Постанова

від 21.02.2018 по справі 826/13260/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №826/13260/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2815/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013 (суддя Гарник К.Ю.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 (Губська О.А., Безпалова О.О., Борисюк Л.П.)

у справі № 826/13260/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Управління будівельних компаній

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Управління будівельних компаній (далі - позивач, ТОВ Управління будівельних компаній ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ Управління будівельних компаній з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ Спецтехнопласт , ТОВ Торговий дім - Італкераміка , ТОВ Логус Макс за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року; визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 26 червня 2013 року № 131/22-6/38049456; скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 01 квітня 2013 року № 0001982230 та № 0001992230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0001982230 та № 0001992230. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просить суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12.06.2013 по 18.06.2013 (оформлення результатів перевірки проводилося з 19.06.2013 по 26.06.2013), на підставі направлення від 12.06.2013 № 78/22, наказу від 12.06.2013, відповідно до статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Управління будівельних компаній з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів по взаємовідносинах з ТОВ Спецтехнопласт за період з 01.11.2012 по 31.12.2012, при проведенні взаємовідносин з ТОВ Торговий дім-Інталкераміка за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 при проведенні взаємовідносин з ТОВ Логус Макс за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 26.06.2013 № 131/22-6/38049456 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток за IV кв. 2012 року на суму 442 347 грн.; пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.4., 201.6., 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 634 436 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 25.07.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005982220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 552 934грн., з яких 442 347 - за основним платежем та 110 587 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0005992220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 793 045 грн., з яких 634 436 грн. - за основним платежем та 158 609 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як слідує з акту перевірки від 26.06.2013 № 131/22-6/38049456, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками позивача, відносини з якими були об'єктом перевірки, оскільки, на переконання податкового органу, угоди укладені позивачем із зазначеними контрагентами не мають мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочинів. При цьому податковий орган посилався на інформацію, викладену в актах про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання - акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013 № 213/22-6/35963228 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Спецтехнопласт щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.01.2013 та акт від 23.04.2013 № 1458/22.8/30305113 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Торговий Дім-Італкераміка щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.11.2012 по 31.01.2013 . За висновками вказаних актів у контрагентів позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення господарських операцій. Крім того, директор ТОВ Логус Макс Совіков Є.В не наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності, оскільки є громадянином Російської Федерації та дозволу на працевлаштування фізичних осіб-нерезидентів не отримував.

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність проведення перевірки позивача, та зазначили, що акт податкової перевірки не породжує для платника податків жодних правових наслідків. Відтак, в частині оскарження дій податкового органу щодо проведення перевірки та визнання протиправним акту, складеного за результатами такої перевірки, у задоволенні позову було відмовлено.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ Управління будівельних компаній здійснює діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ Логус Макс (Постачальник) укладено Договір № 39/12ЛМ, за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати (передавати у власність Замовника) будівельні матеріали, вироби та конструкції - асортимент, кількість, ціна яких визначена у видаткових накладних, що надані Постачальником, а Замовник зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

В матеріалах справи наявні документи первинного бухгалтерського та податкового обліків, які підтверджують реальність здійснення господарської операції: копії податкових та видаткових накладних, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63, копії платіжних доручень, довідки ТОВ Логус Макс про наявність робітників станом на 02.09.2013.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ Логус Макс було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку, в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців із зазначенням керівника Совікова Євгенія Вікторовича, та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. (стаття 18 Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в редакції закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Позивач не наділений правом на перевірку документів контрагента позивача, що стосуються громадянства його керівника.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що письмовий договір з ТОВ Торговий дім-Італкераміка не укладався. Разом з тим, згідно видаткових накладних ТОВ Управління будівельних компаній придбано будівельні матеріали, вироби та конструкції на загальну суму 1 278 918,88 грн. з ПДВ. Крім того, в матеріалах містяться копії Довіреностей №№ 46 - 51 на отримання товару водіями від ТОВ Торговий дім - Італкераміка , оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 63 по ТОВ Торговий дім - Італкераміка , подорожніх листів вантажного автомобіля, платіжних доручень. Матеріалами справи підтверджується, що контрагент позивача виписав на користь ТОВ Управління будівельних компаній податкові накладні.

Крім цього, на виконання та на основі Договору № 283750 від 30 жовтня 2012 року на виконання робіт з Реконструкції односімейного котеджу санаторій Південний ДУС в АРК Форос-1 , укладеного Генпідрядником та Замовником - ДП Санаторій Південний , між ТОВ УБК (Генпідрядник) та ТОВ Спецтехнопласт (Субпідрядник) укладено Договір субпідряду № UB-19 від 30 жовтня 2012 року на виконання робіт з Реконструкції односімейного котеджу санаторій Південний ДУС в АРК Форос-1 .

Згідно акту прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року позивачем прийняті будівельні роботи, що виконувались ТОВ Спецтехнопласт згідно умов Договору субпідряду, договірної ціни, календарного графіку виконання робіт, локальних кошторисів.

Також, на виконання та на основі Договору № UB-04 від 24 травня 2012 року на виконання робіт з Капітального ремонту першого поверху адміністративного корпусу НМУ імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 13 , укладеного Генпідрядником та Замовником - О.О. Богомолець, між Товариством з обмеженою відповідальністю УБК (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехнопласт (Субпідрядник) укладено Договір субпідряду № UB-13 від 05 листопада 2012 року на виконання робіт з Капітального ремонту першого поверху адміністративного корпусу НМУ імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 13 .

Актом прийняття виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року позивачем прийняті будівельні роботи, що виконувались ТОВ Спецтехнопласт згідно умов Договору субпідряду, а також на підставі узгоджених сторонами: договірної ціни (Додаток №1), графіку виконання робіт, зведеного кошторисного розрахунку локальних кошторисів.

Також в справі наявні підсумкова відомість ресурсів, копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт відповідно за листопад 2012 року та за грудень 2012 року.

Вказані операції із ТОВ Спецтехнопласт позивачем було відображено у бухгалтерському обліку товариства, на підтвердження чого в матеріалах наявні оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 по ТОВ Спецтехнопласт .

Матеріалами справи підтверджується, що контрагент позивача виписав на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Управління будівельних компаній податкові накладні, вказане підтверджується також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Оплата за виконані роботи (по обох договорах) здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи.

Для здійснення своєї діяльності позивач орендує офісні та складські приміщення за договором оренди нежитлового приміщення від 15 квітня 2012 року, укладеним із ТОВ Лара , копія якого із додатками та додатковими угодами міститься в матеріалах справи.

Придбання за цивільно-правовими угодами будівельних матеріалів, виробів та конструкцій та замовлення підрядних робіт використовувалося позивачем у власній господарській діяльності, а саме на виконання зазначених договірних зобов'язань, що підтверджується зокрема копіями актів списання товарів.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 у справі № 826/13260/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко