Постанова

від 16.09.2013 по справі 801/7956/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2013 р. (13:53) Справа №801/7956/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушті АР Крим

про стягнення заборгованості у сумі 545,11 грн.,

за участю представників:

позивача - Беркутова К.М., довіреність № 2095/10-05 від 11.09.13,

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушті АР Крим про стягнення заборгованості у сумі 545,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не приймає до відшкодування суми виплачених пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, а також витрати на їх виплату та доставку за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р. в загальному розмірі 545,11 грн.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був проінформований належним чином в порядку ст. 38 КАС України.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р. позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання № 1728/06-05 від 31.07.2013 р. (а.с. 6).

Відповідно до зазначеного акта щомісячної звірки за липень 2013 р. по особових справах потерпілих, відповідачем не прийнята до відшкодування сума витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника у загальному розмірі 545,11 грн. по наступних особах: ОСОБА_2 - 93,92 грн., ОСОБА_3 - 151,19 грн., ОСОБА_4 - 150,00 грн. та ОСОБА_5 - 150,00 грн.

Підставою для відмови у відшкодуванні витрат по вказаним особам стало посилання відповідача на невідповідність актів Н-1 вимогам законодавства, відсутність довідок МСЄК, а також у зв'язку з не перебуванням пенсіонерів на утриманні потерпілого на момент його загибелі.

Отже, сума не відшкодованих Відділенням Фонду витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності за липень 2013 р. становить 545,11 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з наступних підстав.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР (далі - Основи).

Відповідно до статті 1 Основ загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 1 ст. 2 Основ).

Згідно зі статтею 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-XIV від 23.09.1999 року, обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебували на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку з втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 р. N 5-4/4 був затверджений відповідний Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вказаний порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 5, 6 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Страхові виплати здійснюються за умови настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України № 1105 страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Тобто обов'язковою умовою настання страхового випадку є причинний зв'язок між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання останнього виконував постраждалий.

Підтвердженням настання страхового випадку та наявності причинного зв'язку між нещасним випадком та виробничими функціями постраждалого під час того, як трапився останній, є акт про нещасний випадок форми Н-1, довідки МСЕК, акти розслідування нещасного випадку (професійного захворювання), довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, копія трудової книжки потерпілого та інш., про що вказано у п. 4 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою Правління ФСС НВВПЗ України від 20.04.2001 р. № 10. (далі - Інструкція № 10).

Пунктом 3 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за № 715/13982, визначений перелік документів, що подаються для призначення щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду, серед них окрім акта про нещасний випадок та довідки МСЕК, зазначеного також копію трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду при пред'явленні оригінал.

Як вже було зазначено, підставою для відмови у відшкодуванні витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стало посилання відповідача на невідповідність актів Н-1 вимогам законодавства та відсутність довідок МСЄК, з приводу чого суд зазначає наступне.

Факт отримання трудового каліцтва зазначеними особами підтверджується відповідними актами про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Так, з акта (а.с. 23) вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався на об'єкті будівництва АДРЕСА_1 під час виконання ним трудових обов'язків електрозварника. Внаслідок цього, у зв'язку з трудовим каліцтвом ОСОБА_3 безстроково встановлена інвалідність 3-ої групи, про що свідчить виписка з акту огляду МСЕК сер. 12-АС № 113289 (а.с. 27).

Відповідно до подання Алуштинського ХРУ БПО «Союзгазпромстрой» від 15.10.1984 р. (а.с. 25) ОСОБА_3 був представлений до призначення пенсії по інвалідності.

З наявного в матеріалах справи акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с. 30) вбачається, що ОСОБА_4 під час виконання трудових обов'язків водія потрапив у дорожньо-транспортна пригоду, в результаті чого йому безстроково встановлена інвалідність 2-ої групи, про що свідчить виписка з акту огляду МСЕК (а.с. 33).

Після закінчення 09.01.1980 р. строку тимчасової непрацездатності, адміністрація і комітет профспілки організації, де працював ОСОБА_4, своїм поданням від 14.01.1980 р. (а.с. 32) представили водія до призначення пенсії по інвалідності.

Враховуючи належне оформлення та наявність всіх необхідних реквізитів у вищезазначених документах пенсійного обліку, суд вважає можливим ідентифікувати осіб, стосовно яких відповідачем було вказано на невідповідність в облікових документах позивача, зокрема: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_2) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_3).

Стосовно неприйняття відповідачем до відшкодування суми витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника за липень 2013 р., призначених ОСОБА_2 - в сумі 93,92 грн. та ОСОБА_5 - в сумі 150,00 грн. суд зазначає наступне.

Вище було зазначено, що страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону № 1105 є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Тобто, обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснити страхові виплати у зв'язку з втратою годувальника кореспондує наявність права особи, яка претендує на отримання зазначених виплат у разі настання страхового випадку - загибелі застрахованої особи під час виконання трудових обов'язків.

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті (ч. 1 ст. 33 Закону України № 1105).

Положеннями ч.ч. 2, 3 зазначеної статті передбачено, що такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

З додатку № 2 до акта щомісячної звірки витрат (а.с. 7) вбачається, що підставою для відмови у відшкодуванні витрат по вказаним особам стало посилання відповідача на відсутність у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 права на отримання страхових виплат у зв'язку з не перебуванням пенсіонерів на утриманні потерпілого на момент його загибелі з огляду на перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в трудових відносинах.

Оцінюючі правомірність здійснення позивачем страхових виплат у вигляді пенсії у зв'язку з втратою годувальника суд звертає увагу на необхідність встановлення двох складових, із наявністю яких законодавець пов'язує можливість виплати пенсії, а саме: страхового випадку та права особи на отримання зазначеної страхової виплати.

Обов'язковою умовою настання страхового випадку є причинний зв'язок між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання останнього виконував загиблий.

Досліджуючи вказані обставини, суд звертає увагу на те, що підтвердженням такого зв'язку можуть бути документи, зазначені в п. 5 Інструкції № 10, зокрема: акт про нещасний випадок форми Н-1, копія свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого або її нотаріально завірена копія, копія трудової книжки загиблого та інш.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок УПФУ в м. Алушта АР Крим, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебувають на обліку в зазначеному управлінні та отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК сер. КР-1 № 023397 (а.с. 13), ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства, тобто непрацездатною.

З наявного в матеріалах справи акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с. 11) вбачається, що ОСОБА_6 під час виконання трудових обов'язків водія (І кл.) потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи свідоцтво про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_4 р. (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що під час виконання трудових обов'язків гірського майстра, з ОСОБА_7 стався нещасний випадок із смертельним наслідком, про що складено відповідний акт № 1 (а.с. 16-17).

Свідоцтвом про смерть від 20.01.1999 р. встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 р. (а.с. 18).

Після цього, 08.02.1999 р. ОСОБА_5 було подано заяву (а.с. 19-20) до комісії по призначенню пенсій при виконкомі Кіровської рай/міськ. ради народних депутатів про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Підставою такого звернення стало народження дитини, на підтвердження чого до вказаної заяви додано свідоцтво про народження.

Враховуючі документальне підтвердження правового статусу вказаних осіб як непрацездатних та таких, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, суд доходить висновку щодо наявності у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 права на отримання пенсії

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності висновку, викладеного в Додатку № 2 до акта щомісячної звірки, про неперебування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на утриманні потерпілого на момент його загибелі у зв'язку з здійсненням пенсіонерами трудової діяльності.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази (виписки з акта огляду МСЕК; акти про нещасний випадок форми Н-1, пов'язаний з виробництвом; свідоцтва про смерть; трудові книжки), суд дійшов висновку щодо правомірності виникнення права застрахованих осіб на отримання матеріального забезпечення та, як наслідок, здійснення позивачем страхових виплат ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки в сукупності підтверджується зв'язок між отриманим зазначеними особами каліцтвом та виробництвом, де вони були зайняті, а також страхових виплат ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - у зв'язку з настанням страхового випадку та наявністю права особи на отримання страхових виплат, що також знайшло своє відображення в оформлених згідно вимог законодавства документах пенсійних справ.

Таким чином, загальна сума витрат позивача за липень 2013 р., належних до відшкодування становить 545,11 грн., тому, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 16.09.2013 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 20.09.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Алушта Автономної Республіки Крим (98500, вул. Леніна, 21, м. Алушта, АР Крим, ідентифікаційний код 24410116) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим (98500, вул. В. Хромих, 12, м. Алушта, АР Крим, ідентифікаційний код 22275393, р/р 25600010044401 в КРУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805) витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також витрати на їх виплату та доставку в загальному розмірі 545,11 грн. (п'ятсот сорок п'ять гривень одинадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.