Постанова

від 16.08.2013 по справі 819/1959/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1959/13-a

16 серпня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі

головуючої судді Подлісна І.М.

при секретарі судового засідання Субтельній Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "Виробниче конструкторське - технологічне бюро "Сатурн" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення №0004622250 від 24.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Виробниче конструкторське - технологічне бюро "Сатурн" (надалі - Позивач) звернулося до адміністративного суду із адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (надалі - Відповідач) про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0004622250 від 24.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 751 грн. 50 коп..

Представники Приватного підприємства "Виробниче конструкторське - технологічне бюро "Сатурн" в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити шляхом скасування податкового повідомлення рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області № 0004622250 від 24.07.2013 року.

Представники відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. просили у їх задоволенні відмовити із мотивів наведених у запереченнях на адміністративний позов.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані матеріали справи, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних підстав.

10.07.2013 року працівниками Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області на підставі наказу про проведення перевірки № 2241 від 25.06.2013 року, проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Приватного підприємства "Виробниче конструкторське - технологічне бюро "Сатурн" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами: Приватне підприємство "Перша технічна компанія" за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року.

За результатами якої складений акт перевірки № 69/22-10/31299677 від 10.07.2013 року в результаті розгляду якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0004622250 від 24.07.2013 року про збільшення Приватному підприємству "Виробниче конструкторське - технологічне бюро "Сатурн" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 751,50 гривень, в тому числі: за основним платежем - 501,00 гривень, за штрафними санкціями - 250,50 грн.., за порушення п.198,3, 198,6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями податкових органів Позивач звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з метою захисту своїх прав та охоронювальних закономінтересів.

Як вбачається із акту перевірки № 69/22-10/31299677 від 10.07.2013 року. підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 0004622250 від 24.07.2013 року стали виявлені та відображені в Акті перевірки факти порушення позивачем та його контрагентом - Приватним підприємством "Перша технічна компанія" податкового законодавства, зокрема:

- включення Позивачем до складу податкового кредиту податкову накладну, виписану його контрагентом - приватним підприємством «Перша технічна компанія», де останнє вказало свою адресу : Солом'янський р-н., м. Київ, вул. Миртиросяна, 10/22, а в податковій накладній № 18 від 14.03.2012 року, вказана адреса вул. Солом'янська, 33, м. Київ;

- Приватне підприємство "Перша технічна компанія" при проведенні перевірки податковим органом не надало документів дозвільного характеру, актів прийому-передачі, атів прийому продукції по якості. В той же час, Відповідачу були надані усі необхідні документи, які свідчать про реальність проведеної операції між позивачем та Приватним підприємством "Перша технічна компанія", а відтак правомірність віднесення Приватним підприємством "Виробниче конструкторське - технологічне бюро "Сатурн" витрат до податкового кредиту.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач вказує, що на виконання договорів, укладених між ним та Запорізьким медичним університетом, перше зобов'язувалось поставити та змонтувати замовнику - Запорізькому медичному університету медичне обладнання. У число такого обладнання увійшло обладнання, придбане позивачем у Приватного підприємства "Перша технічна компанія" - кабель відео 8-Vісіео, довжиною 30м.

Про факт монтажу вказаного обладнання на об'єкті замовника - Запорізького медичного університету свідчить Акт №1 монтажу операційного телебачення при проведенні перевірки, який було представлено Позивачем посадовим особам податкового органу.

Окрім того, факт придбання Приватним підприємством "Виробниче конструкторське - технологічне бюро "Сатурн" вищевказаної продукції у контрагента підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рахунком - фактурою від 14.03.2012 року, видатковою накладною від 15.03.2012 року та податковою накладною від 14.03.2012 року.

Вартість отриманого товару - кабель відео 8-Vісiео згідно перелічених вище документів становить 3004,32 грн., яку позивач повністю перерахував на розрахунковий рахунок постачальника - Приватного підприємства "Перша технічна компанія".

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Слід зазначити, що у відповідності до наявних матеріалів справи та тверджень Відповідача, будь - яких повідомлень на адресу Позивача податковим органом про неприйняття податкової накладної не надсилалось.

Суд приходить до переконання про помилковість висновків Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про наявність безтоварності операції зазначеної в податковій накладній № 18 від 14.03.2012 року, оскільки у відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним (нікчемним) правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновки податкового органу про нікчемність зазначених правочинів є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені Позивачем із контрагентами Договори - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, зазначений в Акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним, правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, вирішуючи спір по суті, суд повинен виходити також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також не знайшли свого документального підтвердження висновки Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про відсутність у Приватного підприємства "Виробниче конструкторське - технологічне бюро "Сатурн" права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункти 198.1, 198.2 ст.198 ПК України визначають перелік операцій у разі здійснення яких виникає право на віднесення сум до податкового кредиту, та дати виникнення цього права.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.6 зазначеної статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Слід зауважити, що Податковий кодекс України не встановлює обов'язку платника податків контролювати дотримання норм податкового законодавства своїм контрагентом, такий контроль здійснює податкова служба. Порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів Позивача не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань Позивачу, оскільки Позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів Позивача тягнуть негативні наслідки саме для таких контрагентів та не впливають на право Позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товарів та робіт.

Вказана правова позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС А.Д проти Болгарії» №3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вимогами п. 36.5 статті 36 та статтею 47 Податкового Кодексу України визначено виключно індивідуальну відповідальність платника податку за несвоєчасність нарахування, декларування та сплату податків до бюджету. Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 14.1.185. під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суд (п/п. 14.1.191. ПК України).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1. ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, висновки зроблені податковим органом при проведенні перевірки Приватного підприємства "Виробниче конструкторське - технологічне бюро "Сатурн" про порушення Позивачем норм Податкового кодексу України, щодо обчислення та формування податкового кредиту по податку на додану вартість, щодо ненадання товаро - транспортних накладних чи будь-яких інших документів, які б свідчили про факт поставки і транспортування продукції та сертифікати якості на продукцію та щодо нікчемності правочину укладеного із контрагентом зазначеним у справі є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому позовні вимоги Приватного підприємства "Виробниче конструкторське - технологічне бюро "Сатурн" підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 50, 71, 86, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області №0004622250 від 24.07.2013 року - скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи .

Суддя Подлісна І.М.