Постанова

від 08.04.2009 по справі 13/141/50

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/141/50

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.04.2009                                                                                           № 13/141/50

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:            Рєпіної  Л.О.

          Синиці  О.Ф.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Союз-Лідер"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2009

 у справі № 13/141/50 (суддя Фетисова І.А.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Біона-Плюс"

 до                                                   Приватне підприємство "Союз-Лідер"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 50537,2 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.02.2009 р. у справі № 13/141/50  позов ТОВ „Біона плюс” до ПП „Союз-Лідер” про стягнення 50537,2 грн. задоволений в частині 41559,52 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог провадження припинено.

          Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома, враховуючи що відповідач 20.03.09 отримав ухвалу суду з зазначенням дати, часу та місця слухання справи, що підтверджує поштове повідомлення відділення зв'язку, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи,01.01.2008 сторони уклали договір поставки № 28/01/08, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність товар, а відповідач прийняти його та оплатити. Строк дії договору встановлений до 31.12.2008р.  

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

  На виконання умов договору, за накладними ( а.с. 14-151 т.1), позивачем був поставлений товар на загальну суму 61068,99грн. Але, відповідач, в супереч умов договору, оплату за товар не здійснив, тому, на момент звернення позивача до суду, заборгованість становила 50537,20 грн.

Претензія № 376/01 від 14.11.2008, яка отримана відповідачем 18.11.08 ( а.с. 169-171 т.1), про погашення заборгованості, залишена без відповіді та без задоволення.

Заперечуючи проти рішення, відповідач звертає увагу на те, що судом не з'ясовано існування інших відносин між сторонами, що договір є неукладеним в зв'язку з тим, що не містить усі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість та асортимент, а тому з боку відповідача не має порушень зобов'язань й відсутні підстави для стягнення суми за позовними вимогами.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

        За правилами ч.  1  ст.  36 ГПК України письмовими доказами є  документи  і матеріали,  які містять дані про обставини,  що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що надання доказів в обґрунтування вимог або заперечень покладається на сторони, а відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Обов'язок суду щодо витребування доказів у суду виникає лише у випадку, якщо сторони невзмозі надати такі докази. З протоколу судового засідання та рішення суду першої інстанції вбачається, що представник відповідача був присутній на попередньому судовому засіданні, але жодних клопотань, доповнень та додаткових доказів суду не надано, тому  посилання на неповне дослідження судом наданих доказів та не з'ясування наявності інших правовідносин між сторонами є необґрунтованими.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює що до договору поставки застосовуються загальні  положення про купівлю-продаж.

Відповідач статтею 214 ЦК України не скористався, письмово не відмовився від здійснення правочину, навпаки прийняв товар від позивача та використував його за власними потребами, крім того, його твердження про позадоговірну поставку товару спростовуються матеріалами справи, а саме поставка товару за накладними відбувалася у межах терміну дії укладеного договору, доказів зворотнього не в суді першої інстанції не до апеляційного суду  відповідачем не надано.

Припускаючи, що відпуск товару відбувався за межами договору, то все одно, обов'язок здійснення оплати у відповідача виникає з моменту отримання  претензії в порядку ст. 530 ЦК України.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу. Відповідач, у встановлений законодавством порядку щодо недійсності або розірвання укладеного договору, до суду не звертався, листів, з пропозицією розірвати договір або вважати його неукладеним, позивачу не надсилав, тому твердження, що укладений договір не породжує у сторін прав та обов'язків безпідставне.

Факт заборгованості підтверджується актами звірки взаєморозрахунків ( а.с.152 т.1, 14-22 т.2), доказів здійснення повної оплати за отриманий товар, відповідачем не надано, тому позовні вимоги стосовно стягнення основного боргу, з урахуванням уточнень та часткової оплати, підлягають задоволенню у сумі 41559,52 грн.

           Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ПП „Союз-Лідер” залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області  від 17.02.2009 року у справі № 13/141/50  залишити без змін.

2.          Матеріали справи повернути, доручити  господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 09.04.09 (відправлено)