Ухвала

від 23.09.2013 по справі а23/66

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/49789/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012

у справі № А23/66

за позовом прокурора м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

до 1. Державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному

будівництву реконструкції шахт, кар'єрів «Кривбасшахтопроходка»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Метал»

про визнання угоди недійсною ,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі до Державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному будівництву реконструкції шахт, кар'єрів «Кривбасшахтопроходка» та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Метал» про визнання недійсним господарського зобов'язання на суму 1 074 570,00 грн. та застосування юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012, позов було задоволено повністю; визнано недійсним договір № 26/163 від 20.05.2004, укладений між Державним спеціалізованим будівельно-монтажним трестом по підземному будівництву реконструкції шахт, кар'єрів «Кривбасшахтопроходка» та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Метал»; стягнуто з Державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному будівництву реконструкції шахт, кар'єрів «Кривбасшахтопроходка» на користь держави 1 074 570,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Метал» на користь держави 1 074 570,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 постанову суду першої інстанції у даній справі скасовано; в частині позовних вимог про визнання недійсною угоди провадження у справі закрито; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 та залишити в силі постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Державним спеціалізованим будівельно-монтажним трестом по підземному будівництву реконструкції шахт, кар'єрів «Кривбасшахтопроходка» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Метал» (як продавцем) укладено договір № 26/163 від 20.05.2004, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв продукцію (зливки нержавіючої сталі в кількості 41,650 тон), загальна вартість якої складає 1 074 570,00 грн. На підтвердження факту виконання сторонами зобов'язань за вказаним договором в матеріалах справи наявні платіжні доручення, видаткова накладна від 20.05.2004 № РН-0000069, податкова накладна від 20.05.2004 № 75 на загальну суму 1 074 570,00 грн. (ПДВ - 179 095,00 грн.), сертифікати якості виробника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним господарського зобов'язання з підстав, передбачених ч.1 ст.207 ГК України, прокурор послався на те, що господарське зобов'язання між Державним спеціалізованим будівельно-монтажним трестом по підземному будівництву реконструкції шахт, кар'єрів «Кривбасшахтопроходка» та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Метал» є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з безтоварністю зазначеної угоди.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з доведеності факту укладання відповідачами спірного договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України провадження у справі в частині позовних вимог про визнання правочину недійсним, виходив з того, що правочин, вчинений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а, отже, є нікчемним та в силу положень ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Разом з тим, в позові про стягнення грошових коштів судом апеляційної інстанції було відмовлено, оскільки з таким позовом прокурор звернувся з пропуском передбачених ст.250 ГК України строків можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій у вигляді стягнення.

З наведеними висновками суду апеляційної інстанції суд касаційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, з 01.01.2004 регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому, згідно ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України, є нікчемним, тобто, недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинного на момент звернення до суду з даним позовом), можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо застосування юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Моментом вчинення порушення, визначеного ст.207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про сплив строків для застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді стягнення за нікчемною угодою.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний