Ухвала

від 24.10.2013 по справі 820/7261/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р.Справа № 820/7261/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013р. по справі № 820/7261/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення: від 07.08.2013 року №0000292201, №0000282201, №0000262205.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна" - задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.08.2013 року №0000292201, яким визначено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 704451,0 грн. (сімсот чотири тисячі чотириста п'ятдесят одна гривня 00 копійок) та штрафні санкції на суму 176112,75 грн. (сто сімдесят шість тисяч сто дванадцять гривень 75 копійок).

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.08.2013 року №0000282201, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 738456,0 грн. (сімсот тридцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 00 копійок) та штрафні санкції на суму 184614,0 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.08.2013 року №0000262205, яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 3002,94 грн. (три тисячі дві гривні 94 копійки).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна" (код ЄДРПОУ 30137183) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2294.0 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження судом доказів та встановлення обставин у справі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року здійснено заміну відповідача - Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на її правонаступника - Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі наказу №664 від 03.04.2013 р. та п.82.1 ст.82, ст.77 Податкового кодексу України проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна" (код ЄДРПОУ 30137183) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт №2548/221/30137183 від 21.05.2013 р., в якому зафіксовані порушення позивачем:

- п.135.1, п.135.4.1 ст.135, п.153.2.1, п.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлення заниження податку на прибуток на загальну 738456,0 грн., в тому числі: 2 квартал 2012 року в сумі 738456,0 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 704451,0 грн., у т.ч. березень 2012 року у сумі 99834,0 грн., квітень 2012 року у сумі 55236,0 грн., травень 2012 року у сумі 267257,0 грн., за червень 2012 року у сумі 281039,0 грн., за листопад 2012 року у сумі 1085,0 грн.;

- п.135.1, п.135.4.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Баутехнік Східна Україна" з питань реалізації товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) покупцям та встановлено завищення доходу на суму 196183,0 грн., у тому числі: за 2 квартал 2012 року у сумі 78650,0 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 110351,0 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 7182,0 грн.;

- п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Баутехнік Східна Україна" з питань придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у ПП "Укрспецпоставка-М" та завищено валові витрати на загальну суму 196183,0 грн., у тому числі: за 2 квартал 2012 року у сумі 78650,0 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 110351,0 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 7182,0 грн.;

- п.2.8 п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 1501,47 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0000292201 від 07.08.2013 року, яким ТОВ "Баутехнік Східна Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 704451,00 грн. та штрафні санкції на суму 176112,75 грн.;

- №0000282201 від 07.08.2013 року, яким ТОВ "Баутехнік Східна Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 738456,00 грн. та штрафні санкції на суму 184614,0 грн.;

- №0000262205 від 07.08.2013 року, яким ТОВ "Баутехнік Східна Україна" застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 3002,94 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи. Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №2548/221/30137183 від 21.05.2013 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст.133 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги) (п.п. 153.2.2 п. 153.2ст.153 ПК України).

Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку, сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (п.п. 153.2.3 ст.153 ПК України).

При цьому, в ст. 14 ПК закріплено визначення понять. Так, в п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України зазначається, що безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова, або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

В п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст.14 ПК України передбачено, що звичайна ціна це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало продаж товарів торгової марки "Belinka" на адресу певного кола фізичних осіб, які не є платниками податку на прибуток підприємств, за цінами, що в 3-4,5 рази є нижчими цін реалізації даних товарів на адресу інших фізичних та юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у травні - червні 2012 року був придбаний товар у підприємства Belinka Belles d.o.o (Словенія) за контрактом №1 від 02.04.2012 р., що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 11.05.2012 р. №807100000/2012/417815, від 16.05.2012 р. №807100000/2012/418493, від 11.06.2012 р. №807100000/2012/423491, від 22.06.2012 р. №807100000/2012/425365.

Реалізація товару, який придбаний позивачем за вищевказаними ВМД, здійснювалася позивачем кінцевим споживачам покупцям, які є фізичними особами та не є платниками податку на прибуток підприємств, а саме:

- ОСОБА_2 за видатковою накладною №БВУ-001338 від 11.05.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №453 від 27.04.2012 р.;

- ОСОБА_3 за видатковою накладною №БВУ-001133 від 11.05.2012 р. на суму 74000,0 грн., податкова накладна №28 від 04.05.2012 р.; податкова накладна №269 від 18.04.2012;

- ОСОБА_4 за видатковою накладною №БВУ-001254 від 11.05.2012 р. на суму 44000,0 грн., податкова накладна №438 від 27.04.2012 р.;

- ОСОБА_5 за видатковою накладною №БВУ-001394 від 14.05.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №203 від 12.04.2012 р.;

- ОСОБА_5 за видатковою накладною №БВУ-001915 від 14.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №204 від 14.06.2012 р.;

- ОСОБА_6 за видатковою накладною №БВУ-001437 від 16.05.2012 р. на суму 58600,0 грн., податкова накладна №81 від 07.05.2012 р.; податкова накладна №439 від 26.04.2012р.;

- ОСОБА_7 за видатковою накладною №БВУ-001086 від 17.05.2012 р. на суму 40000,0 грн., податкова накладна №213 від 17.05.2012 р.;

- ОСОБА_8 за видатковою накладною №БВУ-001210 від 17.05.2012 р. на суму 43 000,00 грн., податкова накладна №215 від 17.05.2012 р.;

- ОСОБА_9 за видатковою накладною №БВУ-001178 від 17.05.2012 р. на суму 83245,18 грн., податкова накладна №199 від 17.05.2012 р.;

- ОСОБА_10 за видатковою накладною №1325/1 від 18.05.2012 р. на суму 25000,0 грн., податкова накладна №48 від 08.05.2012 р.;

- ОСОБА_11 за видатковою накладною №БВУ-001100 від 18.05.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №234 від 18.05.2012 р.;

- ОСОБА_12 за видатковою накладною №БВУ-001068 від 18.05.2012 р. на суму 44000,0 грн., податкова накладна №235 від 18.05.2012 р.;

- ОСОБА_13 за видатковою накладною №БВУ-001771 від 05.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №452 від 29.05.2012 р.;

- ОСОБА_14 за видатковою накладною №БВУ-001827 від 08.06.2012 р. на суму 30000,0 грн., податкова накладна №525 від 31.05.2012 р.;

- ОСОБА_15 за видатковою накладною №БВУ-001851 від 11.06.2012 р. на суму 37000,0 грн., податкова накладна №526 від 31.05.2012 р.;

- Костенко.В.М. за видатковою накладною №Б-00001852 від 12.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №362 від 25.05.2012 р.;

- ОСОБА_16 за видатковою накладною №БВУ-001902 від 13.06.2012 р. на суму 90000,0 грн., податкова накладна №155 від 13.06.2012 р., податкова накладна №54 від 05.06.2012 р.;

- ОСОБА_17 за видатковою накладною №БВУ-001918 від 14.06.2012 р. на суму 49000,0 грн., податкова накладна №162 від 13.06.2012 р.; податкова накладна №56 від 05.06.2012 р.;

- ОСОБА_18 за видатковою накладною №БВУ-001941 від 15.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №522 від 31.05.2012 р.;

- ОСОБА_19 за видатковою накладною №БВУ0941/2 від 15.06.2012 р. на суму 44000,0 грн., податкова накладна №523 від 31.05.2012 р.;

- ОСОБА_20 за видатковою накладною №БВУ-001969 від 22.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №453 від 29.05.2012 р.;

- ОСОБА_21 за видатковою накладною №БВУ-002156 від 27.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №206 від 14.06.2012 р.;

- ОСОБА_22 за видатковою накладною №БВУ-002157 від 27.06.2012 р. на суму 21922,13 грн., податкова накладна №171 від 14.06.2012 р.;

- ОСОБА_23 за видатковою накладною №БВУ-002154 від 27.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №205 від 14.06.2012 р.;

- ОСОБА_24 за видатковою накладною №БВУ-002153 від 27.06.2012 р. на суму 45000,0 грн., податкова накладна №216 від 15.06.2012 р.;

- ОСОБА_25 за видатковою накладною №БВУ-002152 від 27.06.2012 р. на суму 42000,0 грн., податкова накладна №524 від 31.05.2012 р.

Товар проданий фізичним особам-підприємцям за ціною, яка дорівнює ціну ввезення цього Товару на територію України, відповідно до вантажно-митних декларацій від 11.05.2012 р. №8071000000/2012/417815, від 16.05.2012 р. №807100000/2012/418493, від 11.06.2012 р. №807100000/2012/423491, від 22.06.2012 р. №807100000/2012/425365.

Щодо заниження підприємством доходу від реалізації товарів за 2 квартал 2012 року на 2293709,00 грн. в порушення п.п.153.2.1, пп.153.2.3 ст.153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI, необхідно зауважити на таке.

Позивачем у травні - червні 2012 року придбаний товар у підприємства Belinka Belles d.o.o (Словенія), що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 11.05.2012 р. №8071000000/2012/417815, від 16.05.2012 р. №807100000/2012/418493, від 11.06.2012 р. №807100000/2012/423491, від 22.06.2012 р. №807100000/2012/425365.

Реалізація товару, який придбаний позивачем за вищевказаними ВМД, здійснювалася позивачем кінцевим споживачам покупцям, які є фізичними особами та не є платниками податку на прибуток підприємств, тому відповідно до п.п.153.2.3 ст.153 Податкового кодексу України на ці операції поширюється положення п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, в якому зазначається, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни закріплено в статті 39 цього Кодексу.

Пунктом 1 розділу ХІХ ПК України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім ст. 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Відповідно до п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію ст. 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно - незалежними, юридично та фактично володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до пп. 1.20.3 пп.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для товарів (послуг), що продають шляхом публічного оголошення умов їх продажу, звичайною називають ціну, зазначену в такому оголошенні.

Статтею 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не вправі надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході розгляду апеляційної скарги, що товар, який проданий фізичним особам, був проданий їм за ціною, яка дорівнює ціну ввезення цього товару на територію України, відповідно до вантажно-митних декларацій від 11.05.2012 р. №8071000000/2012/417815, від 16.05.2012 р. №807100000/2012/418493, від 11.06.2012 р. №807100000/2012/423491, від 22.06.2012 р. №807100000/2012/425365.

Як вбачається з акту перевірки, для визначення рівня звичайної ціни відповідач, замість інформації про укладені договори з ідентичними товарами у співставних умовах (в даному випадку саме позивач ввозив на територію України товар, який в подальшому був реалізований фізичним особам), використовував інформацію про вартість товару, який позивачем і придбавався і продавався на території України.

Відповідач не застосував порядку визначення рівня звичайної ціни, як це визначено пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, не вжив заходів, передбачених даною нормою, не отримав від уповноважених органів інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів, що постачаються на територію України.

З огляду на викладене, при визначенні зобов'язань з податку на додану вартість і визначенні бази оподаткування, позивач правомірно виходив з договірної вартості товарів. Той факт, що зазначена ціна не відповідає звичайній, податковим органом не доведено.

Згідно з положеннями пп. 1.20.8 Закону довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, повинен орган податкової служби.

Отже, законом встановлено, що база оподаткування це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про хибність доводів податкового органу щодо порушення позивачем п.135.1, п.135.4.1 ст.135, п.153.2.1 п.153.2.3, п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму на загальну суму 738456,00 грн., в тому числі: 2 квартал 2012 року - в сумі 738456,00 грн. та ст. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього в сумі 458742,00 грн., у т.ч.: за травень 2012р. - у сумі 186108,00 грн., за червень 2012р. - у сумі 272634,00 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду апеляційної скарги, що між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" та ПП "Укрспецпоставка-М" укладено договір №0706-12 від 07.06.2012 р. про поставку товарів, згідно з умовами якого ПП "Укрспецпоставка-М" зобов'язався передати у власність ТОВ "Баутехнік Східна Україна" товар, а покупець (ТОВ "Баутехнік Східна Україна") - прийняти і оплатити такі товари.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується: видатковими накладними №Х-00000651 від 08.06.2012 р. на суму 63561,90 грн., №Х-00000664 від 11.06.2012 р. на суму 30817,88 грн., №Х-0000798 від 26.07.2012 р. на суму 63561,14 грн., №Х-0000818 від 26.07.2012 р. на суму 8667,42 грн., №Х-0000798 від 26.07.2012 р. на суму 63561,14 грн., №Х-0000942 від 15.08.2012 р. на суму 60191,94 грн., №Х-0001252 від 03.10.2012 р. на суму 8618,40 грн., №Х-0000798 від 26.07.2012 р. на суму 63561,14 грн., №Х-0000798 від 26.07.2012 р. на суму 63561,14 грн., №Х-0001442 від 02.10.2012 р. на суму 3528,00 грн., №Х-0001513 від 22.11.2012 р. на суму 1470,0 грн., №Х-0001515 від 22.11.2012 р. на суму 1512,0 грн. та податковими накладними, що були виписані ПП "Укрспецпоставка-М" та адресу позивача: №38 від 08.06.2012 р. на загальну суму 63561,80 грн., №40 від 11.06.2012 р. на загальну суму 30817,88 грн., №191 від 26.07.2012 р. на загальну суму 63651,14 грн., №201 від 26.07.2012 р. на суму 8667,42 грн., №105 від 15.08.2012 р. на суму 60192,30 грн., №15 від 03.10.2012 р. на суму 8618,40 грн., №15 від 02.11.2012 р. на суму 3528,0 грн., №124 від 22.11.2012 р. на суму 1470,0 грн., №125 від 22.11.2012 р. на суму 1512,0 грн.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року.

Транспортування товару здійснювалося за рахунок позивача, відповідно до договору №0962_10/11 від 29.09.2011 р., укладеного з ТОВ "П.В.К.", відповідно до якого останній надає послуги з транспортно-експедиторського обслуговування.

Зобов'язання по оплаті товару виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів відповідно до банківських виписок від 07.07.2012 р. на суму 94379,78 грн., від 08.08.2012 р. на суму 72228,56 грн., від 21.08.2012 р. на суму 60191,94 грн., від 04.10.2012 р. на суму 8618,40 грн., від 21.11.2012 р. на суму 3528,0 грн., від 29.11.2012 р. на суму 1470,0 грн., від 04.12.2012 р. на суму 1512,0 грн.

В подальшому придбаний у ПП "Укрспецпоставка-М" товар використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано на адресу ТОВ "MULTIPACK" за видатковою накладною №БВУ03923 від 04.10.2012 р. на суму 9522,0 грн., ТОВ "Александр" за видатковою накладною №БВУ03004 від 16.06.2012 р. на суму 71014,52 грн., №БВУ02638 від 26.07.2012 р., №БВУ01860 від 12.06.2012 р. на суму 111032,64 грн.

Також, між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості Покупця) та ВКПФ "Удача і Ко" (в якості Продавця) укладено договір купівлі - продажу №005 від 10.01.2011 р., за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товари.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується: видатковими накладними №УК-ВН-0129 від 12.03.2012 р. на суму 105636,96 грн., №УК-ВН-0223 від 10.04.2012 р. на суму 101944,66 грн., та податковими накладними №33 від 12.03.2012 р. на загальну суму 105636,96 грн. (в т.ч. ПДВ 17606,16 грн.), №50 від 10.04.2012 р. на загальну суму 101942,19 грн. (в т.ч. ПДВ 16990,37 грн.), №33 від 04.04.2012 р. на загальну суму 2,47 грн. (в т.ч. ПДВ 0,41 грн.).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у березні, квітні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за березень, квітень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними: №01ААА від 12.03.2012 р., №01ААА від 10.04.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів відповідно до банківських виписок від 18.05.2012 р. на суму 20000,0 грн., від 18.05.2012 р. на суму 20000,0 грн., від 21.05.2012 р. на суму 20000,0 грн., від 18.06.2012 р. на суму 41944,66 грн., від 04.04.2012 р. на суму 105636,96 грн.

В подальшому придбаний у ВКПФ "Удача і Ко" товар використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості Покупця) та ТОВ "Крайзель-Будівельні матеріали" (в якості постачальника) укладено договір поставки №К-12-068 від 30.01.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товари.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується: видатковою накладною №РН-0000830 від 17.05.2012 р. на суму 102974,48 грн., податковою накладною №229 від 17.05.2012 р. на загальну суму 102974,48 грн. (в т.ч. ПДВ 17162,41 грн.).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у травні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за травень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок постачальника, що підтверджується належним чином оформленою накладною від 18.05.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно банківської виписки від 03.07.2012 р. на суму 103030,20 грн.

В подальшому придбаний у ТОВ "Крайзель-Будівельні матеріали" товар використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Також, між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості Покупця) та ТДВ "Лафарж Гіпс" (в якості постачальника) укладено договір поставки №8 від 23.01.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товари.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується: видатковими накладними №ЛГ2377 від 17.03.2012 р. на суму 17866,98 грн., №ЛГ2780 від 27.03.2012 р. на суму 41853,53 грн., №ЛГ2493 від 20.03.2012 р. на суму 29697,26 грн., №ЛГ2376 від 17.03.2012 р. на суму 3830,40 грн., №ЛГ4192 від 07.05.2012 р. на суму 4819,68 грн., №ЛГ4126 від 07.05.2012 р. на суму 18816,70 грн., №ЛГ4786 від 24.05.2012 р. на суму 42900,67 грн., №ЛГ3356 від 07.04.2012 р. на суму 45161,96 грн., податковими накладними №2901 від 15.03.2012 р. на загальну суму 12609,52 грн. (в т.ч. ПДВ 2101,58 грн.), №2750 від 16.03.2012 р. на загальну суму 3830,40 грн. (в т.ч. ПДВ 638,40 грн.), №2903 від 16.03.2012 р. на загальну суму 5257,46 грн. (в т.ч. ПДВ 876,24 грн.), №2419 від 19.03.2012 р. на загальну суму 29697,26 грн. (в т.ч. ПДВ 4949,54 грн.), №2257 від 23.03.2012 р. на загальну суму 41853,53 грн. (в т.ч. ПДВ 6975,59 грн.), №3791 від 06.04.2012 р. на загальну суму 45161,96 грн. (в т.ч. ПДВ 7526,99 грн.), №4444 від 04.05.2012 р. на загальну суму 18816,70 грн. (в т.ч. ПДВ 3 136,12 грн.), №4446 від 07.05.2012 р. на загальну суму 4819,68 грн. (в т.ч. ПДВ 803,28 грн.), №4447 від 23.05.2012 р. на загальну суму 42900,67 грн. (в т.ч. ПДВ 7150,11 грн.).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у березні, квітні, травні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за березень, квітень, травень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №ЛГ0002215 від 17.03.2012 р., №ЛГ0002647 від 27.03.2012 р., №ЛГ0002348 від 20.03.2012 р., №ЛГ002065 від 15.03.2012 р., №ЛГ0003996 від 07.05.2012 р., №ЛГ0003993 від 07.05.2012 р., №ЛГ0004672 від 24.05.2012 р., №ЛГ0003161 від 07.04.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів відповідно до банківських виписок: від 13.03.2012 р. на суму 2349,0 грн., від 13.03.2012 р. на суму 41528,53 грн., від 15.03.2012 р. на суму 12609,52 грн., від 16.03.2012 р. на суму 3830,40 грн., від 16.03.2012 р. на суму 5257,46 грн., від 16.03.2012 р. на суму 13610,80 грн., від 19.03.2012 р. на суму 300,0 грн., від 19.03.2012 р. на суму 13310,80 грн., від 19.03.2012 р. на суму 29697,26 грн., від 23.03.2012 р. на суму 2408,83 грн., на суму 9336,60 грн., на суму 11670,76 грн., на суму 13579,67 грн., на суму 18773,78 грн., на суму 25 675,66 грн., на суму 41853,53 грн., від 06.04.2012 р. на суму 45161,96 грн., від 04.05.2012 р. на суму 11916,79 грн., на суму 14414,74 грн., на суму 18816,70 грн., від 22.05.2012 р. на суму 4819,68 грн., від 23.05.2012 р. на суму 42900,67 грн.

В подальшому придбаний у ТДВ "Лафарж Гіпс" товар використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості Покупця) та ТОВ "Торговий дім Профіль України" (в якості постачальника) укладено договір поставки №7 від 18.01.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товари.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується: видатковими накладними №РН-0001461 від 09.04.2012 р. на суму 14074,34 грн., №РН-0001460 від 09.04.2012 р. на суму 4908,54 грн., №РН-0002973 від 18.06.2012 р. на суму 19283,20 грн., №РН-0001154 від 23.03.2012 р. на суму 3213,36 грн., №РН-0001024 від 16.03.2012 р. на суму 32116,28 грн., №РН-0001023 від 16.03.2012 р. на суму 15403,20 грн., податковими накладними №146 від 09.04.2012 р. на загальну суму 14074,34 грн. (в т.ч. ПДВ 2345,72 грн.), №145 від 09.04.2012 р. на загальну суму 4908,54 грн. (в т.ч. ПДВ 818,09 грн.), №358 від 18.06.2012 р. на загальну суму 19283,20 грн. (в т.ч. ПДВ 3 213,87 грн.), №421 від 23.03.2012 р. на загальну суму 3213,36 грн. (в т.ч. ПДВ 535,56 грн.), №267 від 16.03.2012 р. на загальну суму 32116,28 грн. (в т.ч. ПДВ 5352,71 грн.), №266 від 16.03.2012 р. на загальну суму 15403,20 грн. (в т.ч. ПДВ 2567,20 грн.).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту в березні, квітні, червні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за березень, квітень, червень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №000005199 від 09.04.2012 р., №000006328 від 18.06.2012 р., №000004974 від 23.03.2012 р., №000004917 від 16.03.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно з банківськими виписками: від 03.07.2012 р. на суму 19283,20 грн., від 25.04.2012 р. на суму 4908,54 грн., від 06.04.2012 р. на суму 32116,28 грн., від 10.04.2012 р. на суму 3213,36 грн., від 26.03.2012 р. на суму 15403,20 грн., від 08.05.2012 р. на суму 14074,34 грн.

В подальшому придбаний у ТОВ "Торговий дім Профіль України" товар використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Між ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (в якості Покупця) та ТОВ "Індастрі" (в якості постачальника) укладено договір поставки №857 від 07.05.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товари.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується: видатковими накладними №РН-0000742 від 08.05.2012 р. на суму 22649,21 грн., №РН-0000970 від 11.06.2012 р. на суму 31146,22 грн. та податковими накладними №33 від 08.05.2012 р. на загальну суму 22649,21 грн. (в т.ч. ПДВ 3774,87 грн.), №54 від 11.06.2012 р. на загальну суму 31146,22 грн. (в т.ч. ПДВ 5191,04 грн.).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту в травні, червні 2012 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за травень, червень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними: від 08.05.2012 р., від 11.06.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів відповідно до банківських виписок від 10.07.2012 р. на суму 31146,22 грн., від 21.05.2012 р. на суму 22649,21 грн.

В подальшому придбаний у ТОВ "Індастрі" товар використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Між ТОВ " Баутехнік Східна Україна " (в якості дистриб'ютора) та ТОВ "Снєжка-Україна" (в якості продавця) укладено договір дистриб'юції №38/ДД від 10.01.2012 р., за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність дистриб'ютора, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти та сплатити товари.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується: видатковими накладними №Сн-0004358 від 25.05.2012 р. на суму 13412,40 грн., №Сн-0004356 від 25.05.2012 р. на суму 144437,23 грн., №Сн-0004357 від 25.05.2012 р. на суму 11,40 грн., №Сн-0003233 від 26.04.2012 р. на суму 74869,43 грн., №Сн-0003234 від 26.04.2012 р. на суму 95364,50 грн., №Сн-0003823 від 16.05.2012 р. на суму 12,24 грн., №Сн-0003821 від 16.05.2012 р. на суму 133 211,28 грн., №Сн-0003822 від 16.05.2012 р. на суму 3674,63 грн., №Сн-0000894 від 01.03.2012 р. на суму 141175,26 грн., №Сн-0000894 від 01.03.2012 р. на суму 141 175,26 грн. №Сн-0000896 від 01.03.2012 р. на суму 1,68 грн., №Сн-0000900 від 01.03.2012 р. на суму 13963,81 грн.; податковими накладними №1365 від 24.05.2012 р. на загальну суму 13412,40 грн. (в т.ч. ПДВ 2235,40 грн.), №1639 від 24.05.2012 р. на загальну суму 94437,23 грн. (в т.ч. ПДВ 15 739,54 грн.), №1132 від 18.05.2012 р. на загальну суму 50000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн.), №1634 від 24.05.2012 р. на загальну суму 11,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1,90 грн.), №1304 від 26.04.2012 р. на загальну суму 74869,43 грн. (в т.ч. ПДВ 12 478,24 грн.), №1303 від 26.04.2012 р. на загальну суму 95364,50 грн. (в т.ч. ПДВ 15 894,08 грн.), №855 від 16.05.2012 р. на загальну суму 12,24 грн. (в т.ч. ПДВ 2,04 грн.), №853 від 16.05.2012 р. на загальну суму 133211,28 грн. (в т.ч. ПДВ 22201,88 грн.), №854 від 16.05.2012 р. на загальну суму 3674,63грн. (в т.ч. ПДВ 612,44 грн.), №14 від 01.03.2012 р. на суму 141175,26 грн. (в т.ч. ПДВ 23529,21 грн.), №11 від 01.03.2012 р. на суму 1,68 грн. (в т.ч. ПДВ 0,28 грн.), №13 від 01.03.2012 р. на суму 13963,81 грн. (в т.ч. ПДВ 2327,30 грн.).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту в березні, квітні, травні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за березень, квітень, травень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №Сн-001258 від 25.05.2012 р., №Сн-000942 від 26.04.2012 р., №Сн-001096 від 16.05.2012 р., №Сн-000273 від 01.03.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно з банківськими виписками від 19.07.2012 р. на суму 50898,15 грн., від 18.07.2012 р. на суму 12,24 грн., на суму 3674,63 грн., на суму 16000,0 грн., від 23.04.2012 р. на суму 50000,0 грн., від 25.04.2012 р. на суму 1,68 грн., на суму 13963,81 грн., на суму 21 175,26 грн., на суму 70000,0 грн., від 13.07.2012 р. на суму 95364,50 грн., від 17.07.2012 р. на суму 70000,0 грн., від 24.05.2012 р. на суму 11,40 грн., на суму 11213,71 грн., на суму 13412,40 грн., на суму 83223,52 грн., від 18.05.2012 р. на суму 50000,0 грн., від 06.07.2012 р. на суму 74869,43 грн.

В подальшому придбаний у ТОВ "Снєжка-Україна" товар використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Також, в березні 2012 р. ТОВ "Баутехнік Східна Україна" (покупець) придбаний Товар у ПЗІІ "УРСА" (продавець) на підставі видаткових накладних №8158869009 від 30.03.2012 р. на суму 107851,92 грн., №8158868944 від 26.03.2012 р. на суму 42768,0 грн., №8158868943 від 26.03.2012 р. на суму 43627,55 грн., та податкових накладних №260 від 30.03.2012 р. на загальну суму 107851,92 грн. (в т.ч. ПДВ 17975,32 грн.), №219 від 26.03.2012 р. на загальну суму 42768,0 грн. (в т.ч. ПДВ 7128,0 грн.), №218 від 26.03.2012 р. на загальну суму 43627,55 грн. (в т.ч. ПДВ 7271,26 грн.).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту в березні, квітні, травні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за березень, квітень, травень 2012 року.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №367347 від 30.03.2012 р., №367306 від 26.03.2012 р.

Зобов'язання по оплаті товару виконані ТОВ "Баутехнік Східна Україна" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів відповідно до банківських виписок від 25.05.2012 р. на суму 24934,92 грн., від 05.04.2012 р. на суму 102459,32 грн., від 03.04.2012 р. на суму 41446,17 грн.

В подальшому придбаний у ПЗІІ "УРСА" товар використаний ТОВ "Баутехнік Східна Україна" у власній господарській діяльності, а саме, реалізовано на адресу покупців, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Баутехнік Східна Україна". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Баутехнік Східна Україна" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ПП "Укрспецпоставка-М", ТОВ "Удача і Ко", ТОВ "Крайзель-Будівельні Матеріали", ТОВ "Лафарж Гіпс", ТОВ "ТД Профіль України", ТОВ ВК "Індастрі", ТОВ "Снежка-Україна", ПЗІІ "УРСА", взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання підприємством позивача та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Укрспецпоставка-М", ТОВ "Удача і Ко", ТОВ "Крайзель-Будівельні Матеріали", ТОВ "Лафарж Гіпс", ТОВ "ТД Профіль України", ТОВ ВК "Індастрі", ТОВ "Снежка-Україна", ПЗІІ "УРСА" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ПП "Укрспецпоставка-М" через висновки акту від 21.03.2013р. №1660/221/36033135 "Про результати проведення виїзної документальної позапланової перевірки ПП "Укрспецпоставка-М" (код ЄДРПОУ 36033135) щодо взаємовідносин з питання реальності та повноти відображення в обліку з контрагентами ТОВ "Галактика М" (код ЄДРПОУ 31890900), ТОВ "Феріт Д" (код ЄДРПОУ 36441206), ТОВ „Старт Д" (код ЄДРПОУ 32694059), ТОВ „Ліга" (код ЄДРПОУ 24609852), ТОВ „Матадор" (код ЄДРПОУ 31820299), ТОВ „Ривс" (код ЄДРПОУ 34914473) за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р.", колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року, яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.135.1, п.135.4.1 ст.135, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо застосування до позивача штрафної санкції в сумі 3002,94 грн. за порушення п.2.8. глави 2 п.3.5. глави 3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті", затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 125.12.2004 р. (далі - Постанова № 637), колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до Акту перевірки відповідачем зафіксовано перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі 06.05.2011 р. та 02.08.2012 р.

Частиною 1 ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

При цьому, з огляду на ч.2 ст. 239 Господарського кодексу України одним з видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Ч.1 ст. 241 Господарського кодексу України визначено поняття адміністративно-господарського штрафу, згідно з яким це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Отже, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436, є різновидом адміністративно-господарських санкцій, і зокрема, відносяться до адміністративно -господарського штрафу.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У пункті 2 оглядового листа Вищого адміністративного суду України №76/100/13-08 від 24.10.2008 р. зазначено, що фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватись в межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що штрафні санкції застосовані до позивача зі спливом, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, річного строку для їх застосування (дати виявлених відповідачем порушень позивачем Постанови № 637 - 06.05.2011 р. та 02.08.2012 р., а дата застосування штрафної санкції - податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 р.).

Відповідно до ст. 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сферах фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання, у тому числі, податкової дисципліни.

Крім того, визначення поняття адміністративно - господарського штрафу, наведене у ст. 241 Господарського кодексу України, дає підстави для висновку про те, що адміністративно - господарський штраф визначається органами, уповноваженими здійснювати контроль за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

Відповідно до змісту вищенаведеної ст. 19 Господарського кодексу України податкові органи і є такими уповноваженими органами.

Таким чином, доводи відповідача, який з посиланням на ст. 4 Господарського кодексу України стверджує, що правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки не є предметом регулювання Господарського кодексу України, є безпідставними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року №0000262205 про застосування до ТОВ "Баутехнік Східна Україна" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3002,94 грн. згідно з абз. 2, абз. 6 ч. 1 ст. 1 Указу Президента № 436/95 від 12.06.1995 р. "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" є неправомірним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013р. по справі № 820/7261/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.