Ухвала

від 12.02.2014 по справі 801/7956/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/7956/13-а

12.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 16.09.13 у справі № 801/7956/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим (вул. В. Хромих, 12, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим (вул. Леніна, буд.21, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про стягнення заборгованості у сумі 545,11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.09.2013 адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим про стягнення заборгованості у сумі 545,11 грн. - задоволено.

Стягнуто з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Алушта Автономної Республіки Крим на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також витрати на їх виплату та доставку в загальному розмірі 545,11 грн. (п'ятсот сорок п'ять гривень одинадцять копійок) (арк. с. 66-72).

Рішення суду мотивовано тим, що в матеріалах справи містяться докази (виписки з акта огляду МСЕК; акти про нещасний випадок форми Н-1, пов'язані з виробництвом; свідоцтва про смерть; трудові книжки), суд дійшов висновку щодо правомірності виникнення права застрахованих осіб на отримання матеріального забезпечення та, як наслідок, здійснення позивачем страхових виплат ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки в сукупності підтверджується зв'язок між отриманим зазначеними особами каліцтвом та виробництвом, де вони були зайняті, а також страхових виплат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - у зв'язку з настанням страхового випадку та наявністю права особи на отримання страхових виплат, що також знайшло своє відображення в оформлених згідно вимог законодавства документах пенсійних справ, загальна сума витрат позивача за липень 2013 року, належних до відшкодування становить 545,11 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. с. 76-95).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, основні з яких полягають в тому, що як вбачається з матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_4 отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер унаслідок нещасного випадку на виробництві. Чоловік ОСОБА_4 загинув на виробництві у 1999 році, а пенсія по втраті годувальника призначена ОСОБА_4 через 10 років, проте, згідно ст. 33 Закону № 1105, у разі смерті потерпілого право на одержання страхових виплат (у тому числі пенсій) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті; право на одержання від нього утримання; правових підстав з виплати пенсії ОСОБА_4 у зв'язку із втратою годувальника - не має, тому, що на день смерті свого чоловіка, вона була працездатна та не перебувала на його утриманні; судом першої інстанції не враховано, що згідно п.1 Типового положення про управління виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим N 17 від 20.04.2001 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; оскільки відповідач не здійснює перерахування грошових коштів Пенсійному фонду України, відповідно до вищезазначеного Порядку, стягнення з відповідача відповідних грошових коштів може призвести до подвійного фінансування зазначених витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві України; судом першої інстанції не враховані положення ст. 6,7,21 Закону № 1105 ("Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку ..."), та ст. 2 міжнародної Угоди про взаємне визнання права на відшкодування шкоди від 09 вересня 1994 року, а саме :потерпіла особа ОСОБА_6, отримав трудове каліцтво, що призвело до смерті , на підприємстві у державі - Російська Федерація, але згідно ст. 6,7 Закону № 1105 ("Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"), учасниками страхування від нещасних випадків на виробництві є роботодавці - резиденти та нерезиденти, чия діяльність здійснюється в Україні. Відповідно до цього ж Закону, застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Умовою виникнення страхових відносин є укладення трудового договору із зазначеними роботодавцями; умовою виникнення обов'язку Фонду, щодо здійснення страхових виплат, є настання страхової події, яка пов'язана з виконанням трудових обов'язків згідно із договорами, що укладаються зазначеними юридичними та фізичними особами, тому законних підстав щодо відшкодування основного розміру пенсії за особовими справами ОСОБА_5 у Фонда немає.

В судове засідання, призначене на 12.02.2014 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника ( арк. с. 121-122), від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що юрисконсульт відділення знаходиться з 03.02.2014 у щорічній відпустці, а також згідно штатного розпису від 31.12.2013 у відділенні значиться 1 штатна одиниця юрисконсульта, направити представника відділення не представляється можливим (вх.№2159 від 10.02.2014, арк. с. 123 ).

Зазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, належних та допустимих доказів, що підтверджують поважні причини відсутності представників не надано.

Безпідставне відкладення розгляду справи призведе до порушення встановлених строків розгляду апеляційної скарги, встановлених статтею 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження; у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Клопотання про продовження строків розгляду справи не заявлено та не надано.

Явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

За період з 01.07.2013 по 31.07.2013 позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання № 1728/06-05 від 31.07.2013 р. (арк. с. 6).

Відповідно до зазначеного Акту щомісячної звірки за липень 2013 по особових справах потерпілих, відповідачем не прийнята до відшкодування сума витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника у загальному розмірі 545,11 грн. по наступних особах: ОСОБА_5 - 93,92 грн., ОСОБА_2 - 151,19 грн., ОСОБА_3 - 150,00 грн. та ОСОБА_4 - 150,00 грн.

Підставою для відмови у відшкодуванні витрат по вказаним особам стало посилання відповідача на невідповідність актів Н-1 вимогам законодавства, відсутність довідок МСЄК, а також у зв'язку з не перебуванням пенсіонерів на утриманні потерпілого на момент його загибелі.

Отже, сума не відшкодованих Відділенням Фонду витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності за липень 2013 р. становить 545,11 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Факт отримання трудового каліцтва зазначеними особами підтверджується відповідними актами про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

З Акту про нещасний випадок на виробництві вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_2 стався на об'єкті будівництва (житловий будинок) по вул. Сніжковій у м. Алушта під час виконання ним трудових обов'язків електрозварника. Внаслідок цього, у зв'язку з трудовим каліцтвом ОСОБА_2 безстроково встановлена інвалідність 3-ої групи (арк. с. 23), про що свідчить виписка з акту огляду МСЕК сер. 12-АС № 113289 (арк. с. 27).

Згідно з поданням Алуштинського ХРУ БПО "Союзгазпромстрой" від 15.10.1984 ОСОБА_2 був представлений до призначення пенсії по інвалідності (арк. с. 25).

З Акту про нещасний випадок на виробництві від 24.08.1979, вбачається, що ОСОБА_3 під час виконання трудових обов'язків водія потрапив у дорожньо-транспортна пригоду, в результаті чого йому безстроково встановлена інвалідність 2-ої групи (арк.с.30) про що свідчить виписка з акту огляду МСЕК (арк. с. 33).

Після закінчення 09.01.1980 строку тимчасової непрацездатності, адміністрація і комітет профспілки організації, де працював ОСОБА_3, своїм поданням від 14.01.1980 (арк. с. 32) представили водія до призначення пенсії по інвалідності.

З додатку № 2 до акта щомісячної звірки витрат (арк. с. 7) вбачається, що підставою для відмови у відшкодуванні витрат по вказаним особам стало посилання відповідача на відсутність у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права на отримання страхових виплат у зв'язку з не перебуванням пенсіонерів на утриманні потерпілого на момент його загибелі з огляду на перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в трудових відносинах.

Згідно довідок УПФУ в м. Алушта АР Крим, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебувають на обліку в зазначеному управлінні та отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК сер. КР-1 № 023397 (арк. с. 13), ОСОБА_5 є інвалідом з дитинства, тобто є непрацездатною.

З Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (арк. с. 11) вбачається, що ОСОБА_6 під час виконання трудових обов'язків водія (І кл.) потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої загинув ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчить наявне в матеріалах справи свідоцтво про смерть від 03.06.1987 р. (арк. с. 12).

Під час виконання трудових обов'язків гірського майстра, з ОСОБА_7 стався нещасний випадок із смертельним наслідком, про що складено відповідний акт № 1 (арк. с. 16-17).

Свідоцтвом про смерть від 20.01.1999. встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк. с. 18).

08.02.1999 ОСОБА_4 подано заяву (арк. с. 19-20) до комісії по призначенню пенсій при виконкомі Кіровської рай/міської ради народних депутатів про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Підставою такого звернення стало народження дитини, на підтвердження чого до вказаної заяви додано свідоцтво про народження.

12.08.2013 Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушті АР Крим про стягнення заборгованості у сумі 545,11 грн. (арк. с. 2-4).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не приймає до відшкодування суми виплачених пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, а також витрати на їх виплату та доставку за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 в загальному розмірі 545,11 грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Основи), Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-ХVІ від 23.09.1999 із змінами та доповненнями (далі - Закон №1105-ХVІ), Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №2272-ІІІ від 22.02.2001 із змінами та доповненнями (далі - Закон №2272-ІІІ), Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійному захворюванні і пенсій у випадку втрати годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697 (далі - Порядок).

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону №1105-ХVІ позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачених статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до статті 1 Основ загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 1 ст. 2 Основ).

Згідно зі статтею 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 р. N 5-4/4 був затверджений відповідний Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вказаний порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 5, 6 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті (частина перша ст. 33 Закону України № 1105).

Положеннями частин другої та третьої зазначеної статті передбачено, що такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Страхові виплати здійснюються за умови настання страхового випадку.

Відповідно до частини другої ст. 13 Закону України № 1105 страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Тобто обов'язковою умовою настання страхового випадку є причинний зв'язок між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання останнього виконував постраждалий.

Підтвердженням настання страхового випадку та наявності причинного зв'язку між нещасним випадком та виробничими функціями постраждалого під час того, як трапився останній, є акт про нещасний випадок форми Н-1, довідки МСЕК, акти розслідування нещасного випадку (професійного захворювання), довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, копія трудової книжки потерпілого та інш., про що вказано у п. 4 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою Правління ФСС НВВПЗ України від 20.04.2001 р. № 10. (далі - Інструкція № 10).

Пунктом 3 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за № 715/13982, визначений перелік документів, що подаються для призначення щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду, серед них окрім акта про нещасний випадок та довідки МСЕК, зазначеного також копію трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду при пред'явленні оригінал.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI цього Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Пунктом 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року N 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за N 376/7697 (далі - Порядок) відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій

Суд першої інстанції зазначив, що пенсійним законодавством України для виплати пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України наступних документів: акту про нещасний випадок; трудової книжки; довідки МСЕК.

Таким чином, відшкодування витрат Фондом здійснюється за умови законної та правомірної виплати органами Пенсійного фонду України пенсії за інвалідністю, у тому числі при наявності у органів Пенсійного фонду повного комплекту документів, передбачених пенсійним законодавством, для призначення та проведення виплат пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Колегія суддів не бере до уваги також доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР з огляду на наступне.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що вона регулює інші відносини, ніж ті, які є предметом спору у даній справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Пенсійного фонду України, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом зазначеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що страховиком, який зобов'язаний виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Помилковим є твердження відповідача про те, що обов'язок Фонду відшкодовувати пенсії виникає лише після передачі йому справи потерпілого, оскільки стаття 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" регулює не саму наявність обов'язку Фонду сплачувати пенсію по інвалідності, а лише спосіб такої сплати: після передачі особової справи до Фонду - сплачувати безпосередньо громадянину; якщо ж виплату здійснює інший орган державного соціального страхування відшкодовувати останньому понесені ним витрати.

Аналогічна норма також міститься в статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно з абз. 2 пунктом 5 частиною першою якої, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Оскільки особа, якій виплачені спірні пенсії звернулась до Управління ПФ, то обов'язок Фонду не можу бути поставлений в залежність від наявності у останнього відповідної пенсійної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.07.2013 у справі №К/9991/38602/11.

Враховуючи належне оформлення та наявність всіх необхідних реквізитів у вищезазначених документах пенсійного обліку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість ідентифікувати осіб, стосовно яких відповідачем було вказано на невідповідність в облікових документах позивача, зокрема: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_2).

Суд першої інстанції розглянув питання стосовно неприйняття відповідачем до відшкодування суми витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника за липень 2013, призначених ОСОБА_5 - в сумі 93,92 грн. та ОСОБА_4 - в сумі 150,00 грн. та зазначив, що страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону № 1105 є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Тобто, обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснити страхові виплати у зв'язку з втратою годувальника кореспондує наявність права особи, яка претендує на отримання зазначених виплат у разі настання страхового випадку - загибелі застрахованої особи під час виконання трудових обов'язків.

З додатку № 2 до акта щомісячної звірки витрат (арк. с. 7) вбачається, що підставою для відмови у відшкодуванні витрат по вказаним особам стало посилання відповідача на відсутність у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права на отримання страхових виплат у зв'язку з не перебуванням пенсіонерів на утриманні потерпілого на момент його загибелі з огляду на перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в трудових відносинах.

Оцінюючи правомірність здійснення позивачем страхових виплат у вигляді пенсії у зв'язку з втратою годувальника судова колегія звертає увагу на необхідність встановлення двох складових, із наявністю яких законодавець пов'язує можливість виплати пенсії, а саме: страхового випадку та права особи на отримання зазначеної страхової виплати.

Обов'язковою умовою настання страхового випадку є причинний зв'язок між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання останнього виконував загиблий.

Підтвердженням такого зв'язку можуть бути документи, зазначені в п. 5 Інструкції № 10, зокрема: акт про нещасний випадок форми Н-1, копія свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого або її нотаріально завірена копія, копія трудової книжки загиблого та інші.

Суд першої інстанції, враховуючи документальне підтвердження правового статусу вказаних осіб як непрацездатних та таких, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, дійшов вірного висновку щодо наявності у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права на отримання пенсії.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 801/2262/13-а від 18.09.2013 апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим та Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим - залишено без задоволення; постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13 у справі № 801/2262/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим про стягнення - залишено без змін (арк. с. 80-83).

В цьому рішенні, судова колегія погодилась з рішенням суду першої інстанції в частині не задоволення суми відшкодування основного розміру пенсії по втраті годувальника, яка виплачена ОСОБА_4, вказавши в мотивувальній частині, що згідно копій трудових книжок ОСОБА_4, остання, на день смерті чоловіка ОСОБА_7, працювала викладачем музики згідно наказу №22 від 30.01.1996; крім того, ОСОБА_4 продовжувала працювати аж до 2009; за таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 на день смерті чоловіка була працездатною та продовжувала працювати, на утриманні потерпілого не знаходилася, а відтак, права на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника вона не мала, у зв'язку із чим, пенсія ОСОБА_4 у зв'язку із втратою годувальника призначена позивачем неправомірно; позовні вимоги про відшкодування основного розміру пенсії, виплаченої ОСОБА_4 в сумі 150,00 грн. у січні 2013 року задоволенню не підлягають.

Цей висновок був здійснений помилково, так як в матеріалах справи № 801/2262/13-а були відсутні дані про народження в цей час у ОСОБА_4 дитини.

Посилання заявника апеляційної скарги на рішення Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі №801/2262/13-а безпідставне, це рішення немає преюдиційного значення, так як законність і правомірність призначення пенсії ОСОБА_4 не є предметом цього спору, а є думкою суду, викладену в мотивувальній частині рішення.

У встановленому законом порядку, виплата пенсії ОСОБА_4 не припинена, питання законності та правомірності призначення їй пенсії за загиблого чоловіка в судовому порядку не розглядалось, рішення з цього питання судом не приймалось.

Більш того, в матеріалах цієї справи міститься повний пакет документів, що підтверджують законність призначеної пенсії ОСОБА_4 за загиблого чоловіка.

Відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності висновку, викладеного в Додатку № 2 до акта щомісячної звірки, про не перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на утриманні потерпілих на момент їх загибелі та доказів неправомірного призначення та виплати вказаним особам зазначених пенсій.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції , щодо правомірності виникнення права застрахованих осіб на отримання матеріального забезпечення та, як наслідок, здійснення позивачем страхових виплат ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки в сукупності підтверджується зв'язок між отриманим зазначеними особами каліцтвом та виробництвом, де вони були зайняті, а також страхових виплат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - у зв'язку з настанням страхового випадку та наявністю права особи на отримання страхових виплат, що також знайшло своє відображення в оформлених згідно вимог законодавства документах пенсійних справ. Таким чином, загальна сума витрат позивача за липень 2013 року, належних до відшкодування становить 545,11 грн.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції надав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.09.13 у справі № 801/7956/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.09.13 у справі № 801/7956/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна