Ухвала

від 24.09.2013 по справі 822/2900/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2900/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авантек" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Авантек"(Позивач) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції (Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 01 липня 2013 року № 0001042202.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року позов задоволено в повному обсязі; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 01 липня 2013 року № 0001042202.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

До початку судового засідання представник Позивача подав через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду заяву за вхідним № 174966/13 з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Вдповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що Відповідачем 14 червня 2013 року було проведено позапланову виїздну перевірку Позивача, яка проводилась за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за наслідками проведених фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія РВ».

За результатами перевірки було складено акт № 974/225/31347992 від 14.06.2013 року та винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001042202 від 01.07.2013 року у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем з податку на додану вартість в сумі 12132 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3033 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого податковим органом повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Згідно п.п.7.4.1. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно розділу 2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 288 від 24.05.1995 року, первинний документ - це письмове свідоцтво, що фіксує або підтверджує господарську операцію, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Так, з матеріалів справи встановлено , що 23 жовтня 2009 року між Позивачем та ТОВ "Компанія РВ"було укладено цивільно-правовий договір купівлі-продажу № 23-10. Згідно даного договору Позивач здійснив придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаного вище контрагента. Свої зобов`язання за укладеним договором сторони виконали в повному обсязі.

На підтвердження реальності виконання умов даного договору Позивачем подано такі документи: видаткова накладна № 331 від 07.05.2010 року ; транспортна накладна № 331 від 07.05.2010 року; видаткова накладна № 359 від 31.05.2010 року; транспортна накладна № 359 від 31.05.2010 року.

Оцінюючи реальність господарських операцій суд враховує наявність первинних документів, які відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме: належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, податкової накладної на оплату послуг, товарів, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Колегія суддів звертає увагу, що всі документи, за якими здійснювалися операції з придбання Позивачем у контрагента товарно-матеріальних цінностей є первинними документами, та мають усі необхідні реквізити для підтвердження здійснення господарських операцій та формування валових витрат підприємства і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг та поставки товарів Позивачеві зі сторони його контрагента документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг та поставки товарів, а тому і відсутність будь-яких витрат на зазначені операції не були доведені, а надані Позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.