Постанова

від 24.10.2006 по справі 05/2062

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

05/2062

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 жовтня 2006 р.                                                                                   № 05/2062  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого

Волковицької Н.О.Рогач Л.І.

за участю представників:

позивачаГоловченко Н.С. –дов. від 23.10.206р.Давиденко В.О. –голова правління

відповідачаПарицька Н.О. –дов. від 15.12.2004р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні   касаційнускаргу  Відкритого акціонерного товариства “Гладкіщевське хлібоприймальне підприємство”

на  постанову від 03.08.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі № 05/2062 господарського суду Черкаської області

за позовом Золотоніського районного споживчого товариства Черкаської обласної спілки споживчих товариств

доВідкритого акціонерного товариства “Гладкіщевське хлібоприймальне підприємство”

треті особи, без самостійних вимог на предмет спору- Виконавчий комітет Гладківщінської сільської ради Золотонінського району Черкаської області- Золотоніське відділення Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації

провизнання права власності

В С Т А Н О В И В:

          У березні 2006р. Золотоніське районне споживче товариство Черкаської ОССТ звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ВАТ “Гладківщинське хлібоприймальне підприємство” про визнання права власності на не житлове приміщення магазину № 245 розташованого за адресою: станція Гладківщина, Золотонівського району, Черкаської області  за Золотоніським РайСТ.

Позивач у позовній заяві зазначив, що окрім свідоцтва на право власності, виданого Гладківщинською сільською радою 28.11.2001р. його право власності на спірне майно підтверджується також наступним:

- Золотонінське РайСТ з 1987 року здійснює використання даного майна;

- будь –які договори оренди на приміщення магазину між Золотоніським РайСТ та ВАТ “Гладківщенське хлібоприймальне підприємство” не укладались;

- Золотонінське РайСТ з 1987 року здійснювало повноваження власника, тобто експлуатувало приміщення магазину № 245 для задоволення своїх власних потреб і отримувало від цього прибуток;

- здійсненням амортизаційних відрахувань та сплатою земельного податку;

- рішенням виконавчого комітету Прохорівської сільської ради № 63 від 21.12.2001р. відповідно до рішення сесії Прохорівської сільської ради № 4-8 від 12.08.2002р. щодо права на постійне користування земельною ділянкою площею 0,0212га. на якій  знаходиться магазин № 245.

Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що спірне приміщення збудовано у 80 –х роках Гладківщинским хлібоприймальним підприємством, яке у зв'язку з приватизацією стало ВАТ “Гладківщинське хлібоприймальне підприємство” і передано в тимчасове безкоштовне користування позивачу для використання під магазин.

Спірне приміщення було побудовано шляхом прибудови до існуючої їдальні.

Згідно з планом приватизації держаного майна приміщення магазину перейшло у власність ВАТ “Гладківщинське хлібоприймальне підприємство”, як складова частина їдальні.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.06.2006р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме визнано за Золотонівським районним споживчим товариством Черкаської обласної спілки споживчих товариств право власності на приміщення магазину № 245, розташованого за адресою: станція Гладківщина, Золотонівського району, Черкаської області.

Ухвалюючи судове рішення суд дійшов висновку, що за час існування магазину він використовується тільки позивачем на балансі якого і знаходиться.

Факт будівництва позивачем спірного майна суд визнав доведеним та таким, що підтверджується належними доказами.

За апеляційною скаргою ВАТ “Гладківщинське хлібоприймальне підприємство” Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 03.08.2006р. рішення господарського суду Черкаської області від 13.06.2006р. залишив без змін з тих же підстав.

ВАТ “Гладківщинське хлібоприймальне підприємство” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що право власності на спірне приміщення, у складі цілісного майнового комплексу, набуто  ВАТ “Гладківщинське хлібоприймальне підприємство” згідно з планом приватизації держаного майна, що підтверджується відповідними доказами.

Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що у позивача відсутні будь які докази на підтвердження як будівництва ним спірного майна, так й права власності.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога про визнання за Золотоніським РайСТ права власності на приміщення магазину № 245 розташованого за адресою: станція Гладківщина, Золотонівського району, Черкаської області, з підстав, що спірне майно було побудовано саме  Золотоніським РайСТ та на час звернення з позовом використовується ним як власником.

За приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Розглядаючи вказаний спір судам першої та апеляційної інстанції насамперед необхідно було  звернути увагу на те, що умовами задоволення позову при визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.

Такими доказами відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України є будь –які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Зокрема, підтверджувати наявність права власності в судовому процесі можуть правовстановлюючі документи.

Право власності на майно може підтверджуватися також різними доказами, передбаченими відповідними нормами процесуального права, зокрема письмовими доказами. Водночас надані суду позивачем докази повинні бути належними та допустимими.

Зокрема, підтвердженням наявності права власності на новостворене нерухоме майно може бути документ, що підтверджує факт завершення будівництва, прийняття нерухомого майна в експлуатацію, його державної реєстрації.

Разом з цим, ухвалюючи судові рішення про визнання права власності на спірне майно за Золотоніським РайСТ, суди першої та апеляційної інстанції цього не врахували.

Матеріали справи не містять будь –яких доказів на підтвердження доводів позивача щодо здійснення саме ним будівництва та прийняття в експлуатацію спірного майна.

При цьому, правова природа використання спірного майна саме Золотоніським РайСТ, також залишилась поза увагою суду.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в силу статті 21 Закону України “Про власність”, право колективної власності виникає, зокрема, на підставі перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.

Так, відповідно до статті 26 вказаного Закону, об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Згідно зі статтею 12 Закону України “Про господарські товариства”, товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

За змістом пункту 4 статті 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” та пункту 1 статті 22 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (в редакції, чинній на момент проведення приватизації), право власності на приватизований об'єкт переходить з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Отже, підтвердженням переходу права власності в даному випадку є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, який судами, в порушення вимог статті 38 Господарського процесуального кодексу України, не витребуваний.

Крім того, відповідно до пункту 2.2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.98р. №1450, на вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства), або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, державний орган приватизації видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству.

Підставою для включення нерухомого майна до зазначеного переліку,  згідно з пунктом 5.1 Порядку, є наступні документи: інвентаризаційні описи основних засобів; відомості щодо введення об'єкту нерухомості в експлуатацію (у разі наявності); акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу; акт оцінки окремої будівлі, споруди або нежилого приміщення (при підтвердженні права власності на будівлю, споруду або нежиле приміщення); перелік нерухомого майна, що є власністю орендаря (на вимогу державного органу приватизації); державний акт про право власності на землю або про право постійного користування землею (довідка місцевої податкової адміністрації про сплату податку за володіння або користування землею).

Отже, у разі неможливості ідентифікувати майно, що включено до відповідного переліку, суди першої та  апеляційної інстанції не були позбавленні можливості витребувати відповідні документи у позивача або органу приватизації.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Враховуючи, що застосування норм матеріального права цілковито залежить від повноти та правильності встановлення обставин справи, судові рішення не можна визнати законними, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Черкаської області від 13.06.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду            від 03.08.2006р. у справі № 05/2062 господарського суду Черкаської області скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області

Касаційну скаргу ВАТ “Гладківщевське Хлібоприймальне підприємство”  задовольнити частково.

Головуючий                                                                                    Т. Дроботова

Судді:                                                                                              Н. Волковицька

                                                                                               Л. Рогач