Постанова

від 23.09.2013 по справі 820/7261/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 вересня 2013 р. № 820/7261/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Єрьоміної О.Ю.,

представника відповідача - Горбатенко Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби:

- від 07.08.2013 року №0000292201, яким визначено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 704451,0 грн. та штрафні санкції на суму 176112,75 грн.;

- від 07.08.2013 року №0000282201, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 738456,0 грн. та штрафні санкції на суму 184614,0 грн;

- від 07.08.2013 року №0000262205, яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 3002,94 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення №0000292201, №0000282201 та №0000262205 від 07.08.2013 р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі наказу №664 від 03.04.2013 р. та п.82.1 ст.82, ст.77 Податкового кодексу України було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна" (код ЄДРПОУ 30137183) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої відповідачем складено акт №2548/221/30137183 від 21.05.2013р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ТОВ "Баутехнік Східна Україна":

- п.135.1, п.135.4.1 ст.135, п.153.2.1, п.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлення заниження податку на прибуток на загальну 738456,0 грн., в тому числі: 2 квартал 2012 року в сумі 738456,0 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 704451,0 грн., у т.ч. березень 2012 року у сумі 99834,0 грн., квітень 2012 року у сумі 55236,0 грн., травень 2012 року у сумі 267257,0 грн., за червень 2012 року у сумі 281039,0 грн., за листопад 2012 року у сумі 1085,0 грн.;

- п.135.1, п.135.4.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Баутехнік Східна Україна" з питань реалізації товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) покупцям та встановлено завищення доходу на суму 196183,0 грн., у тому числі: за 2 квартал 2012 року у сумі 78650,0 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 110351,0 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 7182,0 грн.;

- п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Баутехнік Східна Україна" з питань придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у ПП «Укрмпецпоставка-М» та завищено валові витрати на загальну суму 196183,0 грн., у тому числі: за 2 квартал 2012 року у сумі 78650,0 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 110351,0 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 7182,0 грн.;

- п.2.8 п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320 встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 1501,47 грн.

На підставі висновків акту перевірки №2548/221/30137183 Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0000292201 від 07.08.2013 року, яким ТОВ "Баутехнік Східна Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 704451,0 грн. та штрафні санкції на суму 176112,75 грн.;

- №0000282201 від 07.08.2013 року, яким ТОВ "Баутехнік Східна Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 738456,0 грн. та штрафні санкції на суму 184614,0 грн.;

- №0000262205 від 07.08.2013 року, яким ТОВ "Баутехнік Східна Україна" застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 3002,94 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №2548/221/30137183 від 21.05.2013 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало продаж товарів торгової марки «Belinka» на адресу певного кола фізичних осіб, які не є платниками податку на прибуток підприємств, за цінами, що в 3-4,5 рази є нижчими цін реалізації даних товарів на адресу інших фізичних та юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Як встановлено судом, позивачем у травні - червні 2012 року був придбаний товар у підприємства Belinka Belles d.o.o (Словенія) контрактом №1 від 02.04.2012 р., що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 11.05.2012 р. №807100000/2012/417815, від 16.05.2012 р. №807100000/2012/418493, від 11.06.2012 р. №807100000/2012/423491, від 22.06.2012 р. №807100000/2012/425365.

Реалізація товару, який був придбаний позивачем за вищевказаними ВМД, здійснювалася позивачем кінцевим споживачам покупцям, які є фізичними особами та не є платниками податку на прибуток підприємств, а саме:

- ОСОБА_3 за видатковою накладною №БВУ-001338 від 11.05.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №453 від 27.04.2012 р.;

- ОСОБА_4 за видатковою накладною №БВУ-001133 від 11.05.2012 р. на суму 74000,0 грн., податкова накладна №28 від 04.05.2012 р.; податкова накладна №269 від 18.04.2012;

- ОСОБА_5 за видатковою накладною №БВУ-001254 від 11.05.2012 р. на суму 44000,0 грн., податкова накладна №438 від 27.04.2012 р.;

- ОСОБА_6 за видатковою накладною №БВУ-001394 від 14.05.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №203 від 12.04.2012 р.;

- ОСОБА_6 за видатковою накладною №БВУ-001915 від 14.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №204 від 14.06.2012 р.;

- ОСОБА_7 за видатковою накладною №БВУ-001437 від 16.05.2012 р. на суму 58600,0 грн., податкова накладна №81 від 07.05.2012 р.; податкова накладна №439 від 26.04.2012р.;

- ОСОБА_8 за видатковою накладною №БВУ-001086 від 17.05.2012 р. на суму 40000,0 грн., податкова накладна №213 від 17.05.2012 р.;

- ОСОБА_9 за видатковою накладною №БВУ-001210 від 17.05.2012 р. на суму 43 000,00 грн., податкова накладна №215 від 17.05.2012 р.;

- ОСОБА_10 за видатковою накладною №БВУ-001178 від 17.05.2012 р. на суму 83245,18 грн., податкова накладна №199 від 17.05.2012 р.;

- ОСОБА_11 за видатковою накладною №1325/1 від 18.05.2012 р. на суму 25000,0 грн., податкова накладна №48 від 08.05.2012 р.;

- ОСОБА_12 за видатковою накладною №БВУ-001100 від 18.05.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №234 від 18.05.2012 р.;

- ОСОБА_13 за видатковою накладною №БВУ-001068 від 18.05.2012 р. на суму 44000,0 грн., податкова накладна №235 від 18.05.2012 р.;

- ОСОБА_14 за видатковою накладною №БВУ-001771 від 05.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №452 від 29.05.2012 р.;

- ОСОБА_15 за видатковою накладною №БВУ-001827 від 08.06.2012 р. на суму 30000,0 грн., податкова накладна №525 від 31.05.2012 р.;

- ОСОБА_16 за видатковою накладною №БВУ-001851 від 11.06.2012 р. на суму 37000,0 грн., податкова накладна №526 від 31.05.2012 р.;

- Костенко.В.М. за видатковою накладною №Б-00001852 від 12.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №362 від 25.05.2012 р.;

- ОСОБА_17 за видатковою накладною №БВУ-001902 від 13.06.2012 р. на суму 90000,0 грн., податкова накладна №155 від 13.06.2012 р., податкова накладна №54 від 05.06.2012 р.;

- ОСОБА_18 за видатковою накладною №БВУ-001918 від 14.06.2012 р. на суму 49000,0 грн., податкова накладна №162 від 13.06.2012 р.; податкова накладна №56 від 05.06.2012 р.;

- ОСОБА_19 за видатковою накладною №БВУ-001941 від 15.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №522 від 31.05.2012 р.;

- ОСОБА_20 за видатковою накладною №БВУ0941/2 від 15.06.2012 р. на суму 44000,0 грн., податкова накладна №523 від 31.05.2012 р.;

- ОСОБА_21 за видатковою накладною №БВУ-001969 від 22.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №453 від 29.05.2012 р.;

- ОСОБА_22 за видатковою накладною №БВУ-002156 від 27.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №206 від 14.06.2012 р.;

- ОСОБА_23 за видатковою накладною №БВУ-002157 від 27.06.2012 р. на суму 21922,13 грн., податкова накладна №171 від 14.06.2012 р.;

- ОСОБА_24 за видатковою накладною №БВУ-002154 від 27.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №205 від 14.06.2012 р.;

- ОСОБА_25 за видатковою накладною №БВУ-002153 від 27.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №216 від 15.06.2012 р.;

- ОСОБА_26 за видатковою накладною №БВУ-002152 від 27.06.2012 р. на суму 42000,0 грн., податкова накладна №524 від 31.05.2012 р.

Товар був проданий фізичним особам-підприємцям за ціною, яка дорівнює ціну ввезення цього Товару на територію України, відповідно до вантажно-митних декларацій від 11.05.2012 р. №8071000000/2012/417815, від 16.05.2012 р. №807100000/2012/418493, від 11.06.2012 р. №807100000/2012/423491, від 22.06.2012 р. №807100000/2012/425365.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст.133 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги) (п.п. 153.2.2 п. 153.2ст.153 ПК України).

Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку, сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (п.п. 153.2.3 ст.153 ПК України).

При цьому, в п.п.14.1.13 ст.14 ПК України зазначається, що безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова, або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

В п.п. 14.1.71 ст.14 ПК України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Щодо заниження підприємством доходу від реалізації товарів за 2 квартал 2012 року на 2293709,0 грн. в порушення п.п.153.2.1, пп.153.2.3 ст.153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI, то суд зазначає наступне.

Позивачем у травні - червні 2012 року був придбаний товар у підприємства Belinka Belles d.o.o (Словенія), що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 11.05.2012 р. №8071000000/2012/417815, від 16.05.2012 р. №807100000/2012/418493, від 11.06.2012 р. №807100000/2012/423491, від 22.06.2012 р. №807100000/2012/425365.

Реалізація товару, який був придбаний позивачем за вищевказаними ВМД, здійснювалася позивачем кінцевим споживачам покупцям, які є фізичними особами та не є платниками податку на прибуток підприємств, тому відповідно до п.п.153.2.3 ст.153 Податкового кодексу України на ці операції поширюється положення п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, в якому зазначається, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни визначено в статті 39 цього Кодексу.

Пунктом 1 розділу ХІХ ПК України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім ст. 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Відповідно до п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію ст. 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно - незалежними юридично та фактично володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до пп. 1.20.3 пп.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для товарів (послуг), що продають шляхом публічного оголошення умов їх продажу, звичайною називають ціну, зазначену в такому оголошенні.

Статтею 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не вправі надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що товар, який був проданий фізичним особам, був проданий їм за ціною, яка дорівнює ціну ввезення цього товару на територію України, відповідно до вантажно-митних декларацій від 11.05.2012 р. №8071000000/2012/417815, від 16.05.2012 р. №807100000/2012/418493, від 11.06.2012 р. №807100000/2012/423491, від 22.06.2012 р. №807100000/2012/425365.

Як вбачається з акту перевірки, для визначення рівня звичайної ціни Відповідач, замість інформації про укладені договори з ідентичними товарами у співставних умовах (в даному випадку саме Позивач ввозив на територію України Товар, який в подальшому був реалізований фізичним особам), використовував інформацію про вартість Товару, який Позивачем і покупався і продавався на території України.

Відповідач не застосував порядку визначення рівня звичайної ціни, як це визначено пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, не вжив заходів, передбачених даною нормою, не отримав від уповноважених органів інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів, що постачаються на територію України.

Таким чином, при визначенні зобов'язань з податку на додану вартість і визначенні бази оподаткування, Позивач правомірно виходив з договірної вартості товарів. Той факт, що зазначена ціна не відповідає звичайній, податковим органом не доведено.

Довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, повинен орган податкової служби (пп. 1.20.8 Закону).

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

За таких обставин є хибним висновок податкового органу щодо порушення Позивачем п.135.1, п.135.4.1 ст.135, п.153.2.1 п.153.2.3, п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму на загальну суму 738456,0 грн., в тому числі: 2 квартал 2012 року - в сумі 738456,0 грн. та ст. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 458742,0 грн., у т.ч.: за травень 2012 у сумі 186108,0 грн., за червень 2012 у сумі 272634,0 грн.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ПП «Укрспецпоставка-М» (код ЄДРПОУ 36033135).

Між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" та ПП "Укрспецпоставка-М" було укладено договір №0706-12 від 07.06.2012 р. про поставку товарів, згідно умов якого ПП "Укрспецпоставка-М" зобов'язався передати у власність ТОВ "Баутехнік Східна Україна" товар, а покупець (ТОВ "Баутехнік Східна Україна") - прийняти і оплатити такі товари.

Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: видатковими накладними №Х-00000651 від 08.06.2012 р. на суму 63561,90 грн., №Х-00000664 від 11.06.2012 р. на суму 30817,88 грн., №Х-0000798 від 26.07.2012 р. на суму 63561,14 грн., №Х-0000818 від 26.07.2012 р. на суму 8667,42 грн., №Х-0000798 від 26.07.2012 р. на суму 63561,14 грн., №Х-0000942 від 15.08.2012 р. на суму 60191,94 грн., №Х-0001252 від 03.10.2012 р. на суму 8618,40 грн., №Х-0000798 від 26.07.2012 р. на суму 63561,14 грн., №Х-0000798 від 26.07.2012 р. на суму 63561,14 грн., №Х-0001442 від 02.10.2012 р. на суму 3528,00 грн., №Х-0001513 від 22.11.2012 р. на суму 1470,0 грн., №Х-0001515 від 22.11.2012 р. на суму 1512,0 грн. та податковими накладними, що були виписані ПП "Укрспецпоставка-М" та адресу позивача №38 від 08.06.2012 р. на загальну суму 63561,80 грн., №40 від 11.06.2012 р. на загальну суму 30817,88 грн., №191 від 26.07.2012 р. на загальну суму 63651,14 грн., №201 від 26.07.2012 р. на суму 8667,42 грн., №105 від 15.08.2012 р. на суму 60192,30 грн., №15 від 03.10.2012 р. на суму 8618,40 грн., №15 від 02.11.2012 р. на суму 3528,0 грн., №124 від 22.11.2012 р. на суму 1470,0 грн., №125 від 22.11.2012 р. на суму 1512,0 грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року.

Транспортування товару здійснювалося за рахунок позивача, відповідно до договору №0962_10/11 від 29.09.2011 р., укладеного з ТОВ «П.В.К.», відповідно до якого останній надає послуги з транспортно-експедиторського обслуговування.

Зобов'язання по оплаті товару, що був у отриманий від ПП "Укрспецпоставка-М" були виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно банківських виписок від 07.07.2012 р. на суму 94379,78 грн., від 08.08.2012 р. на суму 72228,56 грн., від 21.08.2012 р. на суму 60191,94 грн., від 04.10.2012 р. на суму 8618,40 грн., від 21.11.2012 р. на суму 3528,0 грн., від 29.11.2012 р. на суму 1470,0 грн., від 04.12.2012 р. на суму 1512,0 грн.

В подальшому придбаний у ПП "Укрспецпоставка-М" товар був використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу ТОВ «MULTIPACK» за видатковою накладною №БВУ03923 від 04.10.2012 р. на суму 9522,0 грн., ТОВ «Александр» за видатковою накладною №БВУ03004 від 16.06.2012 р. на суму 71014,52 грн., №БВУ02638 від 26.07.2012 р., №БВУ01860 від 12.06.2012 р. на суму 111032,64 грн.

Щодо господарських відносин позивача з ВКПФ «Удача і Ко» (код 22487238), судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості Покупця) та ВКПФ «Удача і Ко» (в якості Продавця) було укладено договір купівлі - продажу №005 від 10.01.2011 р., за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товари, договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: видатковими накладними №УК-ВН-0129 від 12.03.2012 р. на суму 105636,96 грн., №УК-ВН-0223 від 10.04.2012 р. на суму 101944,66 грн., та податковими накладними №33 від 12.03.2012 р. на загальну суму 105636,96 грн. (в т.ч. ПДВ 17606,16 грн.), №50 від 10.04.2012 р. на загальну суму 101942,19 грн. (в т.ч. ПДВ 16990,37 грн.), №33 від 04.04.2012 р. на загальну суму 2,47 грн. (в т.ч. ПДВ 0,41 грн.).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у березні, квітні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за березень, квітень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними: №01ААА від 12.03.2012 р., №01ААА від 10.04.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару, що був у отриманий від ВКПФ «Удача і Ко» були виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно банківських виписок від 18.05.2012 р. на суму 20000,0 грн., від 18.05.2012 р. на суму 20000,0 грн., від 21.05.2012 р. на суму 20000,0 грн., від 18.06.2012 р. на суму 41944,66 грн., від 04.04.2012 р. на суму 105636,96 грн.

В подальшому придбаний у ВКПФ «Удача і Ко» товар був використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Крайзель-Будівельні матеріали» (код 32917949), судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості Покупця) та ТОВ «Крайзель-Будівельні матеріали» (в якості постачальника) було укладено договір поставки №К-12-068 від 30.01.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товари, договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: видатковою накладною №РН-0000830 від 17.05.2012 р. на суму 102974,48 грн., податковою накладною №229 від 17.05.2012 р. на загальну суму 102974,48 грн. (в т.ч. ПДВ 17162,41 грн.).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у травні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за травень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок постачальника, що підтверджується належним чином оформленою накладною від 18.05.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару, що був у отриманий від ТОВ «Крайзель-Будівельні матеріали» були виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно банківської виписки від 03.07.2012 р. на суму 103030,20 грн.

В подальшому придбаний у ТОВ «Крайзель-Будівельні матеріали» товар був використаний ТОВ " Баутехнік Східна Україна " у власній господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин позивача з ТДВ «Лафарж Гіпс» (код 00290601), судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості Покупця) та ТДВ «Лафарж Гіпс» (в якості постачальника) було укладено договір поставки №8 від 23.01.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товари. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: видатковими накладними №ЛГ2377 від 17.03.2012 р. на суму 17866,98 грн., №ЛГ2780 від 27.03.2012 р. на суму 41853,53 грн., №ЛГ2493 від 20.03.2012 р. на суму 29697,26 грн., №ЛГ2376 від 17.03.2012 р. на суму 3830,40 грн., №ЛГ4192 від 07.05.2012 р. на суму 4819,68 грн., №ЛГ4126 від 07.05.2012 р. на суму 18816,70 грн., №ЛГ4786 від 24.05.2012 р. на суму 42900,67 грн., №ЛГ3356 від 07.04.2012 р. на суму 45161,96 грн., податковими накладними №2901 від 15.03.2012 р. на загальну суму 12609,52 грн. (в т.ч. ПДВ 2101,58 грн.), №2750 від 16.03.2012 р. на загальну суму 3830,40 грн. (в т.ч. ПДВ 638,40 грн.), №2903 від 16.03.2012 р. на загальну суму 5257,46 грн. (в т.ч. ПДВ 876,24 грн.), №2419 від 19.03.2012 р. на загальну суму 29697,26 грн. (в т.ч. ПДВ 4949,54 грн.), №2257 від 23.03.2012 р. на загальну суму 41853,53 грн. (в т.ч. ПДВ 6975,59 грн.), №3791 від 06.04.2012 р. на загальну суму 45161,96 грн. (в т.ч. ПДВ 7526,99 грн.), №4444 від 04.05.2012 р. на загальну суму 18816,70 грн. (в т.ч. ПДВ 3 136,12 грн.), №4446 від 07.05.2012 р. на загальну суму 4819,68 грн. (в т.ч. ПДВ 803,28 грн.), №4447 від 23.05.2012 р. на загальну суму 42900,67 грн. (в т.ч. ПДВ 7150,11 грн.).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у березні, квітні, травні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за березень, квітень, травень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними: №ЛГ0002215 від 17.03.2012 р., №ЛГ0002647 від 27.03.2012 р., №ЛГ0002348 від 20.03.2012 р., №ЛГ002065 від 15.03.2012 р., №ЛГ0003996 від 07.05.2012 р., №ЛГ0003993 від 07.05.2012 р., №ЛГ0004672 від 24.05.2012 р., №ЛГ0003161 від 07.04.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару, що був у отриманий від ТДВ «Лафарж Гіпс» були виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно банківських виписок від 13.03.2012 р. на суму 2349,0 грн., від 13.03.2012 р. на суму 41528,53 грн., від 15.03.2012 р. на суму 12609,52 грн., від 16.03.2012 р. на суму 3830,40 грн., від 16.03.2012 р. на суму 5257,46 грн., від 16.03.2012 р. на суму 13610,80 грн., від 19.03.2012 р. на суму 300,0 грн., від 19.03.2012 р. на суму 13310,80 грн., від 19.03.2012 р. на суму 29697,26 грн., від 23.03.2012 р. на суму 2408,83 грн., на суму 9336,60 грн., на суму 11670,76 грн., на суму 13579,67 грн., на суму 18773,78 грн., на суму 25 675,66 грн., на суму 41853,53 грн., від 06.04.2012 р. на суму 45161,96 грн., від 04.05.2012 р. на суму 11916,79 грн., на суму 14414,74 грн., на суму 18816,70 грн., від 22.05.2012 р. на суму 4819,68 грн., від 23.05.2012 р. на суму 42900,67 грн.

В подальшому придбаний у ТДВ «Лафарж Гіпс» товар був використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Торговий дім Профіль України» (код 35203742), судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості Покупця) та ТОВ «Торговий дім Профіль України» (в якості постачальника) було укладено договір поставки №7 від 18.01.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товари, договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: видатковими накладними №РН-0001461 від 09.04.2012 р. на суму 14074,34 грн., №РН-0001460 від 09.04.2012 р. на суму 4908,54 грн., №РН-0002973 від 18.06.2012 р. на суму 19283,20 грн., №РН-0001154 від 23.03.2012 р. на суму 3213,36 грн., №РН-0001024 від 16.03.2012 р. на суму 32116,28 грн., №РН-0001023 від 16.03.2012 р. на суму 15403,20 грн., податковими накладними №146 від 09.04.2012 р. на загальну суму 14074,34 грн. (в т.ч. ПДВ 2345,72 грн.), №145 від 09.04.2012 р. на загальну суму 4908,54 грн. (в т.ч. ПДВ 818,09 грн.), №358 від 18.06.2012 р. на загальну суму 19283,20 грн. (в т.ч. ПДВ 3 213,87 грн.), №421 від 23.03.2012 р. на загальну суму 3213,36 грн. (в т.ч. ПДВ 535,56 грн.), №267 від 16.03.2012 р. на загальну суму 32116,28 грн. (в т.ч. ПДВ 5352,71 грн.), №266 від 16.03.2012 р. на загальну суму 15403,20 грн. (в т.ч. ПДВ 2567,20 грн.).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у березні, квітні, червні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за березень, квітень, червень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними: №000005199 від 09.04.2012 р., №000006328 від 18.06.2012 р., №000004974 від 23.03.2012 р., №000004917 від 16.03.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару, що був у отриманий від ТОВ «Торговий дім Профіль України» були виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно банківських виписок від 03.07.2012 р. на суму 19283,20 грн., від 25.04.2012 р. на суму 4908,54 грн., від 06.04.2012 р. на суму 32116,28 грн., від 10.04.2012 р. на суму 3213,36 грн., від 26.03.2012 р. на суму 15403,20 грн., від 08.05.2012 р. на суму 14074,34 грн.

В подальшому придбаний у ТОВ «Торговий дім Профіль України» товар був використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Індастрі» (код 23764970), судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості Покупця) та ТОВ «Індастрі» (в якості постачальника) було укладено договір поставки №857 від 07.05.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товари, договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: видатковими накладними №РН-0000742 від 08.05.2012 р. на суму 22649,21 грн., №РН-0000970 від 11.06.2012 р. на суму 31146,22 грн., податковими накладними №33 від 08.05.2012 р. на загальну суму 22649,21 грн. (в т.ч. ПДВ 3774,87 грн.), №54 від 11.06.2012 р. на загальну суму 31146,22 грн. (в т.ч. ПДВ 5191,04 грн.).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у травні, червні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за травень, червень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними: від 08.05.2012 р., від 11.06.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару, що був у отриманий від ТОВ «Індастрі» були виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно банківських виписок від 10.07.2012 р. на суму 31146,22 грн., від 21.05.2012 р. на суму 22649,21 грн.

В подальшому придбаний у ТОВ «Індастрі» товар був використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Снєжка-Україна» (код 30648854), судом встановлено наступне.

Між ТОВ " Баутехнік Східна Україна " (в якості дистриб'ютора) та ТОВ «Снєжка-Україна» (в якості продавця) було укладено договір дистриб'юції №38/ДД від 10.01.2012 р., за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність дистриб'ютора, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти та сплатити Товари, договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: видатковими накладними №Сн-0004358 від 25.05.2012 р. на суму 13412,40 грн., №Сн-0004356 від 25.05.2012 р. на суму 144437,23 грн., №Сн-0004357 від 25.05.2012 р. на суму 11,40 грн., №Сн-0003233 від 26.04.2012 р. на суму 74869,43 грн., №Сн-0003234 від 26.04.2012 р. на суму 95364,50 грн., №Сн-0003823 від 16.05.2012 р. на суму 12,24 грн., №Сн-0003821 від 16.05.2012 р. на суму 133 211,28 грн., №Сн-0003822 від 16.05.2012 р. на суму 3674,63 грн., №Сн-0000894 від 01.03.2012 р. на суму 141175,26 грн., №Сн-0000894 від 01.03.2012 р. на суму 141 175,26 грн. №Сн-0000896 від 01.03.2012 р. на суму 1,68 грн., №Сн-0000900 від 01.03.2012 р. на суму 13963,81 грн., податковими накладними №1365 від 24.05.2012 р. на загальну суму 13412,40 грн. (в т.ч. ПДВ 2235,40 грн.), №1639 від 24.05.2012 р. на загальну суму 94437,23 грн. (в т.ч. ПДВ 15 739,54 грн.), №1132 від 18.05.2012 р. на загальну суму 50000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн.), №1634 від 24.05.2012 р. на загальну суму 11,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1,90 грн.), №1304 від 26.04.2012 р. на загальну суму 74869,43 грн. (в т.ч. ПДВ 12 478,24 грн.), №1303 від 26.04.2012 р. на загальну суму 95364,50 грн. (в т.ч. ПДВ 15 894,08 грн.), №855 від 16.05.2012 р. на загальну суму 12,24 грн. (в т.ч. ПДВ 2,04 грн.), №853 від 16.05.2012 р. на загальну суму 133211,28 грн. (в т.ч. ПДВ 22201,88 грн.), №854 від 16.05.2012 р. на загальну суму 3674,63грн. (в т.ч. ПДВ 612,44 грн.), №14 від 01.03.2012 р. на суму 141175,26 грн. (в т.ч. ПДВ 23529,21 грн.), №11 від 01.03.2012 р. на суму 1,68 грн. (в т.ч. ПДВ 0,28 грн.), №13 від 01.03.2012 р. на суму 13963,81 грн. (в т.ч. ПДВ 2327,30 грн.).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у березні, квітні, травні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за березень, квітень, травень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними: №Сн-001258 від 25.05.2012 р., №Сн-000942 від 26.04.2012 р., №Сн-001096 від 16.05.2012 р., №Сн-000273 від 01.03.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару, що був у отриманий від ТОВ «Снєжка-Україна» були виконані ТОВ " Баутехнік Східна Україна " шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно банківських виписок від 19.07.2012 р. на суму 50898,15 грн., від 18.07.2012 р. на суму 12,24 грн., на суму 3674,63 грн., на суму 16000,0 грн., від 23.04.2012 р. на суму 50000,0 грн., від 25.04.2012 р. на суму 1,68 грн., на суму 13963,81 грн., на суму 21 175,26 грн., на суму 70000,0 грн., від 13.07.2012 р. на суму 95364,50 грн., від 17.07.2012 р. на суму 70000,0 грн., від 24.05.2012 р. на суму 11,40 грн., на суму 11213,71 грн., на суму 13412,40 грн., на суму 83223,52 грн., від 18.05.2012 р. на суму 50000,0 грн., від 06.07.2012 р. на суму 74869,43 грн.

В подальшому придбаний у ТОВ «Снєжка-Україна» товар був використаний ТОВ " Баутехнік Східна Україна " у власній господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин позивача з ПЗІІ «УРСА» (код 32776560), судом встановлено наступне.

В березні 2012 р. ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості покупця) був придбаний Товар у ПЗІІ «УРСА» (в якості продавця) на підставі видаткових накладних №8158869009 від 30.03.2012 р. на суму 107851,92 грн., №8158868944 від 26.03.2012 р. на суму 42768,0 грн., №8158868943 від 26.03.2012 р. на суму 43627,55 грн., та податкових накладних №260 від 30.03.2012 р. на загальну суму 107851,92 грн. (в т.ч. ПДВ 17975,32 грн.), №219 від 26.03.2012 р. на загальну суму 42768,0 грн. (в т.ч. ПДВ 7128,0 грн.), №218 від 26.03.2012 р. на загальну суму 43627,55 грн. (в т.ч. ПДВ 7271,26 грн.).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у березні, квітні, травні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за березень, квітень, травень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними: №367347 від 30.03.2012 р., №367306 від 26.03.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару, що був у отриманий від ПЗІІ «УРСА» були виконані ТОВ " Баутехнік Східна Україна " шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно банківських виписок від 25.05.2012 р. на суму 24934,92 грн., від 05.04.2012 р. на суму 102459,32 грн., від 03.04.2012 р. на суму 41446,17 грн.

В подальшому придбаний у ПЗІІ «УРСА» товар був використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме, реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: виписки банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №2548/221/30137183 від 21.05.2013 року встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Укрспецпоставка-М» слугували висновки акту від 21.03.2013р. №1660/221/36033135 Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС «Про результати проведення виїзної документальної позапланової перевірки ПП «Укрспецпоставка-М» (код ЄДРПОУ 36033135) щодо взаємовідносин з питання реальності та повноти відображення в обліку з контрагентами ТОВ «Галактика М» (код ЄДРПОУ 31890900), ТОВ «Феріт Д» (код ЄДРПОУ 36441206), ТОВ „Старт Д" (код ЄДРПОУ 32694059), ТОВ „Ліга" (код ЄДРПОУ 24609852), ТОВ „Матадор" (код ЄДРПОУ 31820299), ТОВ „Ривс" (код ЄДРПОУ 34914473) за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р.»

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям, при цьому, ПП «Украспецпоставка-М», ТОВ «Удача і Ко», ТОВ «Крайзель-Будівельні Матеріали», ТОВ «Лафарж Гіпс», ТОВ «ТД Профіль України», ТОВ ВК «Індастрі», ТОВ «Снежка-Україна», ПЗІІ «УРСА» були офіційно зареєстровані платниками ПДВ на час здійснення господарських операцій та мали право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угод між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання товарів у ПП «Украспецпоставка-М», ТОВ «Удача і Ко», ТОВ «Крайзель-Будівельні Матеріали», ТОВ «Лафарж Гіпс», ТОВ «ТД Профіль України», ТОВ ВК «Індастрі», ТОВ «Снежка-Україна», ПзІІ «УРСА» вірно віднесені позивачем до валових витрат.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Щодо застосування до позивача штрафної санкції в сумі 3002,94 грн. за порушення п.2.8. глави 2 п.3.5. глави 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті», затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 125.12.2004 р. (далі - Постанова № 637), суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту перевірки відповідачем зафіксовано перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі 06.05.2011 р. та 02.08.2012 р.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України ( далі - ГКУ) органи державної влади нараховують адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 241 ГКУ передбачається, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Статтею 250 ГКУ визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У пункті 2 оглядового листа Вищого адміністративного суду України №76/100/13-08 від 24.10.2008 р. зазначено, що фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 ГКУ, отже, повинні застосовуватись в межах строків, визначених статтею 250 ГКУ.

Міністерством юстиції України у листі від 02.12.2009 р. N 870-0-2-09-22 вказано: «Указом Президента від 12.06.95 р. N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавстві порядку і в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Готівковий обіг в Україні регулюється нормами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637, де пунктом 7.3 глави 7 встановлено, що у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Таким чином, статтею 250 ГКУ, встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом».

Суд також зауважує, що, відповідно до ст. 19 ГКУ держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сферах фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання, у тому числі, податкової дисципліни.

Крім того, визначення поняття адміністративно - господарського штрафу, наведене у ст. 241 ГКУ дає підстави для висновку про те, що адміністративно - господарський штраф визначається органами, уповноваженими здійснювати контроль за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

Відповідно до змісту вищенаведеної ст. 19 ГКУ податкові органи і є такими уповноваженими органами.

Отже, суд не погоджується з доводами відповідача, який з посиланням на ст. 4 ГКУ стверджує, що правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки не є предметом регулювання ГКУ.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що застосування штрафу за порушення обігу готівкових коштів в національній валюті є застосуванням адміністративно-господарського штрафу, який має бути застосований податковим органом з дотриманням вимог ст. 250 ГКУ.

Таким чином, враховуючи дати виявлених відповідачем порушень позивачем Постанови № 637 (06.05.2011 р. та 02.08.2012 р.) та дату застосування штрафної санкції (податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 р.), суд приходить до висновку про неправомірне застосування відповідачем до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу після спливу одного року з дня порушення позивачем вимог Постанови № 637.

Вказане є підставою суду для висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.08.2013 року №0000262205 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3002,94 грн. згідно з абз. 2, абз. 6 ч. 1 ст. 1 Указу президента № 436/95 від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є неправомірним та підлягає скасуванню.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №2548/221/30137183 від 21.05.2013 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення №0000292201, №0000282201 та №0000262205 від 07.08.2013 року, прийняті Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.08.2013 року №0000292201, яким визначено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 704451,0 грн. (сімсот чотири тисячі чотириста п'ятдесят одна гривня 00 копійок) та штрафні санкції на суму 176112,75 грн. (сто сімдесят шість тисяч сто дванадцять гривень 75 копійок).

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.08.2013 року №0000282201, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 738456,0 грн. (сімсот тридцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 00 копійок) та штрафні санкції на суму 184614,0 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.08.2013 року №0000262205, яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 3002,94 грн. (три тисячі дві гривні 94 копійки).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна" (код ЄДРПОУ 30137183) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2294.0 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко