Постанова

від 26.09.2013 по справі 826/11786/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

26 вересня 2013 року № 826/11786/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Екотермогруп» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотермогруп» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2013 року № 0001042220, № 0001032220.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Екотермогруп» з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» (далі - Контрагент). За наслідком перевірки було складено акт від 15.01.2013 року № 71/22-222-35821914 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність реальної можливості виконання робіт/надання послуг ТОВ «Компанія «Грифон Консалт». Вказаного висновку податкова служба дійшла внаслідок наявної податкової інформації по контрагенту ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та матеріалів кримінального провадження (стор.26 Акту перевірки). Було встановлено, що ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» згідно показань свідка ОСОБА_1 реальну господарську діяльність не здійснювало, а лише документально через це підприємство оформлювались операції для підтвердження реально діючим підприємствам-замовникам перерахування коштів на рахунки фіктивних підприємств.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2013 року № 0001042220 (яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість 219157 грн.), № 0001032220 (нараховано за основним платежем 253930 грн., за штрафними санкціями - 1грн.).

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт».

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010, далі - ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень норм Податкового кодексу України випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З приводу зазначених у Акті перевірки обставин, суд приймає до уваги те, що згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення .

Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12).

В той же час, як випливає зі змісту Акту перевірки, жодних доказів відносно фіктивності підприємницької діяльності ТОВ «Компанія»Грифон Консалт» не встановлено і зазначено, оскільки, згідно з ч.4. ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч. 4 ст.72 КАС України).

Податкова інформація, яка зазначена у інших актах перевірок відносно матеріалів кримінального провадження потребує свого належного оформлення, яке полягає у судовому рішенні, яким буде встановлено наявність таких діянь і винних у цьому осіб.

Згідно із ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 (далі - КПК), завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом (ст.30 КПК). Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди (ст. 33 КПК).

Ст.84 КПК передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку (ст.396 КПК).

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Таким чином, вказані у протоколах допиту відомості повинні бути підтверджені виключно судовими рішенням, винесеним в порядку КПК України з перевіркою ї підтвердженням їх відповідності вимогам, визначеним процесуальним законом (кодексом) та рішенням Конституційного Суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011.

Поряд з цим, Акт перевірки не містить жодних доказів, їх оцінок і, у зв'язку з цим, висновків відповідача відносно наявних у позивача первинних документів та господарських відносин з ТОВ «Компанія Грифон Консалт» на предмет їх «безтоварного» характеру.

Покликання у Акті перевірки на фіктивність/недійсність/нікчемність договору є суб'єктивною думкою перевіряючого та не тягне за собою жодних юридичних наслідків для позивача.

Позивачем в підтвердження реальності своїх операцій з контрагентом надано суду: договір 4.101/11-01 про надання послуг від 04 січня 2011 року (до нього додані додатково завдання замовника, звіти про надання послуг, акти приймання-передачі сировини для сушіння); договір про найом торгового агента № 4.01/11-02 від 04 січня 2011 року (до нього додатково надано акт здачі-прийняття робіт, звіт по продажам, звіт з організації продажів теплоізоляційних сумішей за 2011рік, акти про надані агентські послуги в розрізі залучених покупців товару позивача); договори про надання послуг фасування та пакування органічних домішок № 1.03/11-02 від 01 березня 2011 року, № 1.05/11-01 від 01 травня 2011 року, № 1.06/11-01 від 01 червня 2011року, № 1.07/11-01 від 01 липня 2011 року, № 1.09/11-01 від 01 вересня 2011року (до них також долучено заявку на фасування та пакування партії продукції, акт здачі-прийняття робіт, акт здачі-приймання матеріальних цінностей на фасування і пакування, акт повернення матеріальних цінностей після фасування і пакування); договір № 1.03/11-01 від 01 березня 2011 року про надання послуг з навантаження та розвантаження (з доданими до нього актами здачі-прийняття робіт); договір підряду № 1.06/11-02 від 01 червня 2011 року про створення рекламного відеороліку (додатково додано рекламний відеоролік на диску, акт здачі-приймання технічної документації, акт узгодження сюжету для відеороліка, акт узгодження попереднього проекту відеороліка, акт здачі-приймання остаточного варіанта відеороліка); видаткові накладні на придбаний товар (вапно гідратне, органічна домішка «ультра», цемент білий, двоокис титану. Також надані по вказаним вище відносинам податкові накладні: № 31 віл 06.12.11, № 164 від 15.11.11, № 182 від 05.10.11, № 224 від 30.09.11, № 223 від 02.09.11, № 199 від 08.07.2011, № 198 від 08.07.11, № 201 від 29.07.11, № 200 від 29.07.11, № 244 від 30.06.11, № 243 від 30.06.11, № 242 від 30.06.11, № 241 від 30.06.11, № 245 від 30.06.11, № 105 від 30.05.11, № 106 від 30.05.11, № 107 від 31.05.11, № 54 від 31.03.11, № 55 від 31.03.11, № 56 від 31.03.11. Вказані документи позивача в сукупності спростовують доводи відповідача про безтоварний характер відносин ТОВ «Екотермогруп» з ТОВ «Компанія» Грифон Консалт».

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 31 січня 2013 року № 0001042220 та № 0001032220.

Судові витрати в сумі 2294 грн. присудити на користь ТОВ «Екотермогруп» (ЄДРПОУ 35821914) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк