Постанова

від 19.09.2013 по справі 2а-9749/12/0170/21

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-9749/12/0170/21

19.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Євдокімова О.О. ) від 22.10.2012 по справі № 2а-9749/12/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс Доставка" (вул. Данілова, 43 Г, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95021)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 жовтня 2012 року у справі № 2а-9749/12/0170/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс Доставка» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 0015872301 від 13.03.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 жовтня 2012 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на не підтвердження фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Світ Формат».

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання 19 вересня 2013 року представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 65783 грн. за основним платежем та 32891,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 року № 0015872301.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 20.02.2012 року № 1943/23-4/33433894 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Імпульс-Доставка» (ЄДРПОУ 33433894) з питань взаємовідносин з ТОВ «Світ Формат» (ЄДРПОУ - 32912920), за листопад 2011р.», яким було встановлено завищення позивачем у листопаді 2011 року суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 65783,00 грн., що спричинило заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 65783,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновок податкової інспекції про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011 року у сумі 65783,00 грн. зроблений за фінансово-господарськими операціями із ТОВ «Світ Формат» з надання маркетингових та консультаційних послуг, правочини із яким податкова інспекція вважає нікчемними в силу їх безтоварного характеру.

Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на тому, що зустрічною перевіркою ТОВ «Світ Формат», що проведена ДПІ у Дніпропетровському районі м. Києва, не було можливим встановити наявність у Товариства основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспорту та інших факторів, що зробило неможливим підтвердити реальність здійснення господарської діяльності вказаного Товариства. Також у процесі проведення зустрічної перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «Світ Формат» контрагентам-покупцям у зв'язку із відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Судова колегія вважає, що висновок податкової інспекції щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Світ Формат» повинен бути доведеним, оскільки податкова відповідальність має індивідуальний характер та позивач не повинен нести відповідальність за виконання своїм контрагентом податкових зобов'язань та податкової дисципліни.

За наявними матеріалами справи судова колегія також не вбачає підстав до висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Світ Формат», але судова колегія зазначає, що позивач як платник податків повинен підтвердити правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Світ Формат» відповідними документами. Наявність податкової накладної для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ є недостатнім, якщо відсутні відповідні первинні документи, що обумовлюють факт реального здійснення фінансово-господарської операції, на виконання якої така податкова накладна виписана.

Так, відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Світ Формат» (Виконавець) був укладений Договір «Про надання посередницьких послуг № СФ/0104/02», предметом якого є посередницькі послуги в просуванні товарів торгівельних марок Мілка, Корона, Люкс шляхом проведення маркетингової акції.

Також 04 січня 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Світ-Формат» (Виконавець) був укладений Договір № СФ/0401Є05 «Про надання маркетингових послуг», предметом якого є маркетингові дослідження за тематикою, визначеною Замовником шляхом усного або письмового замовлення та оформленого окремими Додатками до цього Договору, які є його невід'ємною частиною Послуги, не передбачені п. 1.2 цього Договору, надаються Виконавцем Замовникові на підставі Додаткових угод до цього Договору, які є його невід'ємною частиною Виконавець зобов'язаний надавати визначені розділом І даного Договору, а також додатками до нього, послуги в об'ємах і формах, передбачених цим Договором.

07 червня 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Світ-Формат» (Виконавець) був укладений Договір «Про надання консультаційно-інформаційних послуг» № СФ/0706/01, предметом якого є консультаційно-інформаційні послуги під якими сторони розуміють консультації з питань комерційної діяльності та управління, що подаються згідно усних або письмових запитів Замовника. Згідно п.2.1.1 вказаного Договору послуги надаються в об'ємах і формах, передбачених цим Договором.

Судова колегія зазначає, що до матеріалів справи позивачем не надано додатки, додаткові угоди, письмові замовлення до вказаних договорів, з яких би вбачалося у яких об'ємах і формах сторони домовилися про надання послуг.

На підтвердження факту надання послуг за вказаними договорами позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні та платіжні документи про оплату вартості наданих послуг.

Судова колегія дослідила надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та встановила, що у них зазначено лише найменування наданих робіт, зокрема: «маркетингові послуги», «консультаційні послуги» та загальна вартість послуг.

Акти здачі-приймання робіт (послуг) не містять інформацію щодо об'єму, формах наданих послуг та дати їх надання.

В той же час судова колегія зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Маркетингові дослідження за економічно-правовим характером близькі до науково-дослідних робіт, тому судова колегія орієнтується на норми глави 62 «Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт» Цивільного кодексу України, відповідно до яких замовник зобов'язаний дати виконавцю технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт, передати виконавцю необхідну для виконання робіт інформацію. Результат проведених досліджень має оформлятися у вигляді звіту, який повинен нести усю інформацію щодо мети, предмета договору, проведеного аналізу, прогнозних показників та повинен нести висновки за проведеним дослідженням.

Але, позивачем ані під час здійснення перевірки ані під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не надано відповідних звітів щодо проведених маркетингових послуг з яких би вбачалося, що маркетингові послуги дійсно надані.

Не надано позивачем ані податковій інспекції ані суду звітів або інших документів щодо надання консультаційних послуг, у зв'язку з чим не можливо встановити які саме консультаційні послуги позивачу надані та як такі послуги пов'язані із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 22.05.2002 року № 145 із змінами та доповненнями витрати на проведення маркетингових заходів відносяться до складу витрат «витрати на збут».

Вартість професійних послуг (юридичних, аудиторських, консультаційно-інформаційного характеру), пов'язаних з операційною діяльністю підприємства відносяться до складу витрат «Інші операційні витрати».

Таким чином, для включення витрат на маркетинг та консультації до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, необхідно, аби такі витрати були пов'язані з веденням власної господарської діяльності підприємства.

З аналізу вищевказаних договорів про надання маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг та аналізу наданих суду актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не можливо визначити мету, форми та об'єми наданих послуг, дату їх надання та суд не вбачає безпосередній зв'язок наданих послуг із власною господарською діяльністю позивача. Доказів, які б спростовували дані висновки суду позивачем не надано.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем як платником податку на додану вартість, який зобов'язаний підтвердити показники поданої ним податкової декларації за листопад 2011 року, не доведено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку факт придбання маркетингових та консультаційних послуг від ТОВ «Світ-Формат» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Доводи позивача про те, що його скарга на податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 року № 0015872301 не розглянута ДПС України спростовуються наданими на вимогу суду доказами, а саме: Рішенням Державної податкової служби України «Про результати розгляду повторної скарги» від 27.06.12 року за № 11657/6/10-2115 (17804/7/10-2115) та копією поштового відправлення, відповідно до якого вказане рішення ДПС України було відправлено 27.06.12 року та отримано позивачем 02.07.2012 року (номер рішення зазначений на поштовому відправленні - 11657/6/10-2115).

Посилання позивача на те, що за номером 11657/6/10-2115 від 27.06.2012 року ним було отримано Рішення ДПС України «Про результати розгляду повторної скарги» на податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 року № 0015462301 спростовуються наданим Міністерством доходів і зборів України копією Рішення «Про результати розгляду повторної скарги» на податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 року № 0015462301 (вхідний № 7896/6 від 21.05.2012 року), відповідно до якого вказане рішення було датовано 08.06.2012 року за № 9626/6/10-2115 (16056/7/10-2115).

Суд першої інстанції вищевказані обставини не встановив та неправильно надав юридичну оцінку обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям по справі нового судового рішення.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби задовольни.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2012 по справі № 2а-9749/12/0170/21 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська