Постанова

від 18.09.2013 по справі 826/13260/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2013 року 10:30 № 826/13260/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівельних компаній" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 №0005982220 та №0005992220 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Управління будівельних компаній» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року; визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 26 червня 2013 року № 131/22-6/38049456; скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 квітня 2013 року № 0001982230 та № 0001992230.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» не надано. Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні 18 вересня 2013 року заперечив проти адміністративного позову. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 26 червня 2013 року № 131/22-6/38049456 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Управління будівельних компаній» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» (ідентифікаційний код 38049456) зареєстровано як юридична особа Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 16 лютого 2012 року; місцезнаходження юридичної особи: 04074, місто Київ, вул. Івашкевича, будинок 6/8А, офіс 36.

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

На підставі підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 та пункту 79.1. статті 79 Податкового кодексу України, згідно наказу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 червня 2013 року № 65 проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Управління будівельних компаній» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26 червня 2013 року № 131/22-6/38049456.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток за IV кв. 2012 року на суму 442 347, 00 грн.

- пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.4., 201.6., 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 634 436, 00 грн., в тому числі: за листопад 2012 року на суму 50111 грн.; за грудень 2012 року на суму 584325 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: згідно акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 01 березня 2013 року № 213/22-6/35963228 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецтехнопласт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року»; акту ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 23 квітня 2013 року № 1458/22.8/30305113 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року»; якими встановлено відсутність у ТОВ «Спецтехнопласт» та ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Крім цього, згідно службової записки № 1092/07-05 від 21 березня 2013 року ГВПМ ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС директор ТОВ «Логус Макс» Сковіков Євгеній Вікторович - є громадянином Російської Федерації.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між ТОВ «Управління будівельних компаній» та ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 липня 2013 року № 0005992220 згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.4., 201.6., 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 793 045 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 634 436 грн., за штрафними санкціями - на суму 158 609 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 липня 2013 року № 0005982220 згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 552 934 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 442347 грн., за штрафними санкціями - на суму 110 587 грн.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» та ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, 01 грудня 2012 року між позивачем (Замовник за умовами Договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логус Макс» (Постачальник за умовами Договору) укладено Договір № 39/12ЛМ, за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати (передавати у власність Замовника) будівельні матеріали, вироби та конструкції - асортимент, кількість, ціна яки визначена у видаткових накладних, що надані Постачальником, а Замовник зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 2.1. цього Договору визначено, що постачання Товару здійснюється окремими партіями (силами Постачальника) згідно Додатку № 1. Пунктом постачання Товару за цим Договором є: АР Крим, смт. Форос-1 ДП «Санаторій південний».

Згідно Переліку автотранспорту Постачальника (Додаток № 1 до Договору) постачання товару позивачу здійснювалось наступними автомобільними транспортами: Volkswagen LT 35 (державний номер АВ 8401 АЕ), MAN (державний номер АМ 6543 АС), MAN (державний номер СВ 7695 АС), Renault Magnum 430 вантажний сідловий тягач (державний номер АА 3054 КТ), напівпричіп Koegel (державний номер СВ 3892 ХТ).

Згідно видаткових накладних № РН-0000012 від 03 грудня 2012 року; № РН-0000017 від 05 грудня 2012 року; № РН-0000020, № РН-0000025 від 06 грудня 2012 року; № РН-0000028, № РН-0000030, № РН-0000031, № РН-0000032, № РН-0000035 від 08 грудня 2012 року; № РН-0000038, № РН-0000042 від 09 грудня 2012 року; № РН-0000045 від 10 грудня 2012 року; № РН-0000048, № РН-0000050, № РН-0000055, № РН-0000058, № РН-0000059, № РН-0000062, № РН-0000077, № РН-0000078, № РН-0000081, № РН-0000082, № РН-0000085 від 11 грудня 2012 року позивачу відвантажено товару на загальну суму 1 074 824, 06 грн. з ПДВ.

Реєстри виданих та отриманих податкових накладних за 11,12 місяці 2013 року, - оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 по ТОВ «Логус Макс» за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Логус Макс» виписані податкові накладні від 03 грудня 2012 року № 306, від 05 грудня 2012 року № 501, від 06 грудня 2012 року № 601, 602, від 08 грудня 2012 року №№ 801, 802, 803, 804, 805, від 09 грудня 2012 року №№ 901, 902, від 10 грудня 2012 року № 1003, від 11 грудня 2012 року №№ 1101, 1102, 1103, 1104, 1105, 1106, 1107, 1108, 1109, 1110, 1111.

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім цього, щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка» судом встановлено, що письмовий договір з ТОВ ««Торговий дім -Італкераміка» не укладався.

Згідно видаткових накладних № 20 від 17 грудня 2012 року, № 21 від 15 грудня 2012 року, № 21/1 від 16 грудня 2012 року, № 22 від 11 грудня 2012 року, № 22/1 від 12 грудня 2012 року, № 22/2 від 13 грудня 2012 року та рахунків - фактур № 0000218 від 11 грудня 2012 року, № 0000220 від 11 грудня 2012 року, № 0000222 від 11 грудня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» придбано будівельні матеріали, вироби та конструкції на загальну суму 1 278 918,88 грн. з ПДВ.

Копії Довіреностей №№ 46 - 51 на отримання товару водіями від ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» містяться в матеріалах справи.

Реєстри виданих та отриманих податкових накладних за 11,12 місяці 2013 року, - оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 по ТОВ ««Торговий дім -Італкераміка» за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року містяться в матеріалах справи.

Доставка товару від ТОВ ««Торговий дім - Італкераміка» здійснювалась згідно подорожніх листів вантажного автомобіля від 11 грудня 2012 року - 17 грудня 2012 року.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім цього, матеріали справи свідчать, що на виконання та на основі Договору № 283750 від 30 жовтня 2012 року на виконання робіт з «Реконструкції односімейного котеджу санаторій «Південний» ДУС в АРК Форос-1», укладеного Генпідрядником та Замовником - ДП «Санаторій «Південний», між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехнопласт» (Замовник) укладено Договір субпідряду № UB-19 від 30 жовтня 2012 року на виконання робіт з «Реконструкції односімейного котеджу санаторій «Південний» ДУС в АРК Форос-1».

Відповідно до пункту 1.2. Договору Субпідрядник зобов'язується здійснити роботи по розробці проектно-кошторисної документації на об'єкт та відповідно до неї відремонтувати та здати Генпідрядникові цей об'єкт, а підрядник зобов'язується надати Субпідряднику будівельний об'єкт (фронт робіт), підписати (твердити) проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчений об'єкт і оплатити вартість (здійснити фінансування) робіт по розробці проектно-кошторисної документації об'єкту на умовах цього Договору.

Вартість робіт з реконструкції об'єкта визначена пунктом 3.1. та становить 1 152 207, 31 грн.

Згідно акту прийняття виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року позивачем прийняті будівельні роботи, що виконувались ТОВ «Спецтехнопласт» згідно умов Договору субпідряду, Договірної ціни, календарного графіку виконання робіт, локального кошторису № 2-1-1, локального кошторису № 2-1-2, локального кошторису № 2-1-4, локального кошторису № 2-1-5, локального кошторису № 2-1-6, локального кошторису № 2-1-7.

Крім цього, матеріали справи свідчать, що на виконання та на основі Договору № UB-04 від 24 травня 2012 року на виконання робіт з «Капітального ремонту першого поверху адміністративного корпусу НМУ імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 13», укладеного Генпідрядником та Замовником - О.О. Богомольця, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехнопласт» (Замовник) укладено Договір субпідряду № UB-13 від 05 листопада 2012 року на виконання робіт з «Капітального ремонту першого поверху адміністративного корпусу НМУ імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 13».

Відповідно до пункту 1.1. Договору Підрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання у 2012 році виконати роботи з капітального ремонту першого поверху адміністративного корпусу НМУ імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 13. Субпідрядник зобов'язується здійснити роботи по розробці проектно-кошторисної документації на об'єкт та відповідно до неї відремонтувати та здати Генпідрядникові цей об'єкт, а підрядник зобов'язується надати Субпідряднику будівельний об'єкт (фронт робіт), підписати (твердити) проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчений об'єкт і оплатити вартість (здійснити фінансування) робіт по розробці проектно-кошторисної документації об'єкту на умовах цього Договору.

Вартість робіт з реконструкції об'єкта визначена пунктом 3.1. та становить 300 666, 22 грн.

Згідно акту прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року позивачем прийняті будівельні роботи, що виконувались ТОВ «Спецтехнопласт» згідно умов Договору субпідряду, Договірної ціни, Графіку виконання робіт, зведеного кошторисного розрахунку, локального кошторису № 2-1-1, локального кошторису № 2-1-2, локального кошторису № 2-1-4, локального кошторису № 2-1-5, локального кошторису № 2-1-6, локального кошторису № 2-1-7.

Реєстри виданих та отриманих податкових накладних за 11,12 місяці 2013 року, - оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 по ТОВ «Спецтехнопласт» за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року містяться в матеріалах справи.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» у зв'язку з придбанням товарів та прийняттям виконаних робіт.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» здійснює діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель; робіт із завершення будівництва; спеціалізованих будівельних робіт та має відповідні ліцензії на займання зазначених видів діяльності (копія ліцензії та свідоцтва містяться в матеріалах справи).

Для здійснення своєї діяльності позивач орендує офісні та складські приміщення за адресою: місто Київ, вул. Ярослава Івашкевича, 6-8А, загальною площею 17,0 кв.м. (договір оренди нежитлового приміщення від 15 квітня 2012 року, укладений із ТОВ «Лара», із додатками міститься в матеріалах справи).

Матеріали справи підтверджують, що придбання за цивільно-правовими угодами будівельних матеріалів, виробів та конструкцій та замовлення підрядних робіт здійснювалось на виконання договірних зобов'язань перед ДП «Санаторій Південний», згідно Договору № 283750 від 30 жовтня 2012 року. При цьому, на підтвердження, позивачем надано копії актів списання товарів, що використані для виконання умов Договору № 283750 від 30 жовтня 2012 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс» були зареєстроване як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на підтвердження позивачем надані копія виписки з ЄДР від 21 вересня 2012 року, копія довідки з ЄДРПОУ № 519401, копія довідки за формою 4-ОПП від 28 вересня 2012 року, копія свідоцтва ПДВ від 20 липня 2012 року, копія витягу з ЄДР на 01 березня 2013 року, копія довідки ЄДРПОУ від 05 березня 2013 року, копія свідоцтва ПДВ від 23 лютого 1999 року, копія витягу з ЄДР на 30 травня 2012 року, копія ліцензії від 08 червня 2012 року з додатком, копія довідки ЄДРПОУ від 17 травня 2012 року, копія свідоцтва ЄДР від 06 жовтня 2009 року, копія свідоцтва ПДВ від 12 лютого 2008 року, копія довідки 4-ОПП від 28 травня 2012 року на контрагентів.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Необґрунтованими виявились доводи відповідача, про неправомірність правочинів укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Логус Макс» оскільки директор товариства є громадянином Російської Федерації, так як відсутність дозволу на працевлаштування громадянина Російської Федерації має юридичні наслідки, визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та не тягне за собою порушення податкового законодавства та як наслідок збільшення податкових зобов'язань платників податків.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

На підтвердження декларування податкових зобов'язань з ПДВ контрагентами: ТОВ «Спецтехнопласт» (ЄДРПОУ 35963228) за листопад 2012 року на суму 50 111 грн., за грудень 2012 року на суму 192 035 грн.; ТОВ «Торговий Дім-Італкераміка» (ЄДРПОУ 30305113) за грудень 2012 року на суму 213 153 грн.; ТОВ «Логус Макс» (ЄДРПОУ 37194892) за грудень 2012 року на суму 179 137 грн., суми яких віднесено до податкового кредиту, ТОВ «Управління будівельних компаній» надано додаток 5 до декларації з ПДВ ТОВ «Спецтехнопласт» за листопад 2012 року та квитанція №2; додаток 5 до декларації з ПДВ ТОВ «Спецтехнопласт» за грудень 2012 року та квитанція №2; додаток 5 до декларації з ПДВ ТОВ «Торговий Дім-Італкераміка» за грудень 2012 року та квитанція №2; додаток 5 до декларації з ПДВ ТОВ «Логус Макс» за грудень 2012 року та квитанція № 2.

При цьому, матеріали справи місять довідки контрагентів (ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Логус Макс») від 02 вересня 2013 року, про наявність робітників на підприємстві та наявність транспортних засобів, необхідних для надання послуг.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 липня 2013 року № 0005992220 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 липня 2013 року № 0005982220 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи. До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецтехнопласт», ТОВ «Торговий Дім - Італкераміка», ТОВ «Логус Макс», яким вже була надана оцінка.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 липня 2013 року № 0005982220.

Водночас, погоджується із вимогою про визнання неправомірними дії органу податкової служби щодо проведення перевірки та скасування акту перевірки з огляду на наступне.

Пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України визначено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4. статті 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що на підставі отриманих актів ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 01 березня 2013 року № 213/22-6/35963228 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецтехнопласт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року»; акту ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 23 квітня 2013 року № 1458/22.8/30305113 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року», службової записки щодо проведення документальної перевірки, винесено наказ від 12 червня 2013 року № 65 про проведення документальної виїзної позапланової перевірки, який отримано позивачем, що не спростовано у судовому засіданні.

При цьому, посилання позивача на протиправність акту перевірки суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 (далі по тексту Порядок № 984) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача.

Враховуючи викладене, акт перевірки, складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків.

При цьому, інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти інтерес, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичної особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

За таких обставин, відповідачем правомірно проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній», результати якої оформлені актом від 26 червня 2013 року № 131/22-6/38049456, а отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівельних компаній» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01 квітня 2013 року № 0001982230 та № 0001992230.

3. В решті вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівельних компаній" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник

Повний текст постанови виготовлено 23.09.2013 року.