Ухвала

від 14.09.2015 по справі 819/1959/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 року Справа № 876/12115/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Ільчишин Н.В.,Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Виробниче конструкторсько-технологічне бюро «Сатурн» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

приватне підприємство «Виробниче конструкторсько-технологічне бюро «Сатурн» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 751,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 501 грн та штрафними санкціями 250 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року позов задоволено, податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області №0 004622250 від 24.07.2013 року скасовано.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201. 4 ст. 201 ПК України). Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що 198.6. не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

ПП «ВКТБ «Сатурн» згідно поданої декларації з податку на додану вартість, реєстру отриманих податкових накладних за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р. включило до складу податкового кредиту податкову накладну виписану ПП «Перша технічна компанія» (код за ЄДРПОУ 35757205) з порушенням пп. г п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова адреса ПП «Перша технічна компанія» - 03186, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Мартиросяна, д. 10/22, а в податковій накладній № 18 від 14.03.2012 р. зазначена податкова адреса - 03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33. При цьому, позивач не звертався до Тернопільської ОДПІ із заявою про порушення постачальником заповнення податкових накладних.

Враховуючи зазначене в ході перевірки податковим органом правомірно встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. г п. 201.1 ст. 201 ПК України, а саме завищено податковий кредит за березень 2012 р. в сумі 500,72 грн.

На підставі наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та відповіт в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2013 року працівниками Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області на підставі наказу про проведення перевірки № 2241 від 25.06.2013 року, проведена документальна невиїзна позапланова перевірка приватного підприємства «Виробниче конструкторське - технологічне бюро «Сатурн» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами: приватне підприємство «Перша технічна компанія» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року. За результатами якої складений акт перевірки № 69/22-10/31299677 від 10.07.2013 року в результаті розгляду якого винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 24.07.2013 року про збільшення приватному підприємству «Виробниче конструкторське - технологічне бюро «Сатурн» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 751,50 гривень, в тому числі: за основним платежем - 501,00 гривень, за штрафними санкціями - 250,50 грн.., за порушення п.198.3, 198.6 ст.198. п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України.

Відповідно до акту перевірки № 69/22-10/31299677 від 10.07.2013 року, підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 24.07.2013 року стали виявлені та відображені в Акті перевірки факти порушення позивачем та його контрагентом - приватним підприємством «Перша технічна компанія» податкового законодавства, зокрема: включення позивачем до складу податкового кредиту податкову накладну, виписану його контрагентом - приватним підприємством «Перша технічна компанія», де останнє вказало свою адресу : Солом'янський р-н., м. Київ, вул. Миртиросяна, 10/22, а в податковій накладній № 18 від 14.03.2012 року, вказана адреса вул. Солом'янська, 33, м. Київ; приватне підприємство «Перша технічна компанія» при проведенні перевірки податковим органом не надало документів дозвільного характеру, актів прийому - передачі, атів прийому продукції по якості. В той же час, відповідачу були надані усі необхідні документи, які свідчать про реальність проведеної операції між позивачем та приватним підприємством «Перша технічна компанія», а відтак правомірність віднесення приватним підприємством «Виробниче конструкторське - технологічне бюро «Сатурн» витрат до податкового кредиту.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом з'ясовано, що будь - яких повідомлень на адресу позивача податковим органом про неприйняття податкової накладної не надсилалось.

Суд вірно вважав, що висновки податкового органу викладені в Акті перевірки про нікчемність зазначених правочинів є необгрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем із контрагентами Договори - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним, правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Згідно п. 198.1, 198.2 ст.198 ПК України визначають перелік операцій у разі здійснення яких виникає право на віднесення сум до податкового кредиту, та дати виникнення цього права. Відповідно до п. 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Відповідно до п. 198.6 зазначеної статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Також суд вірно зазначив, що Податковий кодекс України не встановлює обов'язку платника податків контролювати дотримання норм податкового законодавства своїм контрагентом, такий контроль здійснює податкова служба. Порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача тягнуть негативні наслідки саме для таких контрагентів та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товарів та робіт.

Вимогами п. 36.5 статті 36 та статтею 47 Податкового Кодексу України визначено виключно індивідуальну відповідальність платника податку за несвоєчасність нарахування, декларування та сплату податків до бюджету. Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п/п. 7.2.3. даного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 цього Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п/п. 7.4.4. Закону у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, згідно з п. 14.1.178 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. ст.. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.185 ст. 14 ПК України під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Згідно п. 14.1.191 цієї статті під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суд.

Суд також вірно зазначив, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів. Згідно п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 193.1 пподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Відповідно до п. 201.4. цієї статті податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Вірним є висновок суду про підставність позовних вимог.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуально права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року по справі № 819/1959/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Н.В. Ільчишин

ОСОБА_1

Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2015 року