Ухвала

від 23.09.2013 по справі 2а-7986.1/11/0170/22

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7986.1/11/0170/22

23.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Приватного підприємства "Вітмар"- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Компас"- Мишинський Олексій Юрійович, довіреність № б/н від 09.09.13

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Компас"- Козачок Ганна Олексіївна, довіреність № б/н від 09.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 24.07.13 у справі № 2а-7986.1/11/0170/22

за позовом Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Сімферопольська, 3, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98400)

до Приватного підприємства "Вітмар" (вул. А. Кесаєва, 3А, місто Севастополь, 99059)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Компас" (вул. Чапаєва, 21, кв. 30, селище Віліне, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98433)

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2013 у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби до Приватного підприємства "Вітмар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Компас" про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином - відмовлено.

Не погодившись з даним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 в порядку статей 47, 49, 55, частин шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України здійснена заміна позивача- Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на належного- Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі - позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Компас" (далі- відповідач (2) та Приватного підприємства "Вітмар" (далі- відповідач (1) з вимогами про стягненняи в дохід державного бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Компас" все отримане за нікчемним правочином в сумі по 63882,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачами укладено договори про надання послуг не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що підтверджується зібраними матеріалами в рамках кримінальної справи №110001 порушеної 05.01.2011 прокуратурою міста Севастополя за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), зробленого невстановленими особами, тобто створення, придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ПП «Вітмар-М», ПП «Финанс Знерджи Групп», ПП «Сангри», ПП «Граскон», ПП «Таури», ПП «Авил», TOB «Партнерторгтранс» з метою прикриття незаконної діяльності по ознаках складу злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи позивача не є обґрунтованими. а тому немає підстав для стягнення в дохід державного бюджету зазначеної суми, яка отримана за нікчемним правочином.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведена невиїзна позапланова перевірка відповідача (2) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи яка мала правові відносини з платником податків з ПП «Вітмар-М» за вересень - жовтень 2010 року. За результатам перевірки складено акт №92/23/35948587 від 20.04.2011, в якому встановлено, зокрема, порушення статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який, на думку позивача, не спрямований на реальне настання правових наслідків та відповідно є нікчемним.

З акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування обґрунтовані зібраними матеріалами в рамках вказаної вище кримінальної справи №110001 порушеної 05.01.2011 прокуратурою міста Севастополя за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), в ході досудового слідства по якій встановлено, що в період з липня 2009 року по дійсний час на території міста Севастополя і міста Києва невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності і ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, без відповідних на те повноважень, організували створення підприємств - юридичних осіб і зареєстрували останні на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі і ПП «Витмар-М». При реєстрації вищевказаних підприємств невстановленими особами використовувався цивільний паспорт на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_1, виданий 23.06.2005 Поліським PO ГУ МВС України в Київській області. Однак, відповідно до зібраної в ході перевірки інформації, ОСОБА_5 помер у 2007 році.

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання про те, що здійснення господарської операції не було, а відповідачами оформлено документи без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків. У зв'язку з цим, дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, чим порушено інтереси держави, через наступне.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно усних договорів про надання послуг у вересні-жовтні 2010 року на виконання вказаних зобов'язань про надання послуг між відповідачами були складені первинні бухгалтерські документи, а саме: акти здачі-приймання робіт, розрахункові документи та податкові накладні.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи, створені при проведенні господарських операцій, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які і відображені в податковому обліку відповідача (2).

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у відповідача (2) належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, вказані документи мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Слід зазначити, що відповідачі мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між відповідачами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Помилковими визнаються твердження в апеляційній скарзі щодо порушень відповідачами податкового законодавства, а саме, що правочини є нікчемними, оскільки не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальній справі №110001, порушеної 05.01.2011 прокуратурою міста Севастополя за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), зробленого невстановленими особами, тобто створення, придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ПП «Вітмар-М», ПП «Финанс Знерджи Групп», ПП «Сангри», ПП «Граскон», ПП «Таури», ПП «Авил», TOB «Партнерторгтранс» з метою прикриття незаконної діяльності, тому що ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та про те, що такі операції є нікчемними, оскільки згідно до приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З цього ж приводу колегією суддів визнаються неспроможними посилання в апеляційній скарзі на не те, що до матеріалів справи були долучені документи, які, на думку позивача, підтверджують правомірність висновків, зроблених в акті перевірки відповідача (2), а саме: копія виписки про включення до ЄДРПОУ ПП «Вітмар-М» (ЄДРПОУ 34766135) станом на 11.07.2013; копія відповіді Територіального управління Держгірпромнагляду у Рівненської області про надання інформації про наявність технічного обладнання за ПП «Вітмар-М» та ТОВ «Техно-Компас»; копія відповіді ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя про надання інформації про кількість найманих працівників, що працювали у ПП «Вітмар-М» за період з 2010-2011 роках; копія відповіді Управління ДАІ ГУМВС України в АР Крим про надання інформації про зареєстровані транспортні засоби за ПП «Вітмар-М» та ТОВ «Техно-Компас»; копія відповіді Територіального управління Держгірпромнагляду в АР Крим та м. Севастополі про надання інформації про наявність технічного обладнання за ПП «Вітмар-М» та ТОВ «Техно-Компас», оскільки зазначені документи не є неспростовними доказами висновків позивача.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судова колегія звертає увагу на те, що на час розгляду справи, позивачем не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже, обставини встановлені у ході досудового слідства, судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо надання копія довідки про смерть засновника ПП «Вітмар-М» ОСОБА_5 в 2007 році через те, що по-перше, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України це не є належним та беззаперечним доказом, оскільки останнім є свідоцтво про смерть, а по-друге, цей факт не підтверджує не можливість продовження діяльності самого підприємства .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем взагалі не обґрунтовано, у зв'язку із чим стягненню підлягає сума тільки із ТОВ «Техно Компас», та крім того не обґрунтована і сама сума, яка підлягає стягненню, оскільки за угодою між відповідачами загалом сума із податку на додану вартість склала 75044,40 грн., в той час як стягується 63 882,00грн., а за актом перевірки виявлено суму тільки 62 000,00 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції частини третьої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ("суд не зупиняє провадження у справі у випадках, встановлених пунктами 1, 2 частини другої цієї статті, якщо відсутня сторона чи третя особа веде справу через свого представника") та частин другої та третьої статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України ("суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом; суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неприбуття у судове засідання стягувача і боржника, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист") взагалі не зрозумілі , оскільки не мають ніякого відношення до предмету даної справи.

Стосовно нікчемності здійснених відповідачами правочинів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Слід зазначити, що згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 № 7319, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані в актах недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а 10, від 09.09.2008 у справі № 08/158, від 01.06.2010 у справі № 21-573воЮ, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20.10.2011 у справі № К-39661/09, від 13.10.2011 у справі № К-32409/09, від 15.12.2011 у справі № К/9991/59716/11, від 08.12.2011 у справі № К/9991/50633/11, у постанові Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008 у справі № К-19900/07.

До того ж, як зазначено в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України "Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби" (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку) від 06.07.2009 № 982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг/товарів, що повністю узгоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами справи.

В порушенні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №984, акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між відповідачами з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що вказує на необґрунтованість зроблених висновків, а також вказують на формальний підхід позивача до проведення перевірки.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2013 у справі № 2а-7986.1/11/0170/22 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко