути, зокрема, виписка по рахунку отримувача або відповідна відмітка банку. У позивача відомості про зарахування даної суми відсутні.

За таких обставин, колегія суддів визнала обґрунтованою заявлену позивачем до стягнення суму боргу в розмірі 558497,97 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Частиною 2 даної статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням цього позивачем обґрунтовано нараховано до стягнення 3 % річних від простроченої суми, що складає 3527,35 грн., та 22831,59 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача пені з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 4.2.1 договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору з порушенням строків, визначених додатками № 4.1, № 4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає оплаті на підставі наданого рахунку на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається з наведеного, сторони не узгодили, від якої суми вираховується пеня, тому даний пункт договору не може бути застосований для визначення розміру пені та її нарахування за порушення грошових зобов'язань.

З урахуванням зазначеного, рішення суду в частині стягнення з відповідача 7087,35 грн. пені підлягає скасуванню з відмовою в позові в частині цих вимог.

Доводи відповідача та прокурора про те, що відсутність бюджетного фінансування є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов'язань, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Листи-звернення прем'єр-міністра та першого віце-прем'єр-міністра щодо вжиття заходів до забезпечення безперебійного електропостачання водогосподарських організацій та незастосування штрафних санкцій не є нормативними актами, а тому не є обов'язковими для застосування судом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утримуваними ним коштами, які підлягають сплаті кредитору.  Враховуючи зазначене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять у склад грошового зобов'язання та безпідставно ототожнюються відповідачем з санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. А тому господарський суд першої інстанції вірно встановив, що положення ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій на дані випадки не поширюється.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1  ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  Управління Північно-Кримського каналу, м. Таврійськ Херсонської області, та апеляційне подання заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству та Управління Північно-Кримського каналу, м. Херсон задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 2/480-08 скасувати частково.

В задоволенні позову в частині стягнення з Управління Північно-Кримського каналу,            м. Таврійськ Херсонської області, на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь, 7087 грн. 35 коп. пені відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 2/480-08 залишити без змін.

Стягнути з Управління Північно-Кримського каналу, м. Таврійськ Херсонської області,  на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь, 5848 грн. 57 коп. державного мита за розгляд позовної заяви та 112,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь, на користь Управління Північно-Кримського каналу, м. Таврійськ Херсонської області, 35 грн. 44 коп. витрат за розгляд апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу відповідних наказів з указівкою необхідних реквізитів доручити  господарському суду Херсонської області.